Містобудівна реформа загрожує збереженню об’єктів культурної спадщини, - ЗМІ
Скандальний законопроєкт №5655 про містобудівну реформу та його "клон" у вигляді постанови Кабміну не тільки створюють багатомільярдні корупційні ризики для післявоєнної відбудови, а й загрожують збереженню культурної спадщини.
Про це пише Дзеркало тижня, інформує Цензор.НЕТ.
Культурна спадщина — це не лише пам’ятки, а й усе інше, що становить культурну цінність, на кшталт традиційного характеру середовища з його історичною забудовою. Аби забудовники щось побудували, раніше треба було брати дозволи у відповідних органах, які після перевірки, чи не наробить будівництво шкоди, видавали дозвіл або ні.
Все почало змінюватися 2011 року, коли з’явився Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності". Він зменшив роль таких органів.
"Законопроєкт №5655 узагалі спрощує такі правила для забудовників. По суті їм видають індульгенцію. Робити можна що завгодно, щоправда, є невеликі штрафи. Але для великого будівництва це завжди посильні кошти — платиш і ніхто тобі нічого не зупиняє", - зазначають журналісти.
У Міністерстві культури ZN.UA наголосили, що не підтримували містобудівну "реформу" від самого початку й ось чому:
"При підготовці проєкту не були проведені консультації з фахівцями у сфері охорони культурної спадщини, а реставрацію пам’яток прирівняно до сфери будівництва. Також цим законом повністю змінювалася система ухвалення рішень у сфері охорони культурної спадщини та безапеляційно ставилася вимога внесення відповідних змін до закону "Про охорону культурної спадщини". Тобто містобудівне законодавство замінило б собою законодавчі норми з охорони культурної спадщини", — пояснює начальниця управління дозвільно-погоджувальної документації профільного міністерства Наталія Войцещук.
Зауваження до тексту законодавчої ініціативи від Мінкульту, як і пропозицію створити робочу групу, щоб доопрацювати законопроєкт, по суті проігнорували. І тепер МКІП наголошує, що бачить спроби реалізувати задумане "реформою" з боку нового Міністерства інфраструктури, яке очолює віцепрем’єр Олександр Кубраков.
Насправді ж для того, щоб можна було захистити культурну спадщину, треба розуміти, в яких вона межах. І ось тут у нас стан катастрофічний. Наприклад, держава досі не розробила навіть режимів використання буферної зони об’єкту всесвітньої спадщини "Історичний центр Львова". Така сама ситуація й у Києві, де весь центр є пам’ятками археології — місто Ярослава, місто Володимира. Це все значиться як землі комунальної власності, й міськрада може їх роздавати.
Такі межі й пам’ятки потрібно було б занести до електронної системи — вони мали бути в Державному земельному кадастрі. Тоді можна було б легко автоматизувати перевірку законності будівництва. І це слід було зробити до 1 січня 2023 року відповідно до перехідних положень однієї з попередніх реформ — Закону №1423-IX про дерегуляцію земельних відносин. Але уряд із цим не впорався — всіх об’єктів тут досі немає, хоча вже кінець року. Річ у тім, що для того, аби це виконати, потрібне дуже серйозне фінансування, а його мала б погодити Верховна Рада. Може йтися навіть про кілька мільярдів гривень, бо це, крім іншого, розроблення сотень тисяч проєктів землеустрою та геодезичні вимірювання кожної будівлі-пам’ятки.
Але проблеми будуть не лише з культурною спадщиною. Те ж саме стосується об’єктів природно-заповідного фонду. Приміром, аби реалізувати президентський указ щодо розширення нацпарку "Голосіївський" за рахунок Біличанського лісу, знадобилося сім років. Тільки після того, як держава виділила на конкретний об’єкт гроші й активісти контролювали кожен крок винесення межі в натуру, цей об’єкт з’явився на кадастровій мапі. А об’єктів природно-заповідного фонду, як і об’єктів культурної спадщини, яких немає в електронній системі, дуже багато й для видачі дозволів вони невидимі.
Проблеми є не лише із земельними ділянками, а й із будівлями, які вже під охороною. Наприклад у Києві є Музей видатних діячів. Його звісно, не чіпатимуть, але охоронної зони цієї пам’ятки не винесено в опорний план. І от забудовник отримав дозвіл зводити свою споруду поряд, і це загрожує існуванню музею — споруда давня, є загроза підтоплення ґрунтових вод і стіни можуть не витримати.
