Байден прибув з візитом у Німеччину

У ніч з 17 на 18 жовтня президент США Джо Байден прибув до німецького Берліна для короткого візиту.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це повідомляє Reuters.
Байден приземлився пізно в четвер, 17 жовтня, у Берліні, де в п'ятницю, 18 жовтня, вранці проведе двосторонні переговори з президентом Франк-Вальтером Штайнмаєром і канцлером Німеччини Олафом Шольцом, після чого зустрінеться з лідерами Франції та Великої Британії. Вони обговорять вторгнення Росії в Україну та ситуацію на Близькому Сході.
Коментуючи поїздку Байдена, посадовець аміністрації американського президента, з яким поспілкувалися журналісти, зазначив, що "ситуація на полі бою в Україні, хід війни та те, як союзники можуть найкраще підтримати Україну, будуть предметом обговорення".
Очікується, що візит Байдена триватиме менше ніж 24 години.
Читайте також на "Цензор.НЕТ": Байден поговорить з Зеленським та оголосить про новий пакет військової підтримки України, - Білий дім
Автор: Марина Макєєва
https://www.youtube.com/@yuryshvets Юрий Швец -- официальный канал https://www.youtube.com/post/UgkxgaAQKXPHUqXwakrqktrQueQt8-5-etOz 12 часов назад (изменено)
Дорогі друзі! Публікую повний текст сьогоднішнього виступу посла України в Лондоні Валерія Залужного в Chatham House Королівський інститут міжнародних відносин, широко відомий як Chatham House, є британським аналітичним центром, що базується в Лондоні, Англія. Доброго усім дня. Я радий усіх вітати і перш за все дякую за запрошення у таке чудове місце. Це велика честь для мене знаходитися не тільки тут, а посеред вас, дуже розумних і відомих людей. Перш як перейти до свого виступу. Вже традиційно, користуючись нагодою кожну зустріч із своїми друзями і партнерами я розпочинаю і закінчую словами вдячності за підтримку. Я дякую за те що ми вистояли, дякую за те що ми продовжуємо боротися і сподіваюся що не зважаючи на слабкість політиків продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу не лише України а й для усього цивілізованого світу над чумою , яка прийшла у цей світ в 21 столітті. Отже, Шановні присутні, прошу вибачення, але знаходячись у цих стінах, я хотів би що наша розмова була чесною, лише чесність приведе нас до правильного розуміння тих процесів що відбуваються. Тоді, я сформую декілька фактів дійсності, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно вирішувати вам. 1. Отже, перший факт дійсності, думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення « колективний Захід». Він дійсно існує, і ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими як НАТО. 2. У світі існують ряд авторитарних країн, з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їх економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванню і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або парії чи руху. 3. У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення власного народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з таких країн приєдналися до колективного Заходу, деяка частина з них, в основному через супротив авторитарних імперій продовжують свою боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати власної незалежності. Деякі , такі як Грузія, Білорусія вже втратили формальну незалежність. Така країна як Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за власну незалежність від авторитарної імперії. 4. Дуже важливе ствердження для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусії та Грузії, що втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна вже триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей вже загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Тоді цей факт, мабуть є головним доказом того що ми українці прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди, ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи наше власне бажання, заперечує нашу історію та культуру намагається саме знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише історія минулого століття. Такі як голодомор, наприклад. Зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь яке мирне співіснування у майбутньому і відповідно не може розглядати будь які варіанти зупинення війни на основі будь яких намірів про взаємну безпеку. 5. Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. Саме користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення * простору безпеки*. Вже згодом у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу росія розпочала війну проти Украіни, яка врешті стала самою кривавою війною 21 століття в центрі Європи. 6. Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися далі, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову, лише факт дійсності. Але, чи обмежиться ця війна саме апетитами путіна, тільки Україною, на це вже повинні дати відповідь якраз західні політики. Своїм виборцям. 7. Колективний Захід не вірив в Україну. Тому, західна преса боячись путіна давала Україні спочатку три години, потім три доби. Потім, прийшовши на допомогу Україні, Захід, боячись чи то ядерної війни чи то ескалації не забезпечив Україну необхідною кількістю зброї, тому ми не змогли досягти у 23 році якихось значущих успіхів у розгромі росії і увійшли у стан затяжної війни, вихід із якою вже сьогодні здається неможливим. Я не буду зупинятися на цьому. Сподіваюся що ви могли ознайомитися із моїми статтями. До речі, я писав їх саме для вас. Бо саме тоді ми втратили можливість самотужки підійти до завершення війни. І ось чому. 8. Цей факт дійсності вже стосується усіх нас, хто знаходиться у цьому залі. Це вже стосується кожного з вас. Скажіть будь ласка чи є сьогодні секрет , що навколо росіі об'єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає що вони об'єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим хто сумнівається. Більшість у цих країнах навіть не знає, де знаходиться Україна. А якщо уважно подивитися на таку організацію як БРІКС, а особливо на її перспективи? Він буде розширюватися. А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації ? 9. Важливий факт дійсності. Війна. Хочете ви цього чи ні. Хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках чи ні, війна на жаль змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 23 року в Україні. У тей момент, коли на поле бою прийшли роботи а західна преса і натівські генерали сміялися з мене, вже в 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут у Британії, вже переглядають стратегію національної безпеки. НАТО мочить. А що тоді з глобальною безпекою? Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях, і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. Нажаль. Але не зупиняюся на цьому. Сподіваюся ви читали, що я публікував для вас. 10. Ми, українці, що воюємо за власну свободу вже 10 років, бачимо перемогу дуже просто. Нам необхідно отримати 3 базових відчуття. 1. Відчуття власної безпеки. Ми маємо бути впевнені, що хоча б 100 років на Україну ніхто не нападе. Ми хочемо мати гарантію власної безпеки для себе і своїх дітей. Це можна зробити найшвидше найпростіше. Україні потрібно вступити в НАТО. Або зробити з України НАТО. Як наприклад Ізраїль. Так , сьогодні альтернативи НАТО немає. Спірне питання що до військових спроможностей НАТО. Але альтернативи сьогодні немає. 2. Ми маємо отримати відчуття необмежених можливостей розвитку. Будь хто в Україні має мати необмежені можливості. А це, відновлення післявоєнної України. Це те, про що зараз багато розмов на Заході. Але чи можливе відновлення без безпеки? Чи згоден інвестор вкладати кошти в країну де завтра може бути знову війна? І тут я вас засмучу. Ні. Ніяких довгих перспектив без безпеки не існує апріорі. 3. Кожний українець має відчувати, що він знаходиться у власній домівці. Що він вдома. Де він народився і виріс, де поховані його батьки і де живуть його діти. У мирі і спокої. Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом ніхто нічого не винен. Україна що дня б'ється за виживання. Я всього хочу, щоб пан Джорджа Сантаяна був не правий. Або ми, людство, у чиїх руках долях 21 століття, були розумними, і пам'ятали своє минули, щоб не пережити його в майбутньому. Надзвичайний і повноважений посол України у Великій Британії і Північній Ірландії В. ЗАЛУЖНИЙ
(на Русском)
Добрый день всем. Я рад всех приветствовать и прежде всего благодарю за приглашение в такое замечательное место. Это большая честь для меня находиться не только здесь, а посреди вас, очень умных и известных людей. Прежде чем перейти к своему выступлению. Уже традиционно, пользуясь случаем каждую встречу со своими друзьями и партнерами я начинаю и заканчиваю словами благодарности за поддержку. Я благодарю за то, что мы выстояли, спасибо за то, что мы продолжаем бороться и надеюсь, что несмотря на слабость политиков продолжим борьбу и получим Победу не только Украины, но и для всего цивилизованного мира над чумой, которая пришла в этот мир в 21 веке.
Итак, Уважаемые присутствующие, прошу прощения, но находясь в этих стенах, я хотел бы что наш разговор был честным, только честность приведет нас к правильному пониманию происходящих процессов. Тогда, я сформирую несколько фактов действительности, которые могут претендовать на эмпирические суждения. Но являются ли они научными, конечно, решать вам.
