Франція визнала державу Палестина
Франція офіційно визнала Палестинську державу, повідомив президент Емманюель Макрон під час виступу на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на ЛІГА.
"Це визнання є способом підтвердити, що палестинський народ не є зайвим народом. Навпаки, це народ, який ніколи ні з чим не прощається. Визнання законних прав палестинського народу ніяк не обмежує права ізраїльського народу, який Франція підтримувала з першого дня [...] Саме тому, що ми впевнені, що це визнання є єдиним рішенням, яке дозволить досягти миру для Ізраїлю", - заявив Макрон.
Водночас він наголосив, що Франція зможе ухвалити рішення про відкриття посольства у Палестині тільки після звільнення ізраїльських заручників, утримуваних терористичним угрупуванням ХАМАС у секторі Гази, і встановлення перемир'я.
"Вимоги Франції до Ізраїлю не будуть меншими, ніж до її європейських партнерів", - повідомив глава Франції, зазначивши, що рівень стосунків залежатиме від того, як ізраїльська сторона виконуватиме вимоги щодо припинення війни та переговорів про мир.
Також він очікує, що арабські і мусульманські країни, які ще не визнали Ізраїль, зроблять це й підтримуватимуть з ним нормальні відносини.
Французький президент заявив, що хоче "запустити механізм миру, який відповідатиме потребам усіх". Він вважає, що першим етапом цього плану має бути звільнення 48 заручників, яких утримує терористичне угрупування ХАМАС, та припинення військових операцій у секторі Гази.
"ХАМАС був переможений у військовому плані завдяки нейтралізації його лідерів і керівників. Він повинен бути переможений у політичному плані, щоб бути остаточно ліквідованим після укладення перемир'я", - зазначив Макрон, додавши, що необхідно "докласти спільних зусиль", аби надати допомогу жителям Гази.
За словами Макрона, після першого етапу має розпочатися другий, у який входить стабілізація та відбудова сектору Гази: "Перехідна адміністрація, до складу якої увійдуть Палестинська автономія, палестинська молодь, а також сили безпеки, підготовку яких ми прискорюємо, матиме монополію на безпеку в Газі. Вона здійснить розформування та роззброєння Хамасу за підтримки міжнародних партнерів та з використанням засобів, необхідних для виконання цього складного завдання".
Керівник Франції зазначив, що його країна готова взяти участь у міжнародній місії зі стабілізації та разом з європейськими партнерами підтримати формування й оснащення палестинських сил безпеки.
"Палестинська держава також повинна [...] надати своєму народу оновлені та безпечні умови для демократичного самовираження", - зауважив Макрон.
Трохи іронічно, що назву для своєї "держави" вони обрали таку, яка не має до них жодного відношення.
І нічого ніхто зробити не зможе.
До того ж - до дупи ті визнання, насправді. Річ у тім, що на 15.09.2025 так звану "Палєстіну" визнавало десь приблизно 155 держав світу. З 200+. Додаткові 4 - нічого в цьому питанні НЕ змінять. Бо остаточне рішення щодо визнання держави приймає Рада Безпеки ООН. А США стабільно, вже 70 років, блокує рішення щодо визнання "Палєстіни" державою.
А зібрати міжнародну коаліцію для військового "вирішення Ізраїльського питання" - точно ніхто не зможе.
На цьому все.
Знищать, анексують - повністю вирогідно. Ті, хто визнали - будуть ізолювати і санкціонувати Ізраіль, поки той не віддасть бібі під трибунал і не вийде з окупованих ним територій.
Цей крок став логічним продовженням багаторічної дипломатичної лінії Парижа, але вперше було оголошено офіційно й на найвищій міжнародній трибуні.
Символічно, що Франція зробила це разом із Саудівською Аравією - регіональним гравцем, який прагне повернути собі роль посередника у врегулюванні.
Сталося це під час візиту пакистанського прем'єра Шахбаза Шаріфа до Ер-Ріяду. Тепер країни зобов'язані захищати одна одну у разі агресії.
Угода про взаємну оборону між Пакистаном і Саудівською Аравією означає, що Пакистан надасть Ер-Ріяду свій ядерний арсенал у разі агресії проти країни, що підтвердив радник принца Мохаммеда бен Салмана агентству France-Presse.
Ґардіан: Y1958 року Британія продала Ізраїлю 20 тон важкої води, що дозволило тій країні запустити ядерний реактор на об'єкті "Дімона" у пустелі Неґев.
Тепер і сторики і політики висловлюють цілковите здивування, що продаж не було обумовлено жодними вимогами до Ізраїлю не використовувати матеріал у військових цілях, а також тим фактом, що оборудку тримали у таїні від Сполучених Штатів.
На той час Британія і США були ключовими союзниками і співпрацювали у створенні атомної зброї, а єдиним іншим членом ядерного клубу був Радянський Союз, пише Ґардіан.
Невдовзі до тих країн приєдналася і Франція, і саме французи допомагали Ізраїлю будувати перший ядерний реактор. Але для його використання у військових цілях ізраїльтянам бракувало важкої води, і те, що вони отримали її саме від британців, стало цілковитою несподіванкою для США.
