Чому Україна ризикує втратити власне виробництво молочних продуктів і що з цим робити?

Автор: Владислав Недашківський

У 2018 році була розроблена Зелена книга регулювання ринку молока в Україні. Документ у загальному вигляді окреслив проблематику ринку. Наприкінці вересня 2025 року Спілка молочних підприємств України (СМПУ) розпочала спільний з Державним НДІ інформатизації та моделювання економіки проєкт щодо розробки Білої книги – стратегічного плану розвитку галузі.

"Біла книга – це вже інструмент, який формує цілісну державну політику розвитку молочної галузі в умовах воєнних дій, глобальних трендів і європейської інтеграції. Вона визначає чіткий бенчмарк і прокладає шлях до його досягнення. Це не статичний документ, він постійно переглядається, оновлюється з точки зору досягнення кінцевої мети", – пояснив БізнесЦензору виконувач обовʼязків директора НДІ інформатизації та моделювання економіки Ігор Гужва.

Наприкінці грудня були представлені перші результати роботи, зокрема ризики, з якими сьогодні стикають молочники. Розповідаємо, чому створення Білої книги та подальша її імплементація важлива не тільки для молочної галузі України, а й для держави загалом.

Про Білу книгу молочної галузі

У межах підготовки Білої книги фахівці розробили економічний паспорт молочної галузі, тобто визначили її поточний стан і що саме вона собою являє. Для цього зокрема було проведене опитування як виробників молока, так і переробників. Були ідентифіковані напрями диверсифікації виробництва молочної продукції та її похідних, а також визначений стратегічний бенчмарк розвитку.

Експерти також оцінили невикористаний експортний потенціал галузі в межах моделі Міжнародного торгового центру (ITC). Макроекономічне моделювання дозволило розрахувати середньостроковий вплив розвитку галузі на економіку України.

У Білу книгу ввійшов аналіз державного регулювання галузі та перелік необхідних змін. Фахівці НДІ проаналізували євроінтеграційний контекст, звірили, які акти вже імплементовані, які потребують імплементації. Додатково синхронізувалися з командою СМПУ, яка займається євроінтеграційними питаннями.

"Біла книга є стратегічним документом, що доповнює Дорожню карту, роботу над якою завершує комітет з Євроінтеграції молочної галузі. Якщо дорожня карта фокусується на конкретних кроках до 2030 року (гармонізація законодавства, визнання організацій виробників (POs) та міжгалузевих організацій (IBOs), типові договори, декларації перших покупців, гігієна кормів/продуктів, простежуваність тощо), то Біла книга надає економічний та інвестиційний контекст для цих кроків. Вона інтегрує елементи дорожньої карти, зокрема юридичну гармонізацію та інтеграцію в ЄС-ланцюги, роблячи її практичним інструментом для реалізації. Разом вони формують комплексний план для бізнесу та влади", – пояснює координаторка Євроінтеграційного комітету СМПУ Єлизавета Святківська.

Також у межах Білої книги були проаналізовані чинні державні стимули та підготовлені рекомендації щодо їх удосконалення та нових інструментів.

"Ми проглянули, які є інструменти стимулювання підтримки в ЄС, які можуть бути доступні для нас сьогодні та які будуть доступні, коли Україна стане членом Європейського Союзу", – каже Ігор Гужва.

Глобальні тренди, які рухатимуть ринок

Для формування Білої книги молочної галузі України експерти виходили зокрема з детального аналізу глобальних трендів, що відбуваються в молочній галузі у світі.

Так, перший ключовий глобальний тренд – відхід від сировинної орієнтації. Тобто просто продавати молоко вже не тільки нікому не цікаво, а й невигідно.

Наразі у світі зростає попит на функціональні, "здорові" й інноваційні молочні продукти, як сири преміум-класу, йогурти з доданими властивостями, спеціалізоване та дитяче харчування, білкові концентрати і сухі інгредієнти.

"Це перспектива молочної галузі. У кого з виробників є така продукція – це потужні перспективні гравці на ринку", – наголошує Ігор Гужва.

Другий тренд – технологізація виробництва, що проявляється в розвитку "розумних ферм", систем прецизійного тваринництва, штучного інтелекту та big data. Тобто ферми старого зразка, до яких усі звикли – це вже історія.

