Погруддя радянського партизана Ковпака демонтували у парку "Вічної слави" в Києві, - КМДА
У Києві у парку "Вічної Слави" демонтували погруддя деяких радянських військових та державних діячів, зокрема погруддя партизана Сидора Ковпака.
Як передає Цензор.НЕТ, про це Суспільному повідомили у профільній комісії Київської міської ради.
Зазначається, що у парку Слави, зокрема, демонтували погруддя Сидора Ковпака — члена російської більшовицької партії з 1919 року.
Він у добу Перших Визвольних змагань в Україні очолював російський диверсійний загін, що боровся з військами Гетьмана Павла Скоропадського. Згодом був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, де воював проти українських військових частин.
Закінчив спецшколу ОДПУ (НКВС), був заступником голови Президіуму Верховної Ради УРСР, депутатом Верховної Ради СРСР. Похований на Байковому кладовищі.
Нагадаємо, у червні 2023 року повідомлялося, що невідомі облили фарбою бюсти радянських партизанів у парку "Вічної слави".
Київрада у 2024 році визначила ще 47 пам'ятних об'єктів й елементів оздоблення, які мають прибрати з публічного простору міста в межах декомунізації та дерусифікації. Із них — 27 об'єктів, які потребують повного демонтажу.
Щорс для меня как нацистский преступник
А ему поставили памятник те, которых он убивал
Украинцы , вы зовсім збожеволіли !!!
Вам - ГОЛОДОМОР !!!!
А вы катам - памятники
Немае слів.....
Рапортовал что все ок!
Тот который не так давно выдал.
Что!!! Главные интересант в войне Мордора с Украиной....
Кляты Ляхи.....
Декомунизатор мать его
3 лютого 1944 року Сумське партизанське з'єднання було перейменоване на 1-шу Українську партизанську дивізію імені С. А. Ковпака під командуванням Петра Вершигори.
15 серпня 1944 року дивізію підпорядковано НКВС УРСР для боротьби з підпільниками ОУН та загонами Української повстанської армії.
Просвещайте , будь ласка
Обожаю ваши посты
Руднєв записав в щоденнику свої знамениті слова: «За ці дні… нерви настільки напружені, що я майже нічого не їм. Так як тут таке політичне переплетення, що потрібно добре думати, вбити - це дуже проста річ; але треба зробити, щоб уникнути цього. Націоналісти - наші вороги, але вони б'ють німців. Ось тут і маневруй, і думай».
Подальший рейд Ковпака в Галичину став приводом для формування Української народної самооборони (УНС) - аналога УПА на Волині, вказівка на її формування ОУН дало 15 липня 1943 року.
У ряді випадків, щоб спокійно пройти крізь українські села, ковпаківцям довелося переодягатися бандерівцями.
Вибравшись з Галичини, Ковпак в радіограмі в УШПР 26 вересня 1943 р доповідав, що в Західній Україні «українське населення виключно підтримує бандерівців, радянську владу ненавидить».
15 серпня 1944 року дивізію підпорядковано НКВС УРСР для боротьби з підпільниками ОУН та загонами Української повстанської армії. У листопаді 1944 року наказом Українського штабу партизанського руху дивізію розформовано.
2,5 - 3 місяці проіснували в цому завданні.
"Створюються і спеціалізовані на розвідувально-підривній діяльності проти націоналістів підрозділи.
Основним механізмом протидії та боротьби із повстанцям стають оперативно-військові операції ("чекістсько-військові операції"). Вони являли собою комбіновані дії оперативного складу НКВС - НКДБ, частин і підрозділів ВВ чи Червоної армії, посилених винищувальними батальйонами, агентурно-бойовими групами, озброєним активом і спрямовувалися на реалізацію даних агентурної та військової розвідки шляхом знищення або захоплення учасників руху опору. Очолював операцію, як правило, начальник органу НКВС - НКДБ, при масштабних операціях створювався штаб з розвідувальним відділом".
