Франция признала государство Палестина
Франция официально признала Палестинское государство, сообщил президент Эмманюэль Макрон во время выступления на Генеральной ассамблее ООН в Нью-Йорке.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на ЛИГА.
"Это признание является способом подтвердить, что палестинский народ не является лишним народом. Наоборот, это народ, который никогда ни с чем не прощается. Признание законных прав палестинского народа никак не ограничивает права израильского народа, который Франция поддерживала с первого дня [...] Именно потому, что мы уверены, что это признание является единственным решением, которое позволит достичь мира для Израиля", - заявил Макрон.
В то же время он подчеркнул, что Франция сможет принять решение об открытии посольства в Палестине только после освобождения израильских заложников, удерживаемых террористической группировкой ХАМАС в Секторе Газа, и установления перемирия.
"Требования Франции к Израилю не будут меньше, чем к ее европейским партнерам", - сообщил глава Франции, отметив, что уровень отношений будет зависеть от того, как израильская сторона будет выполнять требования о прекращении войны и переговорах о мире.
Также он ожидает, что арабские и мусульманские страны, которые еще не признали Израиль, сделают это и будут поддерживать с ним нормальные отношения.
Французский президент заявил, что хочет "запустить механизм мира, который будет отвечать потребностям всех". Он считает, что первым этапом этого плана должно быть освобождение 48 заложников, которых удерживает террористическая группировка ХАМАС, и прекращение военных операций в Секторе Газа.
"ХАМАС был побежден в военном плане благодаря нейтрализации его лидеров и руководителей. Он должен быть побежден в политическом плане, чтобы быть окончательно ликвидированным после заключения перемирия", - отметил Макрон, добавив, что необходимо "приложить совместные усилия", чтобы оказать помощь жителям Газы.
По словам Макрона, после первого этапа должен начаться второй, в который входит стабилизация и восстановление Сектора Газа: "Переходная администрация, в состав которой войдут Палестинская автономия, палестинская молодежь, а также силы безопасности, подготовку которых мы ускоряем, будет иметь монополию на безопасность в Секторе Газа. Она осуществит расформирование и разоружение Хамаса при поддержке международных партнеров и с использованием средств, необходимых для выполнения этой сложной задачи".
Руководитель Франции отметил, что его страна готова принять участие в международной миссии по стабилизации и вместе с европейскими партнерами поддержать формирование и оснащение палестинских сил безопасности.
"Палестинское государство также должно [...] предоставить своему народу обновленные и безопасные условия для демократического самовыражения", - отметил Макрон.
І нічого ніхто зробити не зможе.
До того ж - до дупи ті визнання, насправді. Річ у тім, що на 15.09.2025 так звану "Палєстіну" визнавало десь приблизно 155 держав світу. З 200+. Додаткові 4 - нічого в цьому питанні НЕ змінять. Бо остаточне рішення щодо визнання держави приймає Рада Безпеки ООН. А США стабільно, вже 70 років, блокує рішення щодо визнання "Палєстіни" державою.
А зібрати міжнародну коаліцію для військового "вирішення Ізраїльського питання" - точно ніхто не зможе.
На цьому все.
Знищать, анексують - повністю вирогідно. Ті, хто визнали - будуть ізолювати і санкціонувати Ізраіль, поки той не віддасть бібі під трибунал і не вийде з окупованих ним територій.
Цей крок став логічним продовженням багаторічної дипломатичної лінії Парижа, але вперше було оголошено офіційно й на найвищій міжнародній трибуні.
Символічно, що Франція зробила це разом із Саудівською Аравією - регіональним гравцем, який прагне повернути собі роль посередника у врегулюванні.
Сталося це під час візиту пакистанського прем'єра Шахбаза Шаріфа до Ер-Ріяду. Тепер країни зобов'язані захищати одна одну у разі агресії.
Угода про взаємну оборону між Пакистаном і Саудівською Аравією означає, що Пакистан надасть Ер-Ріяду свій ядерний арсенал у разі агресії проти країни, що підтвердив радник принца Мохаммеда бен Салмана агентству France-Presse.
Ґардіан: Y1958 року Британія продала Ізраїлю 20 тон важкої води, що дозволило тій країні запустити ядерний реактор на об'єкті "Дімона" у пустелі Неґев.
Тепер і сторики і політики висловлюють цілковите здивування, що продаж не було обумовлено жодними вимогами до Ізраїлю не використовувати матеріал у військових цілях, а також тим фактом, що оборудку тримали у таїні від Сполучених Штатів.
