Епоха українських дронів, що змінила війну. Як безпілотники розвивались на полі бою

Автор: Владислав Недашківський

Індустрія дронів

15 грудня стало відомо про нову зухвалу операцію Служби безпеки України, яку можна ставити в один ряд з легендарною вже "Павутиною". Цього разу СБУ, використовуючи підводні дрони Sub Sea Baby, підірвала в порту Новоросійська ворожу субмарину класу "Варшавянка" орієнтовною вартістю $400 млн. Таке сталося вперше в історії.

У повномасштабну війну в лютому 2022 року Україна входила з доволі лімітованою лінійкою безпілотників. Це були переважно розвідники часів АТО/ООС і перероблені під потреби військових китайські Mavic. Власне виробництво дронів обмежувалося десятком компаній, а про створення Сил безпілотних систем – окремого роду сил ЗСУ – ніхто навіть не мріяв.

Сьогодні ж безпілотники забезпечують близько 60% усіх уражень ворожих цілей, каже головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Обсяги виробництва дронів різних типів у 2025-му зросли до 4 млн штук на рік, що більше, ніж виготовляють усі країни НАТО разом узяті.

"Дрони справді очолили революцію в оборонних технологіях у 2022 році. Безпілотні літальні апарати мають відносно низький поріг входу, що привернуло до галузі ранні таланти та забезпечило значний поштовх в Україні за відносно короткий час. Це зробило безпілотники товаром. Сьогодні створення безпілотників – це питання оптимізації виробництва й ефективності ланцюга поставок. Це територія для приватного капіталу та досвідчених промисловців", – розповідає Антон Верховодов – партнер інвестиційного фонду D3, який інвестує кошти в оборонні стартапи.

Водночас Денис Чумаченко – технічний директор компанії DEVIRO, що стояла біля витоків вітчизняної індустрії дронів, каже: нинішній прогрес у безпілотних технологіях не зовсім правильно вважати революцією.

"Революцією був перший стрибок, коли українські виробники, науковці, інженери зрозуміли, що ці технології можна масштабувати й імплементувати для виготовлення ударних засобів. Усі ці стрибки можливі, коли є мотивація, філософія та ідея. Зараз ідея проста: якщо не зробимо – не виживемо", – наголошує він.

"Якщо порівняти війну 2022 року з війною у 2023, 2024, 2025 роках – це зовсім різні підходи, різні принципи та різні наслідки. Коли ми говоримо про технології, ми маємо на увазі інструменти, які дозволяють рятувати життя на полі бою нашим солдатам і цивільним у тилу", – додає секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, ветеран АТО Роман Костенко.

Читайте також: "Найважливіша технологія – це люди". Головне з 11-го Київського Безпекового Форуму для молоді

Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" дослідив, як змінилися безпілотні технології за час повномасштабної війни, що зараз перебуває у фокусі уваги військових і виробників, а також які тренди в галузі можливі наступного року.

Фронт диктує виробнику, що йому треба, а не навпаки

Директорка відділу оборонних технологій Snake Island Institute, парамедикиня "Госпітальєрів" Вікторія Гончарук пригадує, що під час ранніх фаз повномасштабного вторгнення українські військові використовували майже всі безпілотники у тому ж вигляді, в якому їх отримували.

"Швидкість мала більше значення, ніж оптимізація, і не було часу адаптувати системи до реалій поля бою. Однак майже відразу стало зрозуміло, що багато платформ не можна ефективно використовувати в їхній початковій конфігурації. Щоб вижити в умовах радіоелектронної боротьби, зважаючи на місцевість, погоду та тактики противника, системи довелося модифікувати", – пояснює вона.

За словами Гончарук, спочатку ці адаптації були відносно незначними: зміна відеопередавача, заміна антен, налаштування систем живлення, модифікація прошивки або каналів звʼязку. В інших випадках зміни були набагато суттєвішими та впливали на навігацію, логіку керування, інтеграцію корисного навантаження або живучість техніки.

"З часом стало нормою, а не винятком, що дрони й інші безпілотні системи доводилося модифікувати безпосередньо біля лінії фронту, щоб вони були корисними", – каже директорка відділу оборонних технологій Snake Island Institute.

