Ми з Путіним хочемо укласти мир, а Зеленський - ні. Він "перегнув палицю" в Овальному кабінеті, - Трамп
Американський президент Дональд Трамп після сварки із лідером України Володимиром Зеленським заявив, що вчорашня зустріч у Білому домі не була успішною, а український лідер нібито "перегнув палицю".
Про це Трамп заявив журналістам біля Білого дому, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на "Європейську правду".
У розмові з журналістами перед відльотом до Флориди Трамп сказав, що шукає миру у війні між РФ та Україною.
"Я хочу негайного миру. Президент Путін захоче його укласти, і він хоче його укласти - він хоче покласти цьому край. Ви бачили, що я бачив сьогодні: це (Зеленський. - Ред.) людина, яка хоче змусити нас підписатися і продовжувати боротися. Ми цього не зробимо", - заявив Трамп.
Він також сказав, що український президент "перегнув палицю" в Овальному кабінеті.
"Ми шукаємо миру. Ми не шукаємо когось, хто збирається підписати угоду з сильною державою, а потім не укладатиме мир, тому що відчуває себе впевнено", - додав Трамп.
Він додав, що "ми не збираємося продовжувати воювати, ми збираємося закінчити війну або відпустити їх і подивитися, що станеться, нехай вони самі воюють".
Трамп також декілька разів повторив фразу, яку він сказав раніше під час перепалки з Зеленським, що у президента України нібито "немає жодних карт на руках".
Суперечка Трампа та Зеленського
Нагадаємо, у Білому домі у п'ятницю, 28 лютого, відбулася зустріч президента США Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського.
Дональд Трамп та Володимир Зеленський почали сперечатися та перейшли на підвищенні тони під час зустрічі в Овальному кабінеті.
Президент України Володимир Зеленський достроково залишає Білий дім після зустрічі з Дональдом Трампом в Овальному кабінеті.
У Вашингтоні не відбулося підписання угоди про корисні копалини між Україною та США.
А там був вождь Речи Посполітой?
А Південний Вʼетнам ще рік воював з Північним Вʼєтнамом, СССР і Китаєм. Цілий рік до капітуляції і комуністичної різні!
Взагалі то,амери повинні були його насамперед провірити на наявність психотропів в організмі.
Всі напевно бачили таку людину,яка різко емоційно,без будь-якої причини,не пяна,проявлялась,чи то на вокзалі,чи то в громадському транспорті-це дія психотропу.
Але в 2019 обрали кремлівську макаку.
Вот видите, Зеленский не хочет мира.
лінія розмежування є? є
усьо, дайте менф нобелівку, блть!!!
В 2017 році Трамп теж не мав ніякого бажання допомагати Україні і даже зустрічатися з Президентом України, але Порошенко з дипломатами професіоналами Клімкіним та Чалим провели такий собі формат зустрічі вкрай нейтральний - drop-in, Порошенко вів перемовини з віце-президентом Пенсом, а до Трампа тільки «зайшли привітатися».
Саме цими подробицями тепер «граються» політики, дипломати й експерти. Всі вони ретельно вивчають кадри вчорашніх переговорів, міміку людей, що потрапили на фінальні світлини, шукають таємні знаки на них, пропонують розгадки.
Та щоб зрозуміти, що трапилось учора у Вашингтоні, варто знати, візит 19-20 червня 2017 року президента України до США відбувся за дуже цікавих обставин. Нарешті стратегія нової президентської адміністрації щодо нашого регіону, яку так довго очікували, починає набувати обрисів. В основі цієї стратегії лежить ідея необхідності покращити відносини із РФ, від якої і досі не відмовився очільник Білого дому.
Гарним підтвердженням нинішнього оптимізму глави Білого дому є новина, що Дональд Трамп погодився на зустріч із Петром Порошенком, зокрема, за умови якщо не треба буде робити заяви, де йтиметься про російську агресію. Відмовляючись це робити президент США тим самим хотів би зберегти максимальну свободу дій і можливості для діалогу із РФ, особливо напередодні зустрічі з Володимиром Путіним на полях саміту G20 в Гамбурзі.
