Героїчний спротив на фронті: бійці батальйону "Свобода" 4 бригади НГУ "Рубіж" відбили атаку ворога без втрат. ВIДЕО

Думаю, всі пам'ятаєте відео бою за позицію "Пінчер".

26 лютого 2025 року, прямо на бойовій позиції Владислав Стоцький дізнався про те, що він удостоєний звання Герой України за ті бої 2024 року. І за два тижні на цій самій позиції, де він зустрів сповіщення про звання Героя, всі події, весь той бій повторився знову.

Цього разу бійці "Свободи" відбили штурм і знищили ворога без втрат. Але командир позиції Владислав Стоцький від близького вибуху зазнав значних поранень, опіків і вижив в цьому ближньому бою. Владислав лікується у шпиталі.

-Пам'ятаєте, минулого разу, коли ми з вами спілкувалися, ви мене спитали, чи готовий я повернутися на фронт. Було таке. Я тоді щось бекав-мекав, кажу, ну, хотілося б там ВОП-РОП, туди-сюди, ну, якщо батальйон скаже, що треба, то я зайду. Пам'ятаєте таке?

Пам'ятаю. Було.

Ну, і цей раз мені кажуть, та, все нормально, Владос, уже ти таке пережив, підеш на штаб. Туда-сюда, уже ближче, там, полігон, вже кажуть, ну, все, треба залучати тебя на РОП командир роти каже, все, на РОП, Владос, зі мною зайдеш, все нормально. Тут вже приїжджаємо в зону, там, три дні до заходу, йде брифінг, потім приходить командир, приходить до командира, каже, що? Він каже, Владос, заходиш на Зірку. А Зірка - це та позиція, ми минулого разу обороняли Пінчер і Пікап, і відступили, ну, тіпа, на РОП, на Зірку. Ну, коротше, чітко, ну, тіпа, задача.

В нас набрали колумбійців, і ти з ними, хорошо общаєшся, а я з ними хорошо общаюсь, я знаю тільки "Ола, amigo" і "No comprende, señor". Ну, коротше, кажуть, все, Владос, ти, тіпа, шариш нормально з ними. Я кажу, ну, треба так треба.

25 лютого був перший штурм на тій позиції, їхало три машини, буханки, вони закачані в мангали. Слава Богу, батальйон "Свобода" має забезпечення ФПВ-шок, вони там їх начпекали, начпекали, 54-ка там теж з ПТРК, чи чим, воно влупило, все горить, зривається, бачу, ці русаки вибігають, біжать, не знають, куди їм бігти. Я такий, ага, нормально все, читаю перехвати там, все так, вроді ситуація стабільна, нічого не порушено, до нас не дійшли, всіх вбили по дорозі до цього. Сніг лежить, і вийшло сонце, і воно притисло, тиск впав. Я сижу, лампочка така, блик, лампочка другий раз, блик, кажу, Кречик, до генератора сходи, щось не то. Він іде до генератора, і чую, кричать, поможіть, поможіть. Я за автомата, беру, біжу до нього, думаю, п*дари, ну що не так. Біжу до нього, він тягне, Пітбуля колумбійця, витягує, смик, смик, каже, чадний газ, отравились генератором. Він каже, в мене вже таке було, поможи. Я Пітбуля за ноги, раз, два, і знаєте, як крові багато здаси, така побляклість, холодний пот, ноги ватні, запамеречення. Такий смик, і воно це, чшш, я чую, що я зараз буду лежати поряд з цим колумбійцем, розвертаюся, і в мене набираю в повній легені повітря, і кричу: "Підйом! Повставали, б**!" В мене всі лежать. Вони, бачу, починають роздуплятися, ці колумбосики, і я біжу на еспешку, бо на еспешці в мене там вихід, свіжий повітря, і він там сидить, чувак, то єсь він серед нас, ми тут дихаємо генератором, а він там дві години сидить, він самий живий. Я думаю, я зараз піду, там сидить Юний, я до нього гребусь, добираюся, кажу, п#здуй туди, ми там отравилися чадним газом, б**, треба, б**, допомогти, пооткривай всі штори, нах**, виключи того генератора. Він побіг, і я розумію, що в мене вся позиція не БГ. Я виліз на еспешку, голову висунув і думаю: оце да, Вогонь задихнувся чадним газом. Всі решта сидять, рвотний рефлекс, нічого не можуть зробить. Думаю- БГ позиція не БГ через генератор.