1. Итак, первый факт действительности, думаю вы со мной согласитесь, это существование определения «коллективный Запад». Он действительно существует, и мы считаем это группой развитых западных стран, с высоко развитыми экономиками и демократиями и собственной системой безопасности. Такими как НАТО.
2. В мире существуют ряд авторитарных стран, с высокой концентрацией власти в одних руках. Эти страны лишены демократии. Их экономики базируются на запасах полезных ископаемых, или на плановом регулировании и предназначены для обслуживания интересов правящего лидера или парии или движения.
3. В мире есть страны, которым в результате исторических событий и стремления собственного народа удалось выйти из состава авторитарных империй и режимов. Некоторые из таких стран присоединились к коллективному Западу, некоторая часть из них, в основном из-за сопротивления авторитарных империй продолжают свою борьбу за присоединение к цивилизованному миру, при этом сохраняют опасность потери собственной независимости. Некоторые, такие как Грузия, Белоруссия уже потеряли формальную независимость. Такая страна как Украина, в результате безумного сопротивления России и собственной нерешительности, оказалась в войне за собственную независимость от авторитарной империи.
4. Очень важное утверждение для понимания войны в Украине. В отличие от Белоруссии и Грузии, потерявших свою независимость почти бескровно, Украина уже 10 лет с оружием в руках борется именно за свою независимость. Полномасштабная война уже длится почти три года. Более 30 тысяч человек уже погибло. Сотни тысяч получили ранения, но мы продолжаем бороться. Тогда этот факт, пожалуй, является главным доказательством того, что мы украинцы стремимся жить в цивилизованном западном мире. И несмотря на все проблемы, мы имеем право на свое собственное будущее. Наш враг, пренебрегая наше собственное желание, отрицает нашу историю и культуру пытается именно уничтожить нас как нацию.
Подтверждением этого является не только история прошлого века. Такие как голодомор, например. Совсем недавние события в Буче и Гостомеле, события на оккупированных территориях. Именно этот факт делает невозможным любое мирное сосуществование в будущем и соответственно не может рассматривать любые варианты остановки войны на основе любых намерений о взаимной безопасности.
5. Причиной того, что происходит сегодня в Украине, являются закономерные последствия нежелания именно коллективного Запада влиять на глобальную систему безопасности. Именно пользуясь слабостью Запада и непосредственно США, Россия в 2008 году начала расширение *пространства безопасности*. Уже потом в 2014 году, под молчание все того же коллективного Запада Россия начала войну против Украины, которая в итоге стала самой кровавой войной 21 века в центре Европы.
6. Уже сегодня, чтобы Запад продолжал бояться дальше, Путин говорит то о красных линиях, то о ядерном оружии, а западные политики все чаще, находясь в заложниках своих избирателей, читают молитву о необходимости избежания эскалации. Это опять, лишь факт действительности. Но, ограничится ли эта война именно аппетитами Путина, только Украиной, на это уже должны дать ответ как раз западные политики. Своим избирателям.
7. Коллективный Запад не верил в Украину. Поэтому, западная пресса, боясь путина давала Украине сначала три часа, потом трое суток. Затем, придя на помощь Украине, Запад, боясь то ли ядерной войны, то ли эскалации не обеспечил Украину необходимым количеством оружия, поэтому мы не смогли достичь в 23 году каких-то значимых успехов в разгроме России и вошли в состояние затяжной войны, выход из которой уже сегодня кажется невозможным.
Я не буду останавливаться на этом. Надеюсь, что вы могли ознакомиться с моими статьями. Кстати, я писал их именно для вас. Потому что именно тогда мы потеряли возможность самостоятельно подойти к завершению войны. И вот почему.
8. Этот факт действительности уже касается всех нас, кто находится в этом зале. Это уже касается каждого из вас. Скажите пожалуйста, есть ли сегодня секрет, что вокруг России объединились Китай, Северная Корея и Иран? Или кто-то считает, что они объединились против Украины? Если да, то пусть я буду первым кто сомневается. Большинство в этих странах даже не знает, где находится Украина. А если внимательно посмотреть на такую организацию как БРИКС, а особенно на ее перспективы? Он будет расширяться. А что же коллективный Запад? Он все еще боится эскалации?
