У кращих офісопрезидентських традиціях

Впливові західні медіа – американське агентство Bloomberg і британська газета Financial Times інформують, що найближчим часом відбудеться звільнення посла України в США Оксани Маркарової.

Вкотре про майбутні кадрові перестановки ми дізнаємося від західної преси, але мова не про це.

Зміна посла в США давно назріла й перезріла. Республіканці категорично не сприймають Маркарову, вважаючи її "надмірно близькою до демократів".

Історія тягнеться з вересня 2024 року, коли напередодні президентських виборів в США розгорівся скандал, пов'язаний з Маркаровою. Тоді обурення соратників Трампа викликав організований посольством приїзд Зеленського на оборонний завод в містечку Скрентон у Пенсильванії. На думку республіканців, цей візит був "частиною політичної кампанії з метою допомогти демократам і явно був втручанням у вибори".

Близький соратник Трампа, спікер Конгресу Майк Джонсон тоді публічно вимагав звільнити Маркарову з посади посла, опублікувавши в Х відповідний лист-звернення до Зеленського.

Відтоді минуло майже 10 місяців, а сприйняття республіканцями Маркарової як посла не змінилося. Думаю, зайве не варто пояснювати, наскільки важливою є ця посада, адже саме посол відповідає за дипломатичні відносини і є офіційним представником держави. Посада важлива, але не менш значимо, хто її обіймає. Ситуація Маркарова&республіканці тут дуже показова.

Bloomberg пише, що Зеленський обговорював заміну посла Трампом. А FT з посиланням на джерело вказує, що Зеленський прагне призначити послом "доброго укладача угод, зрозумілого для Білого дому й Конгресу".

Обидва видання називають імена потенційних кандидатів на посаду українського посла у Вашингтоні. Серед них добре відомі прізвища:

• прем'єр-міністр Денис Шмигаль;
• віце-прем'єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина;
• міністр оборони Рустем Умєров;
• міністр енергетики Герман Галущенко.

Розглядаються також кандидатури міністра культури та стратегічних комунікацій Миколи Точицького та заступника керівника ОП Ігоря Жовкви (єдині дві зі згаданих кандидатури, які мають досвід роботи послами).

Важко сказати, чи є серед перелічених персон саме ті "добрі укладачі угод", які буцімто мають стати зрозумілими для нинішньої влади США. Тривожить той факт, чи достатньо компетентними є ці посадовці саме для роботи на американському напрямку? А підтримка й допомога від США нам вкрай потрібна.

Чи дійсно під силу комусь із згаданих осіб "перезавантажити" відносини Україна-США? Чи може, як вкотре – в кращих офісопрезидентських традиціях хтось із міністрів уникне відповідальності та підзвітності перед Верховною Радою й українським народом і просто відправиться послом?