В таких умовах важливо, щоб Дональд Трамп у своїх кінцевих висновках розумів, що не на Україні лежить основна провина щодо неможливості врегулювати конфлікт на Донбасі. У цьому контексті візит Петра Порошенка до США і зустріч з очільником Білого дому є важливим елементом досягнення саме цієї мети, незалежно від того, скільки ця зустріч тривала і в якому форматі відбувалася.
Вовина тисяча - це теж 100% зрада.
Трамп є такий, який є - ділок, хапуга, самозакоханий популіст... Придурок, одним словом. А чим від нього Зеленський кращий? Придурок, дурень, неук, хам... Але ж вони в різних вагових категоріях! Не Трамп просить допомоги, а навпаки! Не американські діти гинуть під обстрілами а наші! Різницю відчуваєте?
От придурки.
Дипломатія, міжнародні відносини то не по сцені 95-го кварталу скакати і хером по клафішах товкти. І то не емоції, не пафос, не істерика. То є інтелект, освіченість, виваженість, професіоналізм, вміння слухати, вміння довести свою думку і переконати... Це що, може про Зеленського? Чи може про його ефективних? То може звідси проблеми? Думок ніяких?
Відповідне відео опубліковано в YouTube.
"Це було перед початком війни. Я сказав: я готовий стати навіть на коліна, тільки не ставте на коліна Україну. Не треба виривати частину. Я і зараз готовий на все заради цього. Не як кандидат в президенти, як громадянин України", - заявив він.
Також свою промову Зеленський пояснив своєю емоційністю.
"Але ми всі відчували, що будуть військові дії, тому всі були на таких емоціях", - додав Зеленський.
Наташа, свою манеру спілкування залиш для спілкування зі своїми подружками на Об'їздній трасі.
у корита більшість оху*вають
" вознёсся"
Нащо критикувати інших, якщо ти до них їдеш? Це позиція самогубця.
Що і відбулось. Приїхав, почав з того що всі його не слухають. І далі - про відчуття війни. Це лякання злом вже в печінках. Якщо то, то вас всіх...
Найліпше що тут можна вдіяти, відокремити нарциса від асоціації з країною. Бо така поведінка не гідна для представлення країни.
І головне - не влазь у бійку коли памперс повний. Так і з ******** Америкою, якою правлять бариги - хоче грати з себе захисника демократії, але зраджує майже ВСІХ, хто їй повірив. Тут вже не про нас, а вже про Європу і НАТО.
Залишився тільки Ізраїль - ностальгія американських євреїв...
От у другу світову адік майже без бою віддав Західну Німеччину і до останнього бився в Східній.І після того знаємо,що вийшло.Через 10 р ФРН стала чи не найсильнішою деожавою з мерседесами,ауді і високим рівнем життя,а НДР-трабанти,берлінська стіна і штазі...Навіть зараз різниця між сходом і зазодом величезна...
Знайдіть час, вам точно буде цікаво, особливо, якщо ви у такому ж шоці, як і весь світ, від методів і тактики ведення перемовин людини з найбільшими повноваженнями у світі
28 февраля 2025 от Мустафа Найєм, Ексзаступник міністра інфраструктури, колишній заступник генерального директора Укроборонпрому, колишній народний депутат
Дональд Трамп - не дипломат і не політик у класичному розумінні. Для нього переговори - це не пошук компромісу, а гра, в якій перемагає той, хто вміє тиснути, маніпулювати, змінювати правила на ходу у свою користь і нав'язувати свої умови. Неважливо, хто перед ним - партнер, ворог, держава чи навіть ціла країна. Важливе лише одне: хто зламається першим.
Його заяви, епатаж, погрози та шантаж - не прояв імпульсивності, не світогляд, а відточена роками стратегія і навички, які він детально описав у своїй книзі Мистецтво укладати угоди (The Art of the Deal). Вона була написана, коли автору було 41 рік, але з того часу його методи не змінилися. Я прочитав її і вважаю, що цю книгу має вивчити кожен, хто збирається мати справу з Дональдом Трампом у майбутньому.
