Гутцайт розкритикував гімнаста Ковтуна за зміну спортивного громадянства: Зрадив Україну
Президент Національного олімпійського комітету України (НОК) Вадим Гутцайт розкритикував гімнаста Іллю Ковтуна за рішення змінити спортивне громадянство на хорватське.
Про це він сказав в інтерв’ю LB.ua, передає Цензор.НЕТ.
"Уся Україна вболівала за нього"
"Останній великий приклад — це Ілля Ковтун, який зрадив Україну. А як інакше сказати? Я читав останнє його інтерв’ю… Це жахливо. Він сказав, що не відчував підтримки від України й українців… Уся Україна вболівала за нього, а тепер отаке вислуховувати. Як він тільки змінив громадянство, я намагався бути толерантним, ставитися до нього з повагою, але зараз — ні", - пояснив Гутцайт.
Очільник НОК заявив, що Ковтун з перших днів повномасштабної війни поїхав до Хорватії, утім Україна "допомагала йому в усьому, зокрема фінансово".
"В Україні були героями, там – ніхто"
"Перед Олімпійськими іграми тренерка Ковтуна попросила, щоб в олімпійському селищі перебувала не лише вона, а і її чоловік, бо він теж допомагає. Ми зробили все, щоб він теж там був […] Ба більше, Ковтун отримав державну нагороду, кошти за срібну медаль Олімпійських ігор. Він у Києві від початку повномасштабного вторгнення не був, і йому слова ніхто не сказав. Після цього всього він каже, що не відчував підтримки? Промовчав би вже, чесне слово. Говорити таке, коли в Україні триває війна, коли наша країна стікає кров’ю… Є й інші спортсмени, які змінили громадянство. Я вважаю, що для них це не на краще, бо тут вони були героями, а там ніхто", - додав Гутцайт.
Що передувало
- Нагадаємо, у січні 2025 року з’явилася інформація, що український гімнаст Ілля Ковтун, який на Олімпійських іграх-2024 виборов для України срібну медаль, вирішив отримати громадянство Хорватії.
-
Нині він перебуває на річному "карантині".
-
Спортсмен пояснив, що приїхав до хорватського Осієка після початку великої війни, де продовжив тренування та отримав підтримку місцевих тренерів.
Більше про Іллю Ковтуна
21-річний гімнаст у 2024 році став срібним призером Олімпійських ігор.
Також він є володарем бронзи чемпіонату світу та Європи з багатоборства, призером юніорського чемпіонату світу, шестиразовим чемпіоном Європи серед юніорів, призером чемпіонату Європи серед юніорів, багаторазовим чемпіоном та призером Європейського юнацького олімпійського фестивалю.
Ковтун –– заслужений майстер спорту України.
кожна людина має право на вільне переміщення. це міжнародний закон такий.
Таке тільки у Совку було і постсовскових країнах. Футбольні клуби утримують самі себе? От і гімнасти, скалолази- водолази також себе повинні утримувати.
А то у Києві, за рахунок киян, Кличко відремонтував на Березняках манєж, але киян туди навіть не пускають.
Там " Спірцмєнів " тренують..
Та наробив ти вже за 34 роки...
Цікавий спосіб трахати себе в душу
нашу краіну заради грошей , адже саме тут
він став успішним спортсменом , завдяки нашим
тренерам !
Добре , нехай буде так , але звинувачувати украінців в тому ,
що погано вболівали за нього,
це вже занадто 😡
Але спитайте сьогодні просто на вулиці людей , хто такий Ілля Ковтун ?
Близько 100 відсотків не знають такого.
То може і не прославив Україну ?
За "срібло" від держави , з державного бюджету (читай "від народу України" ) Ілля Ковтун отримав 100000$ (сто тисяч доларів).
От просто інтересно , хтось питав у народу України , чи згідний народ так преміювати спортсмена ?
Заява про відсутність корупції в спорті (2021 р.): Гутцайт публічно стверджував, що "в українському спорті немає корупції", заперечуючи численні сигнали від журналістів та громадських організацій про хабарі, фіктивні тендери та маніпуляції з фінансуванням федерацій. Це викликало обурення, оскільки паралельно розслідувалися справи про корупцію в гімнастиці, фехтуванні та інших видах спорту під його наглядом.
Подання у відставку на тлі корупційних скандалів (2023 р.): Гутцайт подав у відставку з посади міністра в листопаді 2023 р., що збіглося з хвилею корупційних скандалів у уряді (включаючи Міноборони та інші відомства). Хоча прямих звинувачень проти нього не було, відставка пов'язувалася з маніпуляціями щодо його повноважень та комбінування посад (міністр + президент НОК), а також тиском через загальну антикорупційну кампанію Зеленського. Деякі джерела пов'язували це з розслідуваннями щодо неефективного використання спортивного бюджету під час війни.
Політичні скандали з Вадимом Гутцайтом.Співвласність бізнесу в Росії (2020-2022 рр.): Попри посаду міністра в уряді Зеленського, Гутцайт виявився співвласником (через родичів) компанії в РФ, що займалася виробництвом спортивного обладнання. Це сталося на тлі повномасштабного вторгнення Росії, що призвело до звинувачень у конфлікті інтересів та "колабораціонізмі". Гутцайт заперечував прямий контроль, але скандал підірвав довіру, особливо в контексті санкцій проти РФ.
Скандал з Іллею Ковтуном та зміною громадянства (2024 р.): Як президент НОК, Гутцайт коментував чутки про можливу зміну громадянства срібного призера Олімпіади-2024 у спортивній гімнастиці Іллі Ковтуна (на користь іншої країни). Його заяви про "розмову з тренером" сприйняли як тиск на спортсмена, що викликало обурення в спортивному середовищі та звинувачення в політичному втручанні в олімпійські справи.
@xsport_ua
Відставка як міністра на тлі політичних чисток (2023 р.): Звільнення Гутцайта з посади міністра (залишився президентом НОК) пов'язували з ширшою політичною кризою в "Слузі народу" та тиском від західних партнерів щодо антикорупційних реформ. Арахамія анонсував звільнення "одного міністра" без деталей, що додало спекуляцій про політичну відповідальність за провали в спортивній політиці під час війни.
Если описать её объективно, без имён и политики, то выглядит она так:
Суть конфликта
Общество идеализирует известного человека, видит в нём символ страны, успеха или «своего».
Когда он уезжает - особенно если делает это по личным или профессиональным причинам - общество чувствует предательство или разочарование, хотя человек просто реализует своё право на выбор.
Возникает эмоциональный разрыв: общество ждало благодарности, а человек ожидал свободы.
Характер высказываний
Такие обвинения - эмоциональные, не рациональные.
Они чаще выражают коллективную обиду, чем фактическую оценку поступка.
Это проявление механизма «собственности» над публичными людьми: общество считает, что успех личности - это общее достижение, и уход воспринимает как утрату.
Кто прав, кто виноват
Личность не виновата, если уехала ради безопасности, карьеры или личных причин - она имеет на это право.
Общество тоже не полностью неправо: в его реакции есть боль от чувства потери, особенно если человек когда-то олицетворял надежду или гордость.
Итог
Никто не абсолютно прав и никто не абсолютно виноват.
Это столкновение личной свободы и коллективных ожиданий.
Со временем эмоции утихают, и остаётся только факт: каждый сделал то, что считал правильным - один для себя, другие для своей идентичности.