9. Важный факт действительности. Война. Хотите вы этого или нет. Хотят этого ваши производители оружия с контрактами на руках или нет, война, к сожалению, изменилась. Войны образца 1953 года уже не будет. Она закончилась летом 23 года в Украине. В тот момент, когда на поле боя пришли роботы, а западная пресса и натовские генералы смеялись надо мной, уже в 2024 году в бой пришли технологии. Их привел искусственный интеллект.
С меня уже никто не смеется. Даже здесь в Британии, уже пересматривают стратегию национальной безопасности. НАТО мочит. А что тогда с глобальной безопасностью? Или она до сих пор держится на истребителях, авианосцах, и сверхдорогих ракетах? Я вас немного огорчу. Нет. К сожалению. Но я не останавливаюсь на этом. Надеюсь, вы читали, что я публиковал для вас.
10. Мы, украинцы, воюющие за собственную свободу уже 10 лет, видим победу очень просто. Нам необходимо получить 3 базовых ощущения.
1. Ощущение собственной безопасности. Мы должны быть уверены, что хотя бы 100 лет на Украину никто не нападет. Мы хотим иметь гарантию собственной безопасности для себя и своих детей. Это можно сделать быстро и просто. Украине нужно вступить в НАТО. Или сделать из Украины НАТО. Как например Израиль. Да, сегодня альтернативы НАТО нет. Спорный вопрос есть к военным возможностям НАТО. Но альтернативы сегодня нет.
2. Мы должны получить ощущение неограниченных возможностей развития. Любой в Украине должен иметь неограниченные возможности. А это, восстановление послевоенной Украины. Это то, о чем сейчас много разговоров на Западе. Но возможно ли восстановление без безопасности? Согласен ли инвестор вкладывать средства в страну, где завтра может быть снова война? И здесь я вас огорчу. Нет. Никаких долгих перспектив без безопасности не существует априори.
3. Каждый украинец должен чувствовать, что он находится в собственном доме. Что он дома. Где он родился и вырос, где похоронены его родители и где живут его дети. В мире и спокойствии.Я пришел сюда не критиковать Запад или НАТО. Я абсолютно понимаю, что Украине, даже по Будапештскому меморандуму никто ничего не должен. Украина каждый день бьется за выживание. Я всего хочу, чтобы господин Джорджа Сантаяна был не прав. Или мы, человечество, в чьих руках судьбах 21 век, были умными, и помнили свое прошлое, чтобы не пережить его в будущем.
Чрезвычайный и полномочный посол Украины в Великобритании и Северной Ирландии
В. ЗАЛУЖНЫЙ
Сталася невідома помилка. Спробуйте трохи пізніше.
Будь ласка, зачекайте...
Забули пароль або логін? Відновити пароль
(на Русском)
Добрый день всем. Я рад всех приветствовать и прежде всего благодарю за приглашение в такое замечательное место. Это большая честь для меня находиться не только здесь, а посреди вас, очень умных и известных людей. Прежде чем перейти к своему выступлению. Уже традиционно, пользуясь случаем каждую встречу со своими друзьями и партнерами я начинаю и заканчиваю словами благодарности за поддержку. Я благодарю за то, что мы выстояли, спасибо за то, что мы продолжаем бороться и надеюсь, что несмотря на слабость политиков продолжим борьбу и получим Победу не только Украины, но и для всего цивилизованного мира над чумой, которая пришла в этот мир в 21 веке.
Итак, Уважаемые присутствующие, прошу прощения, но находясь в этих стенах, я хотел бы что наш разговор был честным, только честность приведет нас к правильному пониманию происходящих процессов. Тогда, я сформирую несколько фактов действительности, которые могут претендовать на эмпирические суждения. Но являются ли они научными, конечно, решать вам.
1. Итак, первый факт действительности, думаю вы со мной согласитесь, это существование определения «коллективный Запад». Он действительно существует, и мы считаем это группой развитых западных стран, с высоко развитыми экономиками и демократиями и собственной системой безопасности. Такими как НАТО.
2. В мире существуют ряд авторитарных стран, с высокой концентрацией власти в одних руках. Эти страны лишены демократии. Их экономики базируются на запасах полезных ископаемых, или на плановом регулировании и предназначены для обслуживания интересов правящего лидера или парии или движения.
