Від Деркача до Одарченка: як українські можновладці тікають від покарання

Автор: Тетяна Ніколаєнко

18 вересня стало відомо, що нардеп Андрій Одарченко, підозрюваний антикорупційними органами у хабарі чиновникам Мінінфраструктури, зник з України.

Про це заявила прокурорка Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під час засідання у справі парламентаря, повідомив "Центр протидії корупції".

У САП припустили, що депутат залишив Україну через Закарпатську область.

Як зазначає ЦПК, Одарченка сьогодні не було й у Верховній Раді. Раніше він здав закордонні паспорти.

"Про причини неявки нардеп суд та прокурора не повідомив. Захисники обвинуваченого також не змогли повідомити суду про місце перебування їхнього підзахисного та наголошують на відсутності зв’язку з ним. Зважаючи на це, прокурор у суді ініціював питання щодо стягнення в дохід держави застави, визначеної у якості запобіжного заходу нардепу, накладення на нього грошового стягнення, а також щодо оголошення його в розшук", – йдеться у повідомленні САП.

За попередніми оперативними даними детективів Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Одарченко незаконно перетнув державний кордон.

Зараз інформацію про перебування Одарченка намагаються знайти через запити правоохоронцям інших країн.

Одарченко – вже не перший, хто загадково зникає з радарів під час розслідування справи проти нього.

Ще більш прикро, що це сталось менше ніж за три тижні після зникнення з України іншого колишнього "Слуги народу" Андрія Дмитрука.

Як відомо, 29 серпня працівники Держбюро розслідувань (ДБР) оголосили в міжнародний розшук депутата, який зник з країни напередодні вручення підозри у 4 злочинах, включаючи побиття людей.

24 серпня нардеп перетнув кордон, виїхавши спочатку до Молдови, а звідти — до Італії. Першими про це сповістили журналісти УП.

І лише наступного дня Офіс генпрокурора повідомив про підозру депутату за напад на правоохоронця та військового.

Ця втеча зачепила навіть президента Володимира Зеленського, який зібрав нараду з керівниками правоохоронних структур.

27 серпня генпрокурор Андрій Костін заявив, що Дмитруку допомогли втекти.

"Ця людина не сама перетнула державний кордон. Йому хтось допомагав. І можливо серед тих, хто допомагав, можуть бути і посадові особи різних органів, — сказав Костін. — Ми докладаємо зусиль, щоб їх встановити і встановити всю ситуацію, яким чином це відбувалося", - запевнив тоді генпрокурор.

А вже 2 вересня ДБР повідомило про підозри трьом особам, які допомагали організовувати такі втечі. Щоправда, двоє з них на той момент теж уже втекли за кордон.

Тим часом, сам Дмитрук уже тусив у торгових центрах Лондона.

Тобто за 3 тижні правоохоронна система показала, що вона не спроможна зупиняти такі втечі. Або ж, і не сильно противиться цьому.

І обидва висновки дуже погані для держави.

Тому що це не тільки про інституційну неспроможність, але й про те, що дуже багато резонансних справ залишаться підвішеними в повітрі і справжня покарання в них не настане.

Принаймні, про це свідчать найбільш резонансні випадки останніх років.

Обвинувачений у держзраді нардеп Андрій Деркач втік з України на початку повномаштабного вторгнення. На думку правоохоронців, Деркач отримав мінімум $567 000 від російських спецслужб за підривну діяльність проти України. Водночас минулого тижня він став сенатором від Астраханської області.

Так само з України втекли проросійський опезежешник Євгеній Мураєв, соратник Медведчука Тарас Козак, колишня регіоналка Наталія Королевська.

Ще один депутат ОПЗЖ Олег Волошин втік з України через Білорусь. А колишній регіонал Олександр Єфремов, який так і не зрозуміло, чи взагалі сидів при останніх двох президентах, накивав п’ятами з країни ще до повномаштабки.

Виїхав з України і Андрій Портнов, а також його син Ігор. Хлопець призовного віку виїхав як волонтер.

