І знову про референдум. Чому Трамп і Зеленський перекидають один одному цей м’яч

Автор: Євген Кузьменко

Чергова зустріч президентів України та США в межах мирних перемовин додала пересічним українцю чи українці оптимізму, песимізму та суцільного туману в приблизно рівних пропорціях.

Винесемо за дужки запущену Кремлем (і радісно підтриману Трампом) клоунаду — мовляв, Україна в ніч проти 29 грудня атакувала резиденцію Путіна. Цей матеріал — про те, що відбулося у штаті Флорида, а не у Нижньогородській області.

Отже, з оптимістичних результатів зустрічі у Мар-а-Лаго виокремимо озвучену Дональдом Трампом можливість, за якою гарантії безпеки для України голосуватиме американський Конгрес. Не диво, що про цю опцію із задоволенням каже Володимир Зеленський: гарантії, ратифіковані (маємо надію) парламентом найпотужнішої держави світу — це вам не декларації окремої людини, навіть якщо вона є Президентом тієї самої держави.

З негативного — тут ніхто не затьмарить того самого чинного Президента США. Фраза про те, що Росія хоче, щоб Україна досягла успіху, увійде у скарбничку найбільш неймовірно блюзнірських перлів зі всього, що Трамп сказав про війну між Росією та Україною. Як і репліка про те, що Путін "був дуже щедрим у своїх почуттях щодо успіху України", включно із "постачанням електроенергії та інших речей за дуже низькими цінами".

На другому місці — фраза Трампа про "цікавого Путіна", який хоче миру. Такі афоризми від Трампа стабільно викликають лють в українців, які сидять під обстрілами і без світла.

А як щодо туману? Окрім вічного "А що на чергові новели чергового мирного плану скажуть у Кремлі?" — було багато такого, що аналітики та різноманітні блогери будуть обсмоктувати на новорічні свята. І одна з найважливіших новел — озвучена обома президентами тема про те, що на якомусь етапі проєкт мирного плану доведеться або ухвалювати на всеукраїнському референдумі, або голосувати у Верховній Раді України.

РЕФЕРЕНДУМ, РЕФЕРЕНДУМ, РАДА, ЗНОВУ РЕФЕРЕНДУМ

Спочатку цитати. Президент Зеленський на зустрічі з журналістами, 11 грудня:

"Вважаю, що на це питання буде відповідати народ України. У форматі виборів чи референдуму — але має бути позиція народу України".

Дональд Трамп у Мар-а-Лаго, 28 грудня:

"Ймовірно, їм доведеться затвердити план у парламенті або на референдумі. Деякі території можуть бути втрачені протягом наступних кількох місяців, тому краще укласти угоду вже зараз. … Я запропонував виступити перед українським парламентом, якщо це допоможе. Я хотів би укласти угоду і не обов’язково їхати до України. Але якщо це допоможе врятувати 25 тис. життів на місяць чи скільки б там не було, я, звісно, був би готовий це зробити".

Президент Зеленський у Мар-а-Лаго, 28 грудня (цитуємо з BBC News Україна Зеленський розповів у літаку, із чим повертається від Трампа - BBC News Україна):

"При цьому український президент вкотре наголосив на важливості референдуму серед українських громадян щодо можливих територіальних питань.

"Вчора ми говорили про це з європейськими лідерами. Дуже класно мене підтримала Джорджія Мелоні. Вона сказала: "Дивіться, найголовніше – навіть не коли закінчиться ця війна, а як вона завершиться. Дуже важливо, щоб українська нація прийняла цей мир, підтримала цей план. Тому референдум – це сильна штука. Українці, які постраждали більш за всі в цій війні, повинні бути щасливими від закінчення цієї війни і від формату цієї угоди. А це і є про справедливий мир", – розповів журналістам Зеленський.

Він також підкреслив, що Росія, на його думку, робитиме усе, аби перешкодити можливості проведення такого референдуму.

"Референдум вимагає безпеки, безпекової інфраструктури. Що це значить? Це значить, що потрібне припинення вогню. А росіяни не хочуть давати нам припинення вогню просто на стільки днів, на скільки потрібно для проведення референдуму. А це для нас 60 днів. Так, безумовно, це дуже складне питання. Росія хоче продовжувати тиснути нас. А чим? Це продовженням війни, ракетами, артилерією тощо", – вважає Зеленський".

