Волонтерка Ворошилова про пожежі на Луганщині: Вітер підхоплював полум'я з лісу і розносив у різні боки. Будинки спалахували в хаотичному порядку. Нічим дихати
Координаторка сєверодонецького офісу благодійного фонду "Схід-SOS" Олександра Ворошилова розповіла про ситуацію в охоплених пожежами районах Луганщини.
"Палаюче Смолянинове (на початку липня лісова пожежа поширилася на величезній площі і практично знищила селище. - Ред.) треба множити на п'ять. У моїх сусідів по селищу Сиротине повністю згорів будинок. Вщент. Я сьогодні спілкувалася з його власницею, допомагала розбирати руїни. Вона не розуміє, що сталося: то сміється, то плаче, то замовкає", - розповіла Ворошилова УНІАН, передає Цензор.НЕТ.
"Інший сусід всю ніч боровся з вогнем. Він ввечері вивіз родину в безпечне місце і повернувся. Завів генератор, увімкнув насос. Поки вистачало бензину, поливав будинок і двір з даху. Навколо горіли сусідські будинки, він боявся, що полум'я перекинеться до нього. Коли я з ним зідзвонювалася в дві-три години ночі, він казав: "Я як у пеклі. Мене з усіх боків оточив вогонь. Я тут і згорю на цьому даху". Проте він зберіг будинок, залишився цілий. Ось так ризикували люди. Сусід міг би поїхати, але не факт, що було б, куди повернутися", - додала волонтерка.
"Це страшно, коли ти не можеш контролювати ситуацію. Вітер підхоплював полум'я з лісу, і пориви розносили його в різні боки. Будинки спалахували в хаотичному порядку, не обов'язково постраждали вулиці, які ближче до посадки, полум'я розносило навсібіч. У середу вогонь дивом оминув селище, з усіх боків оточене лісом, але в четвер і воно зайнялося", - зазначила вона.
"У Сєверодонецьку знову видно заграву. Нічим дихати і в місті, і в навколишніх селищах. Задихаємося, очі у всіх червоні. Дим стоїть щільною завісою, і вона густіє, коли дме вітер з лісу. Цього тижня я жила в Сиротиному. У ніч із середи на четвер ми не спали. О восьмій вечора зникла електрика - вогонь знищив дроти. Ми зібралися, поїхали без речей. Взяли лише документи, схопили собаку ... Потім готувалися їхати і з Сєверодонецька. ... Почуваємося як на пороховій бочці, вогонь оточує з усіх боків. І не забувайте, що триває війна. У лісі є аеродром, можливо, по периметру були закопані міни, або могли залишитися снаряди. Були вибухи. На щастя, нічого нікуди не прилетіло", - поділилася Ворошилова.
Також волонтерка розповіла про роботу рятувальників: "Вони працюють, у них іншого виходу немає. Молоді хлопці приїхали з різних міст України. Працюють уже більш як добу без сну і відпочинку. Я бачу, що їм складно через те, що техніка дуже стара. Поки машина доїжджає, половина води проливається на дорогу. Хлопців шкода. Коли горіло Смолянинове, було розгорнуто польову кухню, вони могли обідати, чай пити. Зараз цього чомусь не було, їх годували місцеві, самі купували продукти. Але зараз дуже холодно, хлопці мерзнуть на божевільному вітрі, їм потрібна можливість відпочити. Сподіватимемося, що все погасять, а далі будемо всі разом допомагати постраждалим. Люди звикли волонтерити. Якось та буде добре".
