Україна погодилася на ексгумацію тіл поляків, убитих УПА, - МЗС Польщі
Українська влада погодилася на початок пошуково-ексгумаційних робіт на могилах поляків, убитих УПА в лютому 1945 року в містечку Пузники на Поділлі.
Про це повідомили у фонді "Свобода і демократія" та міністерстві закордонних справ Польщі, інформує Цензор.НЕТ з посиланням на Європейську правду.
Заступник глави МЗС Польщі Мартін Пшидач заявив, що це "крок у дуже хорошому напрямку, який показує, що послідовний діалог і співпраця можуть привести до ухвалення навіть таких складних рішень".
"Українська сторона офіційно поінформувала нас нотою, що на українській території можна буде проводити геологорозвідувальні роботи за участю польських фахівців", - повідомив Пшидач.
"Із задоволенням відзначаємо цей знаковий жест, який уможливить майбутні ексгумації та можливість гідного поховання поляків, які загинули на українській території у 20 столітті, у тому числі під час Волинського злочину", - додав заступник глави МЗС.
Пшидач зазначив, що факт офіційного повідомлення з боку України про можливість проведення пошукових робіт "є великою зміною по відношенню до того, як українська влада раніше підходила до цієї ситуації".
Він зазначив, що можливість проведення пошуків, а відтак і ексгумації, домагався, зокрема, Фонд "Свобода і демократія". Це досвідчений фонд, коли мова йде про такого роду роботу і діяльність", - зазначив він.
Пшидач поінформував, що згода української влади стосується кожної організації, яка працює у цій сфері, і буде видаватися індивідуально.
У ноті, яка була передана до МЗС, зазначені умови, на підставі яких українська сторона може надавати такі дозволи. До них відносяться і правові умови. З нього випливає, що якщо організації чи установи, які беруть участь у проведенні пошукових робіт, діють відповідно до умов, визначених українським законодавством, то такі згоди будуть надані. (...) Йдеться про те, що це має відбуватися не тільки з відома українських фахівців з пошуку та ексгумації, а й за їхньої участі", - зазначив заступник міністра.
Фонд "Свобода і демократія" повідомив на своїй сторінці у Facebook, що 2 листопада він отримав дозвіл від української влади на початок археологічних та пошукових робіт на могилах поляків, вбитих відділом Української повстанської армії в лютому 1945 року в селі Пузники на Поділлі, в колишньому Тернопільському воєводстві.
"Хочемо подякувати українській владі за це важливе рішення, а також усім представникам Республіки Польща, зокрема президенту, прем'єр-міністру, піністру культури і національної спадщини, які вжили заходів для того, щоб уможливити пошук та ексгумацію наших співвітчизників, останки яких поховані на території України" – йдеться у повідомленні.
Заступник голови правління фонду "Свобода і демократія" повідомив, що пошуки могил поляків, вбитих Українською повстанською армією в Україні, розпочнуться наприкінці цього року або навесні 2023 року.
Питання відновлення пошуково-ексгумаційних робіт тривалий час було серед проблемних у польсько-українських відносинах. У 2019 році президент України Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену попередньою українською владою заборону на ексгумації та пошуки останків польських жертв на території України, що стало відповіддю на знесення пам’ятника УПА у Грушовичах на Підкарпатті.
Перші пошукові роботи у Львові відновили у листопаді 2019 року. Українська сторона видавання наступних дозволів обумовила відновленням сплюндрованої у січні 2020 року могили вояків УПА у Монастирі. Знищену надмогильну плиту тоді відновили, але без списку імен воїнів УПА, які загинули у боях з радянським НКВС.
У пам'яті українців і поляків подразненою раною залишається трагедія, яка сталася в 1943-1944 роках на Волині, Холмщині, Східній Галичині. Вона поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села і хутори, принесла багато страждань обом народам. Причини тієї трагедії мали як історичний, так і тодішній політичний характер. Наші пращури заплатили дорогу ціну за усвідомлення того, що український і польський народи повинні жити в мирі та дружбі", - йдеться в заяві.
При цьому Кучма і Кваснєвський зауважують, що падіння недемократичних систем в обох країнах створило хороші передумови для взаєморозуміння і примирення між народами. Польща стала першою державою, що визнала незалежність України в 1991 році.
Колишні глави держав нагадали, що в другій половині 90-х років ХХ століття польський і український президенти взяли на себе місію патронату над процесом польсько-українського примирення: "У травні 1997 року ми підписали Спільну заяву До порозуміння і єднання, а в липні 2003 р . - Спільну заяву "Про примирення в 60-у річницю трагічних подій на Волині". Ми підтримали турботи про місця поховання і пам'ять загиблих в Польщі і в Україні. Наші зусилля увінчалися відкриттям меморіалу на Личаківському цвинтарі у Львові. Тоді були закладені основи взаємного прощення і примирення", - сказано в заяві.