Нарешті, Володимир Зеленський, 29 грудня, спілкування з українськими журналістами, відповідь на питання "РБК-Україна" www.rbc.ua :

"Президент заявив, якщо Росія відмовиться від угоди й продовжить війну, США разом з Європою й надалі підтримуватимуть Україну. А 20-пунктний план Україна вважає за необхідне закріпити на референдумі, адже це найсильніша форма легітимації такого рішення - через волевиявлення мільйонів громадян.

При цьому гарантії безпеки мають бути:

▪️ схвалені Конгресом США

▪️ підтверджені парламентом України

▪️ підтримані європейськими парламентами в межах "коаліції рішучих"".

Отже, тема референдуму як засобу голосування по суспільно важких темах прописалась у ключових месиджах Президента Зеленського приблизно 3 тижні тому. Нещодавно вона стала частиною своєрідної виделки: говорячи про референдум, Зеленський згадує і ратифікацію (за умов наданих партнерами безпекових гарантій) мирного плану Верховною Радою. Але про референдум говорить частіше.

В українському політикумі цю тему трактують по-різному. Прихильні до Володимира Олександровича обізнані люди вважають його дії маневруванням під тиском американської адміністрації та особисто Дональда Трампа. Мовляв, на даному етапі важливо тягнути час, а тема референдуму чи парламентського голосування допомагає це робити, імітуючи бурхливу організаційну діяльність.

"Трамп давить на Зеленського: ратифікуй мені peace deal, все одно як — на референдумі, в парламенті, хоч у себе в спальні — каже у розмові з "Цензор.НЕТ" лояльна до Президента людина з фракції "Слуга народу". - Президент каже: я і так можу, і так, Дональде, я стараюсь. Ну, а насправді обидва варіанти - не такі щоби робочі, особливо перший. І в разі чого Зеленський скаже: Дональде, ну що я можу зробити: так проголосував народ. Або так проголосував парламент, обраний народом...".

Критично ж налаштовані до Президента Зеленського політики та блогери трактують дії президента однозначно: тему з референдумом Зе, всупереч її небезпечності в плані безпеки, розхитує для того, щоб звалити на народ України непопулярне рішення, яке не хоче ухвалити власноруч.

Про це вони висловлюються прямо або у вигляді прозоро закамуфльованих риторичних питань.

"Сьогодні в Зеленського і української переговорної команди важливі і важкі зустрічі. Безумовно, країна бажає їм удачі і успіху. Разом з тим, ми категорично проти спроб перекласти відповідальність Гаранта Конституції за збереження територіальної цілісності і суверенітету держави на народ - шляхом антиконституційного референдуму. Вибори під час війни неможливі. Припинення війни лише на 60 днів для кампанії - це пастка Кремля. Вибори в Україні вчасно не відбулися саме через Путіна, і не буде Путін диктувати незалежній Україні, коли і як нам проводити президентську і парламентську кампанію. А вже від Зеленського і його влади залежить - і це їхня повна відповідальність - аби повоєнні вибори були демократичні".

"Головний підсумок перемовин у Мар-а-Лаго – Зеленський погодився віддати великий і неприступний укріпрайон на Донбасі за безпекові гарантії.

Саме про це говорять як публічні заяви обох президентів, так і чудовий настрій Трампа, який досягнув своєї мети – схилити Україну до капітуляції на умовах путіна.

Прикметно, що розуміючи страшну ціну передачі останнього бастіону перед Харковом, Запоріжжям і Дніпром, президент України уникає відповідальності за таке рішення і пропонує прийняти його на референдумі.

На жаль, результат такого референдуму передбачуваний. Партія миру на будь-яких умовах на цьому референдумі переможе меншість тих, що розуміють наслідки передачі неприступного укріпрайону і виведення ЗСУ в голий степ.

Мені хочеться вірити, що ці домовленості – це лише гра Зеленського, щоб не гнівити Трампа. Бо наслідки виходу з Краматорська, Слов'янська і Костянтинівки дорівнюють ВТРАТІ всього лівого берега Дніпра.

