Воїни 22 ОМБр про операцію на Курщині: Армія повинна відчувати смак перемоги. Має горіти земля ворога. ВIДЕО
22 окрема механізована бригада одна з перших перетнула кордон на Курщині в серпні 2024 року.
У новому сюжеті "Українського свідка" воїни розповіли про бої на ворожій території, інформує Цензор.НЕТ.
Зараз воїни бригади працюють на Харківщині.
"Після Курщини тут набагато спокійніше. Коли там (на Курщині) починалося, ми робили постійні перекати. Один день на одному місці, а на наступний - переміщувалися далі, й далі...", - каже Віталій (Вольт), командир батареї 22 ОМБр.
Розрахунок САУ "Гвоздика" рухався постійно, подекуди протягом дня доводилося й двічі змінювати позицію. Протягом доби робилося до 100 пострілів. Через таку інтенсивну роботу на сон військовим лишалося не більше 3-4 годин.
Василь (Піксель) заявив, що спочатку їх вивели з Донеччини на Сумщину для відновлення.
"Нас поставили на кордоні. З’являлися цілі — ми працювали по них. Трималось все в великій таємниці. Коли нам надали снаряди, перша думка у нас була, що буде наступ, тільки з їхньої сторони. Але коли з ночі все почалось, я був здивований. Навіть в Донецьку такого не бачив. І ми працювали, і інші частини працювали, і гради, і авіація наша... Бувало таке, що ми попадали у техніку (ворога) на ходу. І саме приємне, коли наша піхота виходила на нас і дякувала", - розповів захисник.
Військовий Дмитро (Кент), старший навідник, розповів, що навіть на Донеччині так не працювали, як на Курщині.
Воїн сказав, що на Курщині доводилося важко: "Копали все вручну. Там не було таких лісів, як у нас. Посадки на 10-12 метрів завширшки, і все. Дуже важко було ховатися. Спасало те, що було літо і була зелень".
Щоб артилерія вела вогонь, хтось має їй давати координати. Про цю сторону роботи розповів (Рой), командир відділення БПЛА 22 ОМБр, пілот екіпажу "Лелеки" - розвідувального дрону.
"Ми очі механізованої бригади, і для нас операція почалась задовго до 6 серпня. Ми літали за кордон і дивились, що там і як побудовано, де і що укріплено, де особовий склад противника, як працює РЕБ, як розташовані укріпрайони, де яка техніка стоїть, які шляхи відходу, майбутні шляхи перетину кордону і таке інше. Потім, коли все почало відбуватися, ми супроводжували рух техніки. Працювали з бригадою за напрямком з самого початку і до самого кінця. Наш екіпаж знявся, коли бригада вже вся вийшла", - каже він.
Росіяни постійно полюють на пілотів, і було, що КАБ прилетів на льотний майданчик "Лелеки". Екіпажу прийшлося швидко міняти позиції.
Роботи у екіпажа Роя було багато, іноді за добу робили до 5 вильотів. На сон лишалося 3-5 годин максимум. Так, наприклад, екіпажем було виявлено ворожий гвинтокрил Ка-52, по якому потім відпрацювали. Ка-52 вигорів, пілот загинув. Також "Рой" та його побратими вдало наводили артилерію по мостах, давали розвідку по Коренево, в якому знайшли КСП десантників. Давали оцінку інженерних споруд, по яких рухається техніка, сповіщали про місця мінування.
"Працювала важка артилерія, хаймарси і авіація. Ми очі, які дуже щільно і жадібно роздивляються те, на що можна навести тих, хто принесе вогонь.
Нарешті ми будемо дивитись, як горить чужа земля, не наша... Не треба виховувати солдатів на поразках і відступах. Армія повинна відчувати цей смак перемоги. Треба було подивитись на ті сяючі обличчя хлопців, коли 22-а бригада брала сотню полонених. Ми навіть не могли уявити, що їх стільки в тих щурячих норах. Треба було відчути ці почуття", - підсумував він.
Звичайно,там легше у воєнному відношенні,та свою землю віддали на поталу ворогу.
Хоча...все виглядає,що так було задумано генерал-лейтенантом фсб.
У новій воєнній кампанії противник планує задіяти північнокорейські 170-мм САУ М-1989 Koksan, дальність стрільби яких від 40 до 60 км. в залежності від типу снаряда.
Також противник робить ставку на масштабування виробництва FPV-дронів на оптоволокні."
Це про курський напрямок:"Працювала важка артилерія, хаймарси і авіація".
Це те,що перегнали з Донбасу і мало працювати для захисту своєї землі.
Зараз там в обороні: чимало ресурсів,до того ж західних,звели до виснаження і чекають що далі...