Кажу Крячик, ти як? Він каже - зараз посиджу і поповзу назад. Я кажу добре, по можливості, всі, хто з піною, всіх на бік поклади.

Приходить повідомлення- вітаю вас, бажаю здоров'я, ви там цей... Після нашого з вами інтерв'ю мені пишуть багато людей, пише ще в фейсбуці, думаю, певно в мене неправильно стоїть дата в дні народження. Пише - ви вже відсвяткували? Думаю: відсвяткували.. Цілий день чуть не вмер. Думаю - нє, не відсвяткував. А що відсвяткував? Він каже, а ви що, не знаєте? Кидає мені Указ про присвоєння Владиславу Стоцькому Героя України. Думаю, ото день. Тут ви починаєте дзвонити, всі дзвонять, вітають.

Що з бійцями?

Всі вижили, все нормально. У мене доктор з Аргентини, він трохи інгліш літтл біт. Він каже: 10 minutes - all dead. Похлопав його по плечу- ок.

26 лютого, 27 перехват прийшов. Призначили на нашому напрямку нового комбата.123 бригада. І слогвн- У нас нет своих опорников, мы любим чужие. Думаю, попробуєм, пободаємся. Пише,що він штурмовик. Ну ,думаю, нормально. І починається: Рухи техніки, піхоти, дрони бачать піхоту, 3 чоловіки, два, 5, групи ходять, сніг лежить, після снігу добре видно сліди, я так дивлюсь багато слідів, мої передають, що багато техніки, значить почалось накопичення. Вони почали готуватись до чогось нового, тим більше призначили штурмовика, значить должно щось бути.

Так все тягнеться, 8 березня, дружину вітаю, квіти замовив, сиджу на пульті. Включив собі кіно Тарантіно "Омєрзітєльная восьмьорка". Кровавоє мєсіво, все зривається, стріляє. Сиджу дивлюсь кіно, чую дрон, еспешка передає - чуємо дрон, включаємо РЕБку він скидає скиди. Но це не по нам.Взрив мощний, думаю, це певно, розміновування.

Скинули гранату спеціально на протитанкову міну, щоб розчистити прохід.

Виходжу на дронщиків, кажу подивіться, в мене взриви. Вони кажуть, зранку подивимося. Я кажу - зранку може бути пізно. Без десяти 5 мене будить Бетер. Це українець. Нас 4 українці- я Крячик, Бетер і Юний з автобата. І 5 колумбосів. Бетер каже вставай, по перехватах П#дари гріють техніку.

Сідаю на пульт, 5.50- все тихо. 6.10 виїжджають 2 танки. Переодягаємся, броня,займаємо пости. На еспешку 3 чоловіки, туди решта, медиеи біля медички. Я на пульті, дивлюсь їдуть танки, взриви бачу. Думаю- де піхота?

Ти згадав минуле? Флешбеки були?

Канєшно. Тут їдуть мотолиги

Думаю, ну, мотолиги, це вже піхота, є по ним відпрацювати.

БМП, чи щось таке, поїхало нам втил. Прям втил, втил, в посадку до дронщиків. І всі дрони туди.

А в мене, остання картинка, яку бачив, мотолиги до мене поїхали на посадки, висадилися і кажуть, Владос, зараз буде , по рації, зараз буде, ну, думаю, все. Я всім пости, пацани, все. Тепер все серйозно, десант висадився, висадився в посадці Пентагона, всі встали туди, кулемети провірити, автомати провірити, гранати взяти, БК стати, там у мене є українці, на радєйку мене чують.

Все нормально, давайте починаємо роботу, починається цей, і мене дрони не бачать, бо в мене дрони з тією бехою, що до дронщиків доїхало, всі дрони туди, а в мене тільки радєйка і тільки пацани кажуть, що робити. Я кажу, роботаємо на будь-який звук, все, що шелестить, це все п#дари. Перший контакт в мене почався, я не знаю, скільки там метрів, я не бачив, я тільки чую, в мене еспешка почала стріляти, я питаю, що там таке, він каже, чую хруст, почали стріляти.

Я кажу, да, работайте, в мене стрільба, стрільба, стрільба, стрільба. Виходить, радєйка каже, бл#дь, Владос, кричать - свої. Кажу, своїх немає, все п#дари.

