У книзі, виданій Музеєм Голодомору для поширення правди про геноцид, знайшли фальсифікації. Інститут нацпам'яті призначив експертизу. ФОТО

Як повідомляє Цензор.НЕТ, ідеться про видану цьогоріч книгу "Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань". Хоча у коментарях фахівці зазначають, що попередні видання також містили чимало помилок, але книга 2021 року містить відверті фальсифікації.

Раніше кандидат історичних наук Геннадій Єфіменко заявив про велику кількість помилок у виданні і припустив, що це зроблено для просування цифри померлих від Голодомору 10,5 мільйони, яку він називає науково необґрунтованою та не доведеною. Він навів конкретні приклади, коли у книзі були сфальшовані цифри померлих, які називали дослідники минулого. Так, перший науковець, який вивчав демографічні втрати через Голодомор, Степан Сосновий називав 4,8 мільйони, тоді як у книзі сказано, що він писав про 7 млн померлих.

Аналогічно вказано значно вищі цифри, говорячи про роботи багатьох інших дослідників, зокрема Роберта Конквеста. Окрім того, в один ряд з позиціями науковців поставлено не підкріплені фактами цифри, названі публіцистами та політиками.

Вчора, 24 листопада, Єфіменко на прес-конференції продемонстрував фальсифікацію на конкретних прикладах.

21 листопада відбулася наукова конференція, в останній панелі якої провідні науковці обговорили проблеми підрахунку демографічних втрат від Голодомору. У резюме конференції доктор історичних наук, один з чільних дослідників Голодомору Станіслав Кульчицький висловив ставлення науковців до позиції Музею Голодомору. Її він назвав парадоксальною:

"Ми бачимо, що для обґрунтування цієї позиції, яка полягає мінімум у двократному перевищенні реальних демографічних втрат, задіяні великі ресурси. Навіщо це робиться? Важко сказати. Але це робиться, і є підозри, що для підсилення цієї позиції використовуються кошти, які зараз держава асигнує до Музею Голодомору. Удар прийняли на себе демографи, позиція яких обґрунтована елементарними законами їхньої науки. Підтримати їх доведеться історикам, яким не байдуже, як ця проблема висвітлюватиметься в шкільних і вузівських підручниках, засобах масової інформації".

Нагадаємо, демографи та більшість істориків, які спеціально досліджують Голодомор, вважають, що надсмертність від Голодомору становила 3,9 мільйонів та ще 600 тисяч ненароджених. Таким чином, загальна цифра демографічних втрат від Голодомору становила 4,5 мільйони.

Читайте також: Голодомор - це нагадування, що смертельна агресія Росії відбувається й сьогодні, - Маркарова

Єфіменко пояснив небезпеку накручування смертності, особливо якщо це робиться від імені державного Музею Голокосту, який поширює свої видання по всьому світу як вияв офіційної політики держави:

"Окрім звернення до елементарної наукової етики і порядності, є ще один надзвичайно негативний і важливіший момент, який стане неминучим наслідком таких ініційованих керівництвом Національного музею Голодомору-геноциду фальсифікацій. Саме завдяки таким посталим внаслідок фальсифікацій числам, та ще й поданим від імені авторитетних експертів та установ, багато патріотично налаштованих громадян України та українців закордоном, в тому числі і освічених, щиро вірять в те, що визнання Голодомору геноцидом напряму корелюється з кількістю загиблих від голоду. Мовляв, чим вищою буде названа кількість загиблих від голоду, тим певніше можна донести до усіх думку про геноцидний характер дій Кремля.

А це неправда, категорична неправда – як за визначенням, так і за наслідками.

Адже визначення тих чи інших дій геноцидом не обумовлено якоюсь нижньою межею втрат. І приклад визнаного міжнародним судом геноциду у Сребрениці (Боснія і Герцеґовина) це чітко підтверджує, адже там офіційне число вбитих мусульман становить 8 372 осіб. Тож для визнання Голодомору геноцидом не грає ролі те, чи вбито голодом було 4 млн, чи 7 млн, чи 10,5 млн українців. Найбільше важать аргументи, що демонструють наміри і дії організатора геноциду, у випадку з Голодомором – Кремля.

Але проблема не лише в тому, що створенням цієї сповненої фальсифікатом книги її автори фактично ошукують своїх прихильників.

Головна небезпека в іншому.

Доведення до абсурду кількості загиблих від голоду в роки Голодомору, як і використання сфальсифікованих аргументів, аж ніяк не сприятиме доведенню геноцидного характеру дій Кремля; ба більше: фальсифікат, тим більше такий відвертий і легко спростовуваний, апріорі не може переконати хоч когось, хто сумнівається і мислить.

Натомість він діє з точністю до навпаки: підважує сам концепт Голодомору як геноциду та нівелює здобутки українських науковців у цій темі. Не лише тому, що гіперболізована до абсурду кількість загиблих сама по собі викликає заперечення як очевидна неправда, а ще й тому, що це автоматично залучає до числа місцевих помічників Кремля набагато більшу частину українців, ніж то було насправді. Тобто знімає частину відповідальності Кремля, стверджуючи масовий характер місцевої "допомоги" його діям.

Але і це не все.

