На политкоме ПАСЕ поддержано большинство позиций украинской делегации, - нардпек Василенко
На политкоме ПАСЕ поддержали большинство позиций украинской делегации.
Об этом сообщила в фейсбуке народный депутат Украины Леся Василенко, информирует Цензор.НЕТ.
"Завершился политиком ПАСЕ. Переписали отчет о последствиях агрессии РФ против Украины. Большинство позиций украинской делегации поддержано", - отметила она.
Далее политик подробно останавливается на поддержанных пунктах.
1) историческая логика восстановлена: отчет начинается 2014-м годом и четко указывает, что события 2022 г. лишь продолжение агрессии, которая длится уже 8 лет.
2) четко определена полная несовместимость России с Советом Европы. Россия не может быть членом Совета Европы, теперь написана черным по белому.
3) зафиксирована рекомендация Комитета Министров определить точную дату исключения РФ из СЕ. Таким образом, затягивание процедуры прекращения членства РФ невозможно.
Также, по ее словам, отчет был дополнен рекомендациями:
рассмотреть возможность создания отдельного трибунала по РФ
в ЕСПЧ приоритет рассмотрения предоставлять украинским делам против России
давить на Россию относительно немедленного освобождения из плена и восстановления полномочий мэров и представителей местных органов власти
"Дальше удивляет лицемерие стран, конечно. Их правительства уже давно дают Украине оружие и военную поддержку, а здесь депутаты дальше боятся включить хотя бы намек на милитарную поддержку Украины. Очень жаль. В зале продолжим борьбу за прямую рекомендацию странам членам Совета Европы все же предоставлять Украине ВСЮ возможную помощь, а не только гуманитарную поддержку. Уже через пару часов будет первое решение о первом исключении РФ из международных организаций", - резюмирует Василенко.
Не знаю хто написав - не я.
Привіт, світе!
Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраїля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.
Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона - «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.
Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?
Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір'ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх - це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.
Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.
Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.
Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.
Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні
Нам усе одно хто йде. Всі тут навіки у землі залишаться.