Чуєте, що шелестить, чуєте, що стріляє? #баште.

Звідти ведеться вогонь, вони відділилися, тим часом там дронщики впоралися з тими. Прилітає до мене дрон, каже, Владос, у тебе вся посадка п#дари. Кажу, ну все, що, будемо воювати? Ви можете чимось помогти? Да, зараз буде работить міномет, там щось міномет стрельнув, АГС щось стрельнув, і нічого воно не помогло.

Летить дрон, каже, все, летить дрон, летить і ФПВішка. Кажу, підлітне врємя 10 секунд. Бам! Взрив.

Я чую два вистріли, взрив. Він каже, у мене розрив у повітрі. Я кажу, це не розрив у повітрі, тебе збили.

Думаю, хорошо, ладно. І заходить група, йде 5 чоловік, троє йде з лівого краю посадки, двоє, з правого краю посадки. Я там навожу, кажу, пацани, кулемет, починаєте работать, виходите звідти, з того краю, починаєте насипати, щоби еспешку не палити.

Кулемет вийшов, починає насипати, стріляє, а вони, ну, обично, бл#дь, коли по ним стріляєш, вони хоча б присідають. А ці, нах#й, вони їм ще, бл#дь, вони п#здують, бл#дь. Я думаю, так, стоп, нах#й, що це таке? Я кажу, ви, бл#дь, стріляєте, нах#й, вам з лівого і з правого краю, не стріляйте по центру.

Вони кажуть, бл#дь, ми щас просіваємо так, нах#й. Я кажу, хорошо, давайте работайте, бл#дь. Я не можу, в мене в голові почалося, вмене тільки що збили ФПВшку, і в мене чуваки стріляють з кулемета, бл#дь, просіюють посадку, там її небагато тої посадки, бл#дь, там, ну, і до мене п#здує група, там, 50 метрів, нах#й, понад ними свистить кулемет, і вони даже не реагують.

Що це за х#йня, бл#дь? Що це таке може бути, бл#дь? Починає роботи тій кулемет, вони доходять, починається, я чую, п#дари вже починають з калаша стріляти. Мені доповідають, кажуть, бл#дь, Владос, вони нас стріляють. Кажу, ведіть, бій, бл#дь. А що, СП-шка може помогти? Кажу, так, СП-шка щас поможе.

СП-шка #башить, кулемет #башить. Я бачу, п#дар, бл#дь, виходить, гранатомета заряжає. Я кричу, Бетер, ховайся, РПГ, РПГуліну заряжає.

Він зводить РПГ, в дерево, нах#й, Бетер ще не вспів залізти, в дерево перед ним. Бум, нах#й, розліт осколків. Кажу Крячик, ти можеш його за#бать? Каже: Я вже по ньому #башу.

Вони щось не панікують, не реагують, ну, ведуться, ну, тіпа, наче їм пох#й. Я думаю, що за х#йня? Вони відкотились.

Кажу, так, все, накат прийшов. Кажуть, Владос, ще група йде. Решта підтягнулись, і, виходить, вони вдоль посадки накопились.

І від мене до п#дарів, там, 20 метрів. Кажуть, Владос, група йде. Кажу, плюс, зустрічаю.

Кажу, Крячик, дивись, вони зараз вийдуть прямо на тебе. Там іде в колону, отак три п#дара. Просто в колону.

І з другого йде двоє, там, тактіка. Я кажу, Крячик, вони зараз вийдуть прямо на тебе. Жди, нах#й, поки ти його не побачиш.

Жди. Він на еспешці. Плюс.

Вони виходять. Я бачу цю картинку.

Перший тільки на пузо падає. А двоє тако один вправо, поповз, а другий вліво.

Мені командир кричить, пусть кидають гранати, нах#й, пусть кидають гранати, я Крячику пусть кидають гранати. Крячик викидує гранати. Вони взриваються.

Вони оттянулись, перемістились вперед. Думаю, бл#ть, що за х#йня, бл#дь, що це? Тільки що перед ним впав, ну, в нього застрелили тако впряму. Вони йшли в колону, вмирають.

Ну, якось, вобще, нелогічні дії. ФПВ-шка, два постріли, взрив. Дрон з Мавіка летить скид.

