Причиной войны в Украине было "поражение дипломатии", - Сийярто
Министр иностранных дел Венгрии Петер Сийярто заявил, что провал дипломатии стал причиной войны в Украине. Поэтому Украине и России нужно садиться за стол переговоров, чтобы остановить войну.
Об этом он заявил в интервью хорватскому каналу N1, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на zn.ua.
"Существует поговорка, что война – это всегда поражение дипломатии, а мир – это всегда успех дипломатии. Мы были свидетелями провала дипломатии, надеюсь, будем свидетелями ее успеха. Мы осуждаем войну, видно кто на кого напал", – сказал он.
Сийярто добавил, что Будапешт настаивает на "прекращении огня" и мирных переговорах. При этом отметил, что Венгрия не является стороной конфликта, поэтому не может утверждать, но "надо уважать территориальную целостность и суверенитет".
"У войны, безусловно, есть две стороны, и мы надеемся, что обе сядут за стол переговоров и достигнут устойчивого мира. Я могу вам столько сказать. В отличие от Хорватии, Венгрия является соседней страной для Украины, и когда ты соседняя страна, последствия войны серьезные и мгновенные", - сказал он.
Глава МИД Венгрии посетовал, что в Европе "не уважают" такую позицию.
"Понятно, кто на кого напал в этой войне, мы глубоко сожалеем об этом и осуждаем Россию за эту войну, мы надеялись, что никогда до этого не дойдет. Другие дипломатические причины, приведшие к этой войне... Оставим это историкам. Для меня, как для политика, главное достичь мира, а не спорить о других вопросах", - сказал он на уточняющий вопрос, кто ответственен за провал дипломатии накануне войны.
До Сійярто далеко - може ти поясниш?
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
(Т. Шевченко, "Сон")
Коли б наші політики в першу чергу думали б про Україну, то можна було б завадити його планам. Але ж всі вони, в першу чергу думали як би більше накрасти.
Наші політики, за всі роки, - являються гнидами накладеними кацапськими вошами при імперії.
Це на його думку була б справжня перемога дипломатії і ніякої війни не було б.
Eugene Stepanenko
Впевнений що ми, як і розвідки інших держав ЄС, особливо держави сусіди Угорщини, знають чи знали більше, і маю надію свого часу це оприлюднять. Поки що напишу тільки те, що бачив на власні очі.
Перші війскові колони угорських війскових я побачив майже зразу після окружної Будапешту.
Це був ранній ранок 25 лютого 22 року. Я заїхав на заправку на своєму авто з українськими номерами, і раптом відчув себе темношкірим африканцем в ковбойскому салуні Техаса десь в середині 19 сторіччя. Заправка була забита війсковими угорцями, які уважно дивилися на мене, у мілітарній флісці та на машинку з наліпкою хреста НГУ на задньому склі. Ніхто не робив ніяких там загрозливих жестів, але відчуття було абсолютно ворожого ставлення. По нашивкам це був якийсь підрозділ війскової поліції Угорщини, такий собі аналог нашої ВСП. Майже зразу після того як я повернувся на дорогу, мені довелося стати в хвіст величезною колони війскової техніки. Поступово її обганяючи, я мимоволі рахував. В Цій колоні йшло 6 машин з для наведення понтонних переправ, з понтонами, у супроводі вантажівок з особовим складом та кількох машин бойового прикриття. Далі до кордону таких колон було ще три - у кожній по шість - вісім вантажівок з понтонами.
На всіх заправках по дорозі до кордону зустрічалися або війскові, які рухалися в сторону кордону з Україною, або техніка. Часто зустрічалися очевидні резервісти, на власних авто, які були викликані в своїй частини. Один із них, кремезий чоловяга, підійшов до мене, довго розглядав, потім мовчки налив кави із термосу і протягнув цигарку. Я не палю вже давно, але тут механічно взяв. Чоловік міцно затягнувся, і запитав - туди? Показуючи в сторону України.
Я не встиг нічого відповісти, як він продовжив - немає сенсу. Вас не буде за три дні. Не треба було вірити американцям".
Хотів би я подивитися на цього мудака зараз. А особливо після перемоги України.
Питання: «Хто це?» і «Скільки терпіть будемо?»
з тими, хто бачить тебе мертвим нереально домовлятися.
тому угорці, євреї, індонезці, індійці, китайці, кіпріоти, турки, баски, вірмени та греки йдуть за руцкєкораблем.
а білорусам та казахам варто подумати чию сторону прийняти.