Керівництво бойовою діяльністю зазначених з'єднань покладалося на спеціальну трійку (оперативну групу), у склад якої вводилися представники ЦК КП(б)У, НКВС і Українського штабу партизанського руху (УШПР). Оперативна група, маючи потужні засоби зв'язку, дислокувалася в м. Рівному.
12:45, 21.10.2010
11 хв.23863
Навіщо створено культ села Хатинь? Щоб затьмарити і затулити злочин комуністичного режиму в Катині. Це прийом карткових шулерів - перекрутити карту. Ми ставимо питання про одне, а нам дають відповідь про щось зовсім інше...
Навіщо створено культ села Хатинь? Щоб затьмарити і затулити злочин комуністичного режиму в Катині. Це прийом карткових шулерів - перекрутити карту. Ми ставимо питання про одне, а нам дають відповідь про щось зовсім інше...
Уряд Росії https://www.unian.ua/world/415305-rosiyski-komunisti-nazvali-rozstril-u-katini-mifom.html передав документи по Катині уряду Польщі.
Проте комуністична партія збунтувалася: документи фальшиві. Комуністи вимагають знайти винних і суворо їх покарати.
Поки йде розгляд, ми звернемося до історії питання.
Правителі Радянського Союзу рішення шукали давно. У 1943 році німці знайшли і розкопали могили. Вони запросили експертів з нейтральних країн і комісію Польського Червоного Хреста. Висновок експертів був однозначним: трупи лежать давно, ніяк не менше трьох років. Отже, це злочин НКВС. Перша реакція Москви була просто ідіотською: німці розкопали стародавні поховання. Після цього була безліч інших пояснень. Кремлівські правителі наполегливо шукали радикальне рішення для проблеми Катині. І вони його знайшли: Хатинь!
Після війни підбили підсумки. І раптом у списку знищених окупантами населених пунктів промайнула така красива назва: Хатинь!
І було вирішено роздути культ села Хатинь. На це були кинуті величезні кошти. Район знищеного села був оголошений державним заповідником. На місці Хатині був побудований меморіальний комплекс площею 26 гектарів, згодом розширений до 50 гектарів. Граніт поставляла Україна, білий мармур - Сибір. Було споруджено грандіозні монументи і бронзові статуї, запалили вічний вогонь, відкрили музей, кожні 30 секунд дзвонять дзвони. До Хатині почали возити школярів і ветеранів, там почали складати присягу молоді солдати, туди везли туристів зі всього світу, на святі могили женихи приводили наречених і тут присягалися у вірності, священики творили молитви, ********* кадилами.
Про Хатинь писали статті і книги. Про Хатинь знімали фільми. Хатинь! Хатинь! Хатинь!
Сіл на окупованих територіях Радянського Союзу спалено тисячі. Але нас примушували пам`ятати тільки одну - Хатинь.
Якщо ви сьогодні запитаєте будь-якого російського школяра про Катинь, то він вам швидко і чітко відповість: Хатинь? Як же, як же. Знаю. Це село. Німці її спалили. Але запитаєте його: а чи можеш назвати ім`я хоч ще одного спаленого німцями села?
Цього він зробити не може.
Запитайте будь-яку дорослу російську людину: назвіть села, які спалили німці. Вона непомильно назве Хатинь і... І це все.
Мій комп`ютер працює на російських програмах. Я пишу "Катинь", а він мені відповідає: допущено граматичну помилку, такого слова немає. Питаю: а як треба писати? Розумна машина відповідає: "Хатинь".
У "Радянській військовій енциклопедії" не згадано про Катинь, але є стаття про Хатинь.