У мене втрата борта. Ви не втрачаєте борти, вас збивають. Думаю, бл#дь, стоп, нах#й.

У мене всі ФПВ-шки збивають. У мене всі Мавіки збивають. У мене летить важкий.

Його збили, нах#й. Я кричу, ви можете чимось помогти? У мене гест, щось там побахав, побахав, оддалили камеру. Бл#ть, я навіть не побачив розривів.

Мінометка, я зараз поможу. Я не бачу взагалі розривів. Думаю, бл#дь, що за х#йня.

Ну, я не можу скласти пазли. Чого, бл#дь? Ми ведемо бій. Вони не панікують.

У мене вогневі засоби не вражають. Вони збивають всі дрони. Ми їх вбиваємо, а вони ведуться, настільки хочуть вони штурманути нас, ніх#я собі.

Це що за, бл#дь, космодесантники? Я кажу, ладно, ведемо бій. Бачу, п#дари почали обходити. І в мене СП-шка ще може вести бій, а вже правий вихід не може.

Вони кажуть, бл#дь, я вже не можу. Мене вже контролюють зверху. Я кажу, все хорошо.

Цей, п#дар, прийшов, бл#дь, підповз спочатку до нашої цієї дірки. Потім, бл#дь, аж в неї, нах#й, заліз. Такого, бл#дь, виходить, дірка.

Він ногами став і стріляє по своїх. Я думаю, бл#дь, це що за х#йня? Мені передають трансляцію, бл#дь, вони між собою перестрілюються. Я бачу це, а він мені нах#й.

Він стріляє, стріляє, бере гранату і мені нах#й в нору. В мене, бл#дь, я думаю, бл#дь, вони що, нах#й, під препаратами? Що з ними відбувається?

Не бояться зовсім і в лоб продовжують під вогнем.

Ну, взагалі, якийсь п#здець.

Він каже, Крячик, я його зараз, я його бачу, я його зараз застрелю. Ну, він його трьохсотнув.

Той одповз, до дерева підповз. Він так біля того дерева так вмер. Мене взагалі, тіпу, я просто не можу зібрати пазли.

Чого вони себе так ведуть? Неєстественно.

Не бояться взагалі.

Між собою перестрілюються.

Я думаю, може, він, тіпу, перепутав, подумав, що тут чужі, але чого ж він їх, що перепутав, кидає нам гранату. Тіпу, чого він себе так веде? Такий бій, бл#дь. Вони, ми їх потрьохсотили, двохсотнули.

Вони відтягнулись, розказали, де шо. Знов, знов накатили. Знов накатили.

В мене п#дар стоїть на криші, бл#дь. Я чую його радєйку. Я сижу знизу, він зверху, бл#дь.

Я чую, бл#дь, як він говорить по радєйці, пересказує. Я, бл#дь, передаю, зробіть хоч щось нам. Засоби не можуть, дрони летять, дрони збивають.

Почалося з 6 ранку до 14.00. Це був абсурд повнійший. Якийсь був момент, все затихло.

Вони спинилися, п#дари у посадці, але не штурмують. Бетер прийшов, ми відкриваємо перехвати і перехват читаємо. А в нас, коротше, тунель. Був вихід колись, але його заклали мішками. Читаємо перехвати і п#дари типу : чего вы не заходите? А вони пишуть, та тут все мешками заложено. А це, получається, вони запригнули в другий вхід і там у нас ми все, ну не ми, це 4 батальйон, заклав то все мішками.

А дірка лишилась в землі. Вони думали, що то там вхід, запригнали і там все мішки. І я це читаю, понімаю, що в мене, бл#дь, ось через стєнку.

Думаю, бл#дь, що це за, бл#дь, що ми з ними зробити можемо? Ми з ними зробити нічого не можемо. Бо мішками закладено аж вверх, ми не гранату закинути, нічого, прострелити і сказати їм, бл#дь, видати себе, що ми про них знаємо. Тож, думаю, бам, 14-0, кажуть, дрон фіксує, все, вони відтягуються.

Я думаю, ну все, певно, закінчилось. Я кажу, скільки чоловік відходить? Він каже, 10. Я кажу, ні, ні, 15, тягнуть 300.

Думаю, о, це отлічна цель, дивлюсь, вони розтягнулись, зараз, думаю, їх доб'ють. Що все, закінчилось. Пацани там щось, ну, вже, знаєте, приконтузило когось.

