Вікно можливостей – за будь-яку ціну, або "перевзування в польоті"
Є такий жарт: "Якщо бачиш швейцарського банкіра, який приготувався стрибати з вікна – стрибай за ним, зможеш зробити гроші". Зараз ми бачимо керівника фінансово-податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева, який, дуже схоже, що налаштувався стрибнути у "політичне вікно". Звідки ж такі враження?
Так, багато хто вважає пана Гетманцева ворогом української економіки та підступним політиком, але йому точно не можна відмовити в інтелекті та хитрості. Тож варто уважно вдивлятись у його дії – з цих спостережень можна отримати цікаві висновки.
Найбільше вражає його бурхлива трансформація: якщо раніше він здавався до нудоти лояльним політиком другого ешелону та сірим кардиналом всього фіскального блоку, то тепер він схожий на квазі-опозиціонера та запального популіста.
Проте, якщо подивитись дещо ширше, стає зрозумілим – чому він саме зараз форсує такі перетворення. Минулого тижня стало відомо, адвокат, заступник міністра фінансів України (2018-2019) та голова Державної податкової служби (2019-2020) Сергій Верланов призначений радником прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. Хоча 22 травня агенція "Інтерфакс-Україна" зазначила, що у відповідь на її запит секретаріат уряду повідомив про наявних у голови уряду одного штатного радника та п’яти радників на громадських засадах – і Верланова серед цих прізвищ не було. Та хіба це когось зупиняло (сарказм, якщо що)?
Насправді цей витік про Верланова – дуже сильний сигнал. Ця звістка, схоже, свідчить про те, що в уряді втомились від ініціатив, що саме зараз генерує Гетманцев. Поки голова податкового комітету був зосереджений на податках, хай і просував доволі сумнівні з точки зору здорового ініціативи, його активність була прийнятна, хоч і руйнувала партійні рейтинги. Але навряд чи монополія Гетманцева на формування фіскальної політики найімовірніше вже не влаштовує на тлі його спроб побудувати особисте політичне майбутнє.
Соціаліст, фіскалізатор та лояліст
Найбільш сильним трендом тієї політики, що просував Данило Гетманцев з вересня 2019 року, була тоталітарна фіскалізація. Цей тренд посилювався від місяця до місяця аж до початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Нікуди цей тренд не подівся і після початку повномасштабної війни, хоча була недовга перерва. Про той стартовий період варто пам’ятати для адекватної оцінки поточних публічних активностей голови фінансово-фіскального комітету ВРУ.
Першою атакою на економіку були Закони України №128-IX та №129-IX, ухвалені у 2019 році. Вони суттєво розширили обов’язок застосування РРО/ПРРО для ФОП, насамперед у сфері торгівлі, послуг та інтернет-комерції, а також запровадили механізм так званого "кешбеку" для покупців і посилили контроль за обігом товарів. Це запроваджувалось під гаслами детінізації економіки та зменшення контрабанди, але насправді на виході маємо зростання адміністративного навантаження на малий бізнес, додаткові витрати, згортання дрібного підприємництва та переходу частини діяльності в тінь. Із контрабандою нічого так і не сталося аж приблизно дотепер, бо інакше як пояснили лихоманку із черговим "перезавантаженням митниці".
Трохи пізніше, у січні 2020 року набув чинності закон України №466-IX (так званий "закон про BEPS") – він суттєво змінив правила оподаткування для бізнесу, насамперед у частині міжнародних операцій, але не тільки. Для малого та середнього бізнесу цей закон посилив вимоги до звітності та збільшення уваги податкових органів до структури операцій і так званої ділової мети угод.
Як і завжди, така тоталітарна фіскалізація запроваджувалась під гаслами вимог детінізації та євроінтеграції, але запроваджені норми здавались надлишковими та відверто репресивними. І без того вкрай корумпована податкова система отримала додаткові важелі тиску на бізнес – розширились її можливості трактувати діяльність платника податків на свій розсуд.
Хіба не найбільш руйнівним наслідком закону №466-IX було переведення роботи системи СМКОР (автоматизована система зупинки реєстрації податкових накладних ПДВ) у відверто репресивний режим. Замість того, щоб блокувати фіктивні операції з ПДВ, ця система фактично перетворила для багатьох сумлінних підприємств податок на додану вартість у податок з обороту – через масове блокування податкових накладних.
У червні 2021 року запрацював так званий "податок на Google", що був запроваджений законом №1525-IX. Під гаслами "міжнародні корпорації повинні платити ПДВ за цифрові послуги" і без того не надто заможна українська економіка отримала збільшення вартості цифрових послуг на 20%. І це на тлі кволого відновлення після економічної кризи, викликаної епідемією COVID-19.
Хіба не найбільш цікавою та руйнівною була історія закону №391-IX, що запроваджений в кінці 2019 року. Формально це мало такий вигляд, ніби податкова суттєво посилила контроль за обігом пального, зокрема через розширення системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП/СЕ) – в режимі реального часу туди мали потрапляти дані про розташування акцизних складів (читай – нафтобаз та місць зберігання пального), а також про фактичні залишки пального та місця його зберігання. Напередодні війни було не надто складно отримати доступ до такої чутливої інформації. Абсолютно випадково в лютому-березні по більшості місць зберігання "прилетіло". Звісно, випадково, авжеж.
