РУС
7031 посетитель онлайн
ВСУ ударили по рашистам в оккупированной Кадиевке, около 200 российских десантников погибли, - Гайдай. ФОТОрепортаж
В оккупированной Кадиевке украинские защитники ударили по российским оккупантам.
Об этом сообщил глава ОВА Сергей Гайдай, передает Цензор.НЕТ.
"Город Кадиевка (он же Стаханов), какое-то сплошное притяжение камней. Снова услышаны молитвы русни о "хоть камнях с неба". Ну вот... прилетело, да так, что аж 200 по 200 рашистским вдвшникам", - отметил он.
В то же время, пропагандистское издание ТАСС сообщает, что утром 26 августа ВСУ выпустили по Кадиевке 10 ракет с HIMARS.
Топ комментарии
Всі - це, безумовно, перебільшення. Тим більше не всі з тих, хто навіть "лобизалісь" з ******, брали участь у конференціях рашиста Дугіна та https://glavcom.ua/ru/photo/kto-iz-ukrainskikh-dejatelej-sotrudnichal-s-duhinym-foto-869707.html боролись проти "аранжевай чуми" і США . Згадай хоча б того ж таки Ющенка.
Авжеж. Давно і багато. Проте його "гаварільня" мене жодного разу не переконала.
Тільки но раша-пропаганда повідомила, що у Чаплиному знищений ешелон з 2-ма. сотнями військових ЗСУ, так відразу карма і виконала замовлення.
Хотіли 200 військових? Отримуйте! Але є нюанси...
За смерті невинних людей!
200 на 200 итого 4000 очков (фрагов)
Катастрофічно не хватає нормальних ракет від тони бч та більше. Тому що дивлюсь я на ці фото та розумію що можуть бути виживші. Якщо би будинок склався, то впевненість була би на порядок більша що вмерли всі.
(і ще філіжанку кави, будь ласка) ☕
https://mrakopedia.net/w/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%83%D0%B8_%D0%B2%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%B2&mobileaction=toggle_view_mobile Поцелуи вместо клоунов 🤡
Не думай, читатель, что то, что ты считаешь естественным и само собой разумеющимся, не исчезнет завтра. Может оказаться, что, проснувшись завтра утром, ты увидишь, что мир изменился. Причём он может измениться так, что прошлое тоже станет другим. Именно это произошло со мной 18 мая 2019 г.
Проснувшись солнечным субботним утром, я бросил взгляд на тумбочку у кровати и обнаружил, что там нет моего игрушечного клоуна. Это меня удивило. Я точно помнил (помню и сейчас), что вечером 17 мая он там был. Собственно говоря, клоун всегда стоит на тумбочке, если я не на свидании со своей любимой девушкой Дашей. Вернее, стоял.
Перерыв всю квартиру, я нигде клоуна не нашёл. Всё ещё недоумевая, я набрал номер Даши.
- Даша, это очень странно, но наш клоун куда-то исчез, - сказал я.
Последовало недоуменное молчание.
- Какой клоун? - наконец спросила она.
- Как какой? - удивился я. - Наш клоун, которого мы всегда поглаживаем!
Опять странное молчание. Сейчас я понимаю, что она просто не знала, как реагировать на мои слова: я никогда не был склонен к розыгрышам. Примерно через полминуты она спросила:
- О чём ты говоришь?
- Даша, я говорю о нашем клоуне, которого мы всегда поглаживаем на наших свиданиях!
- Поглаживаем? Как поглаживаем?
- Руками. Как же ещё?
Даша раздражённо сказала мне, что не ожидала от меня таких нелепых шуток, и повесила трубку.
В тот же день я выяснил, что не только Даша, но и вообще все знакомые мне люди забыли о поглаживании клоунов! Забыли так прочно, как будто никогда этим не занимались и даже не слышали об этом! Как только я заговаривал с ними о поглаживании клоунов, они начинали разговаривать со мной так, будто я неудачно пошутил либо у меня было помутнение рассудка. Но наиболее невероятным оказалось то, что даже в Интернете я ничего про поглаживание клоунов не нашёл. Даже соответствующая статья в Википедии бесследно пропала (помню, что раньше она была).
Начиная с 18 мая, я несколько дней с раннего утра до позднего вечера слонялся по городу, надеясь увидеть влюблённую парочку с игрушечным клоуном в руках, чтобы убедиться, что я такой не один. Я не мог думать ни о чём другом и отчаянно искал доказательства того, что о поглаживании клоунов помню не только я. Но мои поиски ни к чему не привели. Хотя до 17 мая включительно парочек с клоунами было хоть отбавляй.
Наблюдая за людьми в городе, я не мог не обратить внимание на одну отвратительную практику, которая, согласно моим воспоминаниям, до 17 мая включительно полностью отсутствовала. Я имею в виду практику прикасаться губами к коже другого человека либо соединяться с другим человеком ртами - так называемые «поцелуи». Этого нелепого слова я до 18 мая ни разу не слышал и не встречал ни в одном тексте, но оказалось, что оно (а также производные от него) известно всем и присутствует во всех словарях.
В начале 20-х чисел мая я догадался обратиться к литературе и кинематографу и выяснил, что в каждой сцене, где раньше (опять-таки, согласно моей памяти) было поглаживание игрушечного клоуна, теперь присутствует «поцелуй». Это затронуло все произведения - как новые, так и старинные. В живописи, скульптуре и на фотографиях произошла та же метаморфоза.