Ця книга - не зовсім мемуари, у ній немає місця моралі та дипломатії; радше це наочна інструкція, як ухвалювати рішення, створювати кризи й виходити переможцем усупереч усьому. Дональд Трамп наводить безліч прийомів і правил, але якщо узагальнити, можна виділити кілька ключових, які він використовував у бізнесі та продовжує застосовувати у переговорах із союзниками, у торгових війнах та в міжнародній політиці.
Цей текст - не про геополітику. Ми не знаємо його справжніх цілей, але його методи давно відомі - він сам їх детально описав.
Створюй тиск й ілюзію перемоги
Трамп ніколи не грає на рівних і не сідає за стіл переговорів без важелів тиску. Якщо вони неочевидні, він створює їх сам. Провокаціями, невизначеністю, інформаційними вкидами та маніпуляцією страхами він формує штучну кризу й ілюзію сили, щоб подати себе як єдиний вихід і змусити опонента поступитися.
Трамп не розкриває жодних конкретних деталей свого плану
У 1970-х Дональд Трамп захотів купити Commodore Hotel у Нью-Йорку. Будівля була в занепаді, і він побачив шанс провернути одну з найвигідніших угод у своїй кар'єрі. У нього не було грошей, але він знайшов інший шлях - змусити міську владу віддати йому готель на його умовах.
Він розгорнув агресивну кампанію в пресі, зображаючи будівлю як загрозу для міста і символ економічної кризи. Потім він звернувся до мерії з ультиматумом: або місто передає йому готель із податковими пільгами, або залишається зі збитковою нерухомістю. Під тиском громадської думки та політичних зв'язків Трампа влада погодилася звільнити його від податків на 40 років. Він отримав готель в оренду на 99 років за символічну суму, переклавши всі фінансові ризики на місто. Після реконструкції він перейменував його в Grand Hyatt New York і закріпив за собою репутацію успішного девелопера, не вклавши у цю угоду власних грошей.
Сьогодні він використовує той самий метод, ведучи переговори щодо війни в Україні. Як і у випадку з Commodore Hotel, він не пропонує реального рішення, але створює враження, що тільки він здатний завершити конфлікт.
Він стверджує, що нинішня стратегія підтримки України провальна і що всі діють неправильно. Він нагнітає відчуття нестабільності, фокусуючи увагу не на вирішенні проблеми, а на стереотипних слабкостях України та європейських союзників.
Його мета - підірвати довіру до поточної стратегії, змусити союзників сумніватися у правильності їхніх дій і змусити їх ухвалити будь-яке рішення, яке він запропонує.
При цьому в потоці інформаційного шуму, тиску, погроз і шантажу Трамп не розкриває жодних конкретних деталей свого плану, але подає себе так, ніби його втручання неминуче і необхідне.
Переговори - це боротьба, а не пошук справедливості
Трамп не розглядає переговори як пошук компромісу. Для нього поступки - це слабкість. Якщо противник не погоджується на його умови, він не шукає точок дотику, а посилює тиск, поки той не здасться. Його мета - не переконати опонента, а поставити його в таке становище, де простіше поступитися, ніж продовжувати боротьбу.
При цьому він рідко діє за заздалегідь зрозумілим сценарієм. Він свідомо створює плутанину, робить суперечливі заяви, змінює позицію. Його завдання - змусити опонентів нервувати, втрачати контроль, заплутатися настільки, щоб вони самі почали шукати вихід, вигідний йому.
У 1980-х Трамп задумав грандіозний проєкт Television City - величезний комплекс нерухомості на Мангеттені. Щоб реалізувати його, йому була потрібна підтримка міської влади. Але замість того, щоб шукати компроміс, він нарощував тиск, поки чиновникам не стало простіше поступитися, ніж чинити опір.
Спочатку він заявив, що побудує 150-поверхову вежу - найвищу у світі. Коли влада й громадськість виступили проти, він не пішов на поступки, а почав хаотично змінювати тактику, заплутуючи опонентів. Одного дня він говорив про зменшення висоти будівлі, наступного - натякав, що передасть землю японським інвесторам. Чиновники не розуміли, до чого все йде, але відчували, що рано чи пізно Трамп змусить їх прийняти його умови.
