УКР
10132 відвідувача онлайн
Путін цілеспрямовано заохочує військових РФ до геноциду українців, - розвідка
Присвоєнням почесних найменувань бригадам, які вчиняли злочини в Україні, Путін заохочує своїх солдат продовжувати звірства.
На це звертають увагу в Головному управління розвідки Міноборони, інформує Цензор.НЕТ.
"Присвоєння 64 мотострілецькій бригаді почесного найменування "гвардійська" свідчить про цілеспрямоване заохочення Путіним практики здійснення російськими солдатами злочинів на території України", - наголосили в розвідці.
Топ коментарі
Можливо , там є цивільні , хз!
Щас Вовуся скажет няма снарядов,опять Шолц виноват.
Ахметов вон хочет 15 -20 млрд дол.за свой
завод в Мариуполе
Когда комендант Берлина домой всего с 4 вагонами награбленного приехал,его жена чуть не выгнала.
людськоі крові 😠
тварюка ботоксна , щоб ти здох і поскоріше !!
другого народа.Нет народа,который бы кацапы любили.Они - мразь на Земле.Путин такой же как миллионы его сограждан.
Скорее тогда понятие кацап применимо для всех живущих в раше и поддерживающих режим
Доведеться ще раз, бо не всі зрозуміли.
Ми зараз ведемо військові дії проти Російської Федерації. Але вічну війну ми ведемо проти колективної Росії. Інакше кажучи - проти росіян.
Тому що Путін не ліз би до нас, якби розумів, що його народ проти. Навпаки, Путін поліз до нас, тому що його народ за. Його народ прагне цієї війни. Рейтинг Путіна серед його народу через цю війну зростає. Через Бучу, через Марік, через Бородянку. Бо російський народ цього хоче.
(Лирическое отступление специально для россиян, которые зачем-то читают мои тексты и пытаются доказывать, что не все они одинаковые. Идите *****, россияне. Конец лирического отступления.)
У мене немає жодних сумнівів, що ми роз'їбемо російську армію у цій конкретній війні. Так, це буде важко, неймовірно важко, бо їх банально *****. Загине багато чудових людей. І вже загинуло багато. Але ми переможемо.
Але ми переможемо тільки Російську Федерацію. Колективні росіяни залишаться - не всі, звичайно, але багато. Вони будуть срати в спижжені у Ірпені унітази. Гратися зі своїми малолітніми ********** іграшками з непомітними плямами крові дівчинки з Бучі. Показувати своїм огидним дружинам фотографіі з понівечених міст моєї країни.
І їхні діти, вирощені на наших іграшках, виростуть такими самими, як їхні ******** батьки. І виростять своїх дітей. А ті - своїх.
Просто зрозумійте це. Недостатньо зруйнувати Російську Федерацію. Недостатньо скинути Путіна. Вони всі - путіни. Вони всі - Росія.
Згадайте, як царська Російська Імперія напочатку минулого століття вела війну за захоплення Західної України. Потім царський режим було повалено, і до влади прийшли комуністи, які заявили, що будуть робити все абсолютно навпаки, не так, як було при царі.
І що вони зробили першим? Правильно, напали на Україну.
Байдуже, як називається Росія зараз: федерацією, імперію, союзом совецкіх або конфедерацією антісовецкіх - це все одно Росія. Там все одно росіяни. І кожен їхній лідер, який запропонує їм труп української дівчинки - отримає їхню підтримку. І кожен їхній лідер це знає. А якщо знає, то запропонує. Рано чи пізно.
Чи означає це, що в нас немає вибору? В якійсь мірі так. Ми поряд на мапі світу. Ми не можемо відкочувати кудись. Наша земля тут, і вона чудова.
Але це не означає, що ми не можемо перемогти. Це, навпаки, означає, що ми вимушені перемогти. А отже, переможемо.
Але перемагати треба не тільки армію РФ, чи Путіна особисто. Перемагати треба колективну Росію. А це - згадуємо 1945 рік - неможливо тільки при стратегії «вийдем на кордони 23.02.22». Це неможливо і при концепції кордонів станом на 2013 рік. Це абсолютно інша задача. Це задача денацифікації 140 мільйонів особєй. Це задача, що потребує знищення не тільки політичної системи РФ, але її державності як такої. З повним контролем над ЗМІ, освітою, пропагандою і економікою. Як у 1945-му. А у 1945-му для цього союзникам знадобилося дойти до ворожої столиці і знищити її. Вщент.
Тому ще раз. Ми переможемо. Варіантів немає. Але кого ми переможемо - Російську Федерацію, Путіна, чи всю колективну Росію - це велике питання. І це питання головне. Бо від неї залежить інше - коли буде наступна війна, за рік чи за століття.
І повірте, ви хочете знати відповідь на це питання. Якою б ця відповідь не була.
Тому, росію доведеться, скоріше, навпаки, нацифіковувати, всі її поневолені народи, аби убезпечити від неї нарешті світ. Але то вже не буде "росія", ані "федеративна", ані будь-яка інша - то буде конгломерат вільних успішних національних держав, окремих, колись поневолених росією-московією народів. І назви "росія" теж вже не буде, ніколи. Бо то назва для неї чужа. І допоки ця назва буде в них існувати, доти "росіяни" будуть кидатися на українців, бо українці то є Русь, історично.
а в мізках росіян вбита "альтернативна реальність", в котрій вони - "русь", і в котрих в неї ту "колиску Русі з Києвом" "забралі". Окрім того, пригнобленим рабам на росії, їх же треба годувати хоч якоюсь примарною "величчю" в якості психологічної компенсації за пригноблення? То їм і дають жерти "сурогат великої русі", а потім показують пальцем на Захід і кажуть: "от, ви були великою "руссю", а прийшли оті, "з Заходу", і все в вас забрали, а хахлів "звели з розуму" і внушілі їм, шо вони "українці", і тому, мовляв, "ми так погано живемо". А імперії, насправді, просто треба ресурс України, матеріальний, людський, її спадок, щоб продовжити своє паразитичне існування за рахунок нього.
дійова особа 1:
"- Ні, щоб надихнутись новими можливостями. Будувати нашу Неньку. А ви? Усе зійшло нанівець?";
дійова особа 2:
"- в 91-му ми ще намагались продовжити якусь громадську активність - возили книжки для формування фондів Бібліотеки української літератури в москві - БУЛ. Але потім відбулось те, що відбулось- розгром БУЛ рашистами. Гітлерівці у фашистській Німеччині, коли прийшли до влади, то спалювали книжки, а рашисти то діяли тихонько, без піару, просто вивезли українські книжки у вогкі підвали запасників чи навіть як макулатуру на смітники.";
дійова особа 1:
"- Ну, тоді і не думали про Україну і її відродження. Побільше грошей хотілось сколотити. А вас я розумію, як лицемірів і ледацюг, що сподівались на те, як вас всі на руках будуть носити лише за ваші "медальки". Сміхота!";
дійова особа 2 (не слухає співрозмовника):
"- Тоді багато говорили про свободу. А насправді у раші прийшли до однієї свободи: творити злодіяння щодо українців і України.";
дійова особа 1:
"- Ти спригуєш з теми? Чи міняєш її, бо гостре питання?";
дійова особа 2 (продовжує про своє):
"- Якби вдалось хоча б залишки БУЛ вивезти в Україну, врятувати від смердячої звалки. Ці книжки поки що лежать у підвалі якоїсь комунальної установи в москві. Якби ж це можна було зробити. (пауза)
Не хочеться залишати рашистам своє, рідне на поталу. Як Тарас Бульба свою люльку не схотів ворогам залишати."...