Політична маніпуляція чи соціально важлива необхідність: Чому тема PEP знову на порядку денному
PEP – це політично значущі особи (від англ. Politically Exposed Person). До них, за визначенням, відносяться фізичні особи, які виконують або виконували важливі державні чи публічні функції (президенти, міністри, депутати, судді тощо), а також члени їхніх сімей та пов’язані особи, наприклад ділові партнери.
Через те, що PEP наділені важливими державними функціями, вони становлять вищий ризик потенційної причетності до корупції, незаконного збагачення, відмивання грошей. Тому, за логікою FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей), й увага до них має бути посилена. Для тих же банків, які є субʼєктами первинного фінансового моніторингу, PEP – високоризикові клієнти. Отже, і їхні операції мають прискіпливо перевірятися.
Те, як саме працюють відділи фінмону – таємниця. Вони використовують спеціальні алгоритми, які виявляють, блокують підозрілі операції і сигналізують про необхідність додаткової перевірки джерела походження коштів. Причому ці моделі постійно змінюються, щоб неможливо було до них пристосуватися.
Ті ж самі алгоритми, по суті, використовуються і для моніторингу звичайних клієнтів, але для PEP є нюанси, які, за словами причетних, серйозно ускладнюють життя.
На початку червня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №15111-д про оподаткування доходів, отриманих з цифрових платформ. У цей документ внесли норму яка обмежує 12 місяцями строк обов’язкового посиленого фінансового моніторингу щодо політично значущих осіб після їхнього звільнення.
Документ ще не підписав президент, тому ця норма не запрацювала. Утім, партнери, насамперед Міжнародний валютний фонд, сприйняли її легалізацію парламентом більш, ніж прохолодно. В оновленому Меморандумі про економічну й фінансову політику МВФ прямо критикує це рішення.
"Попри зобов’язання влади просувати реформи у сфері протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ) для зміцнення фінансової доброчесності й покращення податкової дисципліни, нещодавні дії парламенту викликають занепокоєння. У сукупності ці зміни послаблюють ефективність механізму контролю за політично значущими особами та роблять режим ПВК/ФТ таким, що не відповідає стандартам FATF", – заявили в МВФ.
Громадська діячка, ексзаступниця Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Світлана Панаіотіді у відповідь опублікувала відкритий лист, адресований директорці-розпорядниці Міжнародного валютного фонду Крісталіні Георгієвій, на захист ухваленої правки. Понад 100 підписантів з різних сфер долучилися до ініціативи.
Бізнес Цензор розбирався, що не так зі статусом PEP, чому його хочуть позбутися, як прокляття, і до чого тут міжнародні партнери.
Пожиттєвий PEP і ризикоорієнтований підхід – на практиці без різниці
"Правка стосується тих, хто давно не обіймає ніяких посад. Проблема полягає у тому, що ми не відчуваємо різниці між тим, що називається пожиттєвим РЕР та ризик-орієнтованим підходом. Що я маю на увазі: я РЕР низького ризику, але я заповнюю одну й ту саму анкету та копіюю той самий паспорт щороку, а останнім часом – декілька разів на рік. Чому? Навіщо? Що банк робить с десятками копій мого паспорту? Я подаю в банк декларацію про доходи кожен рік. Це не стосується доходів, це саме бюрократична волокита, яка немає ніякого сенсу взагалі, окрім як "поставити галочку". На запитання чому так стається, я отримую відповідь: ви – пожиттєвий РЕР", – розповідає Бізнес Цензору Світлана Панаіотіді.
Власне, вона вирішила написати відкритий лист через брак відкритих комунікацій, що безпосередньо впливає на життя багатьох людей.
"Якщо є так званий ризик-орієнтований підхід, то "я на посаді" і "я не на посаді" має чимось відрізнятися у ставлені банку до мене, а відмінності немає ніякої", – наголошує Панаіотіді.
Як приклад вона приводить досвід Бельгії та Польщі. Там, за її словами, під час відкриття рахунку запитують, чи є особа PEP, наступне запитання – чи обіймала людина посаду понад 12 місяців тому. Якщо так, достатньо один раз пройти ідентифікацію.