3. В мире есть страны, которым в результате исторических событий и стремления собственного народа удалось выйти из состава авторитарных империй и режимов. Некоторые из таких стран присоединились к коллективному Западу, некоторая часть из них, в основном из-за сопротивления авторитарных империй продолжают свою борьбу за присоединение к цивилизованному миру, при этом сохраняют опасность потери собственной независимости. Некоторые, такие как Грузия, Белоруссия уже потеряли формальную независимость. Такая страна как Украина, в результате безумного сопротивления России и собственной нерешительности, оказалась в войне за собственную независимость от авторитарной империи.
4. Очень важное утверждение для понимания войны в Украине. В отличие от Белоруссии и Грузии, потерявших свою независимость почти бескровно, Украина уже 10 лет с оружием в руках борется именно за свою независимость. Полномасштабная война уже длится почти три года. Более 30 тысяч человек уже погибло. Сотни тысяч получили ранения, но мы продолжаем бороться. Тогда этот факт, пожалуй, является главным доказательством того, что мы украинцы стремимся жить в цивилизованном западном мире. И несмотря на все проблемы, мы имеем право на свое собственное будущее. Наш враг, пренебрегая наше собственное желание, отрицает нашу историю и культуру пытается именно уничтожить нас как нацию.
Подтверждением этого является не только история прошлого века. Такие как голодомор, например. Совсем недавние события в Буче и Гостомеле, события на оккупированных территориях. Именно этот факт делает невозможным любое мирное сосуществование в будущем и соответственно не может рассматривать любые варианты остановки войны на основе любых намерений о взаимной безопасности.
5. Причиной того, что происходит сегодня в Украине, являются закономерные последствия нежелания именно коллективного Запада влиять на глобальную систему безопасности. Именно пользуясь слабостью Запада и непосредственно США, Россия в 2008 году начала расширение *пространства безопасности*. Уже потом в 2014 году, под молчание все того же коллективного Запада Россия начала войну против Украины, которая в итоге стала самой кровавой войной 21 века в центре Европы.
6. Уже сегодня, чтобы Запад продолжал бояться дальше, Путин говорит то о красных линиях, то о ядерном оружии, а западные политики все чаще, находясь в заложниках своих избирателей, читают молитву о необходимости избежания эскалации. Это опять, лишь факт действительности. Но, ограничится ли эта война именно аппетитами Путина, только Украиной, на это уже должны дать ответ как раз западные политики. Своим избирателям.
7. Коллективный Запад не верил в Украину. Поэтому, западная пресса, боясь путина давала Украине сначала три часа, потом трое суток. Затем, придя на помощь Украине, Запад, боясь то ли ядерной войны, то ли эскалации не обеспечил Украину необходимым количеством оружия, поэтому мы не смогли достичь в 23 году каких-то значимых успехов в разгроме России и вошли в состояние затяжной войны, выход из которой уже сегодня кажется невозможным.
Я не буду останавливаться на этом. Надеюсь, что вы могли ознакомиться с моими статьями. Кстати, я писал их именно для вас. Потому что именно тогда мы потеряли возможность самостоятельно подойти к завершению войны. И вот почему.
8. Этот факт действительности уже касается всех нас, кто находится в этом зале. Это уже касается каждого из вас. Скажите пожалуйста, есть ли сегодня секрет, что вокруг России объединились Китай, Северная Корея и Иран? Или кто-то считает, что они объединились против Украины? Если да, то пусть я буду первым кто сомневается. Большинство в этих странах даже не знает, где находится Украина. А если внимательно посмотреть на такую организацию как БРИКС, а особенно на ее перспективы? Он будет расширяться. А что же коллективный Запад? Он все еще боится эскалации?
9. Важный факт действительности. Война. Хотите вы этого или нет. Хотят этого ваши производители оружия с контрактами на руках или нет, война, к сожалению, изменилась. Войны образца 1953 года уже не будет. Она закончилась летом 23 года в Украине. В тот момент, когда на поле боя пришли роботы, а западная пресса и натовские генералы смеялись надо мной, уже в 2024 году в бой пришли технологии. Их привел искусственный интеллект.