З колумбосами все нормально, розбираємося, хтось там заряджає БК, заряджаються лєнти, там, подається все. Сидим ми, коротше, і сидим, і в мене в еспешку залітає граната, бум, взрив гранати. Люди кричать, я прибігаю, кажу, що там, за ухо тримаються, вийшли, а воно, знаєте, в тунелі, вузьке пространство, воно, хлопок, я думаю, все, ладно, забираю людей.

Ще одна граната, взрив. Непонятно. Ще одна граната, взрив.

Непонятно. Ще одна граната, взрив. Непонятно.

Воно все хлопає. Не поняв. Люди відійшли, дрон каже, подивіться, в мене є на вулиці хоть хтось? Все чисто.

Я знаю, що в мене п#дари сидять через цю. Кажу, там з нори не вилазить ніхто? Ніхто не вилазить, нікого не бачимо. На вулиці точно нікого нема? Дрон пролітає, я бачу трансляцію, нікого не бачу.

В мене граната, граната, граната, граната. Може, скид? Пішли, включимо РЕБку, виставили на другий вхід РЕБку. РЕБка працює сто відсотків, ми її провіряли до цього місяць, не підлітав до нас дрон, коли вона працювала.

РЕБка працює, граната взривається. Думаю, може, перепрошили дрони якісь, може, нові якісь дрони, може, це якісь важкі дрони. Граната, граната, граната, граната.

СП-шка вже після бою спалена, понятно, що там вже звідти стріляли, вони вже знають, де це. Вона там відкрита така, бо там вона була закрита клейонкою. Граната, граната, граната, граната.

Взриви, записую Настюхі відос. Бетер каже, дай мені автомата. В нього автомат з гепешкою.

Я беру автомата, даю йому. Проходить, це я Настюхі відписав, ця граната на цей, беру телефон в найглибший карман в куртці ховаю, і ще так застібнув кармана, ставлю тако руки, і тут черга.

Зразу доходить, що пі*** не закончили стрілять, кричу, пі***, підйом. Вибігаю туди, бо на цю радєйку я вже не можу сказати, що в мене пі***, бо він мене застрелить. А у Бетера автомат, я йому тільки що дав, Бетер схопує автомат, починає валити, щоб присікти його.

Я біжу туди, кричу, підйом, пі***, берем оружиє. Ці колумбоси, де пі***? Кажу, всередині туди направляю, біжу на другу радєйку, приходжу до радєйки, кричу, що в мене, пі***,всередині. І мене, до речі, ніхто не чує з тієї радєйки.

Чує одна Вирва. Вирва каже, хто це говорить? Кажу, Зірка. І зараз в мене Пітбуль заряджає кулемета і валить по пі***.

Вона чує ці вистріли, каже, хто це стріляє? Кажу, це, ми стріляємо, в нас пі***, всередині. Вона не може поняти, ніхто нічого не може поняти.

Боєць Вирва, жінка -піхотинець, унікальна. Жінка в батальйоні Свобода.

Бетер, в нього гепешка, заряджена. Він бере нах*** з гепешки. Взрив на х***.

У нас РЕБка заряджалась. Батарея від РЕБки. Вона туди нах***.

РЕБка загорілася. Горить. А там все сухо, вся позиція суха.

Воно все починає горіти. Ми з ними стріляємося. І вони у нас, знаєте, по-сомалійськи.

І ми в них отак. І така перестрілка всередині позиції. Тут великий взрив.

Вогонь пройшов сквозь мене. Вогонь пройшов сквозь Вогонь. Кричу.

Почало пекти лице. Я відкриваю очі. Все мутне.

Очі закриваю. Чую, воно пече. Я руками до нього.

А шкірку зірвало. І ця шкірка горить. Борода обгоріла.

Я все починаю тушити руками. Кричу. Розвертаюся до Крячика.

Кажу, Крячик, на Касатку. А він вилазить і думає, ну, поконтролити, чи не ждуть зверху, щоб застрелити. Він виліз.

Махнув головою. Каже, все чисто. Біжимо.

Виходимо. Дивимося.

Куча, б***, русаків мертвих, нах**. Я кажу, все, Крячик, нах**, біжимо.

