Життя після Орбана: як Україні налагодити співпрацю з Угорщиною Петера Мадяра

Автор: Евгений Кузьменко

Ще кілька місяців тому, поки в Угорщині вирувала виборча кампанія, ми могли лише уявляти, у якому напрямку рухатиметься країна після виборів і чи залишиться Україна у статусі опудала, яким орбанівська пропаганда традиційно лякала пересічного угорця.

Зараз, на початку червня, нас цікавлять питання іншого ґатунку. Чи справдились сподівання українців на те, що Петер Мадяр і його команда змінять правила гри у зовнішній політиці, що її проводить Будапешт? Як нова угорська влада підійде до трактування відносин з Києвом? І чи у змозі українська влада у короткі терміни налагодити з угорцями конструктивний діалог?

На деякі з цих питань ми вже почали отримувати відповіді. По-перше, Угорщина зняла вето та затвердила кредит Європейського Союзу для України на суму 90 мільярдів євро, розблокувавши це рішення після компромісу щодо відновлення транзиту нафти нафтопроводом "Дружба".

По-друге, нова угорська влада повернула Ощадбанку незаконно затримані на початку березня кошти та цінності, які перевозили українські інкасатори.

По-третє, прем’єр Петер Мадяр заявив, що Україна має отримати дієві гарантії безпеки, а не такі, як Будапештський меморандум. А його міністр закордонних справ Аніта Орбан двічі засудила ракетні атаки РФ на Україну (що за Орбана було неможливим).

З іншого боку, угорська влада консолідовано вимагає від України реальних кроків у питанні угорської нацменшини  в обмін на те, щоб зняти вето на відкриття кластерів щодо вступу України до Євросоюзу; угорський уряд відновив заборону на українську агропродукцію, а угорський прем’єр пообіцяв, що Угорщина не надсилатиме зброю до України.

"ЩО МИ БАЧИМО НЕОЗБРОЄНИМ ОКОМ? ЩО УГОРЩИНА СПРАВДІ РОЗВЕРНУЛАСЯ ДО ЄВРОПИ"

Як оцінити таке різноманіття рішень, жестів та заяв? Про це ми ще поговоримо, а поки — спитаємо, що змінилось для українців в самій Угорщині в однієї з лідерів української діаспори, голови ГО "Українська асоціація "Єдність" Вікторії Петровської.

"Це правда, що на нас вже не впливає та буря передвиборчої кампанії іншої партії, яка насправді була страшною, - розповідає Вікторія. - Тобто відразу після 12 квітня я особисто побачила, що на різних платформах зникли боти; зникли ті угорці, які підтримували попередній уряд. Не стало агресивних плакатів, скрізь тиша, ніхто нікого не кусає і не щипає.

Зараз у нас в країні атмосфера така: уряд начебто скликаний, але ще не складений по рядках, по дошках. Чіткої визначеності ще немає. Що ми останнім часом чули від Мадяра? Так, він офіційно визнав Росію агресором — це чудово, як і те, що він не один раз це сказав. Міністерка закордонних справ теж декілька разів висловила свою думку і двічі зробила це з приводу російських ракет на Закарпаття і Київ. Окрім цього, вони вже двічі спілкувалися з міністром зовнішніх справ України паном Сибігою. Це все — великі плюси, бо до 12 квітня за останні роки такого не було.

Що ще? Надання зброї України він і надалі не буде підтримувати.

А взагалі-то, живучи тут, в Угорщині, я поки не бачу на нас якогось суттєвого іншого впливу. Ми тут як жили, так і живемо. За офіційними даними, в Угорщині зараз проживають 90 тисяч українців. Це ті люди, які отримали від імміграційної служби посвідчення про тимчасовий захист. Але чи вони залишаються тут, чи отримали цей лист і пішли — ніхто не знає.