С меня уже никто не смеется. Даже здесь в Британии, уже пересматривают стратегию национальной безопасности. НАТО мочит. А что тогда с глобальной безопасностью? Или она до сих пор держится на истребителях, авианосцах, и сверхдорогих ракетах? Я вас немного огорчу. Нет. К сожалению. Но я не останавливаюсь на этом. Надеюсь, вы читали, что я публиковал для вас.
10. Мы, украинцы, воюющие за собственную свободу уже 10 лет, видим победу очень просто. Нам необходимо получить 3 базовых ощущения.
1. Ощущение собственной безопасности. Мы должны быть уверены, что хотя бы 100 лет на Украину никто не нападет. Мы хотим иметь гарантию собственной безопасности для себя и своих детей. Это можно сделать быстро и просто. Украине нужно вступить в НАТО. Или сделать из Украины НАТО. Как например Израиль. Да, сегодня альтернативы НАТО нет. Спорный вопрос есть к военным возможностям НАТО. Но альтернативы сегодня нет.
2. Мы должны получить ощущение неограниченных возможностей развития. Любой в Украине должен иметь неограниченные возможности. А это, восстановление послевоенной Украины. Это то, о чем сейчас много разговоров на Западе. Но возможно ли восстановление без безопасности? Согласен ли инвестор вкладывать средства в страну, где завтра может быть снова война? И здесь я вас огорчу. Нет. Никаких долгих перспектив без безопасности не существует априори.
3. Каждый украинец должен чувствовать, что он находится в собственном доме. Что он дома. Где он родился и вырос, где похоронены его родители и где живут его дети. В мире и спокойствии.Я пришел сюда не критиковать Запад или НАТО. Я абсолютно понимаю, что Украине, даже по Будапештскому меморандуму никто ничего не должен. Украина каждый день бьется за выживание. Я всего хочу, чтобы господин Джорджа Сантаяна был не прав. Или мы, человечество, в чьих руках судьбах 21 век, были умными, и помнили свое прошлое, чтобы не пережить его в будущем.
Чрезвычайный и полномочный посол Украины в Великобритании и Северной Ирландии
В. ЗАЛУЖНЫЙ
https://www.youtube.com/@yuryshvets Юрий Швец -- официальный канал https://www.youtube.com/post/UgkxgaAQKXPHUqXwakrqktrQueQt8-5-etOz 12 часов назад (изменено)
Дорогі друзі! Публікую повний текст сьогоднішнього виступу посла України в Лондоні Валерія Залужного в Chatham House Королівський інститут міжнародних відносин, широко відомий як Chatham House, є британським аналітичним центром, що базується в Лондоні, Англія. Доброго усім дня. Я радий усіх вітати і перш за все дякую за запрошення у таке чудове місце. Це велика честь для мене знаходитися не тільки тут, а посеред вас, дуже розумних і відомих людей. Перш як перейти до свого виступу. Вже традиційно, користуючись нагодою кожну зустріч із своїми друзями і партнерами я розпочинаю і закінчую словами вдячності за підтримку. Я дякую за те що ми вистояли, дякую за те що ми продовжуємо боротися і сподіваюся що не зважаючи на слабкість політиків продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу не лише України а й для усього цивілізованого світу над чумою , яка прийшла у цей світ в 21 столітті. Отже, Шановні присутні, прошу вибачення, але знаходячись у цих стінах, я хотів би що наша розмова була чесною, лише чесність приведе нас до правильного розуміння тих процесів що відбуваються. Тоді, я сформую декілька фактів дійсності, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно вирішувати вам. 1. Отже, перший факт дійсності, думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення « колективний Захід». Він дійсно існує, і ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими як НАТО. 2. У світі існують ряд авторитарних країн, з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їх економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванню і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або парії чи руху. 3. У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення власного народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з таких країн приєдналися до колективного Заходу, деяка частина з них, в основному через супротив авторитарних імперій продовжують свою боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати власної незалежності. Деякі , такі як Грузія, Білорусія вже втратили формальну незалежність. Така країна як Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за власну незалежність від авторитарної імперії. 