Так само, як після втрати Авдіївки, ми втратили вже дуже багато і втратимо ще більше, втрата Краматорської агломерації буде передвісником значно БІЛЬШИХ ВТРАТ.

Отримання гарантій від США за вихід з Донбасу – абсолютно нікчемна обіцянка, не підкріплена НІЧИМ!"

А що з приводу цієї тематичної "виделки" вважає Конституція України?

Розберімося.

Конституція України: жодних референдумів. Голосування у парламенті? Можливо.

За Конституцією, повноваження призначати всеукраїнський референдум у Президента та Верховної Ради є лише щодо одного питання. Президент робить це у тому разі, коли Верховна Рада ухвалює закон про зміни до розділу I "Загальні положення", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" Конституції України, - і цей закон треба виносити на Всеукраїнський референдум.

(Одразу нагадаємо, що відповідного закону Верховна Рада не ухвалювала).

Своєю чергою, Верховна Рада має повноваження призначати Всеукраїнський референдум лише з одного-єдиного питання — про зміну території України. Ні про інше — тільки про зміну території України. При цьому (увага!) такий референдум не може стосуватися зменшення території України, інакше це буде порушенням як статті 2 ("Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною"), так і статті 157 ("Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану".) Конституції України.

Тобто йдеться лише про збільшення нашої території. Але оскільки така можливість найближчим часом є малоймовірною, відпадає і цей варіант.

Підсумуємо: схоже, що жодних підстав для проведення референдуму, за Конституцією та існуючого стану справ, немає. Я пишу "схоже", бо сам чинний Гарант Конституції останнім часом постійно говорить про референдум. Може, у нього на столі лежить якась особлива, невідома нам Конституція?

А от стосовно будь-якого міжнародного договору України, який укладає Президент України і який підлягає на обов’язковість надання згоди з боку парламенту, то тут є чітко виписаний механізм. Конституція України, ст.106,п.3: "Президент України...представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України".

Звернімо увагу на це формулювання. Тобто повноваження укладати міжнародні договори — це прерогатива Президента, і він не зобов’язаний ні з ким це узгоджувати.

Водночас, надання згоди на обов’язковість міжнародного договору надається парламентом. (стаття 85, пункт 32 Конституції України). Таку згоду Верховна Рада надає, ухвалюючи відповідний закон. А за статею 9-ю, частиною 1 КУ, не будь-які чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства України, а лише ті, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

І тут маємо знову запитати: так до чого у цій ситуації загальноукраїнський референдум?

- Референдум для тієї ж Європи не матиме жодного переконливого враження, бо вона ще пам’ятає референдуми у нацистській Німеччині та у Білорусі" - додає до вже наведених нами аргументів колишній заступник голови ЦВК України Андрій Магера. - Для них це - ні про що. А Президент просто хоче перекласти власну відповідальність на когось іншого.

- Тобто ви теж так вважаєте? Бо так думає багато хто в опозиції.

- Ну, це всі експерти бачать, не тільки опозиція. Це спосіб перекласти відповідальність — причому у неконституційний спосіб. Крім того, окрім правових ризиків тут є ще й внутрішньополітичні ризики.

- А саме?

- По-перше, за Законом про всеукраїнський референдум, має бути обов’язкова явка. У нас у державному реєстрі є 34 мільйони 200 тисяч виборців. Так от, щоб референдум відбувся, з них мають взяти у ньому участь не менше 17 мільйонів 100 тисяч осіб. Якщо більше 50% виборців не візьме участь, це означатиме, що референдум не відбувся. Які б результати не були за і проти. Але навіть якщо явка і буде достатньою, уявіть собі таку ситуацію: у одній області формулювання, закладене у референдум, підтримку отримало, а у іншій — ні. І що тоді далі?

- Маєте на увазі, це штовхатиме націю до розбрату та чвар?

- Та це просто непахане поле роботи для держави-агресора, щоб з новою силою розпалити в Україні сепаратизм...Ще раз: на мою думку, референдум у цій ситуації — це небезпечна затія як з правової точки зору, так і з позицій національної єдності.

