Україна повертатиме в офіційний вжиток українські назви іноземних міст, - Сибіга

Очільник Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга заявив про намір держави активно впроваджувати в офіційний вжиток українські назви іноземних топонімів.
Про це міністр написав у соцмережі фейсбук, інформує Цензор.НЕТ.
"Нещодавно мені на стіл принесли ноту іноземної держави, якою вона до нас зверталася з якогось питання. Я почав читати текст, допоки не дійшов до слова "Kiev". Далі вже не читав. Розпорядився: "Повернути без розгляду та більше не приймати". Спершу треба вивчити правопис назв українських міст, а потім "поновлювати запевнення в глибокій повазі"", - розповів очільник зовнішньополітичного відомства.
Він зазначив, що використання назв українських міст має відповідати українській транслітерації: Kyiv, Odesa, Lviv, Kharkiv, Chernihiv, Chornobyl.
За словами міністра, Україна вже досягла суттєвого прогресу в боротьбі за коректне написання своїх топонімів у світі. До цього процесу долучилися провідні міжнародні медіа, уряди та організації.
Глава МЗС наголосив, що настав час зробити "наступний великий крок" – відновити в Україні традиційні українські назви іноземних міст: Берестя замість Бреста, Білгород замість Бєлгорода, Доброчин замість Дебрецена тощо.
"Використання українських назв - наше суверенне національне право, яке до того ж відповідає діючому законодавству. Частина 3 статті 41 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" прямо передбачає перевагу для українських назв іноземних топонімів", - нагадав міністр.
Сибіга розповів, що МЗС України планує ініціювати фахову дискусію, громадське обговорення та міжвідомчу роботу для систематизації вживання українських назв іноземних топонімів.
"Як у випадку з виправленням некоректного використання іноземцями назв наших міст, так і у випадку переходу на українські назви іноземних топонімів - це насамперед про повагу. Точніше, нашу самоповагу як держави. Інші будуть поважати нас лише якщо ми поважатимемо самих себе", - резюмував міністр.
А Вам є що робити? То робіть і не патякайте тут.
Вам ще орден "За самоповагу" від презедента отримувати
Мокша, Віпурі, наприклад
До речі, Відень вже давно в такому правописі, хоча німецькою це місто вимовляється "Вієна"
еще один министр культуры. на немецком вена - "вин"
не правильно вимовляв, правильно "вин"
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%94%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4
(Я сам мав родича з Білгородщини, який народився й виріс у чисто українському селі Куток).
Але приналежність міста до котроїсь держави - то не єдиний чинник. Важить і сусідство, коли близькі закордонні міста називають, принатуривши до власної мови (як отой Доброчин).
Поляки, наприклад, Калінінґрад ніколи не переставали називати Królewiec (перехамаркавши нім. Königsberg), і Берестя в них - Brześć.
https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q=K%C3%B8benhavn+pronunciation+danish#fpstate=ive&vld=cid:199cc5ea,vid:u05X2_knceU,st:0
І сміху з того приводу щось не чути.
Перейшла ми чорна кура дорогу,
Іди, іди, чорна кура додому!
Не заважай, не заважай
По дорозі нікому.
Як ішов я з Дебречина до Хусту,
Знайшов лем я вишиваную хустку,
Ой, чи мила, чи не мила ї шила,
Лем би, лем би, вона
Вишиваною била.
Як ішов я з Бардейова додому,
Про той вечір не розкажу нікому.
Так мя мила притискала до себе - ой!
Чи любиш мя, чи не любиш,
Бо я млію без тебе!
Буду вдячний, якщо Ви наведете офіціальну назву міста з академічного словника Української мови.
Це народ, який з давних давен жив на кордоні між Україною та Польщею, по обидва боки кордону, і який сильно постраждав як від польських утисків, так і від совьетських.
Знаю, бо сам маю Лемківські корені, хоча і живу наразі в Одесі.
Лемки завжди вважали себе Українцями, за що і страждали, як я раніше вже писав, і від поляків, і від совьетів!
Але водночас ми хочемо їхні міста називати не по-їхньому, а теж по-нашому . . . А от це вже якось не дуже логічно. Вони ж в такому разі теж прореагують так, як наш міністр на цю ноту.
Типу роби з іншими так, як ти хочеш, аби вони робили щодо тебе . . . Якось так я це розумію.
Натомість у нас принцип : "Спочатку ми з'їмо твоє, а потім кожен своє".