"Для наших же банків це тавро на все життя: твоє, твоїх дітей, твоїх партнерів і так далі. І всі вони мають копіювати паспорти, відвідувати банківські відділення, заповнювати одну й ту саму анкету з однією і тією самою інформацією, щоб хтось поставив галочку. У 2023 році написали такий самий текст закону, як в директиві, але у нас немає різниці взагалі, чи ти зараз обіймаєш посаду, чи ти давно не обіймаєш жодних посад, бо тавро у тебе пожиттєво, бо так трактують це наші банки", – звертає увагу Світлана Панаіотіді.
За її словами, особливий абсурд – ретроспективне застосування, коли ті, хто обіймали посади у 1990-2000 роках, нагородили своїх дітей пожиттєвим статусом.
"Так не має бути в жодній цивілізованій країні. Я хочу, щоб це перестало бути стримувачем від бажання у кваліфікованих людей йти на публічну службу, а це наразі є. Я хочу, щоб у нас було рівно так само, як в Європі. Це моя основна мета – мати прямий діалог з партнерами. Бо насправді ніякої різниці немає в тому, як ставляться до ризикового та неризикового РЕР. І це біда", – наголошує громадська діячка.
"Давайте створимо список прокажених і запишемо туди ще й їхніх дітей"
"Моя позиція була простою і незмінною з самого початку, що це абсолютно безглуздий захід, який просто заспамлює роботу банків і ускладнює життя громадянам. Його функція, так само, як функція НАЗК, – абсолютно ритуальна. Але оскільки це формальне обмеження існує, воно спричиняє суттєві проблеми для тих людей, які мали дотичність до державної служби. Ба більше, відлякує тих людей, які розглядають можливість приходити на державну службу", – розповів у коментарі Бізнес Цензору ексміністр інфраструктури (2016-2019) Володимир Омелян, який підтримав відкритий лист.
Насамперед, за його словами, це стосується чиновників категорії А (вищий корпус державної служби).
"Їм кажуть: "Ну, давай, попрацюй на державу. Ми тобі грошей за це платити не будемо, ти втратиш суттєво у своєму доході. Плюс ми тебе ще проклянемо на все твоє життя, а також твоїх дітей, родину й усіх інших". Я вважаю, що така пропозиція була підготовлена людьми, які взагалі не розуміють реальності, яким просто треба було створити максимально багато хайпу навколо своєї роботи й отримати черговий грант. Що і відбулось", – каже Омелян.
Аргумент, що в такий спосіб ми виконуємо наші зобовʼязання перед FATF, ексміністр називає "повними бздурами".
"Я вам розповім, як ці вимоги виникають. Умовно приїжджають делегації МВФ чи відбувається зустріч з активною громадськістю окремих посольств. І розповідається, що давайте ми от тут будемо боротися з корупцією. От ми створили НАБУ, САП, ВАКС, але щось воно буксує. Давайте ми ще якусь таку придумаємо дурню. Ті кивають головою: всі чиновники погані, всі чиновники крадуть, за ними треба дивитися все їхнє життя. Усе залежить від людини, яка керує тією чи іншою установою, які рамки вона виставляє своїм підлеглим. Якщо вона каже їм красти, то відповідно є проблема. Але ці речі з моніторингом проблеми боротьби з корупцією не вирішують від слова взагалі", – пояснює Володимир Омелян.
Він пропонує звернути увагу на гучні корупційні справи, коли за фігурантів вносять мільйони гривень застави з невідомих джерел походження коштів, а те ж НАБУ розводить руками й каже, що не знає, як так сталося.
"Чому немає моніторингу, хто вносить заставу та з яких джерел? Але з іншого боку ускладнити всім життя, що потім після звільнення через 5, 10 і більше років, потрібно ходити в банки та на кожному чеку щось доводити… Так не повинно бути", – каже Омелян.
Ексміністр звертає увагу, що є нормальна банківська діяльність, зокрема на Заході – якщо людина працювала в уряді, вона в особливому списку.
"Але це не прокляття, як у нашому випадку, що треба довідки носити, якісь документи показувати. Якщо у тебе по рахунку йдуть космічні цифри, які ти не можеш довести, рух коштів зупиняють і просять документи для підтвердження. Але це стосується всіх однаково: чи бізнесмена, чи колишнього PEP, чи драгділера. У нашому ж випадку, давайте ми створимо список прокажених, ще пропишемо туди дітей цих прокажених, бо вони свого часу вирішили реформувати країну", – наголошує він.
