Маріуполь був, є і залишиться українським містом, - Метінвест
Маріуполь був, є і залишиться українським містом. Питання здачі міста російським загарбникам не допускається.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на генерального директора компанії "Метінвест" Юрія Риженкова.
"Позиція влади, військових і жителів залишається незмінною: Маріуполь - це українське місто. Так само вважає і Рінат Ахметов", - пояснив він.
За його словами, Росія обстрілює Маріуполь вже три тижні, з усіх боків, з найрізноманітнішої зброї, використовуючи наземні установки і авіацію. А зовсім недавно Росія також використовувала для обстрілів свої військові кораблі.
"Зв'язок з жителями в місті практично відсутній. У момент, коли місто було оточене, в ньому знаходилося понад 400 тис. осіб. Більшість з них вже три тижні ховаються від обстрілів в бомбосховищах і підвалах своїх будинків. Запасів їжі і товарів першої необхідності, які ми зробили в бомбосховищах, не вистачило на такий тривалий термін. Зараз у місті гуманітарна катастрофа", - поділився він.
Також він розповів, що обстрілу російським агресором піддався один з металургійних заводів компанії в місті. Але коли Україна виграє війну, завод обов'язково буде відбудований заново, запевнив він.
"Навіть після обстрілів ми віримо, що зможемо відновити роботу заводу – це позиція українських жителів, Ріната Ахметова і української влади", - підкреслив він.
Нагадаємо, Маріуполь третій тиждень перебуває в блокаді російських окупантів. У місті гуманітарна катастрофа, немає їжі і води. Жителі вибираються з міста на власних авто під постійними обстрілами.
У мирних містах на них чекають притулку та гуманітарна допомога: компанія "Метінвест" облаштувала понад 5500 тисяч місць для переселенців у містах присутності.
Також, в кооперації з Фондом Ахметова, в Запоріжжі доставлені 80 тонн гуманітарної допомоги: вся вона буде доставлена людям, які її потребують.
ВСУ подтверждают, что рашисты в Буче, Ирпене и Гостомеле отрезаны от снабжения и находиться в котле
9 дней назад, 11 марта, в обед, мой мир рухнул. Две мины. Первая - в нашу спальню. Там я и мама. Вторая - в нашу кухню. Там - Витя.
Бетон сыпится на голову. Его тут же вдыхают лёгкие. Потом - очень сильный удар в висок и затылок. Кровь капает на банный халат, заливает уши. Маму и меня спасают шапки.
Я кричу: "Саша!". В ответ: "Мама, я здесь!". Потом, в коридоре, в бетонной пыли, спотыкаюсь о свёкра. У него - ни царапины. И только возле лифта понимаю: не вижу и не слышу Витю. Я была в нем уверена!
Последняя фраза: "Саша, у меня нет света!". И Саша даёт фонарик, хотя в комнате - светло. Сонная артерия. Витя живёт ещё около минуты, доходит до коридора и навсегда становится нашим светлым Ангелом.
22 года из моих 44 и его 52 - мы были вместе.
22 года из моих 44 и его 52 - мы дышали одним воздухом.
22 года из моих 44 и его 52 - мы были телесемьей.
И 11 марта 2022 года весь наш мир - рухнул. А спустя 4 дня - снова прилёт. И дом - загорается. И горит - несколько суток. Горит, вместе с моим самым лучшим, самым светлым, самым добрым и самым любимым человеком. И от бессилия сердце разрывается на части. От бессилия ты орёшь и плачешь. Плачешь и снова орёшь.
До отъезда из города я больше не смогла зайти в квартиру. Двери - перекосило. Замок - заклинило. Мы ломали его. Выбивали лутки. Вокруг - грохотало, летели мины, грады. Мир - сходил с ума. Но Витя так и не пустил меня в квартиру.
Я не знаю, как жить теперь без его: "Мася, я скоро буду!".
За несколько часов до трагедии мы лежали все вместе на кровати. Было холодно. Саша мечтал, как снова поедет во Львов. Купит там круассанов, шоколад... А Витя отвечал: "Сыночек, всё обязательно будет!".
Спасибо, мой дорогой человек, что все эти годы у нас с Сашей, благодаря тебе, всё было: любовь, забота, нежность, понимание, радость, мечты и путешествия, любимая работа.
Спасибо за любовь, мой самый лучший Мастер света! Мой самый лучший фотограф! Мой самый лучший коллега! Наш самый лучший сын, папа, муж и зять!
Прости, что нет твоей могилы. Пусть наш Мариуполь, который ты так любил фотографировать, станет твоим небесным домом.
Витюша, мы тебя любим, помним и очень скучаем! Береги нас с небес! Будь, пожалуйста, как всегда - рядом! Нашим Ангелом!
Царствие небесное тебе! И вечная память, мой лучший!
Помяните, друзья. Сегодня 9 дней.
Пишу со страницы Надюши Сухоруковой, пока не могу восстановить свою. С 11 марта она и её друзья стали для нас второй семьёй. Витя передал нас в надёжные руки.