Серед вулиць, що хочуть перейменувати у Києві, є такі, яким не можна змінювати назви, - Інститут Нацпам'яті
Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович повідомив, що серед вулиць, які в Києві пропонують перейменувати, є близько 30, які точно не можна перейменовувати.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це він сказав в ефірі Всеукраїнського інформаційного телемарафону.
"Міська рада (Київська міська рада збирає пропозиції киян щодо перейменування міських об’єктів, які підпадають під процес дерусифікації і вже зібрано 467 пропозиції, - ред)… винесла перелік вулиць… близько 500 вулиць, єдиний нюанс в тому, що в цьому переліку вулиць "затесалось" десь 30 назв, які точно не можна перейменовувати. Ми вже дали відповідного листа на Київську міську раду, провели попередні консультації з депутатами і я думаю, що вони врахують. Бо там, наприклад, Тичина потрапив до цього переліку, чи Микола Бажан, чи Рахманінов, який долучився до створення музичної школи в Києві", - сказав Дробович.
Він зазначив, що Росія зробила все, щоб отруїти спільну спадщину і багато людей вимагають від своїх депутатів діяти, однак в деяких питаннях треба поміркованість.
"Насправді щось термінове з символічним цим простором (символами "братських" відносин з Росією, - ред) потрібно робити, але, з іншого боку…не треба "по-більшовицьки", - сказав Дробович.
Також він зазначив, що на виконання вимог громад пам’ятники треба демонтовувати, але не руйнувати, а передавати в музеї.
"По пам'ятниках. Ми з Міністерством культури та інформаційної політики після декількох демонтажів, таких доволі емоційних, підготували позиційний матеріал з рекомендаціями і процедурами як ці переміщення пам’ятників потрібно робити, якщо у міській владі в регіонах хочуть це робити…Обов'язково йти по процедурі, не руйнувати, не топтати, не паплюжити, не вподібнюватись дикунству росіян. Треба обережно, якщо навіть пам’ятник стосується російської імперії чи комуністично-тотального режиму, його треба зняти, виконати закон або виконати вимогу громади і перемістити в музей", - сказав Дробович.
Він акцентував, що наші діти і онуки потім зможуть прийти в музеї і почитати про діячів, які були долучені до тоталітарних злочинів і тому пам’ятники їм були в Україні демонтовані.
Для особово обдарованним - неоднаразовий аналіз ботоферм в різних джерелах яскраво показав, що ботоферм і під час виборів, і пізніше було найбільше у жОПО блоку, а на другому місці - зебіли, у Порошенко їх практично не було.
"А тобі, холуйчику, багато дісталось за службу"
Доречі, мамА в дитинстві не вчила вЯлікого прихильника зебілів та збирателя локшини на вуха від Г+Г та жОПО каналів не судити інших по собі?
А на рахунок поетів, то дуже радикально, тому не зовсім так.
Наприклад, якщо б Сосюра десь не поступився б, то не існувало б його видатного вірша "любіть Україну і багато чого іншого. Хоч би як, а на них якось підтримувалось українське слово і Україна в тих умовах.
Не можна в позитивні приклади ставити тільки людей які не поступились і були розстріляні. Патріоти мають виживати і робити що можуть в різних умовах.
А тих хто співпрацював з кгб, то це окремо.
Цитата з публіцистичної роботи Івана Франка:
В усякім разі зі статті М. Драгоманова, оскільки сягає її дотеперішній текст, не можна витягати такого висновку, як витягає з неї М. Павлик, а власне того, що, на думку М. Драгоманова, для України: «Одно спасіння: вирватись з царства нашої пропащості, відділити й відгородити українську землю від Росії - якнайшвидше, за всяку ціну, поки ще час…».