На думку Володимира Омеляна, це неправильний підхід, який перетворює держслужбу на інституцію, в яку ніхто не захоче йти працювати.
"А як ми тоді будемо реформувати країну? Хто її буде реформувати? Чернишов? Про це треба думати, розумієте? Бо вся історія, що це вимога наших міжнародних партнерів, – це фейк. Це було навʼязано людьми, які вирішили для себе, що вони є прапором антикорупції і брейнштормлять різними ідеями, які насправді у своїй основі є абсолютно безглуздими. Уся ця антикорупційна інфраструктура, за яку люди виходили минулого року, вона не працює, вона мертва, це імітація", – звертає увагу Омелян.
Підтвердженням своїх слів він вважає відсутність реальних вироків для топчиновників, які підозрюються в гучних корупційних справах. Ба більше, всі вони вийшли під заставу, частини взагалі немає в країні, а віддуваються за все звичайні "шістки".
Зрештою, підозрювані в корупції чиновники по справі "Мідас", мають статус політично значущої особи. І жодний фінмон не виявляв нічого підозрілого в їхніх діях. Що й не дивно, адже фінансовий моніторинг не розповсюджується на готівку, яку переносять торбами. Для цього банківські рахунки не потрібні.
Тема PEP – політична маніпуляція?
Як узагалі правка щодо PEP опинилась у законі, який, по суті, не має до цього жодного стосунку? Інна Богатих – Head of Legal & Compliance Truman, ексзаступниця міністра юстиції (2024-2025), а також підписантка відкритого листа – каже, що практика внесення змін до інших законів через прикінцеві та перехідні положення законопроєктів, які формально стосуються іншої тематики, не є новою для українського парламенту.
"Це не перший і, очевидно, не останній такий випадок. Дійсно, з точки зору якості законотворчої роботи така практика часто викликає дискусії, однак вона прямо не заборонена Регламентом Верховної Ради України", – пояснює вона.
Утім, на думку Богатих, у цій ситуації значно важливіше оцінювати не спосіб внесення поправки, а її зміст.
"Якщо аналізувати саму норму, то вона не скасовує посилений фінансовий моніторинг політично значущих осіб і не звільняє банки від обов’язку перевіряти таких клієнтів. Вона лише встановлює чіткий механізм повторної оцінки ризику через 12 місяців після припинення виконання особою публічних функцій. Якщо після такої оцінки ризик залишається високим, банк так само повинен застосовувати посилену належну перевірку. Тобто йдеться не про автоматичне припинення контролю, а про перехід від формального довічного підходу до індивідуальної оцінки ризику. Саме такий ризик-орієнтований підхід лежить в основі міжнародних стандартів FATF та практики більшості держав-членів Європейського Союзу", – розповіла Бізнес Цензору Інна Богатих.
Водночас народна депутатка, голова підкомітету з питань функціонування платіжних і інформаційних систем та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Ольга Василевська-Смаглюк називає питання PEP політичною маніпуляцією.
Насамперед тому, що в європейських директивах, які Україна імплементувала щодо боротьби з відмиванням коштів, не написано про довічний статус PEP, як і в чинному законодавстві. Наразі діє норма, що після 12 місяців з моменту закінчення повноважень PEP має звернутися до субʼєкта первинного фінансового моніторингу з проханням переглянути рівень ризику. І якщо в такої людини не було підозрілих операцій чи незрозумілих статків, ризик їй переоцінюють.
Проблема із правкою, яку протягнули через закон про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи, за словами Василевської-Смаглюк, полягає в тому, що банки хочуть зобовʼязати після 12 місяців з моменту звільнення PEP з посади автоматично присвоювати йому низький рівень ризику, незважаючи, чи були в людини підозрілі операції. "А так бути не може", – наголосила вона в коментарі Бізнес Цензору.
За її словами історія зі статусом PEP роздута самими "пепами".
