Україна і Маврикій підписали угоду про безвіз
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба і міністр закордонних справ, регіональної інтеграції та міжнародної торгівлі Маврикію Маніш Гобін провели переговори у маврикійській столиці Порт-Луї, під час яких підписали угоду про безвізовий режим.
Про це повідомило Міністерство закордонних справ, передає Цензор.НЕТ.
Як зазначається, це перший візит міністра закордонних справ України до Маврикію з часу встановлення двосторонніх відносин у 1992 році.
Міністри детально обговорили поглиблення звʼязків України з країнами Африки, розвиток відносин нашої держави з Африканським Союзом і перспективи тристоронньої торговельної та інвестиційної співпраці України, Маврикію та окремих африканських країн. Окремо ретельно проговорили розвиток торгівлі та інвестицій між Україною та Маврикієм.
Сторони домовилися про подальші кроки в підготовці до укладення угоди про взаємне просування та захист інвестицій та угоди про уникнення подвійного оподаткування, які значно пожвавлять економічну та торговельну співпрацю, сприятимуть залученню інвестицій в Україну та її відновленню.
Також Кулеба привітав зацікавленість маврикійських бізнесів у відбудові України. Він запросив Маврикій взяти участь у Конференції з відновлення України наступного року в Римі.
"Наприкінці переговорів міністри підписали угоду про безвіз між Україною та Маврикієм, яка на цьому етапі насамперед сприятиме поїздкам маврикійських інвесторів і бізнесменів до України для пошуку нових можливостей роботи в нашій державі. Після завершення війни угода сприятиме збільшенню кількості українських туристів на Маврикії. Угода набуде чинності після завершення внутрішніх процедур в обох державах", - повідомили в МЗС.
дуй в Австралію ! там тамошні довбодятли 60 Абрамів в пустелі закопують!
я ще на серфінг колись туди збирався
Ослепительные перспективы развернулись перед васюкинскими любителями. Пределы комнаты расширились. Гнилые стены коннозаводского гнезда рухнули, и вместо них в голубое небо ушел стеклянный тридцатитрехэтажный дворец дипломатической мысли. В каждом его зале, в каждой комнате и даже в проносящихся пулей лифтах сидели вдумчивые люди и играли в шахматы на инкрустированных малахитом досках…
Мраморные лестницы ниспадали в синий Ингулец и Саусагань. На реке стояли океанские пароходы. По фуникулерам подымались в город мордатые иностранцы, мавританские леди, австралийские поклонники индийской защиты, индусы в белых тюрбанах, приверженцы испанской партии, немцы, французы, новозеландцы, жители бассейна реки Амазонки и завидующие васюкинцам - мавританцы, бразильцы и одесситы.
Автомобили конвейером двигались среди мраморных отелей. Но вот - все остановилось. Из фешенебельной гостиницы «Проходная пешка» вышел чемпион мира Хозе-Рауль Капабланка-и-Граупера. Его окружали дамы. Милиционер, одетый в специальную шахматную форму (галифе в клетку и слоны на петлицах), вежливо откозырял.
Кулеба вытер свой благородный лоб. Ему хотелось есть до такой степени, что он охотно съел бы зажаренного шахматного коня.