США не підтримали план G7 щодо російських активів для України, - Bloomberg
Сполучені Штати повідомили європейських партнерів, що поки не планують приєднуватися до ініціативи країн G7 щодо використання заморожених російських активів на користь України.
Як передає Цензор.НЕТ із посиланням на Bloomberg, таке пояснення американська сторона дала під час переговорів у Вашингтоні минулого тижня.
За даними джерел, у США вважають, що використання цих коштів може створити ризики для фінансових ринків.
Bloomberg також пише, що всередині G7 також немає єдності: Велика Британія та Канада підтримують європейський план, а Японія займає таку ж обережну позицію, як і США.
Єврокомісія зараз розглядає можливість використання близько 170 млрд євро російських активів. План передбачає, що приблизно 140 млрд можуть бути спрямовані Україні як "репараційний кредит".
Очікується, що це питання обговорюватимуть на саміті ЄС 23-24 жовтня.
Раніше ми писали, що у Європейському Союзі до кінця 2027 року планують створити орган, який визначатиме розмір компенсацій українцям за моральні збитки, завдані Росією під час війни.
Компенсації стосуватимуться таких випадків, як смерть або зникнення близьких, катування, сексуальне насильство, примусове переміщення, позбавлення волі, а також вимушена еміграція.
"Отже, Америка Тромба - це паперовий орел."
ВАШИНГТОНСЬКА ГАНЬБА
Візит президента України до Вашингтона став не зустріччю союзників, а видовищем двох морально виснажених акторів - одного, що втратив гідність, і другого, що давно зрадив розум. Вони обидва втілюють різні форми цинізму:
Зеленський - як людина, що перетворила державу на продакшен.
Трамп - як популіст, який відверто симпатизує Москві й розглядає Україну лише як інструмент у власних торгах.
Трамп - не просто зневажливий. Він глибоко невіглас у тому, що стосується історії, моралі, геополітики. Його уява про «мир» - це світ, де сильний диктує слабкому.
Його улюблені політичні герої - не Черчилль, а Путін, не Рейган, а Орбан.
Кожен його жест у бік України несе приховану ностальгію за владною силою авторитаризму.
Коли він говорить Зеленському:
«Досить воювати. Просто оголосіть, що ви перемогли», - це не миротворчість.
Це примітивна торгівля чужими територіями. У його свідомості Україна - це не жертва, а зручна розмінна монета, через яку можна відмити власну поразку перед Кремлем.
Саме тому Трамп дозволяє собі зневажливі «жарти» про тунель між Аляскою та Росією. Це не абсурдна ідея, а політична алегорія: Америка готова простягти руку Москві, навіть через тіло України.
У той самий час Зеленський прибув до Вашингтона без жодного реального плану.
Його команда розраховувала на кадри, на ефект. І коли кадр не вдався, не лишилося нічого.
Його не зустріли в аеропорту, бо він сам зруйнував повагу до своєї ролі. Протокольний хаос, фотографії з екіпажем літака, пресконференція в сквері - усе це виглядало не як дипломатія, а як невдалий дубль телевізійного серіалу.
Але проблема в тому, що він сам створив світ, де форма важливіша за зміст.
Його вся політика - це монтаж.
І коли він потрапив у світ справжньої політики, де кадри не монтуються, а приниження відчувається наживо, - він не знайшов сценарію.
Між Трампом і Зеленським немає ієрархії - лише дзеркальність.
Один грає роль месії, інший - жертви.
Один торгує ілюзією сили, інший - ілюзією моральності.
І обидва зраджують сенс державності.
Трамп зневажливо посміхається, коли говорить: «Добре, що ви сьогодні в костюмі».
Це не жарт - це домінування.
Він знає, що навпроти нього не стратег, а людина, залежна від зовнішньої легітимності.
Зеленський же, замість відповісти холодною гідністю, знову грає роль - вдячного гостя, який боїться втратити ефір.
На зустрічі з'являється міністр оборони США - у краватці в кольорах російського прапора. І ніхто навіть не реагує.
Це - не помилка, а ідеологічний маркер.
В епоху Трампа Америка знову фліртує з Москвою.
Трамп ніколи не приховував своєї симпатії до Путіна. Він називає його «розумним», «сильним», «ефективним». І тепер, коли він знову у владі, ці симпатії знову ожили. Для нього Україна - це незручність, що заважає його романтичному потягу до тиранів.
Після зустрічі Зеленський виступав не у Білому домі, а в сквері навпроти.
Трамп не вийшов на прощання, не потис руку.
Це не дрібниці.
Це протокольна холодність, що має глибший сенс: Україну виставили за двері американської політики.
І якщо у 2022 році Вашингтон називав Київ форпостом демократії, то у 2025-му він став небажаним нагадуванням про обов'язок, який Трамп не хоче виконувати.
Трамп будує свій політичний міф на ревізії.
Йому потрібен ворог, але не Путін.
Йому потрібен об'єкт, на якого можна перекласти провину - Європа, НАТО, Україна.
Коли він каже: «Обидві сторони мають просто припинити війну», - він фактично легітимізує анексію.
Він не розуміє різниці між агресором і жертвою. Бо у світі Трампа моральність - це не категорія, а елемент торгу.
Те, що сталося у Вашингтоні, - не випадковість. Це символ доби.
Трамп принижує Зеленського, бо бачить у ньому слабкість, а Зеленський дозволяє принижувати, бо потребує визнання.
Це зустріч двох патологій:
• Американського егоїзму, який більше довіряє диктаторам, ніж союзникам;
• Українського нарцисизму, який підмінив державу телевізійним образом.
І тому приниження було взаємним: Трамп показав, що Америка не вірить у Зеленського, а Зеленський показав, що він не вірить у себе.
США під керівництвом Трампа - це країна, що втратила інстинкт союзництва.
Його Америка не бореться за свободу - вона шукає вигоду.
Його симпатії до Путіна не риторика, а патологічна заздрість до диктаторської безкарності.
Україна ж опинилась заручником цієї симфонії цинізму. І поки Зеленський грає у власну лояльність, він не бачить: його давно списали.
Висновок
Приниження, якого зазнав Зеленський, - заслужене.
Бо він сам знецінив посаду президента до рівня персонажа.
Але приниження, яке дозволив собі Трамп, - ганьба для Америки. Бо лідер вільного світу, який цілується з диктаторами, не лідер - а торгівець душами.
Цей візит запам'ятають не як дипломатичну подію, а як зустріч двох криз - української гідності та американської совісті.
І якщо Україна ще може відродитись, очистившись від власного фальшу, то Трампу нічого очищати - він збудував свою силу на зневазі.
Тому 17 жовтня 2025 року стало уроком для обох:
• для Зеленського - що шоу закінчилось;
• для Трампа - що історія не вибачає тим, хто став на бік Москви.
Владислав Смірнов
Десь так...