Через це поле я думаю,ми біжимо з позиції, яку п#дари штурмують. По-любому нас дивляться дрони, по-любому за нами контролюють, вони ж не дураки, б**.

По-любому нас контролює, такий масовий штурм, по-любому за нами хтось дивиться. Добіжимо чи ні, б**, чи вмираємо в цьому полі, б**. Я не знаю.

Ну, типу, б**, вибору більше немає. Біжимо просто. Крячик, біжимо, біжимо.

Біжимо ми, коротше, через це поле. Я кажу, будемо добігати до Касатки. Треба кричати "Касатка, Касатка", щоб вони нас, типу, не за#бали.

Подумають, що русаки, все-таки штурм. Добігаємо до Касатки. Кричимо "Касатка, Касатка".

Ніхто не відповідає, ми чуємо, працює генератор. Я приходжу туди, там позиція теж під землею, нори, б**. Приходжу, кричу "Касатка, кКсатка".

І там на вході у них лежить ФП-вішка. Батарея, ну, цей, заряд бойовий, кКячик з автоматом, а я нічого не взяв, у мене тільки радєйка була.

У тебе руки всі обгоріли, обличчя обгоріле, ти щось бачив очима?

Бачив дуже погано, бо воно все, знаєте, як замилена картинка.

Тобто ти бачити щось чітко не можеш, руками взяти щось не можеш, і у тебе кров.

Так. Коротше, добігаємо.

"Касатка, Касатка", і лежить ця ФП-вішка. І крячик каже, я її зараз заберу, держи автомат. Він мені дає автомат, я беру автомат, не можу його втримати, болить рука, відпускаю, цей автомат падає, і його підбирає Пітбуль колумбієць.

Крячик бере ФП-вішку, виносить її на дорогу. Я думаю, цей момент він її бере, думаю, п#здець, що він робить? Воно зараз як, йо..., тут всі двісті. Він її відносить на дорогу, ставить, підходить і назад.

Каже, що залазимо тіпу туди на Касатку? Я кажу, не залазимо, бо ми кричимо Касатка-Касатка, вони нам нічого, ні слова не сказали. Ми зараз поліземо, вони нас на 200. Він каже, тоді побігли на Редбул.

Біжимо ми на той Редбул, добігаємо до Редбула, і слава богу, на Редбулі стояв чувак на еспешці, каже, пацани, сюди, сюди. Забігаємо ми всередину, я вже сідаю там, нари зроблені, ліжко, сідаю, закриваю очі, очі попечені, все болить, закриваю очі, кажу, пацани, скільки нас? Каже, четверо.

Я думаю, а в мене було дев'ять чоловік на позиції. Я думаю, четверо з дев'яти, п#здець. Потім виходить радєйка, каже, пацани, ще двоє біжать. Встрічайте їх, орите куда им, они не знают.

Виходить Редбул, ше зве, бам, ще двоє. Думаю, шість з дев'яти, вже лучше. Тут виходить радєйка, яка каже, бл#дь, мінометка криє, вийдіть, ще біжить група, куда їм бігти? Виходять, гукають, бам, ще троє приходять, всі дев'ять.

Я такий, фу, слава Богу, мене вже перемотують поранення.

Які ти дістав поранення, розкажи.

Отримав поранення, коротше, сюди зайшов осколок в суглобову кістку, сюди, ну, коротше, сюди зайшов осколок в плече, зайшов осколок в ногу, дрібні осколки там в ніс, очі.

Прямо в око тобі ввійшов уламок?

Так, в мене вже достали три дрібних, слава Богу, дрібних прямо з ока достали.

Це розпухше у тебе око, це туди уламки всі зайшли, прямо, чи прямо в око?

Прямо в саме око.

І все, і ти весь повністю обгорів, оце все у тебе?

Так, так, це було, ну, це вже зажив, все було обгорівше. Ну, коротше, було неприятно.

Ну, я ж Вогонь, маю трошки обгоріти. Ну, якось так. Ну, коротше, це все проходить, мене там, надають першу допомогу, тампонують.

Виходить радєйка, каже, що там, типу, по ситуації. Перше сказали, в мене тут такі, ну, входи були, сказали, це кульові. А я лежу, не бачу, думаю, кульові.

