Путін дедалі більше втрачає контроль над політичною системою РФ, - The Economist
У Росії посилюються ознаки кризи влади: змінюється риторика еліт, зростає економічний тиск та втрачається єдність навколо війни.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це пише The Economist.
Західні аналітики вважають, що російський диктатор Володимир Путін остаточно завів Росію у стратегічний і політичний глухий кут. Ключовим сигналом кризи стала не лише економічна чи політична стагнація, а й зміна мови російських еліт щодо війни та влади.
Зміна риторики російської еліти
Якщо раніше російський бізнес і чиновники говорили про війну як про спільний проєкт, то тепер дедалі частіше дистанціюються від неї. Формула "ми", яка символізувала єдність еліт навколо рішень Кремля, зникає.
Натомість рішення Путіна дедалі частіше описуються як "дивні", а сам він сприймається як окремий політичний центр, відокремлений від майбутнього держави.
Ознаки системної кризи в Росії
За оцінками The Economist, криза в Росії має кілька ключових вимірів:
- Ціна війни: наслідки конфлікту стають дедалі відчутнішими для населення - інфляція, зростання податків і навантаження на інфраструктуру, тоді як стратегічна мета війни залишається незрозумілою.
- Дефіцит правил: відбувається масштабний перерозподіл власності, який супроводжується конфіскаціями активів. Бізнес-еліти прагнуть стабільності, але стикаються з перевагою "права сили".
- Геополітичне послаблення: Росія втратила частину міжнародного впливу, зокрема в енергетичній сфері, а її позиції в глобальних інституціях ослабли.
- Криза ідентичності: відсутність зрозумілої внутрішньої моделі розвитку після втрати традиційного протиставлення із Заходом.
Злам суспільного договору
Аналітики зазначають, що старий суспільний контракт - "комфорт в обмін на політичну пасивність" - більше не працює. Натомість від громадян і еліт вимагається лояльність без гарантій стабільності чи розвитку.
Ідеологічна модель Кремля, за оцінками експертів, не пропонує зрозумілого сценарію завершення конфлікту або "перемоги". Це, на думку аналітиків, створює стан довготривалої нестабільності.
У підсумку ситуацію порівнюють із цугцвангом: будь-які подальші кроки російського керівництва - від посилення репресій до нових військових дій — лише поглиблюють системну кризу.