Якщо ми говоримо про землю, цінну не лише для киян, а й для всієї держави, то така як вулиці Київської Русі на Поштовій буде просто землею комунальної власності. Й тому забудовники зможуть відносно легко отримувати її під забудову. Так ДЗК "нарізатиме" ділянки з об’єктами археології як звичайні землі. Й у такі моменти державні інтереси мала б захищати прокуратура. Та якщо забудовник устигне вирити й прибрати пласт ґрунту, де можуть бути, наприклад, археологічні знахідки, — тоді для правоохоронців взагалі нема об’єкту для захисту. Тут уже доведеться просто йти в кримінальні провадження та з’ясовувати, хто мав і не встиг внести інформацію в електронну систему й не зробив цього. Та ситуацію зі збереженням культурної спадщини вже не виправити.
Попри це Єдина державна електронна система у сфері будівництва, що є одним із предметів гордості віцепрем’єра Михайла Федорова, має автоматично блокувати самі спроби отримати дозвіл із порушенням пам’яткоохоронних вимог. Але не блокує, бо їй нема де ці пам’яткоохоронні вимоги подивитися. Тому роль "комп’ютера, що не бере хабарів", виконують у ручному режимі чиновники.
"Реформа", яку рік тому підтримали законотворці, банально скасовує цю передбачену нині законодавством можливість комп’ютера автоматично блокувати видачу дозволу в разі таких порушень вимог законодавства. А щоб чиновники не брали хабарів, це право від них передають експертам, яких обирає сам забудовник. Водночас автоматичні перевірки законності залишаються, але саме перевірки, а не ухвалення рішення. Комп’ютер виявляє порушення, а потім найнятий забудовником експерт у ручному режимі дає висновок, чому комп’ютер неправий. Далі все просто: комп’ютер "автоматично" реєструє право на будівництво, в якому сам і виявив порушення.
Забудовнику полегшують не лише умови отримання дозволу на будівництво. Наразі, якщо за корупційною схемою отримано дозвіл на незаконне будівництво, достатньо під час перевірки встановити факт порушень — і далі можна його скасовувати. Згідно з проєктом Шуляк, нове право на будівництво — це індульгенція на порушення законодавства. Скасувати його можна, лише якщо сам забудовник порушить затверджений проєкт", - пише Дзеркало тижня.
Як зазначають журналісти, замість зупинки незаконного будівництва, в законопроєкті №5655 вирішили просто штрафувати проєктанта й експертів. І тут важливо нагадати, що першою вимогою в зауваженнях НАЗК було саме передбачити можливість анулювати дозвіл на незаконне будівництво в разі виявлення порушень. Але її не виконали, хоч і голова НАЗК, і головна авторка законопроєкту обіцяли, що все буде враховано.
"Сам факт запровадження принципу мовчазної згоди, коли в разі відсутності погоджень або заперечень проєктна документація на об’єктах культурної спадщини вважається погодженою, — це злочин, враховуючи наявну ситуацію у сфері. А розглядаючи весь механізм отримання дозволів, який пропонує 5655, і фактичну неможливість зупинити незаконне будівництво, розумієш, що за таких законів ми ризикуємо залишитися без об’єктів культурної спадщини взагалі. І зруйнують її не російські ракети, а наші забудовники разом із такими законотворцями. Нам потрібні здорові правила й розумні запобіжники в системі охорони культурної спадщини, що враховуватимуть наші дуже обмежені ресурси. І тут уся надія на новий Містобудівний кодекс", — наголошує заступниця голови Архітектурної палати України Анна Кирій.
Нині в Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування триває робота над Містобудівним кодексом. Працює робоча група. Голова цієї групи — народна депутатка Ганна Бондар ("Слуга народу") — повідомила, що питання збереження культурної спадщини напрацьовуватиме окрема підгрупа, бо це питання потребує ретельного вивчення. Одне з ключових питань, яке мають опрацювати законотворці, стосується електронної системи, до якої спершу треба внести всі обмеження й лише потім видавати дозволи. Й необов’язково робити це відразу для всіх об’єктів по всій країні — можна спершу в одній, потім у іншій області й так охоплювати всю територію країни. Адже обсяги справді колосальні й на це потрібні чималі бюджети.
А діджіталізація загрожує збереженню виду людина розумна, але ніхто не панікує, а чому?
Для ******** панів - це "********". Головне - свої (лише свої!) інтереси, статки і т. і.
Їм непотрібна архітектурна і історична спадщина, вони в Європі подивляться