Що ми бачимо неозброєним оком? Що Угорщина справді розвернулася до Європи. Спостерігаємо різні позитивні рішення: от Петер Мадяр у четвер їздив у Брюсель і оці заморожені Євросоюзом гроші мають надійти до Угорщини. І по-друге, я вірю в те, що Європа підтримує Україну, а Угорщина зараз буде частиною Великої Європи, то і вона теж буде старатися підтримувати Україну. Щоб не бути тією білою вороною у парламенті ЄС, якою був його попередник.

Чи зможуть люди Орбана втримати владу деінде на місцях? Поки такого не видно. І я впевнена, що вони не зможуть цього зробити. Бо чистка іде генеральна. Просто змінюють людей.

Чи бачу я помітний рух від української влади з бажанням налагодити на різних щаблях контакти з новою угорською владою? Поки чогось такого жвавого і швидкого я не бачу. Але впевнена, що Україна буде робити перші кроки для полегшення зв’язків з Угорщиною. Бо зараз є велика можливість" - резюмує Вікторія.

"УГОРЩИНА ЗНЕСЛА ПРОРОСІЙСЬКОГО ЛІДЕРА І ОБРАЛА ПРОУГОРСЬКОГО, ЦЕ — ПЕРЕМОГА. ТЕ, ЩО ЦЕЙ ЛІДЕР НЕ Є ПРОУКРАЇНСЬКИМ — ЦЕ ДЛЯ НАС НЕ ЗРАДА, А ВИКЛИК"

Про вікно можливостей нині кажуть усі. При цьому, схоже, лише наївні ідеалісти очікують того, що нова угорська влада кинеться в обійми влади української і задовольнить усі наші забаганки. Ні, у мегапрагматичному сучасному світі це так не працює. А якщо хтось із новообраних політиків і спробує піти таким шляхом, він/вона невдовзі втратить нажиті важкою працею рейтинги.

"Завищених очікувань особисто у мене не було — каже народний депутат від "Слуги народу" Вадим Галайчук. - Може, через те, що маю хороших знайомих, які були в угорському парламенті часів правління Орбана — і при тому на минулих виборах були активно задіяні у передвиборчій кампанії Мадяра. Періодично спілкуючись з ними, я для себе зробив висновок, що не варто завищувати свої очікування. Бо є специфіка зовнішньої політики Угорщини. Скажімо, для мене було зрозуміло, що питання нацменшин нікуди не піде, бо такою є позиція політичних еліт Угорщини. Натомість приємних новин варто було очікувати в контексті формування публічних позицій Угорщини в євроінституціях. І тут ми бачимо і дуже важливе для нас питання про затвердження 90-мільярдної позики, і, в принципі, зняття блокування всього, що стосується поступу України до Європейського союзу".

Оптимістично дивиться на те, як просуваються справи в угорсько-українських відносинах, і колега Галайчука по фракції, уродженець Закарпаття Ігор Кривошеєв. Для нього є зрозумілим бажання Петера Мадяра змінювати суспільний дискурс без занадто різких рухів, крок за кроком. Інакше можна потрапити у халепу.

"Важливо розуміти, що угорське суспільство майже 2 десятиліття перебувало під впливом тотальної пропаганди", - пояснює Кривошеєв. - "І якщо зараз нова влада почне різко розвертати човен, є ризик поляризації соціуму. Як це, наприклад, відбувається у США: розбрат, політичні вбивства, неефективна економічна політика...Новий прем’єр-міністр Петер Мадяр — сильний поміркований політик. Він дав зрозуміти, що працює не тільки на своїх виборців, а на кожного громадянина Угорщини.Тобто він спочатку розгортає човен суспільної думки, а вже потім — державної політики. І навіть якщо здається, що у певних питаннях лунають тези, схожі на орбанівські,— у будь-якому разі бачимо достатню кількість дружніх кроків. Угорщина одразу розблокувала кредит для України від ЄС. Віддала заарештовані інкасаторські авто. Так, вона висунула умови для підтримки вступу України в ЄС — але ж , нагадаю, Орбан був категорично проти цього вступу, без жодних умов".