Ця необхідність призвела до органічної трансформації всередині армії, звертає увагу Вікторія Гончарук. Більшість взводів або підрозділів, які покладалися на технології, почали створювати власні імпровізовані майстерні, де військові й інженери модифікували, ремонтували та перебудовували системи в бойових умовах. Ці майстерні стали критичними вузлами інновацій, тісно повʼязаними з реальним бойовим зворотним звʼязком.

"Наступний крок був неминучим. Замість нескінченної адаптації зовнішніх систем, українські підрозділи почали розробляти власні рішення з нуля. У деяких випадках це означало спеціалізоване програмне забезпечення або рівні звʼязку; в інших – повністю власні дрони, перехоплювачі та безпілотні наземні транспортні засоби, розроблені спеціально для умов цієї війни", – розповідає парамедикиня "Госпітальєрів".

Зрештою, процес призвів до появи військових майстерень у бойових частинах – невеликих, гнучких команд, які тепер проєктують, тестують і впроваджують власні технології.

"Ці майстерні замикають цикл між оператором, інженером та полем бою в режимі реального часу, змінюючи тривалість впровадження інновацій з років до тижнів", – звертає увагу Вікторія Гончарук.

Технічний директор DEVIRO Денис Чумаченко каже, що на фронті – як до повномасштабного вторгнення, так і після – була величезна потреба в безпілотниках. Про характеристики, якість чи ціну не надто задумувалися, бо навіть не дуже якісний дрон – це краще, ніж узагалі ніякого.

"Зараз зʼявилась тенденція ринку. Користувач став уже прискіпливішим. Він побачив світові аналоги, зразки українських топкомпаній, тому почав ставити жорсткіші вимоги. Якщо виробник не робитиме якісні вироби, не робитиме їх швидко, вони будуть неконкурентними по ціні, то в такого виробника ніхто нічого не купуватиме. Зараз уже фронт диктує виробнику, що йому треба, а не навпаки", – пояснює він.

Перехоплювачі, НРК, оптоволокно – тренди 2025 року

Якщо 2022 рік можна умовно назвати "роком FPV", адже тоді розпочався їх масовий випуск і застосування на полі бою, то 2025-й – рік трьох ключових напрямків:

• розвиток протиповітряної оборони, а саме інтеграція в неї дронів-перехоплювачів;
• ширше використання наземних роботизованих комплексів, які закрили логістичні й евакуаційні потреби;
• усе більше вкорінення дронів на оптоволокні, як передового ударного засобу.

Перехоплювачі

"Зіткнувшись із постійною загрозою з боку дронів типу "Шахед", перехоплювачі перетворилися з експериментальних інструментів на ще один рівень ширшої системи протиповітряної оборони. Їхній розвиток відбувається безперервно: покращується швидкість, система навігації, автономність та вартість", – каже Вікторія Гончарук.

Вона зауважує, що "шахеди" також еволюціонують, щоб протидіяти перехоплювачам: змінюються профілі польоту, навігація, електронний захист та тактика масових запусків.

"Це створило постійну технологічну дуель, де протиповітряна оборона повинна адаптуватися тиждень за тижнем, а не покладатися на статичні рішення", – пояснює Гончарук.

У DEVIRO додають, що протидія безпілотникам за допомогою перехоплювачів призвела до розвитку рішень, які дозволяють уникати інтерсепторів – такий собі "антиантидрон".

Наприклад, компанія оснащує свої вироби технологією "Снітч" – це оптичні сенсори, які за допомогою штучного інтелекту опрацьовують картинку навколо себе й ухвалюють рішення про маневр ухилення в разі загрози. Алгоритм маневрів програмується на основі досвіду військових, які перехоплюють російські дрони. Якщо маневр не спрацював, то борт повертається, бо не може продовжувати атаку.