Юрист Андрій Довбенко, фігурант справи НАБУ про розтрату майна на майже 500 млн грн, раніше втік до Великої Британії. Свого часу його називали смотрящим за Мін’юстом. 

Причому з України втікали і політичні опоненти чинної влади. Син колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського Ігор не повернувся в Україну після того, як виїхав за кордон начебто у службовій необхідності у 2022 році. Він є фігурантом справи про зловживання при закупівлі комплектуючих для Укроборонпрому.

У квітні 2024 в розшук оголосили і його батька Олега Гладковського. У березні 2022 року суд звернув заставу в користь ЗСУ, і змінив запобіжний захід на особисте зобов’язання. Після цього, обвинувачений перестав з’являтись на судових засіданнях, а за інформацією НАБУ і САП, взагалі виїхав за кордон.

Також втік з України фігурант справи НАБУ по зловживаннях на залізниці Ярослав Дубневич.

За кілька днів до повідомлення про підозру поїхав у відрядження з України і не повернувся ексголова Нацбанку Кирило Шевченко.

За день до повномаштабного вторгнення зник з України ексначальник управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов, якого називали поза очі "гаманцем Баканова".

Кілька місяців тому Україна стала свідком love story з кримінальним підтекстом, коли колишня заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова довезла до вокзалу бізнесмена Геннадія Боголюбова, який після цього виїхав з країни потягом, за чужими документами, використавши паспортні дані 67-річного жителя Волинської області.

Боголюбов є фігурантом справи Приватбанку.

7 квітня 2023 року з України втік колишній голова ФДМ Дмитро Сенниченко. Сталось це одразу після обшуків у нього вдома.

У березні НАБУ оголосила про підозри низці осіб, включаючи голову колишнього ФДМ Дмитра Сенниченка за вимивання коштів з державних компаній - ОПЗ та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії.

Серед тих, хто отримав підозри у справі,– Колот та його родич Андрій Гмирін, якого ЗМІ не раз згадували як того, хто просував інтереси "Агро газ трейдинга" і при президенті Порошенку, і Зеленському.

Гмирін за 2 роки до війни мав колосальний вплив на ОП. Як писав Юрій Бутусов, він консультував керівництво Офісу президента. Настільки успішно, що зміг провести свого кандидата на голову Бюро економічної безпеки. Який потім благополучно провалив роботу.

Але найпечальніше не це, а те, що як мінімум частина фігурантів цієї справи, які вчасно опинились поза Україною, включаючи такого собі Владислава Кліщара, у 2022 стали фігурантами іншої злочинної оборудки, в результаті якої Україна не отримала 100 тисяч мін, за які заплатила втридорога.

У лютому 2022 року НАБУ затримали депутата Київради Владислава Трубіцина за продаж дозволів на розміщення МАФів в Оболонському районі Києва. В рамках обрання запобіжного заходу прокурорами були зачитані матеріали НСРД, на яких вказувалось, що Трубіцин раз на місяць ходив звітувати про маржу не комусь, а заступнику голови Офісу президента Олегу Татарову.

Влітку 2023 Трубіцин втік з України до Ізраїлю, разом зі своїм другом, на підставі листа ГУР МО, що він волонтер. Востаннє повідомлялось, що Трубіцин живе в Хайфі під іншим прізвищем.

Значна частина людей, які згадуються в тексті, зникали з країни після того, як Вищий антикорупційний суд міняв їм арешт на зобов’язання.

Зараз такі ж заходи застосовують до колишнього голови Верховного суду Всеволода Князєва, який недавно вирішив погуляти прикордонними районам Закарпаття. Такі ж засоби застосовані до ключового обвинуваченого в корупції в Міноборони – колишнього керівника департаменту закупівель Богдана Хмельницького, колишнього керівника департаменту військово-технічної політики Олександра Лієва – фігуранта справи "Львівського арсеналу".

Так само не є арештованим і навіть не є звільненим звинувачений у незаконному збагаченні голова АМКУ Павло Кириленко.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