Окрема пательня у пеклі має бути зарезервована за впровадження у грудні 2019 року закону №361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…", яким були запроваджені презумпція винуватості клієнта банку та невизначеність меж відповідальності банків за достатність заходів фінансового моніторингу. Шалено зросло бюрократичне навантаження на фінансову систему та її клієнтів. Зокрема, банки та фінансові установи почали масово та переважно безпідставно, насправді, вимагати підтвердження походження коштів, блокувати або затримувати операції, вимагали регулярних додаткових ідентифікацій банківських клієнтів – навіть із дуже помірними оборотами по рахунках.
У подальшому це нанесло суттєву шкоду переходу на безготівкові розрахунки, стимулювало тенізацію грошового обігу – власне, про це експерти попереджали заздалегідь.
І, що важливо нагадати: усі ці процедури аж ніяк не були пом’якшені після початку повномасштабного вторгнення – незважаючи на проблеми зі зв’язком або поспішну евакуацію мільйонів українців, запроваджувались хіба що тимчасові "косметичні послаблення".
А далі була війна, але не для всіх
Перші пів року після повноммасштабного вторгнення Гетманцев був змушений пропустити ініціативи, які стимулювали українську економіку – тому що надто потужним був шок внаслідок окупації частини територій, втрати виробництв, знищення нафтобаз, масової евакуації населення. Був запроваджений ряд послаблень, зокрема запроваджена ставка 2% єдиного податку для спрощеної системи та послаблення оподаткування автомобільного пального. Але, на жаль, вже через рік всі ці полегшення були скасовані і навіть запроваджені збільшення податків. Провайдером всього цього був, нагадаю, Гетманцев – голова фінансово-податкового комітету.
Закон №3219-IX з серпня 2023 року скасував знижену ставку 2% для спрощеної системи, повернув штрафи за відсутність РРО та відновив перевірки. Усе це відбувалось під час активних бойових дій і вже після початку масованих російських атак по українській енергетиці. Через ці атаки бізнес та населення несли величезні додаткові витрати на забезпечення енергонезалежності, проте Гетманцева це ніяк не зупинило, судячи зі змісту законодавчих змін.
Наприкінці 2023 року законом №3474-IX "заднім числом" було запроваджене шалене збільшення оподаткування прибутку банків – до 50%. Через це банки були позбавлені можливості швидко відновлювати капітал після втрат на початку війни. Згодом через це ж банки не мали можливість дійсно швидко відновити кредитування – але про це зараз ініціатори надоподаткування банків воліють не згадувати. Ба більше – намагаються залишити це надоподаткування й надалі, не зважаючи на те, що під час війни приватним банкам дозволено використовувати прибутки лише на докапіталізацію.
В липні 2024 року законом №3878-IX був запроваджений графік підвищення акцизного збору з автомобільного пального та тютюнових виробів. Усе це було запроваджено на тлі різкого зростання попиту на пальне через його використання в електрогенераторах, що рятували нас усіх під час відключень електрики. Навіть масові атаки на українську енергетику та знищення теплоелектростанцій виявились недостатнім аргументом проти шаленого збільшення акцизів на пальне.
Наприкінці 2024 року був прийнятий закон №4015-IX, яким був підвищений більше ніж втричі військовий збір з особистих доходів громадян – з 1,5% до 5%. А для ФОПів третьої групи єдиного податку його запровадили – 1% з валового доходу, що на 1/5 збільшило податкове навантаження на них.
І це лише найяскравіші законодавчі ініціативи, які із захватом просував Данило Гетманцев. Зауважу, що все це відбувалось на тлі стрімкого збільшення обсягів зовнішнього фінансування України. Тобто економічного сенсу в посиленні оподаткування не було жодного – держбюджет все більше й більше фінансувався коштом зовнішніх партнерів.
Цей курс на "обскубування гусаків", тобто на витискання ресурсу з легального сектору економіки призвів до того, що її відновлення у 2024-2025 роках різко загальмувалось – якщо у 2023 році вона почала жваво відростати (+5,3%), то у 2024 році через репресивні зміни у фіскальній системі темп відновлення впав майже вдвічі – до +2,9%, а у 2025 році вона перейшла фактично до стагнації (+1,8%). І це сталось на тлі блискавичного зростання зовнішнього фінансування України, що мало б дати потужний поштовх у відновленні економіки.
Тобто, як бачимо, голова фінансово-податкового комітету ВРУ видається провайдером економічної політики, яка призвела до зупинки відновлення економіки на тлі стрімкого зростання зовнішнього фінансування України – це дійсно феноменальний результат, вартий занесення у підручники. Це не могло залишитись поза увагою ключових стейкхолдерів – громадянського суспільства, колег по політичній силі, іноземних донорів України. Схоже ця увага почала шалено непокоїти Гетманцева – принаймні, таке враження складається через різку зміну його риторики з осені 2025 року.
