Потужний вибух пролунав в Одесі

Чтобы эти твари не ударили по Одессе 2ого мая-так было бы очень странно...

...8 років.

А в мockалів сценарій не змінився, Молдові приготуватися...

(Одеса, Одесонька, рідна, кохана, Гадес, Хаджибей, Коцюбіїв, і хай як там ще тебе у віках звали й зватимуть - тримаємо кулаки й молимось за тебе, і просимо тобі охорони в усіх богів моря і суші!)

-------------

Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)

Опубліковано Oksana Zabuzhko · 2 травня 2021 р. ·

А ще сьогодні - 7 років "битві за Одесу". В якій Одеса, бозна-яким чудом, - відстояла Україну.

І не тільки Україну...

Я багато разів про це згадувала за різних оказій, а нині не гріх і повторити: 8 травня 2014 р. в Берліні, на Форумі європейських письменників (тому самому, де я вперше публічно порівняла Путіна з Гітлером і нажахана модераторка вимкнула мені мікрофон), колеґи з Молдови розповіли, що 1-го травня в них у Кишиневі відбувся вкрай дивний і тривожний "першотравневий парад", у місті звідкись з'явилось багато людей із георгіївськими ленточками - ходили групами, чогось чекаючи, і тільки після Одеси стало ясно - чого: пазл склався.

Я охнула, оцінивши масштаб задуму: від Ростова через Одесу - Тирасполь - Кишинів - вільна траса на Балкани! Не диво, що Румунія так гаряче підтримала Україну й притьмом ринулася зміцнювати власну оборону...

- Да, вы и нас спасли, - потвердила молдавська режисерка й драматургиня Ніколета Есіненку, з якою ми по-воєнному гарячково курили в перерві на балконі. - Спасибо.

- Надеюсь, - сказала я, засміявшись (трохи істерично: все в ті дні було трохи істерично), - что когда-нибудь смогу передать твою благодарность по адресу!

І от, сім років минуло - а оказії передати те "спасибі" з Кишинева так і не було... Поки у війні немає переможця, ніхто не цінує окремих виграних битв.

А дарма. Бо ми їх усе-таки - не забуваймо! - виграли: і в Харкові, і в Запоріжжі, і в Миколаєві, і (стратегічно, либонь, найважливішу) - в Одесі. А всі виграні битви - це, як писав Клаузевіц (авжеж, я його читала, як же я могла його не читати, коли його читали в "Музеї" мої герої?..), - плацдарм під майбутнє: запорука виграної війни.

Тож переказую тут цю історію сьогодні - як на мене, вона цілком "Великодня": про те, що ******* й боронячи те, що любиш, ти завжди спасаєш більше, ніж можеш бачити зсередини свого земного життя...

Спасибі, Одеса.

В Одесі море просто колаборантів
колись в 90их там дуже модно було кричати у всіх кутках "я рускій" і "нє одеса а адєса гаварітє правільна"

тому якщо зелебобік не зробить паспортизацію (громадчнин не громадянин) як прибалти годі чекати що ватоцефали зникнуть з нашого життя