Третій тренд – стрімке зростання альтернативних молочних продуктів. Обсяг цього сегменту обраховується вже десятками мільярдів доларів, що своєю чергою створює додатковий конкурентний тиск на класичну молочну продукцію та прискорює необхідність структурного оновлення галузі.

Окрім того, експерти виділяють економічні мегатренди:

• зростання глобального попиту на білок і, відповідно, формування все більшого його дефіциту;
• перерозподіл доданої вартості на користь переробки;
• загострення конкуренції за ринки третіх країн (Близького Сходу, Азії та Африки).

"Усі борються за традиційні ринки збуту. США, зокрема, намагаються заходити на ринки Європейського Союзу. Активно дуже просувається угода Меркосур, що тягне молочну продукцію з Латинської Америки на ринок Європейського Союзу. Тобто ринок ЄС стає дуже щільним, і нам треба за нього точно боротись", – звертає увагу Ігор Гужва.

Кардинально змінює поведінку і Китай. Якщо він тривалий час був найбільшим у світі споживачем молока та молочної продукції, то нині китайці пішли у власну переробку не тільки всередині своєї країни, а й за її межами, щоби продукція не асоціювалася з КНР.

"Ще важливий глобальний тренд – це Російська Федерація і Білорусь. Перебуваючи під санкціями, вони в пошуках імпортозаміщення розвивають молочну індустрію. І з певним періодом часу, якщо відбудуться послаблення щодо їхнього виходу на глобальні ринки, вони дуже суттєво можуть змінити конʼюнктуру", – каже очільник НДІ інформатизації та моделювання економіки.

Українська молочна галузь сьогодні

Мовою сухих цифр, молочна галузь України – це 7,2 млн тонн виробництва молока, 50% з яких припадає на промислову частку. Це 0,7% у світовому виробництві молока.

Молочна галузь обіймає 0,25% у ВВП України. На 346 підприємствах і 389 ФОПах сектору працевлаштовані 35,6 тис. людей.

Загальний випуск продукції оцінюється в 108 млрд грн на рік, а вартість експорту – $214,3 млн. Причому вітчизняне виробництво й експорт молочної продукції становлять переважно біржові продукти з невеликим рівнем доданої вартості, високою ціновою конкуренцією на міжнародних ринках і високою волатильністю цін.

Молочне скотарство в Україні – дуальне. З одного боку є високопродуктивні промислові ферми, які нарощують поголівʼя корів, збільшують обсяги та якість сирого молока, мають позитивну динаміку продуктивності корів. З іншого – домашні господарства, що переживають занепад виробництва та поголівʼя, функціонують переважно в тіньовому сегменті, а це своєю чергою живить фальсифікат і контрафакт.

Читайте також: З сировиною від домогосподарств треба щось робити: або реформувати, або офіційно заборонити брати на промислову переробку

"Серед промислових ферм в Україні спостерігається стійка та виразна тенденція до укрупнення молочних фермерських господарств – повний збіг із трендом у ЄС. Це свідчить про формування американської (індустріальної) моделі молочного скотарства. Переломний тренд 2025 року як в Україні, так і в світі – малі ферми вмирають. Кількість малих ферм (до 50 голів) за 10 років в Україні зменшилася втричі, середніх ферм (до 500 голів) – удвічі. Великі ферми (понад 1 тис. голів) збільшили частку в поголів’ї з 18,9% до 34,5%", – звертає увагу Ігор Гужва.

Больові точки бізнесу

У межах опитування представників бізнесу експерти, що готували Білу книгу, виявили низку больових точок. Насамперед ідеться про воєнні дії, дефіцит кадрів, падіння внутрішнього попиту, засилля фальсифікату, ускладнену співпрацю з торговельними мережами.

Окрім того, бізнес має певне незадоволення регуляторною базою і побажання щодо вдосконалення. Так, фахівці зокрема виділили нечіткі та надмірні ветеринарно-санітарні вимоги, проблеми з системою державного контролю, складність державної реєстрації потужностей, відсутність чітких правил для закупівлі сирого молока, проблеми з маркуванням, недієвий механізм анулювання експлуатаційних дозволів.

У питанні взаємодії з Європейським Союзом український молочний бізнес чітко розуміє, що є викликом, а що – можливостями.