"Це все — дуже позитивні кроки — продовжує нардеп. - Росія тим часом вливає шалені гроші в дезінформацію. Я, наприклад, вже після виборів зафіксував величезну кількість фейкових цитат Петера Мадяра у телеграмі, причому — на найбільших каналах. Підкидують відверту брехню з метою спотворення репутації Мадяра в очах українців. Публікують фейкові цитати, ти потім перевіряєш це інтерв’ю або промову — і там нічого подібного немає. Але ми в це легко віримо, бо образ антиукраїнської Угорщини вже сформований у свідомості. І це робиться системно — щоб, не дай Боже, ми раптом не створили конструктивний сусідський союз. Відтак, варто застосовувати певний дезінформаційний фільтр".

Нинішній стан справ Кривошеєв, не без іронії, розглядає у близькій українцям системі координат "зрада-перемога":

"Угорщина знесла проросійського лідера і обрала проугорського, це — перемога. Те, що цей лідер не є проукраїнським — це не зрада, а для нас — просто виклик для побудови нових відносин...Відповідно у цій системі ми все-таки ближче до перемоги, ніж до зради. Треба конструктивно і з холодною головою будувати сусідські відносини...Насправді Петер Мадяр — дуже схожий на нашого президента Володимира Зеленського. Він дуже молодий; він переміг з абсолютним розгромом і, відповідно, будуватиме свою політику і бренд дуже схожим чином. Тут нам важливо, щоби ми в цій ситуації не потрапили в конкуренцію. Нам треба справді працювати над тим, щоб ці два лідери знаходили якісь речі, з якими можна спільно боротись і які можна спільно посилювати. А у тих речах, які нас роз’єднують, нам потрібно щоби обидва лідери знайшли там консенсус".

Про холодну голову і пошук об’єднавчих тем — тут з Кривошеєвим не можна не погодитись. Тим більше, що всі ми пам’ятаємо контроверсійні репліки Володимира Зеленського на адресу Віктора Орбана. Сподіватимемось, що ця історія не матиме продовження у відносинах українського лідера з Петером Мадяром. Бо цього не зрозуміють ані в Будапешті, ані в Брюселі. Та й в Україні, де занадто довго очікували цього самого "вікна можливостей".

На щастя, поки скандалів у відносинах двох владних команд не спостерігається. Навіть у традиційно важкій темі угорської нацменшини в Україні.

"МИ МАЄМО ДУЖЕ ГРАМОТНО ПРОВОДИТИ СВОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ — ЩЕ РАЗ ДОВОДЯЧИ, ЩО УКРАЇНА РОБИТЬ ВСЕ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН"

Всередині цієї теми нам справді треба рухатися з великою обережністю. Тим більше, що тут уряд Мадяра чітко йде у фарватері багаторічної позиції режиму Орбана. Нам знову демонструють знаменитий список вимог з 11 пунктів. Серед них, нагадаємо, - можливість складати іспити угорською мовою; скасування обов'язкового відсотка навчання державною мовою для класів нацменшин, зняття начебто наявних обмежень на використання угорської мови в медіа, рекламі, діловодстві та сфері послуг у місцях проживання громади. Є і суто політичні новели: гарантування квот для представників угорської громади у Верховній Раді та органах місцевого самоврядування. А також скасування рішень про укрупнення районів, перш за все — Берегівського.

КАРТА: Берегівський район на карті Закарпаття

З іншого боку, колеги з Суспільного із посиланням на власні джерела повідомляють, що на других угорсько-українських консультаціях були позитивні зрушення, про які пізніше може стати відомо по офіційних каналах:

"В 11-пунктному плані щодо нацменшин, який Україна погодила ще з попереднім угорським урядом Віктора Орбана, було виконано 9 пунктів. Залишилися представництво меншин у виборчих органах влади та культурна автономія.