Перевзування в польоті
Уже навесні 2026 року Гетманцев оголосив (13 березня, в інтерв’ю "Обозревателю") просто фантастичну для нього річ: "…у нас немає реального потенціалу для подальшого підвищення податків". Там же він пообіцяв, що не підтримає обов’язкове запровадження ПДВ для ФОПів до закінчення війни. Що ж сталось? Якщо це не перевзування в повітрі заради власного політичного проєкту, тоді що ж це було?
На користь версії про початок особистої передвиборчої кампанії свідчить різке збільшення виступів на соціально чутливі теми, які аж ніяк не пов’язані із тематикою комітету, який він очолює: соціальне забезпечення вразливих категорій, скасування так званих "прокурорських схем" у призначенні захмарних пенсій, а також міграційна політика.
До того ж він почав майже як свідомий опозціонер атакувати уряд й інші державні інституції, про які ще пів року тому він висловлювався цілком схвально, – і все це щодо одних й тих саме питань.
Наприклад, в інтерв’ю агенції "Укрінформ" 25 вересня 2025 року він цілком справедливо радів досягненням у боротьбі із тінню в гральній індустрії:
"Ми здебільшого припинили міскодинг та банківські афери в ігровій індустрії. Адже у 2021-2022 роках усі оператори, які працювали на цьому ринку, ухилялися від оподаткування, обманювали бюджет і через міскодингові та інші схеми крали гроші. Ми це припинили, і держава отримала замість 200 млн гривень у 2021 році – 17 млрд торік (тобто у 2024 році – Авт.)".
Приблизно за рік до того Гетманцев схвально висловлювався щодо регуляцій, які НБУ запровадив заради перешкоджання так званим "дропам" – зокрема, щоб припинити використання платіжних карток для обслуговування нелегальних гральних бізнесів.
Але у травні 2026 року він на засіданні тимчасової слідчої комісії раптом повністю забув про це все і почав звинувачувати НБУ у відсутності уваги до проблеми:
"Цей кейс про створення організованої групи, злочинної групи, яка використовуючи посади в державному банку, а також використовуючи мовчазну згоду регулятора і правоохоронних органів довгий час, здійснювала злочинну діяльність в, зокрема – не тільки, але зокрема, – гральному бізнесі".
Дуже цікава така деталь: SMM-ники Гетманцева в його телеграм-каналі активно та регулярно посилаються на прогнози та оцінки Нацбанку, проте він сам критикує макроекономічні рішення НБУ. Як, наприклад, у "Фокусі" 3 березня 2026 року:
"Нацбанк живе ніби в іншій країні. Він використовує депозитні сертифікати для вилучення гривні, і це дає змогу банкам заробляти, але не стимулює кредитування".
Хоча за два роки до того Гетманцев аплодував цій політиці:
"Національний банк не може повністю відмовитися від депозитних сертифікатів, бо… це є одним з найефективніших інструментів впливу регулятора на вартість грошей, обсяг грошової маси і відповідно – на інфляцію".
Так само, якщо у 2023-2024 роках Гетманцев аплодував відновленню кредитування та зусиллям Нацбанку в цьому напрямку, то з березня 2026 року голова фінкомітету Ради постійно дорікає на недостатні темпи кредитування. Хоча зростання нових кредитів у 2025 році перевищувало темпи відновлення кредитування у попередні два роки. Як то кажуть у таких випадках, "тут є щось особисте".
Тому й складається враження, що Данило Гетманцев розпочав особисту передвиборчу кампанію під опікою доволі кваліфікованих політтехнологів. Усе разом схоже на те, що він атакує державні інституції, які за визначенням є максимально обмеженими у публічних реакціях, що він вдається у виступах до тем із найбільш високим потенціалом популістичного впливу, що він вправно міняє точку зору – якщо це може надати додаткові бали у майбутніх перегонах. Мабуть, готовий стрибнути у "вікно можливостей" вже тут та зараз.
І ось тут виникає питання – яку фіскальну архітектуру запропонує Сергій Верланов замість напрацювань, що Гетманцев формував з вересня 2019 року. За часів свого керівництва ДПС Верланов просував ліберальнішу, західну модель податкової – ідеологію "податкова як сервіс, а не каральний орган". Тож його поява на авансцені гіпотетично мала би посилити позицію Кабміну в діалозі з підприємцями, які наразі, м’яко кажучи, роздратовані поточною фіскальною реальністю.
Крім того, уряд зараз стоїть перед задачею провести дуже складні переговори з МВФ щодо Національної стратегії доходів, яку, до речі, потрібно вже переробити фундаментально. Оскільки воєнна реальність потребує тонких інструментів наповнення бюджету, а не просто лінійного підвищення фіскального тиску, як то було дотепер. Якщо дійсно уряд наважиться на таку фіскальну трансформацію, Гетманцев зможе приватизувати це досягнення та привласнити електоральні бали. І він на це найвірогідніше й розраховує, судячи із його заяв про те, що "немає реального потенціалу для подальшого підвищення податків".
