Багатоходівка Єрмака: НАБУ і САП на детекторах СБУ і втрачена довіра Європи

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Зміни до Кримінально-процесуального кодексу, які знищили автономію НАБУ та САП, призвели не лише до того, що вже другий день в різних містах України тривають велелюдні мітинги протесту (вперше з початку повномаштабної війни), але й фактично поставили під загрозу євроінтеграцію України.

У середу "Європейська правда" вийшла зі статтею, в якій розповідається про те, що кілька місяців лідери Європейського союзу розробляли секретний план, як обійти вето Угорщини і відкрити євроінтеграційні кластери для України. Українці могли зробити крок до своєї мети вже наприкінці літа.

Але голосування в парламенті законопроєкту 12414 поставило під загрозу не лише реалізацію цього амбітного плану, але й взагалі всю допомогу партнерів.

Європейські партнери всі роки повномасштабного вторгнення уникали будь-якої критики української влади, розуміючи, що таким чином це збільшуватиме кількість скептиків у їхніх країнах щодо допомоги Україні.

Більше того, іноді європейські керманичі навіть відверто дратувались, коли представники громадського сектору говорили про зростаючі ризики корупції, згадуючи, скільки антикорупційних органів було створено і зауважуючи, що під час війни це не є пріоритетом номер 1.

Але лобова атака Офісу президента на НАБУ і САП та незалежність їхнього слідства перевернула все і стала останньою краплею терпіння міжнародників.

І якщо Єврокомісія просто нагадала, що надає Україні значну фінансову допомогу "за умови прогресу в галузі прозорості, судової реформи та демократичного врядування", а антикорупційні органи "мають вирішальне значення для програми реформ України і повинні діяти незалежно", то інші заяви були більш категоричні.

Так, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) попередила Офіс президента щодо наслідків в оборонні інвестиції та на фінансування відбудови через прийняття закону 12414.

"Якщо (питання, що виникло через ухвалення закону) залишиться невирішеним – це не тільки поставить під загрозу перспективи приєднання України до Конвенції ОЕСР про боротьбу з хабарництвом, а і її зусилля щодо вступу до ОЕСР, але й підірве її авторитет серед міжнародних партнерів, зокрема тих, які розглядають можливість інвестування в оборонний сектор України та її довгострокову відбудову", – наголосила Джулія Фромгольц – керівниця Антикорупційного відділу ОЕСР.

"Якщо вчора вам здавалося, що ці заяви м'які, то сьогодні звучало це як по факту нам зупиняють євроінтеграцію, нам зупиняють фінансування. Вже були дзвінки, в тому числі і президента Макрона, або канцлера Німеччини. Був дзвінок від голови Єврокомісії", - зазначив у своєму відеоблозі депутат Ярослав Железняк.

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен заявила, що є очевидним, що якщо Україна не продовжить боротьбу з корупцією, то її членство в ЄС буде неможливим.

Не треба бути великим аналітиком, щоб здогадатись, що зупинка фінансової допомогу, коли весь бюджет України навіть не перекриває потреби Міністерства оборони - це катастрофа для держави і шлях до поразки.

Як відомо, президент за лічені години підписав скандальний законопроєкт. Процедура знищення антикорупційного незалежного слідства зайняла якихось 5 годин. Депутати від опозиції припускали, що робилось це для того, щоб європейські партнери навіть не встигли сформулювати свою позицію.

Натомість, вже до вечора середи президент був змушений під тиском міжнародних партнерів заявити про те, що він вносить законопроєкт, який повертає автономію НАБУ і САП, і Верховна Рада перерве свої канікули, щоб його проголосувати.

До вечора четверга законопроєкт вже був у Верховній Раді.

Що він передбачає? Більшість зруйнованих позицій про автономію слідства НАБУ та САП повертаються.

• Детективи НАБУ виконують вказівки лише прокурорів САП, а не всіх прокурорів чи Генпрокурора (ст. 40 КПК).