"Ключові виклики – це імплементація правил ЄС і загострення конкуренції з Євросоюзом. Але гармонізація правил і норм відкриває нам ринок, доступ до Європейського Союзу та забезпечує доступ до його фінансування", – каже очільник НДІ інформатизації та моделювання економіки Ігор Гужва.

Також від бізнесу був ідентифікований перелік побажань до вдосконалення державного регулювання зокрема: зниження ставки ПДВ на молочні продукти, звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита на імпортне обладнання, пільгове кредитування, участь великих підприємств у програмі "5-7-9" тощо.

Невикористаний потенціал експорту української молочки

Частка України у світовому експорті молока та молочної продукції незначна – всього 0,22%. Проте невикористаний експортний потенціал експерти, що готували Білу книгу, оцінили в $239 млн. І це, відповідно до методології ITC, тільки по традиційних продуктах, які ми вже експортуємо: вершкове масло, сир, сухе та згущене молоко, сироватка.

"Умовно кажучи, що на ті ринки, на які ми вже постачаємо продукцію, можна збільшити фактично вдвічі наш експорт", – стверджує Гужва.

Пріоритетними ж ринками для української молочки є Китай, Індонезія та інші країни Азії; Саудівська Аравія з іншими країнами Близького Сходу; Єгипет, Алжир, Лівія. Перспективним вважається ринок Африки, особливо на південь від Сахари.

"Світові тренди кажуть, що Африка до 2050 року буде одним із найбільших ринків", – звертає увагу очільник НДІ інформатизації та моделювання економіки.

Сьогодні вітчизняна молочна галузь представлена як в Україні, так і в світі продукцією з низькою доданою вартістю. Це, як правило, сировина або проміжна продукція, що часто слугує сировиною для подальшої переробки або роздрібної торгівлі.

"Як ми можемо це змінити? Моделювання показує, що перспективними напрями диверсифікації номенклатури виробництва й експорту молочної продукції в Україні є пептони, гідролізати, білкові концентрати та текстуровані білкові речовини, казеїнати, зневоднені молочні жири. Тобто є перелік товарів, які для нас мають стати пріоритетом, щоб ми були успішною галуззю", – пояснює Ігор Гужва.

Ключові ризики для галузі

Є певний блок питань, які вважаються ризиками сьогодення і найближчого майбутнього галузі. Насамперед – ціновий тиск на міжнародних ринках.

"Тиск з боку Нової Зеландії, Меркосур, США, потенційне повернення Росії і Білорусі. Це загострює конкуренцію. Окрім того, зниження цін на інгредієнти та сухе молоко підриває маржі переробників. Ціни на вершкове масло зберігають волатильність", – каже Гужва.

Другий ключовий ризик – недостатність сировинної бази, скорочення поголівʼя, що є основною проблемою для української молочної галузі.

Далі – конкуренція з імпортними постачальниками. І без відповідних заходів державної політики український бізнес втрачатиме внутрішній ринок.

"Є ризики щодо подальшого збільшення імпортної продукції, не тільки з Польщі, а і з інших країн, що дуже негативно впливатиме на нашого внутрішнього виробника на нашому ж власному ринку", – наголошує очільник НДІ інформатизації та моделювання економіки.

Не останню роль тут грає велика кількість регуляторних барʼєрів, як в українському законодавстві, так і в Європейському Союзі. Особливо чутливим для галузі є повернення з боку Європейського Союзу і квот, і ліцензування.

Пʼятий ключовий ризик – вразливість до кліматичних та енергетичних ризиків. Екстремальні хвилі спеки та енергетичні шоки впливають на продуктивність і логістику.

"Без пріоритезації молочної галузі на рівні державної політики та без консолідації дій бізнесу й уряду Україна втратить виробництво, внутрішній ринок і експортні позиції", – підкреслює Ігор Гужва.

Комплексна політика реагування

Біла книга пропонує комплексну рамку державної політики. Насамперед вона має бути направлена на масштабну підтримку поголівʼя і фермерства, адже вони становлять основу сировинної безпеки.

Стимулювання індустріальної переробки молока повинні пройти модернізацію і розширення. Зокрема в частині податкових і фінансових механізмів.