Він грав на страхах опонентів, а не намагався їх переконати. Міська адміністрація боялася, що якщо вони не почнуть домовлятися, Трамп проверне угоду за їхніми спинами, поставивши їх перед доконаним фактом. У результаті він домігся поступок щодо землі й знайшов покупців, хоча сам проєкт так і не був реалізований у первісному вигляді. Це був не діалог - це був примус до капітуляції.
Пізніше він застосував ту ж тактику у переговорах із Китаєм щодо торгових мит. Він погрожував жорсткими тарифами, потім відступав, пропонував нові умови, відкликав пропозиції, знову вводив санкції, залишаючи Китай у повній невизначеності. Пекін не міг передбачити його наступний крок і зрештою пішов на поступки, просто щоб зменшити хаос і напруженість.
Зараз він робить те ж саме з Україною. Він заявляє, що США не повинні надавати Україні стільки грошей, але не говорить прямо, чи відмовиться він від допомоги повністю. Він натякає, що Америка може просто вийти з процесу, але не уточнює, як саме. І хоча він не говорить цього відкрито, сам факт такої невизначеності вже починає змінювати позицію союзників.
Це класичний блеф: він не пропонує рішення, але створює ілюзію загрози, змушуючи інших самостійно додумувати наслідки.
Це стратегія хаосу і страху втрат, унаслідок якої союзники починають думати не про перемогу України, а про те, як уникнути втрат. Як і в Атлантік-Сіті, він змушує опонентів думати не про те, як виграти, а про те, як не програти.
Угода важливіша, ніж правда
Для Трампа переговори - це не питання справедливості, моралі чи поваги до іншої сторони. Він розглядає будь-яку ситуацію як гру на виживання, де важливий лише кінцевий результат, вигідний йому. Якщо він бачить можливість узяти більше - він бере, не замислюючись про наслідки.
У 1981 році Дональд Трамп купив Bonwit Teller Building на П'ятій авеню - будівлю, яка стояла на шляху зведення Trump Tower. Але була проблема: у будівлі жили люди, і вони не збиралися виїжджати. Їх захищали довгострокові орендні контракти, які давали їм право залишатися у своїх квартирах.
Спочатку Дональд Трамп запропонував мешканцям гроші за виселення, але коли частина з них відмовилася, він перейшов до тактики відкритого тиску: припинив будь-які інвестиції в будівлю і обмежив її обслуговування, створюючи нестерпні умови для життя. Коли і цього виявилося недостатньо, Трамп публічно заявив, що готовий заселити туди безхатьків, знаючи, що це викличе паніку серед мешканців. Усе це було зроблено в межах закону, але фактично він просто намагався вижити людей з їхніх квартир, щоб досягти своєї мети.
У результаті всі орендарі покинули будівлю, і в 1983 році почалося будівництво Trump Tower. Трамп не пропонував компромісів, не шукав справедливих рішень - він створив ситуацію, в якій опір став безглуздим. Він не переконував людей піти, а просто зробив їхнє життя настільки складним, що вони не витримали й здалися.
Ще один приклад. У 1987 році Дональд Трамп будував казино Trump Taj Mahal і обіцяв, що воно стане «восьмим чудом світу» і «найрозкішнішим казино в історії». Це справді була його найбільша інвестиція в гральний бізнес. Він залучив сотні підрядників - будівельників, електриків, постачальників оздоблювальних матеріалів. Усі вони виконали свою роботу, розраховуючи на оплату. Але після відкриття казино борги виявилися непідйомними, і вже через 15 місяців проєкт збанкрутував, залишивши після себе фінансову катастрофу.
Трамп уникнув особистих втрат, але підрядники опинилися у безвиході. Їм запропонували або отримати лише частину грошей, або судитися, знаючи, що затяжний процес збанкрутить їх ще швидше. Маленькі компанії не витримали. Багато збанкрутували, інші загрузли в боргах, а сім'ї робітників залишилися без доходу.
Формально все відбувалося в межах закону, але результат був передбачуваним: казино відкрилося, Трамп вийшов з угоди, залишивши за собою боргову вирву, з якої вибиралися інші. Він отримав усе, що хотів, і пішов, не озираючись на тих, хто зробив цей проєкт можливим.
