Під час спроби захопити Маріуполь окупанти діяли за методичкою Геббельса, застосовуючи підходи фашистів, - мер Маріуполя Бойченко
Російські окупанти при спробі захопити український Маріуполь діяли за методичкою німецького пропагандиста Геббельса, застосовуючи підходи фашистів - блокували місто і позбавляли його критичної інфраструктури.
Про це УНІАН розповів міський голова Маріуполя Вадим Бойченко, передає Цензор.НЕТ.
"За перший тиждень вони зруйнували всі 15 вводів електроенергії в місті. З 5-го дня війни ми намагалися так чи інакше відновлювати електроенергію, але на сьомий день залишилися без світла. Відповідно, ми позбулися і тепла.
Окупанти прекрасно розуміли, які у нас джерела водопостачання. І ще до початку активної фази війни вони перебили нам одне джерело, яке давало 70% об'єму води. Перебили електричний насос, який качав воду в Маріуполь. Потім вони перебили другий ввід, який служив нам резервним джерелом водопостачання. Так, на дев'ятий день війни ми залишилися повністю без води. Після цього вони позбавили нас газу", - розповів він.
За словами Бойченка, на наступному етапі (21 березня) путінські терористи знищили останнє джерело зв'язку в місті - воно опинилося в тиші.
"У Маріуполі був штучно створений повний інформаційний вакуум, в якому ніхто з жителів не розуміє, що відбувається", - говорить мер.
Відповідаючи на запитання, як місто виживає тривалий час без води, Бойченко пояснив: "Коли була можливість роботи комунальних служб, ми бочками підвозили. У нас є джерела, з яких возили воду. Це було, коли ще центр і Лівий берег були доступні. Ми привозили воду в інші райони. Черги шикувалися кілометрові. Потім довелося топити сніг і збирати дощову воду. Знаходили джерела. Так сьогодні, на жаль, і живе місто".
https://www.facebook.com/hudymenko March 25 at 1:23 AM ·
Коли по нам стріляв той ******* Т-72, коли падали міни, коли горіли будинки і летіли осколки, а треба було виходити і працювати - було легко. Справді. Просто така робота, береш і робиш.
Але коли ми закінчили і виходили з Ірпеня, допомагаючи евакуювати декількох мирних мешканців - було важко. Дуже. Не через обстріли - просто психологічно.
Ці люди, яких ми виводили під абсолютно апокаліптичний міст, підірваний з одного боку і заставлений порожніми машинами з іншого, ці люди, що полишали за спиною своє старе життя, свої будинки, світлини, чашки, свою роботу, свої альбоми і папери - все те, що складало їхнє звичне життя, все те, де зараз у вогні нишпорять однотипні, одноразові істоти - ці люди знаходили в собі сили посміхатися.
Крізь втому. Крізь сльози. Крізь абсолютно незрозуміле майбутнє. Посміхалися, залишаючи за спинами ворога, якого ми скоро вб'ємо і спалимо вщент, дотла, до попелу.
Українці.
Я не знаю, що ще і навіщо додати до цього слова.
раZZія це імперія Зла....країна терорист!
...
Слава нації
Смерть москалям