Іран запустив балістичні ракети по американській базі на Близькому Сході

В свій час США також приложилися до створення збройних сил Ірану.
У першій половині 1970-х років американський виробник Grumman опинився на межі банкрутства через високу вартість розробки літака F-14. Величезний контракт із шахським Іраном на суму близько 2 мільярдів доларів фактично врятував програму F-14.
Іран став єдиною іноземною державою, якій США погодилися продати свій ************* на той час літак. Разом із винищувачами Тегеран отримав унікальні далекобійні ракети AIM-54 *******.
Іран замовив 80 літаків, але встиг отримати 79 винищувачів F-14 Tomcat. Остання, 80-та одиниця, була затримана США через Ісламську революцію 1979 року і так і не була відправлена.

Після повалення шаха та початку ірано-іракської війни (1980-1988) ці літаки стали головною силою Повітряних сил Ірану. За іранськими даними, саме на F-14 місцеві пілоти збили понад 130-160 іракських літаків радянського та французького виробництва.
Багато років Іран підтримував ці винищувачі у боєздатному стані завдяки контрабанді та створенню власних деталей (копій). Щоб запчастини не потрапляли до Ірану, США у 2006 році після зняття F-14 з озброєння наказали буквально утилізувати в шредерах усі свої списані літаки.
Вже нещодавно, у березні 2026 року, залишки іранського флоту F-14 на авіабазі в Ісфахані зазнали масштабних авіаударів, що фактично завершило бойову історію цих легендарних «Томкетів».

КНДР є основним технологічним донором іранських балістичних ракет. Пхеньян надав Тегерану готові ракети типу Scud-B та Scud-C, креслення, а також технології для рідкопаливних ракетних двигунів.
Батько іранської ракетної програми Хасан Тегерані Могаддам особисто переймав досвід у північнокорейських інженерів. Іранські ракети сімейства Shahab-1 та Shahab-2 є копіями корейських «Хвасон-5» і «Хвасон-6», а далекобійна ракета Khorramshahr базується на північнокорейській радянського походження ракеті «Мусудан» (Hwasong-10).