Сьогодні він використовує той самий підхід, говорячи про війну в Україні. Він не розглядає переговори як питання життя мільйонів людей чи захисту демократії. Для нього це просто угода, в якій важливі його імідж, його інтереси та фінансова вигода для США.
Як і у випадку з мешканцями Bonwit Teller, він не вступає в чесні переговори, а створює умови, у яких у інших просто не залишається простору для маневру. Він не говорить прямо, що США повністю припинять підтримку, але вкидає натяки, створює відчуття невизначеності, змушуючи союзників замислитися, чи варто їм продовжувати попередній курс.
Як і з підрядниками T
Отже, це справжній майстер-клас з gaslighting-у* - маніпуляції та примусу з боку Трампа та його оточення. Ключові моменти:
Звинувачення жертви у власному становищі:
Трамп буквально каже Зеленському: «Ви дозволили собі бути в дуже поганій позиції». Це класика аб'юзера - звинуватити жертву в тому, що вона страждає. Мовляв, самі винні, що Росія вас окупувала і вбиває ваших людей.
Тиск і примус до «вдячності»:
Венс вимагає, щоб Зеленський сказав «дякую». Це надзвичайно токсичний прийом - змусити жертву дякувати за допомогу, яка їй життєво необхідна, а потім звинувачувати її в невдячності, якщо вона намагається відстоювати свої права.
Маніпуляція поняттям «мир»:
Трамп заявляє, що Зеленський «не готовий до миру». Але під цим він має на увазі капітуляцію України. Це типова маніпуляція - підміна поняття «справедливий мир» поняттям «здача в полон».
Відмова визнавати реальність війни:
Трамп постійно говорить, що у Зеленського «немає карт», що «без нас у вас жодних карт». Це ще один прийом аб'юзера - знецінювати зусилля жертви, стверджуючи, що вона безсила без милості «рятівника».
Знецінення жертв війни:
«Якщо у вас буде припинення вогню, ви повинні це прийняти, щоб кулі перестали літати, а ваші люди перестали вмирати». Але Трамп ігнорує, що припинення вогню без гарантій - це просто передишка для Росії, щоб перегрупуватися і завдати нового удару.
Тактика домінування:
Трамп постійно перебиває, не дає Зеленському говорити. Він каже: «Ні-ні, ви й так наговорили», «Ви не в тому становищі, щоб диктувати нам». Це навмисне використання психологічного тиску, щоб встановити ієрархію, де Зеленський - підлеглий.
Примус до капітуляції під виглядом «дипломатії»:
Венс стверджує, що «шлях до миру лежить через дипломатію». Це класична тактика, коли агресору дають можливість продовжувати свою агресію без спротиву.
Проєкція та підміна понять:
Трамп заявляє: «Ви граєте життями мільйонів людей». Але саме це робить він, перекладаючи відповідальність на Зеленського.
Створення ілюзії, що Зеленський щось винен Америці:
США дійсно допомагають Україні, але подання цієї допомоги у формі «ви зобов'язані підкорятися, інакше нічого не отримаєте» - це форма фінансового та військового примусу, а не партнерство.
Знецінення українського спротиву:
Трамп заявляє, що «якби не наше озброєння, ця війна закінчилася б за два тижні». Це спроба повністю стерти заслуги українців і представити їх як повністю залежних від США.
Висновок:
Трамп і його команда використали весь спектр аб'юзивних тактик: газлайтинг, звинувачення жертви, примус до вдячності, маніпуляцію поняттями «миру» та «дипломатії». Це не переговори - це спроба змусити Зеленського прийняти умови, вигідні США, але смертельно небезпечні для України.
Текст - Ірина Шуст ************************************************************************************************************ Примітка Газлайтинг\ gaslighting) - форма психологічної маніпуляції, метою якої є змусити жертву сумніватися в адекватності свого сприйняття навколишньої дійсності, ставлячи під сумнів власну пам'ять та розсудливість.
Термін походить від британської театральної п'єси «Газове світло» / Gas Light, 1938), хоча цей термін набув популярності лише з середини 2010-х років. - W