4. Дуже важливе ствердження для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусії та Грузії, що втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна вже триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей вже загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Тоді цей факт, мабуть є головним доказом того що ми українці прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди, ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи наше власне бажання, заперечує нашу історію та культуру намагається саме знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише історія минулого століття. Такі як голодомор, наприклад. Зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь яке мирне співіснування у майбутньому і відповідно не може розглядати будь які варіанти зупинення війни на основі будь яких намірів про взаємну безпеку. 5. Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. Саме користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення * простору безпеки*. Вже згодом у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу росія розпочала війну проти Украіни, яка врешті стала самою кривавою війною 21 століття в центрі Європи. 6. Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися далі, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову, лише факт дійсності. Але, чи обмежиться ця війна саме апетитами путіна, тільки Україною, на це вже повинні дати відповідь якраз західні політики. Своїм виборцям. 7. Колективний Захід не вірив в Україну. Тому, західна преса боячись путіна давала Україні спочатку три години, потім три доби. Потім, прийшовши на допомогу Україні, Захід, боячись чи то ядерної війни чи то ескалації не забезпечив Україну необхідною кількістю зброї, тому ми не змогли досягти у 23 році якихось значущих успіхів у розгромі росії і увійшли у стан затяжної війни, вихід із якою вже сьогодні здається неможливим. Я не буду зупинятися на цьому. Сподіваюся що ви могли ознайомитися із моїми статтями. До речі, я писав їх саме для вас. Бо саме тоді ми втратили можливість самотужки підійти до завершення війни. І ось чому. 8. Цей факт дійсності вже стосується усіх нас, хто знаходиться у цьому залі. Це вже стосується кожного з вас. Скажіть будь ласка чи є сьогодні секрет , що навколо росіі об'єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає що вони об'єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим хто сумнівається. Більшість у цих країнах навіть не знає, де знаходиться Україна. А якщо уважно подивитися на таку організацію як БРІКС, а особливо на її перспективи? Він буде розширюватися. А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації ? 9. Важливий факт дійсності. Війна. Хочете ви цього чи ні. Хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках чи ні, війна на жаль змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 23 року в Україні. У тей момент, коли на поле бою прийшли роботи а західна преса і натівські генерали сміялися з мене, вже в 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут у Британії, вже переглядають стратегію національної безпеки. НАТО мочить. А що тоді з глобальною безпекою? Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях, і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. Нажаль. Але не зупиняюся на цьому. Сподіваюся ви читали, що я публікував для вас. 10. Ми, українці, що воюємо за власну свободу вже 10 років, бачимо перемогу дуже просто. Нам необхідно отримати 3 базових відчуття. 1. Відчуття власної безпеки. Ми маємо бути впевнені, що хоча б 100 років на Україну ніхто не нападе. Ми хочемо мати гарантію власної безпеки для себе і своїх дітей. Це можна зробити найшвидше найпростіше. Україні потрібно вступити в НАТО. Або зробити з України НАТО. Як наприклад Ізраїль. Так , сьогодні альтернативи НАТО немає. Спірне питання що до військових спроможностей НАТО. Але альтернативи сьогодні немає. 2. Ми маємо отримати відчуття необмежених можливостей розвитку. Будь хто в Україні має мати необмежені можливості. А це, відновлення післявоєнної України. Це те, про що зараз багато розмов на Заході. Але чи можливе відновлення без безпеки? Чи згоден інвестор вкладати кошти в країну де завтра може бути знову війна? І тут я вас засмучу. Ні. Ніяких довгих перспектив без безпеки не існує апріорі. 3. Кожний українець має відчувати, що він знаходиться у власній домівці. Що він вдома. Де він народився і виріс, де поховані його батьки і де живуть його діти. У мирі і спокої. Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом ніхто нічого не винен. Україна що дня б'ється за виживання. Я всього хочу, щоб пан Джорджа Сантаяна був не правий. Або ми, людство, у чиїх руках долях 21 століття, були розумними, і пам'ятали своє минули, щоб не пережити його в майбутньому. Надзвичайний і повноважений посол України у Великій Британії і Північній Ірландії В. ЗАЛУЖНИЙ
https://www.youtube.com/watch?v=_mccJd85LlY