"Сподіваюся, це буде добрим сигналом" - Лукашенко про зустріч із нардепом "Слуги народу" Шевченком
"Президент" Олександр Лукашенко, який захопив владу в Білорусі, розраховує, що його зустріч із народним депутатом України від фракції "Слуга народу" Євгенієм Шевченком стане добрим сигналом і сприятиме розвитку відносин двох країн.
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на БЕЛТА.
"Приємно з Вами зустрітися. Виявляється, є ще в Україні люди, які поважають Білорусь", - вітав глава держави гостя в Палаці Незалежності.
"Не просто поважають, а люблять і цінують. Для мене дуже велика честь із Вами познайомитися, я давно мріяв. Правда, щиро", - відповів Євгеній Шевченко.
Лукашенко зазначив, що для нього також важлива ця зустріч. "По-перше, привід поговорити про білорусько-українські відносини. Ми, напевно, мало говоримо останнім часом взагалі на цю тему. А якщо говоримо, то не завжди позитивно. Знаю, що відбувається в моїй рідній Україні. Ви знаєте моє ставлення до Україна - не тільки як президента, а й моє особисте ставлення. Тому дуже важлива ця наша зустріч як такий добрий сигнал. Я сподіваюся, що це буде добрим сигналом, виходячи з того, що я знаю про Вас і Вашу позицію щодо українсько-білоруських відносин і взагалі щодо Білорусі", - сказав Лукашенко.
По-друге, за словами Лукашенка, він розраховує, що ця зустріч стане хорошим початком співпраці "справжніх патріотів України з Білоруссю". "Ми ніколи нічого не приховували від наших українських друзів, приховувати не маємо наміру й надалі, тим більше від наших друзів. Можливо, я думав, що їх (кількість. - ред.) зменшилася, але навряд чи. Напевно, просто про них менше кажуть і вони, можливо, менше говорять останнім часом. Але не думаю, що в нас там менше друзів", - зауважив Лукашенко.
Раніше Цензор.НЕТ повідомляв про те, що Нардеп "Слуги народу" Євгеній Шевченко провів зустріч із "президентом" Олександром Лукашенком, який захопив владу в Білорусі. Тим часом у фракції "Слуга народу" зазначили, що зустріч нардепа Шевченка з Лукашенком - його особиста ініціатива, він не представляє Україну. Також фракція "СН" може вимагати від нього пояснень, повідомив заступник голови фракції Олександр Корнієнко.
У свою чергу раніше виключений із фракції "Слуга народу" нардеп Олександр Дубинський заявив, що візит "слуги народу" Шевченка до Лукашенка узгоджений з Офісом Президента і необхідний для перемикання уваги з вечірки кума Єрмака Тищенка.
З огляду на московського адресата, це було б навіть точніше - краще б пояснювало, чому від Лукашенка Москва в перший же рік його правління так завиграшки отримала все те, чого досі, вже не тільки аґентурою й пропаґандою, а, дослівно, вогнем і мечем, все ніяк не доможеться від офіційного Києва (хоча "повиїдала" нівроку!): і ціле господарство країни з поклоном на рушнику, і російську другою державною (у висліді чого по двадцяти роках мільйони білорусів уже щиро не розуміють http://dw.com/p/1HzKA мови своїх предків геть і на побутовому рівні, а не те щоб Караткевіча читати!), і навіть скасування національної символіки та заміну її на радянську (чим саме московським "партнерам" Лукашенка так допікали впроваджені за Шушкевича біло-червоно-білий стяг і "Пагоня" - це вже питання з імперської психопатології: так у Києві під час Майдану-2014 "палились" перебрані в українську форму "Псков" і "Пенза" - на тому, як люто здирали з припаркованих на Грушевського авт жовто-блакитні прапори, ламаючи держак через коліно…).
Нагадаю, що все те відбулося в Білорусі "демократичним шляхом", - і навіть якщо припустити (сьогодні таке припущення вже не здасться абсурдним!), що ті лукашенківські референдуми були таким самим фейком, як наші, "проведені" навесні 2014-го під автоматами армії РФ у Криму й на Донбасі, то й тоді годі не визнати - про умонастрої білоруського суспільства 1990-х вони таки дещо кажуть: найближча аналогія тут (якщо вже шукати за аналогіями!) - не "Україна", з її УПА та дисидентським рухом в анамнезі й трьома Майданами (1990, 2004, 2013-2014) за вже-нефіктивну незалежність, - а "Донбас": ОРДіЛО.
Volume 90%
Дивитись відео01:48
Літературний "Нобель"-2015: пам'ятник стражданню і мужності
У Києві - ні, а в Мінську все їм вдалося, "пройшло по плану": двадцять років стаґнації, поліцейський порядок і чистота на вулицях, смертна кара і всевладдя КГБ, дотаційна економіка, фіктивні гроші, тотальна русифікація, повністю "зачищена" інформація-освіта-наука, "ВОВ" замість історії, здана "Газпрому" труба… Ідеальна "Росія третього сорту" ("другим" мали стати ми!), поруч якої першовзір виглядав іще цивілізованою державою. Двадцятилітня "мильна бульба", підвисла на так і не зреалізованій, від середини 1990-х, обіцянці "нового Союзного Государства", котре без України не мало сенсу (довелось відкладати - спершу до 2004-го, далі до 2014-го…), - та на патологічній амбіції одним-одної людини, званої, без сорома казка, так, як це можливо тільки в наскрізь патерналістських спільнотах - "батьком" (!).
- А чо, - розмірковували колись перед українськими журналістами ті прості собі гомельські дядьки, чиї голоси ціле життя збирає й записує Світлана Алексієвич, - нармальний бацька… У шапках вось ходзім… У бруках… - О. Забужко, інт. Дойче Велле 17.04.2016
сто разів говорив повторюся ще раз - коли б у цій країні були справжні націоналісти цей козел до Києва доїхав би лише в гробу.