Як звичайно, так і тут, М. Павлик, покликаючися на М. Драгоманова, являється найгіршим толкователем його слів і думок і щодо стилізації, в додатку, найнещасливіше. Ніякий розумний чоловік, що має крихту політичного глузду, а тим менше М. Драгоманов, не міг навіть найбуйнішою фантазією змалювати собі можності «відділити й відгородити українську землю від Росії». Хто хоч трохи знає етнографічні границі між українським та великоруським і іншими суміжними з нами народами, той може тільки здивуватися наївності публіциста, який може таку фантазію видавати за постулат розумного політика.
https://www.i-franko.name/uk/History/MDragomanovPropaschyjChas.html
Хоча і аутентично-українську назву "Дніпрів" наврядчи багато б людей сприйняли. У них в головах закінчення "-ськ", без яких наче і місто не місто.
В українського народу здавна було мрією -
побрататися з Москвою, в дружбі жить з Росією
Тож скажіте свою волю: чи лихе терпітимем?
Чи з російським старшим братом, як із сонцем житимем?
І гукнули всі на Раді мовою єдиною:
Хочем бути ми з Москвою - рідною родиною!
Сонце праведне над нами, в дружбі осіянними:
разом ми з Росією! Разом з росіянами!
Але ми чомусь маємо на це закривати очі і згадувати який він "ніжний та ранімий" у доколоборантські юні роки.
На майдані коло бані
Спить Тичина в чемодані,
Дайте, хлопці, кирпичину,
Щоб збудить Павла Тичину!
Не переконливо.
- Ну, а то как же!
- Ти сматрі, - кампазітор..."
https://texty.org.ua/articles/84862/Ne_radanskyj_Bazhan_Vin_lubyv_krasyvo_zhyty-84862/
Просто выполнить закон о декоммунизации.
Гениальный поэт мля..
Це не український https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C науковець -https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F історик , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B8%D1%81%D1%82 публіцист , дослідник історії https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85_1920%E2%80%941950_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2 визвольного руху , громадський діяч. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%97 Доктор філософії (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA кандидат історичних наук )- В'ятрович.
Мені цікаво, Рахманінова заборонено грати чи слухати, чи без вулиці з такою назвою його твори перестануть існувати?
Гнилі відмазки.
А ось гідна пропозиція для увіковічення в назві київськї вулиці.
як на в Києві мати вулицю "Вілла Кансела"?
ну і не нехай вона буде, вулиця в Киеві - "Вілла Кансела"
мо діди дітям росскажуть хто такий був Вілла Кансела...
Рахманінов же до України має лише дотичне відношення. Так, він був у нас з концертами, і, навіть, колись поставив свою "візу" про перейменуванням Київського училища в консерваторію, задовільнивши клопотання останнього. Більше ніякого стосунку до України він немає і виглядає дуже сумнівним, чи потрібно тут, на вулицях, його прізвище з огляду на агресію РФ-її проти України.
Микола Пирогов, за походженням росіянин, значну частину свого життя прожив в Україні, він, доречи, вивчив українську мову, якою весь час спілкувався, багато й безкоштовно оперував. Тобто, окрім того, що Пирогов зробив значний внесок в світову медицину, значна частина його життя також була безпосередньо пов`язана з Україною.
Питання не в тому, чи є в тих чи інших діячів хоч якісь зв`язки з Росією. Питання в тому, наскільки конкретна людина долучилася до розбудови саме України - наскільки її внесок був для нас вагомим? Наскільки ці люди самі відчували себе українцями, незалежно від свого етнічного походження? Наскільки вони поважали Україну й українців?
Для порівняння: в нас в Києві є вулиця Коперника. Видатний вчений. Але немає вулиці Котермака Юрія Дрогобича* - видатного українського вченого, вчителя того самого Коперника.
* https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%87 Юрій Дрогобич - руський (український) науковець епохи Відродження, освітній діяч, поет, філософ, астроном та астролог. Доктор медицини та філософії. Ректор Болонського університету медицини й вільних мистецтв, професор і віце-канцлер Істрополітанської академії у Братиславі, професор Ягеллонського університету у Кракові[6].