Читайте також: Євросоюз вперше виділить гранти українським компаніям на розробку дронів-перехоплювачів та радарів

"Перехоплювачі ми маємо робити, використовувати, навчати особовий склад, щоб вони могли їх застосовувати. Гравітаційним центром війни все ж таки залишається піхотинець. І коли його сімʼя перебуває в Києві чи будь-якому іншому тиловому місті, він має бути впевнений, що з рідними все буде в порядку. Тому перехоплювачі "шахедів" – це дуже важлива тема, яка повинна розвиватися та дійти до ідеалу, щоби бути ефективною проти цього виду озброєння, яке використовує ворог", – переконаний заступник командира 1-го корпусу "Азов" НГУ Микита Надточій.

За словами технічного директора DEVIRO Дениса Чумаченка, перехоплювачі будуть розвиватися й надалі.

"Ближнє поле плюс-мінус перекрили, рішення працює. Утім, у сучасній доктрині перехоплення є ближнє, середнє і дальнє поле. Тому, на мою думку, в найближчий перспективі, наступного року, намагатимуться працювати по дальньому полю, щоби ближньому полегшити трохи життя", – каже він.

НРК

Застосування наземних роботизованих комплексів вже перейшло від стадії випробувань до систематичного використання, особливо для логістики, поповнення запасів та евакуації поранених із зони ведення бойових дій, розповідає директорка відділу оборонних технологій Snake Island Institute, парамедикиня "Госпітальєрів" Вікторія Гончарук.

"Важливо, що навіть ворожі сили почали використовувати НРК для логістичних цілей, демонструючи, що наземна автономність перетнула практичний поріг. Кілька українських бригад вже продемонстрували багаторазове, організоване використання НРК, що ознаменує їхній перехід від експериментальних платформ до оперативних інструментів", – каже вона.

Читайте також: НРК – це дороге залізо, але порівняно з людським життям – копійки

Водночас наземні роботизовані комплекси ще не розкрили свій потенціал на повну, зауважує Денис Чумаченко.

"НРК не так багато, як, скажімо, FPV чи різновидів розвідкрил. Тому роботизовані комплекси мають масштабуватись і вони будуть у тренді", – наголошує він.

НРК насамперед закривають дві потреби – логістичну та евакуаційну. Проте зараз їх уже почали використовувати і як бойові модулі.

"Це поки не так ефективно, як хотілося б. Але ця історія має право на життя. Бачив відео, як противник готується використовувати НРК різного типу, щоб робити такі собі мікромеханізовані штурми. Тобто, умовно кажучи, їде один НРК, який задимлює, за ним ідуть комплекси з бойовими модулями, зокрема кулеметами. Чи буде це корисно на полі бою? Треба дивитися. Зараз як це працює? Іде колона техніки, неважливо якого типу – чи це танки, БТРи або БМП. Її виявляють і розбивають тими ж FPV. Те саме буде й тут. Як маневр використати – можливо, але щоб це змінило хід війни, мабуть, – ні", – розповідає Микита Надточій.

На його думку НРК потрібно розвивати саме під логістику й евакуацію, даючи їм більше маневреності, швидкості, теплоізоляційного захисту, вантажопідємності, та збільшуючи їхній радіус дії. Останній залежить від якісного звʼязку. А він, зауважує Денис Чумаченко, коштує дорого.

Оптоволокно

Розвиток наземних роботизованих комплексів повʼязаний з розширенням "кілзони" – зони майже повного ураження всіх цілей. Якщо раніше вона становила від 500 м до 2 км, то зараз уже йдеться про 5 км, а на окремих ділянках фронту – до 7-10 км. І військові вже говорять про 20-25 км, як про цілком реальну перспективу. Вогневий контроль у кілзоні насамперед забезпечують дрони на оптоволокні.

"Якщо ми кажемо про передній край, то основним ударним дроном зараз стали дрони на оптоволокні. І у росіян вони нині кращі, ніж у нас. Усе через прямі поставки кращих комплектуючих і самого оптоволокна з Китаю та можливості масштабувати виробництво на державних підприємствах. Це призводить до збільшення так званої кілзони. І тут вступають технології, які можуть замінити людину на полі бою, тож відбувається розвиток наземних роботизованих комплексів. Сьогодні логістичне забезпечення й евакуація здійснюються за допомогою НРК – це ще один вагомий аргумент як змінився театр бойових дій у 2025 році", – каже командир 429-го окремого полку безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко.