Державна політика має стимулювати внутрішній попит і забезпечувати захист внутрішнього ринку. Це не тільки про програму національного кешбеку, а й про локалізацію в публічних закупівлях, коли пріоритет надається вітчизняній продукції, квоти в торговельних мережах тощо.

Окрім того, експерти пропонують звернути увагу на експортне фінансування та системне просування української молочної продукції на ринках ЄС, Близького Сходу, Азії та Африки. А також усунути регуляторні блоки, гармонізувати національне законодавство з правом Євросоюзу та всерйоз зайнятися детінізацією ринку.

Для повної інституційної і торговельної інтеграції з ЄС насамперед необхідно імплементувати регламент 1308/2013 через ухвалення окремого рамкового закону та внесення змін до суміжного законодавства.

Читайте також: Навіщо Україні інтегрувати законодавство ЄС про організацію ринків сільгосппродукції?

Цей регламент зокрема передбачає створення міжгалузевих організацій. І саме таку структуру за європейською моделлю потрібно створити для молочного сектору. Це буде інструмент координації ринку, саморегулювання та збалансування інтересів виробників і переробників.

Окрім того, потрібно забезпечити безумовну лібералізацію торгівлі молочною продукцією між Україною та ЄС.

"Це є принциповим, оскільки українська молочна галузь вже є частиною європейських ланцюгів доданої вартості: 60% інвестицій у ферми та молокопереробні заводи припадає на компоненти та логістику з ЄС. Молочна продукція з України фактично є спільним українсько-європейським продуктом. Торговельні бар’єри підривають економічну логіку інвестицій ЄС, що потім реінвестуються в Союзі", – наголошує Ігор Гужва.

За його словами, це додатковий аргумент, що наявні обмежувальні заходи з боку Європейського Союзу є взаємоневигідними. Адже якщо ЄС імпортуватиме продукцію з Латинської Америки, Китаю чи Нової Зеландії, потрібно памʼятати, що там при виробництві молока європейське обладнання як правило не використовується. Це просто постачання продукції.

"Якщо ми говоримо про українську продукцію, це вже результат спільних грошей, фінансів, технологій України та ЄС. Це дуже важливо", – підкреслює Гужва.

Але для цього потрібно розвивати сировинну базу, насамперед збільшити поголівʼя корів на 750 тис. у довгостроковій перспективі.

"Важливо, що Біла книга позиціонує Україну не як сировинного постачальника, а як повноправного партнера в європейських ланцюгах доданої вартості показує інвестиційну привабливість галузі. Потенційно це призведе до створення нових робочих місць, модернізації ферм і переробних підприємств, впровадження стійких практик (зменшення CO2, циркулярна економіка) та посилення конкурентоспроможності на глобальному ринку. Щодо короткострокових результатів, то це посилення наших переговорних позицій в напрямку повного відкриття ринку ЄС для українських експортерів", – коментує координаторка Євроінтеграційного комітету СМПУ Єлизавета Святківська.

Що це дасть?

Насамперед доступ до інвестицій. Після вступу України до ЄС нам стануть доступні програми спільної аграрної політики. Експерти виходили з потреби в 15 млрд євро – 6 млрд євро на переробку, 9 млрд євро на поголівʼя. Це, за словами Ігоря Гужви, дасть потроєння частки у ВВП України з поточних 0,25%. Загалом уся ця політика забезпечить плюс 2% ВВП.

"У нас є вікно можливостей, воно не вічне, воно тимчасове, скористатися їм можна тут і зараз. Якщо з цією Білою книгою звертатися до керівництва держави, нам точно є про що говорити, адже йдеться про фактичне потроєння галузі у ВВП, подвоєння експорту, забезпечення мультиплікативного ефекту. Тобто ми говоримо про необхідність 15 млрд євро – це забезпечить 2% у ВВП. Подвоєння експорту – це збереження робочих місць, внутрішніх ринків, експортних позицій і вихід на нові ринки.

Тобто є чіткий план дій, який ми розробили. Його потрібно узгодити серед бізнесу, щоби була збалансована позиція, щоб кожен розумів свою роль. І безумовно потрібні реформи, адже йдеться про десятки законодавчих змін, підзаконних актів, європейську інтеграцію. Це все зусилля, які потрібно пріоритезувати, та виходити на комунікацію з Верховною Радою, урядом", – резюмує Ігор Гужва.