Ізраїль та ХАМАС погодилися на 60-денне перемир’я, - Білий дім

29 травня Ізраїль та ХАМАС погодилися на 60 днів припинити вогонь в Секторі Гази.
Про це повідомила речниця Білого дому Керолайн Левітт під час брифінгу, інформує Цензор.НЕТ.
За її словами, премʼєр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу підписав проєкт угоди до того, як документ передали угрупованню ХАМАС.
Спеціальний посланник Віткофф та президент США Дональд Трамп вже передали ХАМАС варіант угоди про перемир'я.
"Ми сподіваємося, що в Газі буде досягнуто припинення вогню, щоб повернути всіх заручників додому. Це було пріоритетом адміністрації з першого дня", - наголосила Левітт.
Водночас, додала вона, переговори тривають і остаточне підтвердження перемир’я буде оголошено офіційно після досягнення домовленості.
Топ коментарі
Але всі вони, як араби, так і євреї, вважалися палестинцями.
На рубежі століть євреї за кордоном почали скуповувати землі і переселятися в Палестину. Антисемітизм у Західній Європі та Російській імперії, єврейські погроми, війни та революції, бідність і, звичайно, мрія про єврейську державу підстьобували бажання повернутися на землю обітовану.
За кілька днів до більшовицького повстання в Санкт-Петербурзі, яке визначило долю Європи на десятиліття вперед, у Лондоні сталася ще одна епохальна подія, яка змінила долю Близького Сходу.
Міністр закордонних справ Великої Британії Артур Бальфур повідомив лідера британських сіоністів лорда Ротшильда в листі, що «уряд Його Величності прихильно налаштований на відновлення національного дому для єврейського народу в Палестині і докладе всіх зусиль для забезпечення досягнення цієї мети».
Через три роки Великобританія отримала мандат на управління Палестиною від Ліги Націй. Декларація Бальфура в ній повторюється майже дослівно.
Османська імперія вступила в Першу світову війну на боці Німеччини та Австро-Угорщини - і програла. Близький Схід був розділений між переможцями - Британією і Францією. Їх колишня союзниця, Росія, 7 листопада 1917 року пішла в прірву революції.
В результаті поділу сфер впливу на постосманському Близькому Сході Сирія і Ліван відійшли до Франції, Палестина і Месопотамія (******** Ірак) до англійців.
Ситуація загострювалася зі зростанням числа репатріантів: євреї масово тікали з Європи, рятуючись від нацизму. До 1947 року комісія ООН нарахувала понад 600 000 євреїв у Палестині з 1,2 мільйона арабів. Тридцять років тому арабське населення майже в 10 разів перевищувало єврейське, а зараз воно лише вдвічі більше.
У листопаді 1947 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про поділ Палестини на дві незалежні держави - єврейську і арабську. Єрусалим, включаючи Віфлеєм, отримав право на особливий статус для території, що перебувала під контролем ООН.
Рішення нікому не сподобалося, і буквально на наступний день почалися сутички.
Термін дії британського мандату закінчився 14 травня 1948 року. Того ж дня Давид Бен-Гуріон проголосив створення незалежної єврейської держави. А наступного дня арабські держави напали на Ізраїль.
Вони програли. Ледве освічений і ще не знаючи кордонів, Ізраїль здобув перемогу.
В результаті «війни за незалежність», як її називають в Ізраїлі, або «катастрофи», як її називають в арабському світі, молода єврейська держава була визначена в кордонах, що включали приблизно половину території, відведеної ООН для арабської держави.
Інша половина була окупована арабськими країнами: Західний берег річки Йордан і Східний Єрусалим - Йорданією, а сектор Газа - Єгиптом.
Наприкінці травня 1967 року арабські країни стягнули війська до кордонів Ізраїлю і навперебій погрожували стерти єврейську державу з лиця землі. Ізраїль завдав превентивного удару - і за 6 днів все було закінчено.
Сектор Газа, Західний берег річки Йордан і Східний Єрусалим знаходяться під ізраїльською окупацією.
Водночас Ізраїль окупував сирійські Голанські висоти та єгипетський Синайський півострів.
З цього моменту конфлікт набув перманентного характеру.
Араби остаточно перетворилися на смертельних ворогів єврейської держави.
І їхні надії на створення палестинської арабської держави відступили в туманне майбутнє.
украинцевпалестинцев«Что это, если не военное преступление?»
На саміті в Єгипті знову буде запропонована ідея Арабської мирної ініціативи, вже висунутій арабськими країнами в 2002 році.
Вона передбачає нормалізацію відносин Ізраїлю з арабським світом в обмін на угоду про створення держави для палестинців і повний вихід Ізраїлю з територій, захоплених у 1967 році.
Все змінилося у 1960-х роках, коли Радянський Союз почав співпрацювати з арабськими країнами.
У відповідь США запустили поставки ******** озброєнь Ізраїлю і підтримали його під час Шестиденної війни 1967 року та у Війні судного дня 1973 року.
З тих часів США залишаються найбільшим постачальником зброї Ізраїлю, а також співпрацюють у сфері виробництва деяких видів озброєнь (наприклад, протиповітряних систем "Залізний купол" та "Праща Давида".
Починаючи з поставок виключно оборонного озброєння, наприклад MIM-23 Хок, до середини 60-х рр. США починає поставляти і наступальні види зброї.
До того ж США сприяє отриманню західнонімецького озброєння, що поставляється до Ізраїлю в рамках договору про компенсації.
Але слідом за війною нафтове ембарго арабських країн, змусило адміністрацію Hiксонa відкоригувати «особливе ставлення» до Ізраїлю, що виразилося у військових постачання американського озброєння деяким арабським країнам.