Де я там їх встиг кульові отримати? Потім, кажуть, вияснили, що це осколки, сказали, що це кульові, сказали, що в мене опіки. Все, приїжджає машина, сьогодні ввечері буде машина на евак. Приїжджає броня, слава Богу, пацани, дякую, що ви приїхали, і дякую, що все так сталося.

Приїжджає броня, ми по одному виходимо, міномет. Всі заклякали, і я колумбійцю в спину, бл#дь, в машину, бо, бл#дь, останемось тут.

Мене Муля забрав, Вася. Вася, привіт. Забрав водітеєль, везем.

Коротше, приїжджаємо спочатку на точку, де всі вигружаються. Надають першу вже медичну допомогу. Дивляться, осматрюють.

Достали оцього осколка. Якось я так лежу, і врач каже, дай магнітом, медсестрі. Він щось там цей, чік-чік-чік, каже, а, так він отут.

Доставати? Я кажу, конечно, доставати. Він каже, тоді скальпеля, бере скальпеля. Чік- він випав.

Каже, тобі треба? Я кажу, та нащо мені треба ці осколки? Коротше, достали ці осколки, мотають пальця, це все мотають, кричу, воно все пече, все болить. Тут комбат, чую голос комбата. Каже, що там?

Комбат Петро Кузик, сам приїхав.

Так. "Що там?" Голос його. Я думаю, так, все, комбат, серйозно, в трусах лежу, все зрізали. Кажу, то зараз, доктор каже, ми вже закінчуємо, зараз. Терплю, вже не кричу, мене перев'язали, привозять в палату.

-Каже як діла?

-Все нормально.

-Яйця цілі?

-Все ціле, слава Богу.

Він каже, ну все, заживеш.

Ну ви, каже, герої, капець. Я кажу, а скільки всього хоч було? Що там було? Біля вас 20 підтверджених, в посадці було, 50 чоловік піхоти, було 8 одиниць броні, на вашу цю їхало. Ми все вбили, все спалили.

Ви, блін, тітани, красавчики, невероятні. Протримались, дали час. Молодці, блін.

Но другого героя тобі не дадуть.(сміх,- ред.).

Розкажи про сам бій, хто з хлопців вів вогонь, впритул, от прям по противнику.

На еспешці в мене був, перший, українець Крячик, Андрій Крячко. Другий, колумбієць Пітбуль, не знаю, як його звати, там щось Хуан. І третя, жінка-колумбійка, Нана.

Вона медсестра, вона як медик. І заряджала набої, подавала, бігала по позиції.

Жінка Нана воює як піхотинець на передовій.

Представте, блін. Неймовірно просто. Справа в мене були, там по центру в мене стабпункт, медик, далі Бетер, українець, Юний, автотранспортний батальйон, доповнення з бригади. Фієро, це колумбієць. І Сандеро, це колумбієць.

І медик Фіро, це такий, там, старий дядько, теж колумбієць. Вони справа, ті зліва, всі вели бій. Ну, крім Нани.

Ну, звичайно, вони вели бій по своїх посадах.

Вона подавала набої, бігала по всій позиції.

Респект людям, що ніхто не заочкував, не було паніки, не було страху. Вони колумбійці, вони, слова по-нашому, не розуміють. Знаєте, щось буденні справи, можна, поснити, принеси, подай, їсти, пити.

Я на пальцях поясню, і, по моєму, виразу обличчя видно, нравиться мені чи ні. І вони все розуміють. А в бою, як мені пояснити, передави позицію, типу, настріляй так, як це пояснити, ну, не по-іспанськи, а вилазь там, подави туди.

Ну, є проблема. Нічого, ну, це таке. Слава Богу, вони все розуміли.

Пітбуль, окремий респект. Він там на лівому краю. Крячик каже, не стріляє, тільки сухий щелчок, патрони закінчились. Пітбуль вже йому магазіна дає. Я кричу в радєйку, гранати кидай. Пітбуль вже йому гранати подає.

Крячик, відвалив два магазіна, я тільки на нього дивлюсь, він вже, типу, бере міняє, і вже сам стріляє. Питань взагалі ніяких, хоча ні слова по-українськи. Він каже, розумію, розумію, але я нічого не розуміє.

Все у нього це. Все зробив бомба, блін. Нана теж патрони заряджає.

На правому краю там колумбоси, ну вони те, що їм показували робити, вони робили. Каже, вони там багато ззовні не вилазили. Там вони вилізли з кулеметом, відстріляли.

