Причиною війни в Україні була "поразка дипломатії", - Сійярто
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що провал дипломатії став причиною війни в Україні. Тому Україні та Росії слід сідати за стіл переговорів, щоб зупинити війну.
Про це він заявив в інтерв'ю хорватському каналу N1, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на zn.ua.
"Існує приказка, що війна - це завжди поразка дипломатії, а мир - це завжди успіх дипломатії. Ми були свідками провалу дипломатії, сподіваюся, будемо свідками її успіху. Ми засуджуємо війну, видно хто на кого напав", - сказав він.
Сійярто додав, що Будапешт наполягає на "припиненні вогню" та мирних переговорах. При цьому зазначив, що Угорщина не є стороною конфлікту, тому не може стверджувати, але "треба поважати територіальну цілісність і суверенітет".
"У війни, безумовно, є дві сторони, і ми сподіваємося, що обидві сядуть за стіл переговорів і досягнуть сталого миру. Я можу вам стільки сказати. На відміну від Хорватії, Угорщина є сусідньою країною для України, і коли ти сусідня країна, наслідки війни є серйозними та миттєвими", - сказав він.
Глава МЗС Угорщини побідкався, що в Європі "не поважають" таку позицію.
"Зрозуміло, хто на кого напав у цій війні, ми глибоко шкодуємо про це і засуджуємо Росію за цю війну, ми сподівалися, що до цього ніколи не дійде. Інші дипломатичні причини, які призвели до цієї війни... Залишимо це історикам. Для мене, як для політика, головне досягти миру, а не сперечатися про якісь інші питання", - сказав він на уточнююче питання, хто відповідальний за провал дипломатії напередодні війни.
До Сійярто далеко - може ти поясниш?
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
(Т. Шевченко, "Сон")
Коли б наші політики в першу чергу думали б про Україну, то можна було б завадити його планам. Але ж всі вони, в першу чергу думали як би більше накрасти.
Наші політики, за всі роки, - являються гнидами накладеними кацапськими вошами при імперії.
Це на його думку була б справжня перемога дипломатії і ніякої війни не було б.
Eugene Stepanenko
Впевнений що ми, як і розвідки інших держав ЄС, особливо держави сусіди Угорщини, знають чи знали більше, і маю надію свого часу це оприлюднять. Поки що напишу тільки те, що бачив на власні очі.
Перші війскові колони угорських війскових я побачив майже зразу після окружної Будапешту.
Це був ранній ранок 25 лютого 22 року. Я заїхав на заправку на своєму авто з українськими номерами, і раптом відчув себе темношкірим африканцем в ковбойскому салуні Техаса десь в середині 19 сторіччя. Заправка була забита війсковими угорцями, які уважно дивилися на мене, у мілітарній флісці та на машинку з наліпкою хреста НГУ на задньому склі. Ніхто не робив ніяких там загрозливих жестів, але відчуття було абсолютно ворожого ставлення. По нашивкам це був якийсь підрозділ війскової поліції Угорщини, такий собі аналог нашої ВСП. Майже зразу після того як я повернувся на дорогу, мені довелося стати в хвіст величезною колони війскової техніки. Поступово її обганяючи, я мимоволі рахував. В Цій колоні йшло 6 машин з для наведення понтонних переправ, з понтонами, у супроводі вантажівок з особовим складом та кількох машин бойового прикриття. Далі до кордону таких колон було ще три - у кожній по шість - вісім вантажівок з понтонами.
На всіх заправках по дорозі до кордону зустрічалися або війскові, які рухалися в сторону кордону з Україною, або техніка. Часто зустрічалися очевидні резервісти, на власних авто, які були викликані в своїй частини. Один із них, кремезий чоловяга, підійшов до мене, довго розглядав, потім мовчки налив кави із термосу і протягнув цигарку. Я не палю вже давно, але тут механічно взяв. Чоловік міцно затягнувся, і запитав - туди? Показуючи в сторону України.
Я не встиг нічого відповісти, як він продовжив - немає сенсу. Вас не буде за три дні. Не треба було вірити американцям".
Хотів би я подивитися на цього мудака зараз. А особливо після перемоги України.
Питання: «Хто це?» і «Скільки терпіть будемо?»
з тими, хто бачить тебе мертвим нереально домовлятися.
тому угорці, євреї, індонезці, індійці, китайці, кіпріоти, турки, баски, вірмени та греки йдуть за руцкєкораблем.
а білорусам та казахам варто подумати чию сторону прийняти.