Оптоволокно – це те, що дозволяє заглянути в будь-яку щілину, зупинити будь-який механізований штурм, адже аналог чутливий до роботи РЕБ, додає заступник командира 1-го корпусу "Азов" НГУ Микита Надточій.

"Поки оптикою не зібʼєш РЕБ, увесь аналог лягає. Оптика дієва та результативна", – наголошує він.

Очікування та прогнози на 2026 рік

Очевидно, перехоплювачі, НРК й оптоволокно залишатимуться у фокусі уваги як військових, так і виробників, адже вони довели свою результативність. Насамперед збільшуватимуться радіуси їхньої дії, що безумовно впливатиме на тактику застосування. Поглиблюватиметься і синергія дронів – звʼязка безпілотників різних типів як між собою, так і з іншими видами озброєнь для підвищення ефективності.

Читайте також: Що таке синергія дронів і як вона впливає на війну

Директорка відділу оборонних технологій Snake Island Institute, парамедикиня "Госпітальєрів" Вікторія Гончарук вважає, що 2026-й стане роком систематичного впровадження ударних НРК.

"Хоча лише кілька підрозділів наразі використовують наземні роботизовані комплекси в ударних ролях, очікується, що 2026 рік принесе ширше, структуроване використання в багатьох підрозділах вздовж фронту. Ударні НРК дозволяють доставляти вибухівку або вогневу міць у складні умови, не наражаючи особовий склад на небезпеку. Це допомагає компенсувати нестачу людських ресурсів, одночасно напряму рятуючи життя. Акцент зміститься на надійність та автономність в умовах радіоелектронної боротьби та належну інтеграцію в загальновійськові операції", – переконана вона.

Другий напрямок, який варто очікувати в наступному році, за словами Гончарук, – переоцінка вартості удару в повітряних атаках.

"FPV зараз є стандартними дешевими системами атаки. І вони залишаються важливими. Однак для знищення великих або укріплених цілей часто потрібні десятки FPV, що збільшує витрати. Очікується, що у 2026 році Україна більше покладатиметься на багаторазові важкі дрони-бомбардувальники, такі як Vampire, Nemesis та Heavy Shot. Ці платформи є багаторазовими, несуть більше корисного навантаження та значно знижують вартість ефективного удару порівняно з масовим насиченням FPV", – каже директорка відділу оборонних технологій Snake Island Institute.

Також безпілотні технології рухатимуться до автоматизації, яка, на думку технічного директора DEVIRO Дениса Чумаченка, нині є вкрай важливою.

"На превеликий жаль розумні люди закінчуються. І для того, щоб можливо було виконувати завдання потрібно робити більший рівень автоматизації. Наприклад, щоби перехоплювачі самостійно виходили в район цілі, а не так, що політ виконується за візуальними орієнтирами. Це має бути інтегровано в системи обміну інформацією. Автоматичне наведення на ціль, щоб оператор лише клікав, а далі відбувалося донаведення. Тому, думаю, автоматизація в будь-якому разі буде", – вважає він.

"Майбутнє, на мою думку, за автоматизацією. Наприклад, автоматизація управління військами. Усі, мабуть, чули про рої дронів. У 2026 році можливо ми побачимо, як один оператор сидітиме за дистанційним пультом і просто контролюватиме зону, де в повітрі перебуватимуть сотні дронів, які автоматично літатимуть, скануватимуть, виявлятимуть цілі, повертатимуться на підзарядку. Це вже пропрацьовується. І ми можемо дійти до того, що ці сірі зони (мається на увазі кілзона, – ред.) будуть повністю автоматизовані. І людям потрібно буде просто поставляти туди зброю", – додає секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, ветеран АТО Роман Костенко.

Схожу думку висловив і заступник командира 1-го корпусу "Азов" НГУ Микита Надточій. За його словами, штучний інтелект у безпілотниках, які самостійно виявлятимуть, ідентифікуватимуть і вражатимуть цілі, а також рої дронів можуть стати реальністю вже в прийдешньому році.