"Люди послуговуються логікою, що якщо вони перестануть мати статус PEP в Україні, то в європейських чи інших країнах вони теж його не матимуть. Але це дивна логіка, яка не відповідає дійсності. Адже в законодавстві країн, які імплементували директиви, виконують стандарти FATF, є різні види публічних осіб. Зокрема іноземні публічні діячі – це міністри, депутати тощо іноземних держав, які вирішили обслуговуватись у місцевих банках. Люди зі статусом PEP почали виводити свій капітал з України, намагаючись легалізувати кошти в інших країнах. Здебільшого ті, хто має, що виводити, не завжди прозоро набули ці кошти. Закономірно у всіх банків виникає питання: "А де взяв?". І це стосується не тільки PEP, у всіх людей питають про джерело походження коштів", – пояснює нардепка.
Василевська-Смаглюк наголошує, що в українському законодавстві вже діє норма, відповідно до якої через 12 місяців з моменту звільнення PEP зі служби потрібно переоцінити ризик.
"Те, що зараз розкачується, – це для емігрантів, які поїхали, хочуть відкрити якісь бізнеси та свято вірять в те, що вони, переставши бути PEP тут, автоматично перестануть ними бути там. Це нереально. Це історія власного зацікавлення, власний шкурняк", – підкреслює вона.
Інна Богатих не вбачає якогось конфлікту інтересів, адже йдеться про публічну дискусію щодо моделі правового регулювання, яка безпосередньо стосується великої категорії громадян.
"Цілком природно, що люди, яких ця модель зачіпає, висловлюють свою позицію. Ба більше, народні депутати, які голосують за відповідний законопроєкт, також є політично значущими особами. Сам по собі цей факт не означає наявності конфлікту інтересів, адже вони здійснюють свої конституційні повноваження щодо законотворчості. У даному разі предметом обговорення є не індивідуальні права конкретних осіб, а модель функціонування всієї системи фінансового моніторингу", – пояснює вона.
Цінність листа, за словами Інни Богатих, полягає насамперед у тому, що він переводить дискусію з політичної площини у професійну. Автори фактично пропонують міжнародним партнерам оцінювати не загальні політичні оцінки, а конкретний текст поправки та її відповідність рекомендаціям FATF.
Що каже статистика
За словами Ольги Василевської-Смаглюк, обʼєктивні дані показують тенденцію, яка цілковито спростовує лякалки щодо дискримінації клієнтів з РЕР-статусом. Вона наголошує, що банки зараз значно рідше класифікують РЕР-осіб як клієнтів з високим ризиком, і наводить відповідну статистику Національного банку.
- За останні два з половиною роки частка самих PEP, яких банки відносять до категорії високого ризику, зменшилася з 57,1% до 33,9%.
- Натомість частка тих, кому після індивідуальної оцінки визначають низький рівень ризику, зросла з 14,4% до 40%.
- Аналогічна тенденція спостерігається і щодо членів сімей PEP та повʼязаних із ними осіб: частка клієнтів із високим ризиком скоротилася з 52,2% до 32,4%, тоді як низький ризик зріс із 19,5% до 43,1%.
- Водночас кількість самих PEP зросла. За останні два з половиною роки кількість PEP, членів їхніх сімей та повʼязаних осіб, яких банки ідентифікують під час фінансового моніторингу, зросла з 65,3 тис. до 122,7 тис.
"А це означає, що банківська система сьогодні працює із значно більшою кількістю PEP, ніж два з половиною роки тому. І попри це частка тих, кого ідентифікують як клієнтів високого ризику не зросла, а різко зменшилася. І повʼязано це з тим, що банки дедалі активніше застосовують ризик-орієнтований підхід. Тобто оцінюють не лише сам статус PEP, а й реальні ризики конкретного клієнта, його фінансову поведінку й операції", – пояснює Василевська-Смаглюк.
Наведена статистика сама по собі є цікавою, однак, на думку Інни Богатих, вона не відповідає на головне питання, навколо якого сьогодні точиться дискусія.
"Статистика показує лише те, яку категорію ризику банки присвоюють клієнтам, але не демонструє, які саме заходи фінансового моніторингу до них застосовуються на практиці. Це різні речі. Особа може бути класифікована як клієнт із середнім або навіть низьким ризиком, але водночас залишатися PEP і регулярно проходити розширені процедури належної перевірки саме через свій статус", – каже вона.
Окрім того, за словами Богатих, наведені цифри не спростовують проблеми, на яку звертають увагу автори поправки.
"Основна проблема полягає не лише у присвоєнні високого рівня ризику, а у відсутності чіткого механізму перегляду статусу колишніх PEP після припинення ними виконання публічних функцій. Саме це й пропонує врегулювати закон", – звертає увагу експертка.