У першому пункті йдеться, зокрема, про необхідність обрання представників меншин до парламенту, що потребуватиме змін до Конституції і призведе до вимог від інших країн ЄС, які мають національну меншину в Україні. Зараз ідеться про зміни до Плану дій в питанні культурної автономії. Від кроків з боку української влади залежатиме відкриття кластерів щодо вступу до ЄС, повідомили наші співрозмовники".

У співрозмовників "Цензор.НЕТ" теж є що сказати про тему угорської нацменшини та її використання Будапештом. Розповідає Ігор Кривошеєв:

"До 2022 року угорська нацменшина — це було приблизно 120 тисяч, а електорально — навіть до 200 тисяч (враховуючи змішані сім’ї). Зараз, за інформацією Закарпатської військової адміністрації, це — приблизно 80 тисяч. Тобто нацменшина скоротилась вдвічі.

Це все одно — величезна кількість людей. Вони дуже компактно проживають, по суті — займають один передвиборчий округ. Відповідно, вони потребують забезпечення прав, уваги уряду. На мою думку, вони мають бути представлені у парламенті: це дуже багато громадян, і абсолютно нормально, щоб у них був, наприклад, мажоритарний депутат. Насправді до 2019 року вони майже завжди були представлені у Верховній Раді — поки Віктор Орбан, по суті, не вкрав цей мандат у нацменшини. У ЗМІ ця інформація не розголошувалася, але, наприклад, у цьому скликанні міг бути народний депутат від угорської нацменшини. Мені це відомо, бо на парламентських виборах я очолював обласний передвиборчий штаб "Слуги народу". І в угорському окрузі у нас було розуміння: якщо об’єднати "слуг" і місцеві угорські партії, то перемога гарантована. Відповідно, я запропонував, щоби вони дали свого молодого незаплямованого угорського кандидата — і ми б висунули його від "Слуги народу". Це була ситуація win-win для обох сторін.

Вони довго радились - з Будапештом — 100% - врешті відмовились і програли. Відтак, у 2019 лобі угорської нацменшини в українському парламенті зникло".

Про те, як сторони розглядають "список 11", розмірковує Вадим Галайчук:

"За словами нашого посла в Угорщині пана Федора Шандора, з наявних 11 пунктів по абсолютній більшості є достатньо підстав вважати, що сторони домовились. Але є і декілька пунктів, по яких у їх теперішньому вигляді домовитись буде складно. Наприклад, на вимогу автоматично визнати всі населені пункти Закарпаття "традиційно угорськими". Наскільки я знаю від людей, які беруть участь у тих консультаціях, самі угорці на питання "а що ви маєте на увазі під цим визначенням?" не мають чіткої відповіді, бо розуміють, що ці формулювання далекі від юридично ідеальних. Кажуть: ну, про це ще треба поговорити...

Що стосується освітніх і культурних прав, то, якщо дуже узагальнено, вони кажуть: давайте відійдемо на позиції 2015 року. Тобто перед освітньою та мовною реформами. На що ми відповідаємо: але ж ми ту реформу проводили не для того, щоб зробити гірше нацменшинам — навпаки! Проблема ж була у чому: ми бачили, як діти зі шкіл в місцях компактного проживання угорців показували жахливі результати в тестуванні. Вони не знали математики, фізики, хімії просто тому, що не було кому вчити. За всієї поваги, але вчитель, який володів би угорською мовою і при тому знав би фізику, хімію, математику і так далі — це, на превеликий жаль, рідкість. В результаті ми отримали покоління угорських дітей, які, виходили зі школи - і не знали нічого; не могли вступити в жодний університет, бо елементарно не знали української мови, а в інших предметах — взагалі показували нулі. Відповідно, вони або працювали на найпростіших роботах, або виїжджали за кордон. В результаті ми мали, скажемо прямо, загублене покоління угорських дітей. Вони не мали однакових з іншими дітьми в Україні шансів на навчання, вибудову кар’єри".