• Генпрокурор більше не може давати вказівки керівнику органу досудового розслідування НАБУ чи його підрозділу внутрішнього контролю (ст. 36 КПК).

• Генпрокурору заборонено передавати провадження з підслідності НАБУ іншим органам (ст. 36 КПК) — виняток лише у разі об’єктивної неможливості функціонування НАБУ у воєнний час, і то лише з дозволу керівника САП.

Також розширено права прокурора САП:

• Тепер САП прямо наділена статусом керівника органу прокуратури, а не лише внутрішнім підрозділом (ст. 3 та 8-1 ЗУ "Про прокуратуру").
• Керівник САП може самостійно визначати підслідність, давати доручення, погоджувати угоди, замінювати прокурорів у справі, визначати групи прокурорів (ст. 36, 37, 216 КПК).
• Угода з підозрюваним щодо справ НАБУ тепер потребує лише погодження САП, без обов’язкової участі Генпрокурора (ст. 470 КПК).

Втім, і в цьому законопроєкті містяться певні ризики, які можуть підважувати незалежність НАБУ та САП.

Наприклад, в генпрокурора залишається право "загального контролю" (воно в нього було і до 21 липня, і зараз нікуди не ділося!). В результаті цього він може отримати матеріали будь-якого розслідування, навіть у справах НАБУ/САП. Тобто формально він не може давати вказівки, але сам факт доступу дає можливість знати "а що там у нас по цікавому нам фігуранту".

Також генпрокурор може ініціювати перевірку законності дій НАБУ. Зокрема, після отримання матеріалів Генпрокурор може доручити іншому прокурору перевірку законності дій у справі, хоча не може втручатися напряму (ст. 36 КПК).

Так само в руках генпрокурора лишаються тузи на випадок, коли треба вирішити питання спірної підслідності. Якщо ви забули, то, наприклад, справа про скандальні "яйця по 17" була і в ДБР, і в НАБУ. Але значно краще ви пам'ятаєте, що Ігорем Коломойським займались одночасно і ДБР, і НАБУ, і СБУ.

За новою редакцією ст. 218 КПК спір про підслідність справ, які стосуються НАБУ, вирішується Генпрокурором або керівником САП. Але спільна компетенція тут може спровокувати конфлікт.

Окремо слід відзначити, що законопроєкт містить низку нових норм, які посилюють контроль за детективами НАБУ з боку СБУ.

Зокрема ним передбачені Обов’язкові перевірки поліграфом раз на два роки для працівників НАБУ, які мають допуск до держтаємниці. Вони здійснюютьмя підрозділом внутрішнього контролю НАБУ за методикою СБУ (п. 2 Прикінцевих положень).

Крім того, СБУ отримала можливість протягом 6 місяців перевіряти співробітників НАБУ на предмет можливої співпраці з Росією (п. 3 Прикінцевих положень).

Хотілось би вірити у доброчесність всіх сторін, але теоретично перевірки можуть бути використані як інструмент впливу СБУ на НАБУ.

Замість вишеньки на торт в прикінцеві положення також внесли доручення Генпрокурору та міністру юстиції активізувати роботу з пошуку людей, які втекли від кримінальних проваджень. Тут у нас, звісно, цілий квітник, починаючи від Комарницького з Боголюбовим і закінчуючи Дмитруком і Трубіциним.

Що ми маємо в підсумку? Закон більшості реабілітує незалежність САП та НАБУ після попередніх обмежень. Генпрокурор здебільшого лише зберігає старі важелі впливу на слідство — через перевірки, спори про підслідність і доступ до матеріалів. Водночас перевірки СБУ створюють ефект принаймні психологічного пресингу, хоча і можуть мати під собою об'єктивні підстави в умовах війни.

Станом на вечір НАБУ і САП в принципі висловили задоволення правками.

