Чужі вибори

У неділю, 1 червня, Польща визначиться із своїм майбутнім президентом. Передвиборча гонка, яка добігає завершення, обіцяє бути запеклою. З однієї сторони – очільник Інститут національної пам'яті, підтримуваний правопопулістською партією "Право і справедливість" Кароль Навроцький, з іншої – мер Варшави, представник ліберальної Громадянської коаліції Рафал Тшасковський.
Опитування, проведені до дебатів 23 травня, свідчили, що кандидати йдуть пліч-о-пліч.
Так, згідно з опитуванням центру "Opinia24", у другому турі 47% опитаних висловлюють свою підтримку Навроцькому, 45% - Тшасковському, ще 8% - не визначилися.
А дослідження центру Ipsos показало, що обидва кандидати мають підтримку на рівні 47% перед другим туром.
Дебати п’ятниці 23 травня не надто сильно змінили позиції котрогось із кандидатів, що лишень засвідчує запеклість боротьби.
Ми з цікавістю та навіть з хвилюванням спостерігаємо за виборами в сусідній державі, бо Польща надала нам чимало військової та економічної допомоги, прийняла велику кількість українців з початку повномасштабного вторгнення рф. Саме через територію Польщі пролягає один із основних шляхів постачання військової та гуманітарної допомоги для нашої держави.
Тому, коли тема України, з’являється в риториці Тшасковського чи Навроцького, наша увага до польських виборів стає ще прискіпливішою.
Нещодавно Навроцький висловився проти вступу України до НАТО та заявив, що Польща в жодному разі не відправлятиме свої війська в Україну. Його заява у багатьох викликала гнів та обурення.
Однак варто згадати, що недавно й польський прем’єр, безсумнівно великий друг України Дональд Туск, який підтримує Тшасковського, теж заявляв, що Польща не відправлятиме свої війська в Україну. А, коментуючи завершення торговельного безвізу України з ЄС, Туск заявив, польський уряд прагне допомогти Україні в її війні з Росією, однак це не повинно відбуватися за рахунок польських виробників. За словами Туска, його уряд "буде дбати про польські економічні інтереси, навіть якщо вони будуть у конфронтації з українськими інтересами".
Продовжуючи тему торгівлі, на дебатах Тшасковський заявив, що "нам потрібно дбати про польські інтереси, не пропускаючи зерно з України… Однак, ми маємо допомогти Україні. Адже краще Путіну вибити собі зуби в Україні, аніж нападати на когось іншого".
Очевидно, що кого б не обрали поляки, чи Тшасковського, чи Навроцького – понад усе вони ставитимуть польські інтереси. Бо обидва кандидати – пропольські. Питання, чи хтось із них є проукраїнським чи не є, більше хвилює нас, а не польського виборця.
Варто завжди пам’ятати, що вся допомога нам, передана Європою, США та іншими країнами, продиктована теж національними інтересами цих країн, а не жертовністю чи співчуттям. У геополітиці, на щастя чи на жаль, мало місця для емоцій.
Тому то ми часто чуємо заяви європейських лідерів, що Україні необхідно допомагати, щоб обламати імперські амбіції путіна й не дозволити йому піти далі.
Кілька реплік і про нещодавні вибори в Румунії, де перемогу здобув ліберальний кандидат та чинний мер Бухареста Нікушор Дан. Ультраправий Джордже Сіміон, який виступає проти допомоги Україні та підозрюються у зв'язках з росією, вибори програв. Після цього факту ми можемо видихнути з полегшенням. Новообраний президент Румунії Дан уже пообіцяв подальшу підтримку Україні з боку Румунії.
Попри те, що офіційний Бухарест тримає в суворому секреті обсяги та номенклатуру військової допомоги для України, ми точно знаємо, що Румунія передала нам батарею ЗРК Patriot. А ще Румунія допомагає з підготовкою українських пілотів та технічного персоналу F-16.
Тож, допомога та підтримка з боку Румунії зі зміною влади в країні триватиме.
Ми так уважно спостерігаємо за виборами в сусідніх країнах, розуміючи, що від їхніх результатів багато чого залежатиме й для нас: подальша допомога, підтримка євроінтеграційних процесів, санкційний тиск на рф. Є в цьому навіть якась легка заздрість, бо поки через війну не маємо своїх виборів, спостерігаємо за чужими.
Наших чудових сусідів - румунів та поляків лишається лише привітати. Чесні, вільні вибори в умовах рівноправної конкуренції - це завжди торжество демократії!
Дісно , доводиться пані Ользі про "чужі вибори" писати , бо коли в Україні нарешті відбудуться "свої вибори" ... ХТО ЙОГО ЗНАЄ? Бо нескінчена війна є тим чинником, що оправдовує нескінчене володарювання Сонцесяйного та його ЗЕкоМАНДИ без перевиборів ... тоді так виходить , що мир чи перемир'я Найвеличнішому зовсім не потрібні і треба йому так себе поводити , щоб Путло постійно билося в істериці та й Рудий Дід не ліз до ЛІДОРа з вимогами припинити цю нескінчену бійню.
Як же все СУМНО та БЕЗПЕРСПЕКТИВНО!
Як вбачається, такий напад можна очікувати у 2027 році. І якщо ніякої збройної відсічі зі сторони інших країн НАТО не буде, тоді рашисти полізуть далі для окупації території усіх країн Балтії. Щоби потім торгуватись із Заходом про відмову від підтримки України для поновлення своєї агресії.
Тому, щоби країни Балтії були зацікавлені у припиненні бойових дій в Україні їм потрібно укласти з Україною військові союзи, що вступатимуть в силу після оголошення "перемир'я". Тоді пітьма боятиметься напасти як на них, так і на Україну.
Нажаль, Польща на такий союз не погодиться.
Спроба змусити мене підтримати Навроцького показує, як ПіС бачить Конфедерацію. Як закуска, яка має робити те, чого хоче ПіС.Через мій труп. На це ніколи не можна розраховувати. Я не збираюся закінчити, як Леппер, Ґертих, Говін чи Головнія. Чим швидше ви в ПіСі це зрозумієте, чим швидше ви приймете реальність, тим легше вам буде уникнути таких ідіотських заяв, як у Бєлани», - написав Менцен.