Тим не менше, на думку Галайчука, Україна свою державну політику стосовно угорської меншини має дещо переформатувати.

"Які саме міркування? Ну, по-перше, у нас є певні зобов’язання стосовно ЄС: згідно з планом забезпечення прав нацменшин, ми маємо активно консультуватися з меншинами, брати участь у формуванні політик, обговорювати друкування підручників та інші мовні освітні права; уважно переглянути, що може бути зроблено щодо збільшення можливостей участі українських угорців у владі. Як їх створити? Можливо, якщо ми ухвалимо таке рішення, треба внести якісь зміни у виборче законодавство. Про це теж ведуться розмови".

Шукати консенсусу з угорською стороною (не забуваючи про власну гідність), закликає і нардеп від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко:

"Пригадаємо останню угоду про кредит, яку парламент ратифікував минулого тижня. Так от, європейський парламент в умовах для України зафіксував кілька речей: дотримання демократії, парламентський плюралізм, боротьба з корупцією проти шахрайства і, серед іншого, права національних меншин. І от в цілому заяви Мадяра — вони в логіці заяв Євросоюзу. І тут вже ми маємо дуже грамотно проводити свою інформаційно-комунікаційну політику — ще раз доводячи, що Україна робить все для захисту прав національних меншин. І єдине, що цьому загрожує, - це Російська Федерація, яка вбиває, не дивлячись на національність. Це треба доносити".

При цьому Геращенко нагадує, що у цю демократичну європейську "гру" можуть грати двоє і нагадує про термін "паритет сторін".

"В Угорщині сьогодні є величезна українська діаспора, - каже вона, - і хотілося б і там бачити українські класи, українські бібліотеки. Це все дуже важливо, якщо ми говоримо про взаємну повагу та інтереси наших народів. І загалом в усіх країнах, які ми відвідуємо, ми порушуємо питання права українських дітей, які зараз опинились в таких умовах біженців від війни, вчити українську мову".

Схожої думки дотримується і Ігор Кривошеєв, тільки замість паритету він оперує терміном "віддзеркалювати".

- Маємо діяти згідно з європейськими стандартами — вважає нардеп - і, відповідно, дзеркально: дивитися, як себе в Угорщині почуває українська нацменшина. Це теж хороша стратегія, вона буде стимулювати угорську сторону до зустрічних кроків. До речі, перші подібні "дзеркальні" зустрічі вже відбулись: Петер Мадяр зустрівся з мером міста Берегове, а Зеленський — з мером міста Будапешт. Так, це кроки назустріч, але вони не можуть одразу докорінно змінити ситуацію. Втім, важливо, що є позитивний тренд. Взагалі усе це — дуже кропітка робота, яка пов’язана, у першу чергу, з розвінчанням тієї пропаганди, яку Орбан формував упродовж 20 років".

Втім, українсько-угорські відносини питанням нацменшин не обмежуються. Той же Ігор Кривошеєв у бесіді з журналістом "Цензор.НЕТ" накидав кілька важливих тем по лінії Україна-Угорщина, якими українська влада має опікуватись (чи опікується) вже зараз:

"В першу чергу, нам треба розширювати логістичну співпрацю — як це зараз працює з Польщею і Румунією. По суті, ця співпраця зі сторони Угорщини була заблокована проросійським орієнтуванням попереднього уряду. Тобто зі сторони логістики нам є куди йти — і тут ми маємо зі свого боку все ж таки підтягувати до кордону з Угорщиною якісний автобан — тому що з тієї сторони практично до самого кордону з Україною автобан є готовий. Це насправді підвищило б і пропускну спроможність, і трафік товарів — можливо навіть, мілітаристичного призначення (що було б вигідно обом сторонам)".

