УКР
10212 відвідувачів онлайн
Мерц сподівається, що Сі Цзіньпін переконає Путіна завершити війну проти України
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловив сподівання, що лідер Китаю Сі Цзіньпін під час зустрічі з Володимиром Путіним зможе вплинути на російського диктатора з метою завершення загарбницької війни проти України.
Про це Мерц заявив після переговорів у Берліні зі швейцарським лідером Гі Пармеленом, інформує Цензор.НЕТ.
Надії Мерца
Мерц визнав, що не очікує суттєвих змін у стратегічних відносинах між Росією та Китаєм під час візиту Путіна.
"Але ми, звичайно, пов’язуємо з цим візитом надію, що президент Сі також вплине на Путіна, щоб той завершив війну в Україні, яку він не може виграти", - сказав політик.
Візит Путіна до КНР
- Нагадаємо, вже 25-й державний візит Путіна в Китай триватиме з 19 до 20 травня. У МЗС Китаю повідомили, що Путін і Сі обговорюватимуть двосторонні відносини. Також союзники зупиняться на міжнародних і регіональних питань, які становлять взаємний інтерес.
- Цей візит відбувається невдовзі після того, як Дональд Трамп 15 травня завершив перший візит президента США до Китаю майже за десять років. Трамп і Сі обговорювали, зокрема, війну США й Ізраїлю з Іраном, а також війну РФ проти України.
Топ коментарі
путін є майже ідеальним російським диктатором для Китаю: слабкий та авантюрний, але ще тримається і передбачувано потребує підтримки.
Очільник Кремля не здатен стратегічно мислити, але може продавати майбутнє своєї країни заради продовження сьогоднішньої війни. Для Китаю це дуже зручна конструкція.
Пекіну не обов'язково хотіти повної перемоги путіна. Навпаки, занадто сильна Росія була б для Китаю менш зручною.
Водночас Пекін не зацікавлений у швидкій поразці путіна, бо вона може похитнути сам режим. Для нього більш вигідно, щоб путін не перемагав, але й не падав, а Москва постійно потребувала підтримки й дедалі глибше втягувалася в китайську орбіту.
Тому стратегія Пекіну може бути дуже простою - не допустити путінської катастрофи, але й не дати йому стати справжнім переможцем. Нехай він продовжує війну, витрачає ресурси і послаблює Росію. І таким чином дедалі більше залежить від китайського ринку, китайських технологій, китайської дипломатії. А Китай тим часом спокійно, крок за кроком, прибиратиме країну до своїх рук.
Тому і пробуксовка на шляху до миру.
Описувати стан справ війни не варто, бо хто слідкує, той і так все знає; а хто не слідкує - той все одно не вірить чужим оцінкам.
Стратегії сторін залишаються незмінними з осені.
Стратегія росії полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на Сили оборони України з метою повільного просування за будь-яку ціну; продовжувати тиснути на українське суспільство кінетично та інформаційно з метою поширення зневіри та бажання капітулювати; продовжувати залякувати європейців з метою примусити припинити підтримку.
Стратегія України полягає в нейтралізації ворожих зусиль в усіх доменах та в посиленні ударів по найболючішому місцю імперії -- по гаманцю, маючи на меті зменшення нафтового експорту та видобутку.
Стратегія США полягає в тому, щоб абстрагуватися від невигідної для себе російсько-української історії та сфокусуватися на важливіших театрах дій.
Стратегія Європи полягає у виграші часу для розгортання виробництва та збройних сил. Той факт, що США не захищатимуть Європу, нарешті вже прийнятий як база.
Стратегія Китаю полягає в тому, щоб чекати. Китай все влаштовує: росія послаблюється, США ізолюються від Європи, все йде за планом.
США не можуть і не хочуть тиснути на росію. Китай може, але за умови, якщо США сильно попросять; а США не проситимуть, бо Китай за це вимагатиме надто високу ціну.
Про сценарії. Росія не може й не хоче зупинити війну. Не хоче, бо російське керівництво ще вірить в успіх своєї стратегії: ще трохи, і Україна посиплеться. Не може, бо:
-- не має грошей на переведення економіки на цивільні рейки,
-- не може позбавити вищі еліти заробітків на війні,
-- не має що показати населенню як перемогу,
-- не має рішення, куди дівати армію лузерів, яких не можна повертати додому у випадку мирної угоди, бо рознесуть росію на шматки, як у 1917.
Минулого року путін послідовно відхиляв всі пропозиції красивого виходу. Нині вже красивих виходів не залишилося. Шлях лише один, вперед, у бетонну стіну на повній швидкості.
Це означає, що росія буде продовжувати війну, скільки зможе, і припинить тоді, коли не зможе. Простими словами: є гроші -- є війна, нема грошей -- нема війни. Вічних війн не буває, ресурси скінченні, дно вже видно.
Тож особливого різноманіття сценаріїв нема. Заявою про необхідність відступу ЗСУ з чотирьох областей Путін показав, що не увійшов у контакт з реальністю.
Російська економіка летить вниз. До землі далеко, отже, політ нормальний. За всіма показниками, влітку треба конфісковувати депозити населення. Дід не може менше стріляти, тому ви будете менше їсти.
Голодних бунтів на росії не очікуйте. Всі сценарії можливих змін пов'язані з розколом еліт. Така вже російська традиція, стежкозалежність історії.
Наступні новини будуть не раніше серпня. Я особливо нічого не очікую, але це традиційно складний місяць для росії. Якщо нічого не буде (а скоріш за все, нічого не буде), то далі в листопаді.
Свято наближається. Водночас треба зазначити, що Божі жорна мелють дуже повільно, але невідворотно.
Чорні лебеді бувають, але робити на них ставку недоречно.
Важливо нам самим не впасти. Нагадаю: ми маємо підтримку Європи в достатньому обсязі й не дуже залежимо від США.
Наші слабкості в основному внутрішні.
цей наївняк ніколи не спиниться...
Вона дедалі більше стає частиною китайської сфери впливу.
Їй можуть ще довго розповідати про «перезавантаження», «новий баланс», «угоди» чи «геополітичні комбінації», але стратегічна реальність уже сформувалася.
Китай свою здобич із рук не випустить.