За її словами, зростання кількості PEP майже вдвічі є прогнозованим наслідком законодавчих змін 2023 року, коли фактично був запроваджений довічний статус.
"Відповідно, до переліку почали потрапляти всі особи, які будь-коли обіймали визначені законом посади, а також члени їхніх сімей і пов’язані особи. Тому збільшення кількості PEP саме собою не може бути аргументом на користь або проти запропонованої поправки", – наголошує Інна Богатих.
Вона також додала, що якщо банки справді дедалі активніше застосовують ризик-орієнтований підхід, то це, навпаки, може свідчити на користь законодавчих змін.
"Адже саме вони і закріплюють на рівні закону необхідність індивідуальної оцінки ризику після завершення певного часу, а не механічне довічне застосування однакових процедур до всіх колишніх PEP", – переконана Богатих.
"Ми наїмося гівна та будемо змушені поправити це все назад"
Окрім полегшення життя політично значущим особам правка, через яку виникло стільки шуму, насправді несе набагато серйозніші ризики, ніж критика з боку МВФ, підкреслює Ольга Василевська-Смаглюк.
"Це суперечить стандарту FATF. І коли у нас буде шостий раунд взаємної оцінки MONEYVAL (Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, – прим. ред.), нас просто внесуть у сірий список. А це одразу – відтік капіталу та відсутність довіри інвесторів", – пояснила вона Бізнес Цензору.
Депутатка звертає увагу, що українські паспорти через війну й так неохоче приймають у банках і відкривають рахунки, адже війна автоматично дає високий ризик відмивання коштів. Це стосується будь-якої країни, а не тільки України.
"По-друге, ми наїмося гівна та будемо змушені поправити це все назад. У нас уже був такий досвід з правкою Макса Бужанського про обмеження статусу трьома роками після завершення виконання публічних функцій. Міжнародні партнери подзвонили президенту та сказали: "Якщо ви це зараз не приберете, ми обмежемо вам допомогу". Ми голосували це все назад", – розповіла Василевська-Смаглюк.
Що кажуть самі банки
"Асоціація українських банків виходить із того, що будь-які зміни законодавства у цій сфері мають забезпечувати баланс між ефективністю системи фінансового моніторингу, ризик-орієнтованим підходом та виконанням міжнародних зобов’язань України", – наголосила в коментарі Бізнес Цензору голова Комітету АУБ з питань комплаєнсу і фінансового моніторингу Ганна Горбенко.
За її словами, питання щодо можливих змін у підходах до застосування посилених заходів фінансового моніторингу щодо політично значущих осіб загалом є важливим як для банківського сектору, так і для всієї системи ПВК/ФТ.
"Міжнародні стандарти FATF передбачають застосування ризик-орієнтованого підходу під час роботи з політично значущими особами. Водночас оцінка ризику не повинна ґрунтуватися виключно на самому факті перебування особи на політично значущій посаді, а має враховувати сукупність факторів ризику, характер діяльності клієнта, його вплив, джерела походження статків, фінансову поведінку й інші обставини, визначені законодавством і внутрішніми процедурами суб’єкта первинного фінансового моніторингу", – каже Горбенко.
Вона наголошує, що будь-які зміни національного законодавства мають відповідати міжнародним стандартам FATF, враховувати рекомендації MONEYVAL, вимоги законодавства Європейського Союзу та не створювати додаткових ризиків для виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері фінансового моніторингу.
Для банків, за словами представниці АУБ, принципово важливими залишаються:
- правова визначеність законодавчих вимог;
- єдині підходи до застосування ризик-орієнтованого підходу;
- однакове розуміння вимог усіма учасниками ринку й органами нагляду;
- своєчасне надання офіційних методологічних роз’яснень у разі зміни законодавства.
"У разі ухвалення відповідних законодавчих змін доцільним є одночасне надання Національним банком України офіційних методологічних рекомендацій щодо їх практичного застосування банками й іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Асоціація українських банків підтримує розвиток законодавства у сфері фінансового моніторингу за умови його відповідності міжнародним стандартам, забезпечення правової визначеності та можливості однакового практичного застосування всіма учасниками фінансового ринку", – резюмувала Ганна Горбенко.