"Також — продовжує нардеп - можна говорити про більш якісну співпрацю у Дунайській комісії — бо це Українське Дунайське пароплавство, яке має офіс у Будапешті. До речі, щодо цього офісу: є дуже гарна ідея — перенести туди українське посольство. Бо, по суті, зараз українське посольство знаходиться на околиці Будапешта — при тому, що держава Україна володіє величезною будівлею прямо в центрі на набережній, на головній туристичній вулиці. І зрозуміло, що у часи головування Віктора Орбана нам би просто не дозволили перенести посольство туди (а такий дозвіл потрібен). Зараз у нас є вікно можливостей, щоби перенести посольство в центр Будапешту. Якщо це станеться, ми за престижністю отримаємо місце розташування на рівні із посольством США. (І, наприклад, посольство Росії було розташовано набагато гірше). Це було б дуже вдалим місцем для презентації України у столиці європейської країни".

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ. ВСЕ ВИРІШАТЬ ЛЮДИ. І КОНТАКТИ

Ці та інші можливості мають спокусливий вигляд, і їхня реалізація точно прикрасить собою пост-орбанівську відлигу в українсько-угорських відносинах. Але для докорінної перебудови цих відносин потрібні люди і контакти. А з ними нині - кепські справи. Занадто довго сторони (хоча насамперед — політики та чиновники орбанівської ери) уникали одна одної. А коли між собою не спілкуються політичні еліти, важко очікувати на порозуміння народів.

"Мені здається, що тут має бути двосторонній рух, - каже Ірина Геращенко. - І Україна має більше працювати з угорською стороною, в том числі — з новим парламентом. Сподіваюсь, що тут можуть бути зміни. Тому що за попередні роки ми фактично не мали діалогу, наприклад, у форматі групи дружби, адже більшість в угорському парламенті складалась з орбанівської партії. Більше того, наскільки активно ми завжди зустрічаємось і працюємо із делегаціями парламентів ЄС на різних міжпарламентських асамблеях — Ради Європи, ОБСЄ, НАТО — а з угорськими делегаціями ніколи не було контакту. А якщо і були, то поодинокі. На всіх робочих зустрічах вони завжди порушували питання угорських шкіл. Їх мільярд разів запрошували відвідати школи на Закарпатті, де працюють класи національних меншин; пояснювали, що це є наше законодавство, і воно відповідає європейському".

"Ми вже почали формувати мережу контактів — каже Вадим Галайчук. - Нещодавно до України приїжджала група політиків. Це не діючі, а колишні депутати, які зараз сподіваються зайняти деякі місця в органах влади. І загалом перші тижні нової влади викликають у них почуття стриманого оптимізму".

Але загалом, підтверджує Галайчук, у плані спілкування між двома державами після орбанівського панування — майже пустеля.

"Навіть на рівні міжпарламентських відносин поки що немає сталих контактів і планів обміну візитами — каже він. - Тобто група дружби є тільки з українського боку, а з угорського вона поки не сформована (оскільки новий парламент тільки обрали. — Є.К.). Контакти на рівні урядів поки здебільшого підтримує МЗС. А от контакти на рівні Міноборони чи правоохоронних органів - звичайно, є, але не системні.

Ми намагалися налагодити контакти навіть під час передвиборчої кампанії в Угорщині. Але тоді виявились дві проблеми. По-перше, ми не дуже добре знали людей з тієї сторони. А по-друге, нам абсолютно правильно рекомендували тимчасово утриматись від таких контактів, бо Орбан і його команда були налаштовані на провокації. І ти як мінімум міг створити проблеми для тієї людини, з якою контактуєш. Або і сам стати об’єктом якоїсь провокації".

Що на це можна сказати? Ера провокацій в українсько-угорських відносинах, здається, скінчилась. Пустелю потрібно зрошувати — людьми, бізнес-пропозиціями, культурним обміном, продуктивними ідеями.

Ми занадто довго лякали один одного. Настав час знову стати взаємно цікавими.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"