На початку 1960-х адміністрація президента Кеннеді докладала надзвичайних зусиль, щоби перешкодити поширенню ядерних технологій, і особливу стурбованість Вашингтона викликали саме дії Ізраїлю, але тодішній прем'єр країни Давид Бен-Гуріон твердив, що дослідження на реакторі у пустелі Неґев мають виключно науковий характер, а для виробництва зброї Ізраїлю все одно бракує матеріалів.
Проте на той час Ізраїль вже мав усі необхідні складові для створення першої атомної бомби, пише Ґардіан, отримавши від британців важку воду. Сама Британія придбала її у Норвегії, але вибір технології виробництва плутонію для бомб було зроблено у бік графітових стрижнів, і Лондон прагнув позбутися важкої води, щоби відшкодувати витрачені на неї кошти.
За тодішніми цінами 20 тон важкої води коштували півтора мільйони фунтів - доволі великі гроші. Коли Ізраїль звернувся з пропозицією придбати матеріал, британці навіть не висували вимог щодо обмежень на його використання.
Формально було вирішено, що Британія продає воду назад Норвегії, а та перепродає її Ізраїлю, але фактично матеріал було завантажено відразу на ізраїльські кораблі.
Ізраїльтянам бракувало ще 5 тон важкої води, і британці, стурбовані можливим її використанням у військових цілях, відмовились продати додаткову кількість.
Проте ця стурбованість, пише Ґардіан, була запізнілою. На той час, коли під час візиту прем'єра Бен-Гуріона до Лондона 1961 року уряд Британії запропонував здійснити міжнародну інспекцію реактору "Дімона", Ізраїль
відмовився, і припускають, що вже тоді він мав свою першу атомну бомбу.
А що робити з депутатами від ХАМАСу яких більшість у Палестинській законодавчій раді (ПЗР)?
На виборах до Палестинської законодавчої ради другого скликання 25 січня 2006 року, за офіційними даними,
74 місця отримав список «Зміни та реформи» (ХАМАС)
45 - ФАТХ
3 - список "Мученик Абу Алі Мустафа" (НФОП)
2 - "Альтернатива" (ДФОП, ПНП, ФІДА)
2 - "Незалежна Палестина" (Палестинська Національна Ініціатива)
2 - "Третій шлях"
4 - незалежні кандидати.
Мандат ПЗР було продовжено в 2009 році Центральною радою Організації звільнення Палестини до проведення нових виборів, які досі не відбулися.
- не має власної території - все, що зараз є, то Ізраїльска територія;
- не має власної валюти;
- не має власного центрального банку;
- не має власного парламенту;
- не має власної податкової системи ;
- не має юридичного суверенітету;
- не має власної конституції;
- не має власної армії (хамас - то не армія, то терористична організація);
- не має власної мови - їхня мова це просто діалект арабської;
- не має власної назви - слово "Палестина" не існує фактично в "палєстінскій мові", бо "палєстінци" фізично не в змозі вимовляти звук "П".
В "Палєстіни" є тільки різного ступеню людожерності терористичні організації.
Правда в тому, що "Палєстіна" - це видумана римлянами назва для місцевості, де до римлян існувала ізраїльська держава. Так було до 1949 року. І з 1900 до 1949 року слово "народ палєстіни" фізично означав іудеїв, які в той період переселялися туди і намагались вижити в пустелі. А арабів там майже не було. Все видно навіть на хроніках всесвітніх виставок 1920-1930 років.
Вибачте, за мій "французький"...
Ой, може ще хтось не знає, що ніякої "палєстінської мови" просто не існує? Вони там розмовляють просто на діалекті арабської.
Стоят на Привозе три человека, три клоуна из глобaлисткого социалистичеcкого интернационала- все главы стран: товарищ Стармер британский, товарищ Албанези австралийский и товарищ канадский - личность мелкая, фамилия не столь важна. Подходит к ним старый одессит с авоськой и спрашивает:
- Ребята, шо это вы такие довольные?
А они хором:
- «Шана това, держите подарочек - мы узаконили ваших врагов». Мы только что признали новое государство Палестина. И сделали это как раз в еврейский праздник Рош ха-Шана - еврейский Новый год!
Старый одессит им:
-Это если бы я назвал свой подвал с огурцами и тараканами "Министерством сельского хозяйства".
У страны - ни границ, ни правительства, ни экономики, ни даже вменяемого начальника. Всё, что там есть - одна-единственная идеология: «как бы уничтожить соседа». Единственный банк - подземный туннель, валюта - похищенные люди. Президент- агент КГБ по кличке Кротов, защитивший "диссертацию" в СССР по отрицанию Холокоста, сидит на посту уже двадцать лет без выборов. Старый фанатик на троне и хор из террористов ХАМАС в роли «депутатов».
Таки Одесса вам говорит прямо: Наслаждайтесь «успехами», господа… скоро яблоки с мёдом придётся класть себе в уши, чтобы не слышать, как ваше социалисткое Евроболото разваливается. Развал будет громким как Привоз в субботу утром.
И пошёл дальше по Привозу, с авоськой яблок и мёда."