Вилізли пару разів з автомата попрацювали штурм. Але потім п#дари оточили, прижали нас, вони вже не могли вилізти, ризикнути життям. Закидують гранати, вони там відійшли із зони ураження гранати. Я кажу - пацани, чекайте, ждіть, якщо поповзе, ви його двохсотьте. Все, плюс-плюс, СП-шка воює, ті чекають, якщо заповзуть, то побивають. Все, в мене СП-шка 360 має огляд, ну, дрони літають, ну, як, я думаю, краще я не знав, як можна було там організувати ту оборону, блін.

Які втрати ворога під час цього бою?

Зі слів комбата, біля нас 20 тіл підтверджених. Це то, що ми в ближньому бою.

Тобто, оце, коли вони на вас накатували, хлопці відстрілювалися зверху, то 20, нічого собі.

20 тіл підтверджених, загалом, там, кажуть, комбат сказав, що усіх вбили, у нас було у посадці 50 чоловік, 8 одиниць бронетехніки, кажуть, вся броня знищена, всі або вбиті, або поранені. Там я читав сводку, що за той день наймасованіший штурм на сіверському напрямку, 150 чоловік десанту, 24 одиниці броні.

Той ворог, який був, який зайшов на позицію, вдалось знищити?

Я не знаю, але сподіваюся, що вони заживо горіли, бо, зі слів командира роти, моя позиція два дні ще детонувала, блін. Уявіть, скільки там було, блін, БК і всього остального.

Да, ну добре, що ви всі вціліли і російський штурмовий загін по результату знищений повністю. Як ти думаєш, що дозволило вам вижити у повному складі, незважаючи на таку велику, багатократну, чи сильну перевагу ворога?

По-перше, ах#єнно вкопана позиція. Великий тунель, еспешка, з якої не вівся вогонь, не знали вони де вона, накрита, замаскована.

Вони прийшли, вони думали, що у нас, те, що у нас входи, це, оказалось, ми вже заклали їх мішками, та незручний вхід. Вони думали, що там буде інакше, прийшли і вийшли, що там все не так. Це одне з основних.

Друге - вкопана позиція, в мене велика позиція, я можу переміщатись, в мене багато БК. Я не закритий в норі, знаєте, що мене прийшли, закидали гранатами і все, і я закінчився. В мене велика позиція, я можу людей відтягнути, провести медичні заходи, поміняти людей.

Це теж плюс. Третє, це всі мої люди, я з ними проробив на полігоні, готувався з ними, вони всі знають, хто я такий, і я знаю кожного теж особисто. Я знаю, що ці чувачки нормальні, і вони показали себе, про людей можу сказати тільки позитивно, і про колумбійців в тому числі.

Це теж повпливало. Ще повпливало, тому що я сказав всіх дронами, не пустити їх всередину. Це я зайшов, перший день на позицію, зайшли всі ми, я зібрав українців, кажу, так і так, у нас дох#я дронів, у нас дох#я прикриття, нам треба дати час цьому прикриттю і цим дронам спрацювати.

Нам треба виграти час. Наша задача, це не вбити їх, наша задача, це їх не пустити всередину, дати час, поки вони назовні. Плюс-плюс.

Ну, спрацювало.

Неймовірна історія. Як ти себе почуваєш зараз? Розкажи про твій стан здоров'я, як тебе лікують, що з цими уламками в оці?

Так, по-перше, користуючись моментом, хочу подякувати взагалі лікарям, медикам, всім, всім людям, які працюють в цій галузі, вони зараз роблять реально велику, титанічну роботу.

Я побачив госпіталі, побачив лікарні, реально великий респект, подяка. Всі, хто будуть дивитися, ви красавці, дякую велике. Лікують мене, нема ніяких нарікань, все, що треба, і навіть більше.

Капають, шиють, бриють. Сьогодні зняли шви. Владос, привіт.

Доктор-хірург зняв шви, поставив, все затягується, все заживає. Були опіки набагато більші, набагато критичніші, все було червоне, шкіра злазила. Зараз, ну, можна подивитися, що все, дай Боже, і, дай Боже, воно так і буде.

Ну, ти бачиш вже, ти мене бачиш?

Слава Богу, тьху-тьху. Все нормально. Легко отделался(сміється, - ред.)