Мав інвалідність 20 років, а після реформи її забрали: суд зобов’язав переглянути відмову чоловікові з ДЦП
Реформа медико-соціальної експертизи мала змінити підхід до встановлення інвалідності: замість формальної оцінки діагнозу - аналіз того, як захворювання впливає на повсякденне життя людини. Однак судова справа з Дніпропетровщини показала, наскільки гострим може стати питання обґрунтованості рішень нових експертних команд.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на "Судово-юридичну газету".
Як зазначається, Дніпропетровський окружний адміністративний суд 25 вересня у справі № 160/20899/26 повністю задовольнив позов чоловіка з дитячим церебральним паралічем і скасував рішення Центру оцінювання функціонального стану особи, який підтримав відмову у визнанні його особою з інвалідністю.
Інвалідність із 2004 року, а у 2024-му її не підтвердили
Історія чоловіка почалася задовго до реформи МСЕК. Як установив суд, він із дитинства має дитячий церебральний параліч із правобічним геміпарезом та порушеннями ходи. Інвалідність йому встановили ще у 2004 році.
Медичні документи наступних років підтверджували потребу в реабілітації, ортопедичних засобах і пристосуванні умов праці.
У 2020 та 2021 роках чоловікові встановлювали II групу інвалідності з дитинства. У жовтні 2023 року - III групу.
Однак 6 грудня 2024 року МСЕК у Кривому Розі ухвалила рішення: не визнавати його особою з інвалідністю.
Чоловік оскаржив цей висновок. Його скаргу розглядав уже Центр оцінювання функціонального стану особи - структура, на яку після реформи покладено, зокрема, розгляд відповідних оскаржень.
Експертна команда Центру залишила висновок МСЕК без змін. Тож, людина, яка понад два десятиліття мала підтверджений статус, після чергового огляду отримала відмову, яку не змінив і адміністративний перегляд.
Що показало медичне обстеження?
У матеріалах судової справи містяться результати обстеження чоловіка. Лікарі зафіксували дитячий церебральний параліч, правобічний спастичний геміпарез, слабкість правої руки та ноги, зниження м’язової сили до 4 із 5 балів, гіпотрофію правої нижньої кінцівки на 5,6 сантиметра, порушення опори та ходи.
Також рекомендували активну фізичну й медичну реабілітацію, спостереження невролога та ортопеда, використання коригувального взуття.
Попри це, експертна команда дійшла висновку, що функціональні порушення є легкими, а тому підстав для встановлення групи інвалідності немає.
За новими правилами вирішальним є не лише діагноз, а й оцінка здатності людини пересуватися, обслуговувати себе, працювати та виконувати інші повсякденні дії.
Із судового рішення випливає, що переконливого пояснення такого висновку експертна команда не надала.
У витягу з документа у розділі "Вимоги скаржника та їх обґрунтування" містилося технічне позначення "#REF!".
Тобто, з самого витягу неможливо встановити повний зміст вимог і доводів чоловіка, які мали бути відображені в цьому розділі.
Ще одним важливим аргументом позивача стало питання працевлаштування.
Чоловік працював, однак, за твердженням його представника, виконував переважно сидячу адміністративну та комп’ютерну роботу. Фізично складні завдання мінімізувалися, а окремі дії потребували додаткового часу, допомоги колег або зміни способу виконання.
Представник наголошував, що сам факт роботи не означає відсутності стійких функціональних обмежень.
Це і є відмінність між здатністю людини працювати за пристосованих умов і відсутністю порушень життєдіяльності.
Суд звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні не було достатнього аналізу того, як саме стан здоров’я чоловіка впливає на його пересування, самообслуговування та трудову діяльність.
Відповідач заперечував проти позову.
Представники установи стверджували, що медичні документи було досліджено належним чином, а обстеження підтвердило лише легкі функціональні порушення.
На їхню думку, такий ступінь обмежень не відповідав критеріям встановлення інвалідності за постановою Кабінету Міністрів № 1338.
Центр також наголошував, що суд не може підміняти спеціалізований медичний орган і самостійно вирішувати, яку групу інвалідності встановлювати людині.
Ця частина позиції відповідача юридично обґрунтована: визначення медичних показань справді належить до компетенції уповноважених фахівців.
Але медична компетенція не звільняє експертну команду від обов’язку мотивувати своє рішення.
Що вирішив суд?
Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Центр не довів належним чином правомірності та обґрунтованості свого рішення.
Серед установлених судом недоліків:
- у витягу з рішення замість належного відображення вимог скаржника містилося позначення "#REF!";
- не було достатнього аналізу медичних документів та об’єктивних показників функціонального стану;
- експертна команда належно не пояснила, чому зафіксовані порушення віднесла до легкого ступеня;
- не було достатнього порівняння актуального стану чоловіка з попередніми періодами, коли йому встановлювали II та III групи;
- рішення не дозволяло зрозуміти, як оцінювали конкретні категорії життєдіяльності та чому не вважали необхідним повторне оцінювання.
Суд застосував, зокрема, частину другу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка вимагає від суб’єктів владних повноважень діяти обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Також суд послався на частину другу статті 77 КАС України: у спорах щодо протиправності рішень органів влади саме відповідач має довести правомірність свого рішення.
25 вересня суд визнав протиправним і скасував рішення Центру. Крім того, установу зобов’язали повторно розглянути скаргу чоловіка на рішення МСЕК, дослідити медичні документи, оцінити доводи заявника та ухвалити нове мотивоване рішення.
Чи повернув суд чоловікові інвалідність?
"Ні. І це найважливіше. Суд не встановив позивачеві II чи III групу інвалідності. Також він не скасував безпосередньо первинне рішення МСЕК від грудня 2024 року", - наголошує видання.
Скасовано саме рішення Центру, який розглядав скаргу та підтримав відмову МСЕК.
Тепер уповноважений орган повинен повторно розглянути скаргу з урахуванням висновків суду.
Тобто людина має знову проходити розгляд скарги.
Що ця справа означає для людей, яким відмовляють в інвалідності?
Наявність ДЦП або іншого стійкого захворювання сама по собі не гарантує встановлення певної групи інвалідності. Законодавство передбачає оцінку фактичних функціональних обмежень.
Однак відмова також не може зводитися до короткого висновку про "легкі порушення" без зрозумілого аналізу медичних доказів.
Реформа МСЕК не надала експертним командам права ухвалювати рішення, мотиви яких неможливо перевірити. Суд не замінює лікарів, але має право вимагати від державного органу законного, послідовного й обґрунтованого рішення.
і нікого не посадять, звісно.
божечки, як я хочу захищати цю країну і цей народ.