Екс-президенти вкотре висловлюють переконання, що взаємне прощення - це шлях до повного примирення сьогоднішніх і майбутніх поколінь українців і поляків. "Конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть об'єднує Україну і Польщу, і не можуть перекрити шлях до процвітання наших держав і добробуту наших народів", - переконані вони.
"Ми звертаємося до політиків і всієї громадськості у Польщі та Україні пам'ятати і берегти великий дух нашого примирення і злагоди, який є національною, духовною і життєвою запорукою свободи і незалежності обох народів. Державні діячі та політики, які дійсно хочуть процвітання наших держав, повинні мислити і звертати свої погляди в майбутнє, піклуючись про єдність між нашими країнами. Сильні і незалежні Україна і Польща, об'єднані спільним баченням майбутнього, є найкращим вшануванням наших попередників і найважливішою спадщиною майбутнім поколінням", - сказано в спільній заяві.
А от вибачень мало. Ці події мають бути осмислені і уроки закріплені у свідомості / культурному просторі. А для цього коли обидві сторони вже погодились про спільне бачення історії і її розуміння це потрібно передати нащадкам. Наприклад, в обох країнах про ці події мають говорити у школах і однаково висвітлювати. А не кожен зі своєї гори.
Так, є маргінали, які вважають, що Східні Креси (це не тільки захід України, але й Вільнюс, Брест та Гродно) є анексованою частиною Польщі. Але їх дуже мало.
Не знаю як ви, а мені навіть здалося, цієї весни, що частина українців з заходу України, розглядали можливість входження українських територій до складу Польши, у випадку успіхів москви в Україні. Якщо так і було, то зрадники і на заході є.
Цей договорняк (Потсдам) ще довго напрягав США і в 70-х роках вони домовилися і між всіма тими, у кого в 1945 році змінилися кордони (СРСР, Польща, Німеччина...) підписали угоди про кордони. Ось тоді офіційно для всіх Волинь (як і багато іншої анексованої у Польщі теріторії, в. т.ч. Вільнюс у Литві, Брест та Гродно у Білорусі) стали для всіх теріторією СРСР.
адіннарот
Jest też słowo "okupant". Tam, gdzie są okupanci, są nacjonaliści.
Nie ma niszczenia grobów Ukraińców w Polsce, to ruska propaganda. Zdarzają się przypadki ************, które się zdarzają wszędzie i są jednoznacznie potępiane. To margines, który nie powinien być przeszkodą.
Racja stanu Ukrainy i Polski jest być w sojuszu, a tego nie chce Rosja. Podobnie myślą Niemcy, bo kiedy Ukraina wejdzie do Unii, Niemcy będą mieli słaba pozycję.
Моя бабця, пережила "добросусідське" існування тих років... ненавиділа цих "гуманістів" ціле життя, прикро, що я був надто малим, щоб зі мною ділитись цими спогадами втечі від обнімашок польських.
Сначала нужно было получить гарантии от Польши о том, что они не станут гнать ?!
У каждого свои герои... Времена были слишком сложные...
І між іншим якось підозріло, що все це піднімається з нафталіну якраз тоді, коли стосунки між нашими державами налагоджуються.
До речі, поляки абсолютно не визнають свою вину за вбивства десятків тисяч цивільних українців під час волинської різанини, так само поляки не визнають своєї вини за операцію вісла, я вже не кажу про окатоличення і полонізацію західно-українських земель під час правління гітлерівського дружбана - пілсудського.
Але польська пиха і жадоба до визискування трохи не таких єдиновірців (всі хрестияни по-суті) привели до піднесення московії і неодноразового розділу Польщі в більш пізні часи.
Польській еліті треба вже зробити висновки і шукати шляхи примирення для загального підсилення, а не підтримувати тих, хто сіє розбрат. Та навіть бити добре таких по рукам.
O akcji Wisła w latach 80 uczyłem młodzież na wycieczkach i zawsze podkreślałem, że prowadziło ją wojsko polskie. Nie możesz oceniać tamtych decyzji mając obecną wiedzę. Niszczenie cerkwi było błędem, ale też konsekwencją przejęcia unitów do cerkwi przez carska Rosję. Czytaj historyków ukraińskich publikujących na zachodzie. Pamiętaj, że Rosja zawsze fałszowała historie i zawsze skłócała narody.