Все эти 30 лет Украина не знала своего реального мобилизационного ресурса, - "слуга народа" Завитневич
Власть и военное руководство Украины в течение 30 лет не занимались мобилизацией.
Об этом заявил председатель оборонного комитета Верховной Рады, нардеп "Слуги народа" Александр Завитневич в интервью BBC, информирует Цензор.НЕТ.
По его словам, до полномасштабного вторжения и раньше, все эти 30 лет, полноценно мобилизацией не занимались.
"Тем более на воинский учет, который должен быть, никто не обращал внимания, не обновлял свои данные. Получается, что страна и военное руководство не знают реальный мобилизационный ресурс - сколько у нас людей способны взять в руки оружие и пойти защищать Родину", - отметил парламентарий.
Завитневич подчеркнул, что эта мобилизация касается каждого.
"Как мы говорили, этот закон "зашел к каждому в дом". По моему мнению, мы пытались сделать, чтобы там был баланс. Некоторые вещи, на которых, например, настаивали военные, мы снимали с рассмотрения, потому что не было поддержки даже на уровне комитета.
Оценить полностью закон, думаю, можно будет немного позже. Во-первых, выйдут все постановления Кабинета министров, где уже будет расписан полноценный механизм. Когда дописывали закон, то Министерство обороны, Генштаб говорили, что это будет около 50 постановлений или изменений в постановления. Сейчас их только до 20, кажется, приняли", - подытожил он.
Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народження.
Україну, де відкрити бізнес можна за годину, отримати закордонний паспорт - за 15 хвилин, а проголосувати на виборах - за одну секунду, в Інтернеті.
Де немає оголошень «Робота в Польщі». А в Польщі є оголошення «Робота в Україні».
Де в молодої сім'ї є один клопіт - обрати квартиру в місті чи заміський будинок.
Де лікарі та вчителі отримують реальну заробітну плату, а корупціонери - реальні строки.
Де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати.
Де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку.
Де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей.
Де дороги є, а дурнів - немає.
Це - Україна реальної та здійсненної мрії. Україна найближчого майбутнього.
Україна, в яку повертаються.
Україна, якою ми будемо пишатися та цінувати, а решта - знати і поважати.
Україна, з якої не поїдуть наші діти.
Із давнього - «Я мрію про часи, коли на парканах у сусідньої північної країни будуть писати «Долой украинских оккупантов!».
Так по чиєму ж наказу розміновували мости, Чонгар, виводили 4 бригади з Півдня ??? Га ?