- Про що як досвічений фахівець подумали, коли прочитали, що про розв’язку "референдум або голосування в парламенті" на перемовинах синхронно кажуть і Зеленський, і Трамп?

- Про те, що Верховна Рада за законом надає згоду на обов’язковість міжнародного договору. Це нормальний механізм. Але ж цей міжнародний договір має не суперечити Конституції України. У нас є така частина 2 статті 9 Конституції України, у якій написано: "Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України". Тобто це не діє так, що спочатку договір, а потім — зміни до Конституції України. Ні, спочатку зміни до Конституції, а вже потім — договір. Але зміни до Конституції не можуть відбуватися під час дії воєнного стану. Тобто в будь-якому разі все зводиться до того, що воєнного часу на етапі внесення змін до Конституції існувати не може, - резюмує Магера.

А ЩО ПРО ВСЕ ЦЕ ДУМАЮТЬ У ПАРЛАМЕНТІ?

Поки фахівці з питань конституційного та виборчого права торпедують ідею проведення референдуму, у Верховній Раді депутати подумки звикають до того, що їм, цілком можливо, доведеться брати участь у надважкому голосуванні, яке буде назавжди вписане в історію країни.

Після кількох років вкрай заниженої суб’єктності вищого законодавчого органу країни народним депутатам доведеться робити вибір, який на решту життя буде прописаний в біографії кожного, навіть найтихішого, парламентаря.

І від того, що немає впевненості ані в жодному пункті майбутнього "мирного плану", ані в тому, чи взагалі його доведеться голосувати, легше не стає. Бо вже зараз у багатьох нардепів є відчуття персональної відповідальності за свій голос.

"Усі розуміють: якщо на нас натисне і Вашингтон, і Брюсель, то ми цю угоду ратифікуємо" - каже співрозмовник "Цензор.НЕТ" з фракції "Слуга народу". - Інакше залишимося без фінансової та збройної підтримки. Тому я б на місті опозиції діжку на Президента — мовляв, він перекидує відповідальність на інших — не котив. Бо якраз у цій ситуації Президент робить усе, що має робити відповідно до свого мандату. Але відповідальність на себе треба буде брати кожному. І їм, критиканам, ще варто подякувати Зеленському, що ця ідея — проводити референдум — не була відкинута одразу. Я це в тому сенсі, що ідея, звичайно, погана, але ясно ж, що, з точки зору шкурних інтересів, депутатам було б краще, якби не нам це питання довелося вирішувати".

Водночас, судячи з відгуків декількох депутатів-слуг у неофіційних бесідах з "Цензором", синхронного голосування по сигналу з Банкової, очікувати не слід. Це пов’язано як з нинішньою політичною кон’юнктурою (загальна апатія всередині фракції та корупційні скандали, що вибухають зовсім поруч), так і чітке розуміння деяких депутатів, що голосування такої мирної угоди — це та ситуація, коли приймати рішення треба, спираючись на власний розум.

"Ситуація складна, але я вважаю, що рішення мають ухвалювати політики, - сказав один з нардепів фракції Зеленського. - Не треба перекладати рішення на плечі народу України. Це не додасть нам політичної стабільності...При цьому всі розуміють, що таке голосування стане чи не найважчим вчинком у житті. Це на все життя. І, якщо ви помітили, реакція на перемовини у фракції — стримана. Чому? А тому, що всі чекають роз’яснень від Президента. Зверніть увагу: не команди, як голосувати, а більше інформації. Так, є люди, які кажуть: "Та звичайно треба голосувати за мир!" Але я не скажу, що це хор голосів. Люди в напруженні і чекають".

"Не думаю, що хтось з нашої фракції буде погоджуватися на здачу територій", - каже його колега по фракції. - Кожний буде вичитувати кожну букву і вимагати максимум інформації. Я, наприклад, за ряд речей голосувати не буду, навіть якщо це означатиме для мене якісь проблеми з керівництвом країни. Там Трамп казав, що приїде в Україну і виступить у Верховній Раді, якщо від цього залежатиме підписання договору? Ну, от хай приїде, а там подивимося...".

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"