Через завищену до абсурду кількість загиблих від голоду піддаються забуттю інші тогочасні злочини Кремля, насамперед колективізація, розкуркулення, депортації, репресії проти інтелігенції та духовенства. А саме вони, якщо визначати поняття "геноцид" за наданим його творцем (Р.Лемкіним) означенням, разом із вбивством голодом, і є складовими геноциду проти українського народу. Фактично ініційоване керівництвом музею забуття інших злочинів Кремля відбувається не лише у контексті начебто відсутності втрат від тих злочинів (все приписується голоду), а й в ігноруванні боротьби українського народу, який навіть після ліквідації, арештів чи депортації провідних інтелектуалів та найактивнішої сільської верстви в Україні у 1929-1931 роках все-таки у 1933 р. змусив Кремль частково відступити".

Читайте також: Байден зробив заяву на вшанування пам'яті жертв Голодомору

Про фальсифікацію даних у книзі також заявив видавець Марко Мельник. За його словами, попередньо надруковане і вже відправлене до бібліотек видання було вилучене, а згодом змінене шляхом фальшувань. У цьому Мельник звинуватив представника СБУ Миколу Герасименка, якого назвав "сірим кардиналом" Музею Голодомору, та директорку музею Олесю Стасюк.

"Під керівництвом Герасименка (що можуть підтвердити усі, хто має стосунок до підготовки книги) макет видання був повністю перероблений, викинуті логотипи мого видавництва, прибрали навіть назву видавництва на титульній сторінці, що робить видання невідповідним до офіційних вимог для друкованих видань. Проте вихідні дані та індивідуальний номер книжкового видання ISBN, який я присвоїв оригінальній книзі, був і в переробленому макеті. Та це були далеко не всі зміни у порівнянні з оригінальним виданням. Герасименко несамовито матюкався, коли пояснював мені причини вилучення накладу і продемонстрував примірник книги, де були десятки закладок на сторінках, які він хотів змінити.

Так з’явилася підробка, зображена на фото. На неї немає жодних документів, на відміну від тої, яку видавав я. Фахівці у дослідженні теми Голодомору пізніше з’ясували, що до нової книги додано низку вагомих фальсифікацій та інших свідчень непрофесійності істориків, та ще й додано грифи наукових та державних інститутів", - сказав він.

За словами Мельника, видання цієї книги "вже сильно нашкодило українським інтересам, але створена "куратором музею" фальшива версія містила ще більшу кількість сумнівних джерел, "випадково" допущених помилок і "неточностей", що всі ті державні інституції, посадовці та науковці, чиї імена і назви згадувались у книзі, були скомпрометовані".

"Це схоже на спецоперацію, спрямовану на знищення репутації української історичної науки і авторитету держави в цілому, - вважає він. - Але найгірше, що це відвертий глум над пам’яттю мільйонів невинно вбитих голодом українців. На моє переконання, ці дії вчинені з умислом та в інтересах нашого ворога у гібридній війні. Росія вже здійснювала спроби завадити визнанню Голодоморів на міжнародному рівні. Почерк характерний.

…Підробка матеріалів про жертв Голодомору – злочин, аналогічний запереченню геноциду чи применшенню його значення. Це бомба, закладена під українські національні інтереси. Голодомор намагаються ліквідувати як явище в нашій національній свідомості та хочуть зробити все, щоб його не визнала світова спільнота, а наших дослідників вважали некомпетентними. Такими, які малюють цифри "зі стелі".

Наразі звинувачені у фальсифікації Олеся Стасюк та Микола Герасименко не оприлюднили своєї позиції. Немає реакції і на офіційній сторінці Національного музею Голодомору-геноциду.

Читайте також: США поширюватимуть історичну правду про Голодомор 1932-1933 років

Натомість є реакція Станіслава Литвинова, співтворця документального фільму "10,5", який також створено під егідою Музею Голодомору, і який також просуває тезу про 10,5 млн померлих від Голодомору. Науковців, які не підтверджують цифру 10,5 млн померлих через Голодомор, він назвав "проросійськими вченими". Фільм "10,5" демонструватимуть або вже продемонстрували у багатьох посольства х України за кордоном.

Український інститут національної пам'яті направив книгу на експертизу Інституту історії України НАНУ, а також звернувся до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Національна академія наук України із закликом утриматися від використання в суспільній комунікації державних органів фальшивих даних щодо Голодомору.

Наразі у проміжній відповіді Інститут історії України зазначив, що підрахунки, викладені у виданні, суперечать відомим на сьогодні даним:

"Підрахунки стосовно демографічних втрат України внаслідок Голодомору, що обстоюють автори Експертизи, суперечать відомим, багатократно перевіреним, таким, що пройшли експертизу світового наукового середовища, результатам фахових дослідників з проблеми і через те не можуть бути рекомендованими до застосування в законодавчій практиці.

Втрати України внаслідок Голодомору-геноциду вимагають свого подальшого дослідження, а не нормативного "призначення".

З огляду на сучасний стан наукового знання з проблем Голодомору та вагомості його політичної складової слід зауважити, що згадані Вами матеріали вимагають комплексного, предметного вивчення, джерелознавчої критики, та експертизи не лише самого видання, а й дотичних матеріалів з метою умотивованості висновків стосовно дотримання/чи ні дослідницьких процедур авторами-упорядниками документу та ініціаторами законодавчої ініціативи".

Автор: Ольга Скороход