Постривайте! Адже це Військова енциклопедія. Чому в ній згадано тільки одне спалене село, якщо їх спалили тисячі? Давайте або всі перерахуємо, або жодне на ймення згадувати не будемо. Чому велика шана одному селу, якщо їх було багато? Навіщо витрачати гроші на зведення монументів саме в Хатині, а не на місці спаленого села Іванівки або Петрівки? Навіщо ліпити шоколадні трупи саме цього села, але не сусіднього?
У народу на це є відповідь: НА ЗЛОДІЄВІ ШАПКА ГОРИТЬ.
Той, хто скоїв злочин, своїми діями видає себе. Навіщо створено культ села Хатинь? Щоб затьмарити і затулити злочин у Катині. Це прийом карткових шулерів - перекрутити карту. Ми ставимо питання про одне, а нам дають відповідь про щось зовсім інше.
Цікаво прослідкувати в часі процес заміщення Катині Хатинню.
У 1954 році Велика Радянська Енциклопедія на карті в районі Мінська не показує ніякої Хатині.
У 1956 Велика Радянська Енциклопедія дісталася літери "С", на карті Смоленської області показана Катинь.
У 1969 році Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР видало грандіозний "Атлас СРСР". У цьому дуже докладному атласі вже немає ніякої Катині. Правда, ще не з`явилася і Хатинь.
З 1971 року Хатинь міцно займає місце на картах.
Витрати на будівництво колосального комплексу в Хатині себе виправдовували. У 1974 році Президент США Річард Ніксон під час офіційного візиту в СРСР відвідав Хатинь у повній впевненості, що вічний вогонь горить на могилі польських офіцерів. Ніхто з радянських офіційних осіб не намагався вивести високого гостя з цієї так бажаної Кремлю помилки.
У той же самий час низка польських організацій у Лондоні намагалися пробити дозвіл на спорудження скромного обеліска жертвам Катині. Відмова влади Лондона була мотивована просто й переконливо: навіщо скромний монумент у Лондоні, якщо є грандіозний у Хатині!
Але впав Радянський Союз, і деякі таємниці прочинилися. І останній президент Радянського Союзу Горбачов, і перший президент Росії Єльцин повністю визнали провину Сталіна, комуністичної партії і НКВС у знищенні польських офіцерів.
Федеральна служба безпеки Російської Федерації (ФСБ РФ, в дівоцтві - КДБ СРСР) опублікувала збірку документів "Органи державної безпеки СРСР у Великій вітчизняній війні" (Москва, 1995) .
Редакційну колегію очолив директор ФСБ генерал-лейтенант Степашин. У складі редакційної комісії - все тодішнє керівництво ФСБ: генерал-полковники Биков і Зорін, віце-адмірал Дубровін, генерал-лейтенанти Краюшкін, Тимофєєв, Степанов, Кравцов, генерал-майор Мануїльський та інші відповідальні товариші.
У збірці документів крім іншого вміщено виписку з протоколу засідання Політбюро ЦК Комуністичної партії від 5 березня 1940 року (стор. 156).
Це офіційне рішення Сталіна і його підручних про знищення польських офіцерів. На наступній сторінці - Наказ НКВС №886/Б начальникові управління у справах військовополонених П.К. Супруненку про складення точних списків польських офіцерів, яких утримують у радянських таборах.
Після цього - доповідь голови КДБ Шелепіна Микиті Хрущову від 3 березня 1959 року: розстріляно в Катині 4431, в Старобельському таборі - 3820, в Осташковському таборі - 6311, в інших таборах і в`язницях - 7305.
Публікація цих документів - офіційне визнання провини вищим керівництвом радянської таємної поліції. Ніхто зі всіх названих товаришів за такі одкровення не був покараний і не був названий фальсифікатором. Навпаки, автори збірки піднялися високо. Голова редакційної комісії С.В.Степашин став міністром юстиції, потім - міністром внутрішніх справ, далі прем`єр-міністром Росії.
Але все змінилося. Розсекречені документи знову стали секретними. Правителі Росії заявили: раз поляки нас не *******, ми не співпрацюватимемо в справі розслідування злочину в Катині та інших місцях масового знищення полонених офіцерів.