Итак, заключение. Я всё ещё не могу примириться с тем, что произошло, и это отдаляет меня от любимой девушки. У меня есть три версии случившегося: 1) я сошёл с ума (вариант - нахожусь в коме или при смерти), и моё больное (или умирающее) сознание придумало все эти «поцелуи» (если версия комы или нахождения при смерти верна, то этот текст я пишу тоже внутри своего сознания и его никто не прочитает); 2) мои воспоминания до 17 мая 2019 г. включительно каким-то образом заменились на ложные, а влюблённые никогда не поглаживали клоунов и всегда «целовались» (самая правдоподобная версия, но она тоже не исключает сумасшествия); 3) я попал в альтернативную реальность (самая неправдоподобная версия).
Как бы то ни было, я не теряю надежды, что мой мир (где влюблённые нежно поглаживают игрушечных клоунов, а не обмениваются слюной) вернётся.
Автор: Tau Aquilae
Стадію басовитого сліникового іржання у мене змінила стадія кількахвилинного зависання. А потім - включилась моя уява.
Якщо раптова трансформація дійсності відносно часової складової просторово-часового континууму відбулася незворотним чином в обох напрямках (тобто і в минуле, і в майбутнє), наслідком чого стало деяке спотворення дійсності (припускаю, що поглажування клоуна - лише один із елементів, на який звернув увагу автор).
Можна припустити, що такі "струси дійсності" відбуваються неодноразово без будь-якої періодичності. І як герой твору реагуватиме на зміни в дійсності, що дратують його своєю несподіваністю... Наприклад, клоуни взагалі зникнуть з дійсності. А їм на заміну прибудуть якісь мбзяби, панарєпи чи фаплапи...
Жееесть... Ну, це майже готова ідея автору для сюжету нової книги. Безкоштовно
Хоча це складна і москороздираюча тема. В основному вчені погоджуються із принципом самоузгодженості Новікова - тобто минуле в принципі вже жорстко визначене, і навіть якщо спробувати за допомогою подорожі у часі щось змінити - все одно невідворотно зробиш усе так, як воно й відбулося. Класичний приклад - ворожий людству штучний інтелект відправляє робота, щоб у минулому знищити ще ненародженого лідера людства... а цей лідер відправляє туди ж бійця, щоб захистити свою майбутню мати... Що відбулося, ми знаємо - боєць Кайл Різ трахнув сексом дівчину Сару Коннор і став батьком цього лідера - а зі знищеного Т-800 зберігся процесор, і шляхом реверс-інжинірингу люди собі на погибель створили "Скайнет". Тобто спробували щось відвернути і змінити - натомість власне й визначили те майбутнє, яке склалося (у третій частині принцип Новікова трохи розширили: можна змінити часопростір у нюансах - але глобально все одно станеться те, що має відбутися, тобто "Скайнет" і ядерний армагедець).
Хоча насправді теж не факт... із теорією багатьох паралельних Всесвітів є й інша можливість - що втручання у минуле генеруватиме паралельну реальність (і що погано, у нашому світі при цьому ніщо не зміниться. Тобто можна відправити команду в 1654 рік, щоб показати Богдану Хмельницькому відеопрезентацію з наслідками альянсу з москалями - але від цього просто утвориться паралельна реальність, де історія піде іншим шляхом... але у нас - матимемо те, що маємо
Та й взагалі не зовсім зрозуміло, чи можливі часові подорожі... хоча теорія Ейнштейна начебто дозволяє...
Чомусь мені нагадалося пригодницьке кіно з моєї юності - "Назад в майбутнє". Там хоч і в досить примітивній формі, та все ж зроблено спробу якось дослідити цей момент.
...Та й у класика - Роберта Шеклі - щось таке мало бути. І не в одному творі.
Ще є два оповідання (назви зараз не пригадаю) - суть одного в тому, що особливо небезпечний злочинець спробував втекти за допомогою машини часу приблизно на 4 мільярди років у минуле, але його наздогнали. застрелили... тіло впало у ще стерильний тоді океан... і мікроорганізми з його тіла власне стали початком органічного життя на нашій планеті.
В іншому оповіданні (читав його у дитинстві в останні роки совка, в журналі "Юный техник") вийшло ще радикальніше - теж божевільний геній, який здійснював злочини за допомогою машини часу, отримав смертельне поранення від головного героя-спецагента, але з останніх сил вдарив рукою по кнопках машини - і зник... а на табло висвітилося - 14.000.000.000 років у минуле... тобто злочинець перемістився у Сингулярність, і 80 кілограмів його ваги якраз перевищили критичну масу - і спричинили Великий Вибух і народження Всесвіту
Класичні сюжети, майстерно викладені авторами. Теж у юності читав.
Або події які були, але у зміненій дійсності набули зовсім іншого вигляду (скажімо, вибори бульбофюрер з тріском програв свєтці, а та його легко запхала за пояс в сенсі нагинання насілєнія; і нещасні бульбаші з лампочками та квіточками молили матушку-царіцу вернути бульбофюрера взад, бо вже жерти ніц нема: асфальт на дорогах зняли, щоб обміняти на бульбу в одного блаZEня).
Словом, можна створити таку антиутопію, що Войнович з Орвелом за рогом хором денервово висмалять три пачки "Блохомора".
Але щойно до гри вступає машина часу - із кожною спробою результат стає... власне стає Happy Tree Friends
Дивно, але якимось чином мені "вдалося" пройти мимо цього мультсеріалу. Серія - чітка трешева ілюстрація до нашої теми.
...Особливо розвеселив мене персонаж - Блакитний Олень. Як же він схожий на колишнього сестриного чоловіка... жесть!
200 плюсів від мене )