Поки дати засідання Ради немає. За словами співрозмовників Цензор.НЕТ у парламенті, спершу з текстом ознайомляться міжнародні партнери. Як відомо, навіть прем'єр Великобританії Кір Стармер зазначив, що до підготовки законопроєкту мають залучити експертів. Що завуальовано звучало як недовіра до української влади.

Водночас, поки є прекрасна нагода розібратись, кому ми завдячуємо цим більш ніж скандалом. Бо поки більше говорили про Бужанського, який вносив правки, і Давида Арахамію, який збирав голоси.

Наприклад, нардеп Ярослав Железняк вважає, що ключова роль тут належить голові Офісу президента Андрію Єрмаку.

За його даними, нібито Єрмак дуже довго "продавав" президенту, що він має вплив на НАБУ. Як відомо, після призначення Семена Кривоноса багато говорилось про те, що він буде лояльним до голови ОП. Вже пізніше, в розпал скандалу навколо витоків інформації з НАБУ і Гізо Углави, з'явилася версія, що саме заступник директора і "продав" Офісу нового очільника НАБУ як "підходящого хлопця".

Втім, як каже депутат з "Голосу", Єрмак дійсно міг мати інформацію з НАБУ, але зрештою не мав вирішального впливу. І останнім часом це набуло критичних рис. Річ у тому, що справи НАБУ зачепили людей, спершу наближених до ОП, як голова АМКУ Павло Кириленко, а тепер і безпосередньо наближених до Зеленського, зокрема йдеться про спонсора "Кварталу" Тімура Міндіча та ексвіцепрем'єра Олексія Чернишова.

"Він міг залити інформацію щодо людей, які не подобаються. Але не міг їх (НАБУ) зупинити, якщо вони розслідують людей, які подобаються Андрію Єрмаку. І ця ситуація так чи інакше почала виходити з-під контролю", - каже Железняк.

У версії депутата, Єрмак ніби особливо і не заперечував проти слідчих дій по Міндічу, з яким мав не сильно добрі стосунки, але це стало викликати питання в президента, в що грає голова його Офісу.

"Саме тоді і була перша частина цього плану, коли Андрій Єрмак по факту дуже швидко, бліцкригом, не погоджуючи це (з іншими), і я переконаний в цьому, що чув від журналістів інших, що теж саме стверджували, було призначено Руслана Кравченка", - зазначив депутат в своєму відеоблозі.

"І говорять, що якраз однією з домовленостей між Єрмаком і президентом про те, що Єрмак призначає свою людину на посаду генпрокурора, було саме те, що далі Єрмак буде конструювати під генпрокурора контроль за НАБУ і САП. Таким чином, щоб зберегти всіх тих важливих людей, яких треба зберегти", - зазначив Железняк.

При цьому, як кажуть вже джерела Цензор.НЕТ, в цій історії Єрмак сильно розійшовся зі своїм заступником Олегом Татаровим, який хоч і був долучений до історії з НАБУ і САП, але набагато меншою мірою.

Більше того, кажуть, нібито Татаров ображений за історію з генпрокурором, бо "зіграли йому через голову".

В решті, в цій історії змішалась ще купа інгредієнтів:

1. абсолютно квола реакція партнерів на зрив призначення очільника БЕБ і підозру активісту Віталію Шабуніну;
2. чутки про те, що підозру вручать не тільки родичу Міндіча, але й самому спонсору "Кварталу", в квартирі якого жив президент, а також одному з колишніх заступників голови ОП (тут вже вгадується постать Ростислава Шурми);
3. "До купи зібралась низка факторів - від нелюбові президента до зовнішнього впливу до
   розуміння Єрмаком, що він не впливає на НАБУ, а один з його опонентів є в дружних відносинах з ними", - кажуть співрозмовники Цензор.НЕТ.

Так чи інакше, ця історія дуже дорого коштувала Україні і довірі до неї міжнародних партнерів. І навіть, виправивши її, ми не виправимо всі її наслідки.

Хто б не придумав цю схему, відповідальність за неї несуть і ті, хто проголосував, і хто підписав.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор.НЕТ