На той час Британія і США були ключовими союзниками і співпрацювали у створенні атомної зброї, а єдиним іншим членом ядерного клубу був Радянський Союз, пише Ґардіан.
Невдовзі до тих країн приєдналася і Франція, і саме французи допомагали Ізраїлю будувати перший ядерний реактор. Але для його використання у військових цілях ізраїльтянам бракувало важкої води, і те, що вони отримали її саме від британців, стало цілковитою несподіванкою для США.
На початку 1960-х адміністрація президента Кеннеді докладала надзвичайних зусиль, щоби перешкодити поширенню ядерних технологій, і особливу стурбованість Вашингтона викликали саме дії Ізраїлю, але тодішній прем'єр країни Давид Бен-Гуріон твердив, що дослідження на реакторі у пустелі Неґев мають виключно науковий характер, а для виробництва зброї Ізраїлю все одно бракує матеріалів.
Проте на той час Ізраїль вже мав усі необхідні складові для створення першої атомної бомби, пише Ґардіан, отримавши від британців важку воду. Сама Британія придбала її у Норвегії, але вибір технології виробництва плутонію для бомб було зроблено у бік графітових стрижнів, і Лондон прагнув позбутися важкої води, щоби відшкодувати витрачені на неї кошти.
За тодішніми цінами 20 тон важкої води коштували півтора мільйони фунтів - доволі великі гроші. Коли Ізраїль звернувся з пропозицією придбати матеріал, британці навіть не висували вимог щодо обмежень на його використання.
Формально було вирішено, що Британія продає воду назад Норвегії, а та перепродає її Ізраїлю, але фактично матеріал було завантажено відразу на ізраїльські кораблі.
Ізраїльтянам бракувало ще 5 тон важкої води, і британці, стурбовані можливим її використанням у військових цілях, відмовились продати додаткову кількість.
Проте ця стурбованість, пише Ґардіан, була запізнілою. На той час, коли під час візиту прем'єра Бен-Гуріона до Лондона 1961 року уряд Британії запропонував здійснити міжнародну інспекцію реактору "Дімона", Ізраїль
відмовився, і припускають, що вже тоді він мав свою першу атомну бомбу.
А що робити з депутатами від ХАМАСу яких більшість у Палестинській законодавчій раді (ПЗР)?
На виборах до Палестинської законодавчої ради другого скликання 25 січня 2006 року, за офіційними даними,
74 місця отримав список «Зміни та реформи» (ХАМАС)
45 - ФАТХ
3 - список "Мученик Абу Алі Мустафа" (НФОП)
2 - "Альтернатива" (ДФОП, ПНП, ФІДА)
2 - "Незалежна Палестина" (Палестинська Національна Ініціатива)
2 - "Третій шлях"
4 - незалежні кандидати.
Мандат ПЗР було продовжено в 2009 році Центральною радою Організації звільнення Палестини до проведення нових виборів, які досі не відбулися.
- не має власної території - все, що зараз є, то Ізраїльска територія;
- не має власної валюти;
- не має власного центрального банку;
- не має власного парламенту;
- не має власної податкової системи ;
- не має юридичного суверенітету;
- не має власної конституції;
- не має власної армії (хамас - то не армія, то терористична організація);
- не має власної мови - їхня мова це просто діалект арабської;
- не має власної назви - слово "Палестина" не існує фактично в "палєстінскій мові", бо "палєстінци" фізично не в змозі вимовляти звук "П".
В "Палєстіни" є тільки різного ступеню людожерності терористичні організації.
Правда в тому, що "Палєстіна" - це видумана римлянами назва для місцевості, де до римлян існувала ізраїльська держава. Так було до 1949 року. І з 1900 до 1949 року слово "народ палєстіни" фізично означав іудеїв, які в той період переселялися туди і намагались вижити в пустелі. А арабів там майже не було. Все видно навіть на хроніках всесвітніх виставок 1920-1930 років.
Вибачте, за мій "французький"...
Ой, може ще хтось не знає, що ніякої "палєстінської мови" просто не існує? Вони там розмовляють просто на діалекті арабської.
Є п'ять основних діалектів арабської мови. Основа - аравійський діалект і плюс до нього багдадський, левантійський, єгипетський та магрібський. Поєднує їх лише Коран, а в усьому іншому вже потрібні перекладачі
Бо бандитам і терористам замість покарання за скоєні злочини надається заохочувальний приз у вигляді визнання їхньої бандитської структури і, як бонус, з величезною міжнародною допомогою.
"На правах реклами"
Ось тепер із юридичного погляду все ОК.