81% українців вважають, що держава була недостатньо готова до вторгнення РФ, - опитування КМІС
Переважна більшість українців - 81% - вважають, що Україна не зробила достатньо для підготовки до повномасштабного вторгнення РФ.
Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), передає Цензор.НЕТ.
Показники майже не змінилися порівняно з лютим 2025-го. Серед тих, хто вважає зусилля недостатніми, 37% вважають їх частково обмеженими, а 44% - абсолютно недостатніми. Лише 16% респондентів відповіли, що Україна зробила скоріше або повністю достатньо для підготовки до вторгнення.
Серед причин недостатньої готовності найчастіше називали відсутність необхідних зусиль з боку політичної влади (46%), недовіру і неготовність самого населення (35%) та перевагу ресурсів Росії (21%). Респонденти також згадували вплив проросійських сил (17%), помилки військового командування (15%) та недостатню підтримку Заходу (15%).
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що критичне осмислення минулого є важливим для майбутньої стратегії, проте громадська думка не може бути об’єктивним показником реальної готовності до війни. "Аналіз має допомогти прокласти дорогу до майбутніх успіхів, а не бути черговою спробою звести політичні розрахунки", - сказав він.
Опитування проведене телефоном серед 1029 респондентів на всій підконтрольній уряду території України. Статистична похибка не перевищує 4,1%.
Переважна більшість Українців вважає недостатньою готовність України до війни.
Саме ці Українці та їхні батьки - останні 35років майже постійно голосували на усіх виборах за президентів і депутатів - які пропонували дружити з москалями - а не готуватись до війни.
Так що наші найкращі в світі Українці - Ви самі допомогли москальським окупантам.
Сумно.....
https://www.youtube.com/watch?v=q1B6SfTbT6g
Ідея полягає не в одномоментних ударах по випадкових цілях, а в серії прицільних операцій, які порушать логістику, виробничі можливості й командно-контроль супротивника. Такі удари мають бути скоординовані з розвідкою, ППО та підтримкою партнерів, щоб мінімізувати ризики та максимізувати стратегічний ефект.
Перелік пріоритетних цілей
1. Волго-Донський канал - важливий водний шлях, який ₚосія використовує для перекидання флоту й ресурсів.
2. Завод із виробництва дронів Shahed у Татарстані - спільне російсько-іранське підприємство, життєво важливе для виробництва ударних БПЛА.
3. Сухопутні маршрути Китай → РФ (транзитні шляхи) - особливо залізничні вузли на кордонах, що використовуються для постачання.
4. Керченський міст та мости через Сиваш (Чонгарський, Сиваський, Генічеський) - знищення або виведення з ладу цих сполучень обмежить логістику рф по Криму.
5. Залізничні мости у Західному ВО РФ - удари по мостах, трансформаторах і тягових підстанціях, що обслуговують лінії постачання.
6. База Чорноморського флоту в Очамчирі (Абхазія) - нова база, яку ₚосія будує як резерв після ударів по флоту в Криму.
7. Придністров'я - стратегічна зонах, де рф має свій контингент.
8. Бази Тихоокеанського флоту рф - хоча не напряму залучені в український театр, удари по ним можуть змусити розпорошити ресурси Росії.
Контекст і виклики
💬Поточна стадія війни характеризується позиційним «глухим кутом», коли фронт майже не змінюється. Аналітики вважають, що вихід із нього можливий саме завдяки вдалим ударам по стратегічним об'єктам.
💬Надзвичайно важливим є домінування дронів: ******* поле бою стало «прозорим», де кожен рух чи сигнал може призвести до виявлення і удару.
💬Традиційні засоби захисту (броня, укріплення, інженерні споруди) значно втрачають ефективність у контексті масового застосування ударних дронів.
💬Щоби реалізувати такі удари, Україні необхідні технологічні рішення, система протидії дронам, зміни у структурі та тактиці застосування військ.
Військова некомпетентність включає:
1) Серйозну розтрату людських ресурсів і недотримання одного з перших принципів війни - економії сили.
2) Фундаментальний консерватизм і прихильність до застарілої традиції, нездатність зробити висновки з минулих помилок (частково через відмову визнати минулі помилки).
3) Тенденцію відхиляти або ігнорувати інформацію, яка неприємна або суперечить переконанням.
4) Тенденцію недооцінювати ворога і переоцінювати можливості своєї сторони.
5) Нерішучість і схильність до ухилення від ухвалення рішення особою, у якої це входить в обов'язки.
6) Наполегливу наполегливість у виконанні завдань, незважаючи на однозначні дані, що свідчать про неправильність рішення.
7) Нездатність використовувати ситуацію, що склалася, і тенденцію "наносити удари" замість вдалого своєчасного удару у слабке місце.
8)Нездатність провести адекватну розвідку.
9) Пристрасть до фронтальних атак, часто проти сильнішого противника.
10) Віра в грубу силу, а не в тактику хитрості.
11) Нездатність використовувати раптовість або обман.
12) Зайву готовність знайти цапів-відбувайлів у разі поразки.
13) Замовчування або спотворення новин із фронту, зазвичай пояснювані необхідністю підняття морального духу або цілями безпеки.
14) Віру в містичні сили - доля, невезіння тощо.