Де логіка?
Якщо поляки вас чомусь не *******, то навпаки треба терміново відкрити всі свої схованки і показати: ми ні в чому не винні! Або навпаки: так, це провина кривавого режиму! Ви можете нас не любити, але ми нічого не приховуємо, злочини сталінського режиму засуджуємо.
Але все йде прямо навпаки. Центральна газета Міністерства оборони "Красная Звезда" (15 квітня 2006) публікує статтю про те, що в усьому винні німці, а поляки використовують цей злочин, щоб "влаштовувати вакханалії на кістках власних громадян". Так прямо і написано: вакханалії на кістках власних громадян!
Вийшла книга якогось Мухіна про те, що Катинь - це провокація проти Росії. Сталін ні в чому не винен. Це злочин Гітлера, а поляки використовують злочин, щоб дошкулити Москві.
І ось після такої ідеологічної підготовки 22 травня 2008 Головна військова прокуратура відмовилася передавати матеріали по Катині польській стороні. Обгрунтування: більшість із 183 томів мають гриф "Таємно" і "Цілком таємно".
От і все. І це визнання. Офіційне і остаточне.
Давайте на секунду повіримо, що поляків розстріляли німці. Що ж виходить? Злочин скоєно сім десятків років тому. Гітлер
ОУН боровся проти нацистів? боровся. Ковпак боровся? боровся. так чого оунівська боротьба краща за ковпаківську? кожному своє. до того ж посралися мід собою оунівці - це два українця, там два гетьмана. Памятник Ковпаку у Києві нафіг не нужен. А на Сумщині якщо стоятиме, то западенці піною зійдуть. як решать проблему гризні між своїми? що оунівця попусте: памятник партизанському руху Сумщини (без Ковпака) чи плющитеме від усього не-оунівського?
Главная тайна т.н. "Отечественной войны"
Почему не открыты архивы СССР за Вторую мировую войну?
Главная тайна проста. Мы увидим русских в форме немецких солдат. Тысячи, десятки тысяч приказов Ставки жечь живьем; стрелять родителей на глазах у их детей и их детей на глазах у родителей; взрывать госпиталя с раненными бойцами; палить деревни с запертыми в избах селянами; уничтожать где возможно города посредством подрыва гидротехнических сооружений; проводить массовые расстрелы...
Нет, не немцев. СВОИХ! Поджигателями, диверсантами и убийцами были солдаты РККА, переодетые в немецкую форму.
Открой совки архивы и народы мира рты разинут.
От подрыва Днепрогэса 18.08.1941 до спаленных "немецкими" зондеркомандами белорусских деревень.
В России всегда принято писать только так "За время оккупации фашисты уничтожили каждого четвертого жителя Белоруссии". Открытие архивов позолит точно знать, какая часть из уничтоженных белоруссов лежит на совести Москвы. И кто, на самом деле, сжег "Хатынь".
И тут запахнет миллиардными контрибуциями. Открой Россия архивы, и Нюрнбергский трибунал покажется одним большим цирком, в котором победители из всех сил убеждали друг друга и свои народы в зверствах побежденной стороны.
ти злився з теми, бо ти її не окучуєш.
мені якось до зраки, що в тебе між ногами. лише примітивним це важливо.
Но если ему чекисты дают звания
Ставят памятники
Значит он - палач
Очень простой знак
Нет ни одного памятника настоящему герою
Памятники чекисты ставили только тем
Кто защищал режим
Улицу в Харькове назвали именем генерала - диссидента Григоренко
Что сделал Харьков?
Назвал именем ПАЛАЧА ЖУКОВА
Вот палачи и рвутся сегодня в город Харьков
Они эти знаки прочитывают великолепно
Это хитрожопость кацапов
А вот знаменитому в народе Бандере
Памятник не поставили
Убили