Виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур: Фальсифікат і контрабанда молочної продукції знищують нашого легального виробника

Автор: Владислав Недашківський

Молочна галузь України закінчує 2025 рік у кризі, проте з оптимізмом дивиться на рік прийдешній, ставлячи перед собою амбітні цілі, як вихід на ринки Канади та Сполучених Штатів. Просуваючись на шляху євроінтеграції, молочники підтягують виробництва, щоб відповідати високим вимогам ЄС. Ті ж, хто не хоче адаптовуватись, зрештою зникнуть з ринку.

БізнесЦензор розпитав виконавчого директора Спілки молочних підприємств України Арсена Дідура про підсумки роботи в 2025-му, плани на наступний рік, євроінтеграційні процеси та роль держави в них.

– Як ви можете охарактеризувати 2025 рік для молочної галузі – чи був він успішним?

– Цей рік потрібно розділити на дві частини – перше й друге півріччя. У першому півріччі були всі передумови, щоби бізнес був задоволений – як виробники молока, так і переробники. Закупівельна ціна на сировину зростала, досягала майже середньоєвропейського рівня. Стабільними були й експортні ціни на зовнішніх ринках насамперед у Євросоюзі.

У першому півріччі Україна працювала з Європою на умовах АТМ, тобто був стовідсотково вільний ринок без квот і мит. Тому баланс зовнішньоекономічної торгівлі був на користь України як у ваговому вимірі, так і в грошах. Були майже рекордні обʼєми поставок масла та сухого молока в ЄС.

6 червня АТМ закінчились. Тривали перемовини та тільки у вересні був розблокований експорт квотованих позицій – сухе молоко, згущене молоко, масло. Але водночас відбулися зміни на глобальних ринках – обвалилися ціни на категорію комодітіз – сухе молоко, масло, сири.

Тому друга половина 2025 року почалася більш-менш стабільно без можливості експорту до Європи, а з вересня відбувся обвал цін, що можна охарактеризувати, як глобальну молочну кризу.

Наприклад, на новозеландській біржі вже девʼять торгів поспіль (а між торгами минає два тижні) відбувається постійне зниження всіх індексів. Тому закінчуємо рік у стресі.

І якщо заглянути вже в 2026-й, то перше півріччя буде достатньо непростим. Заводам і фермам доведеться працювати над зменшенням своїх костів, оптимізовувати процеси, шукати ефективність і утримувати конкурентоспроможність.

Узагалі завдяки тому, що було напрацьовано в першому півріччі 2025-го, це створило запас фінансової міцності в секторі та забезпечило умови збільшення промислового поголівʼя і виробництва молока, яке зараз є на ринку.

Виклик – це як утриматися в умовах кризи, щоб не втратити темп зростання поголівʼя і виробництва молока. Тому що за кризою все одно буде покращення, кризи не на все життя. Але в першому півріччі прийдешнього року сектору потрібно буде проявляти свою стійкість.

– Цьогоріч обсяги промислового виробництва молока перевищили 50%. Чи є передумови для збереження цієї тенденції наступного року? Що буде з домогосподарствами?

– Хоч перші пів року будуть складними, ніхто за цей час не скорочуватиме поголівʼя. Якщо криза триватиме понад рік, то ризик скорочення поголівʼя в промисловому секторі є.

2025 рік характеризується тим, що обʼєми виробництва молока на фермах і в населення зрівнялися. Останній раз таке було років 30 тому, після того, як розвалилися радянські колгоспи. І от з 1992-1993 до 2025 року зберігалася тенденція, що основним виробником молока було населення. З 90% нарешті зрівнялися.

– Тут, мабуть, потрібно звернути увагу, що домогосподарства не виробляють молоко екстра класу.

– У цьому ж і проблема. Так сталося, що домогосподарства посіли нішу тієї форми аграрного господарювання, яка була за Радянського Союзу. Колгоспи розвалилися, 90-ті роки для аграрного сектору були достатньо складними – він перебудовувався, ставав на ринкові рейки.

Але домогосподарства – це неорганізований сектор, який залежить від багатьох факторів, наприклад, кліматичних умов, цінових конʼюнктур. Він не розвивався, не реформувався, як прийняв на себе поголівʼя від радянського періоду, так і залишався в тій самій формі. Домогосподарства не змогли реорганізуватися ні самі, ні за допомоги держави.

І зараз це більше проблема, ніж якийсь ресурс для переробників. Бо сировину, яку виготовляє населення, важко простежити. Окрім того, це, як правило, сировинна база для тіньового ринку, де все крутиться навколо готівкових розрахунків. Де виробляється і переробляється така сировина ми здогадуємося, але вона майже не контролюється. Усі фальсифікати та фейки – зроблені з використанням цієї сировини.

Тому з нею треба щось робити: або реформувати, або офіційно заборонити брати на промислову переробку.

– Тіньовий ринок – це одна з найбільших проблем молочної галузі. А ще одна – засилля імпортної продукції. Якось змінилася ситуація за рік, насамперед із сирами?

– У першому півріччі наші виробники сирів утримували конкурентоспроможність щодо імпорту, хоча від місяця до місяця він нарощував свої обʼєми.

У листопаді взагалі був пік – імпортного сиру в Україну зайшло на понад 20 млн євро. І це тільки офіційні поставки. На мою думку, близько третини до цього показника було ввезено за різними схемами.

Зараз сири дешевші за рахунок того, що європейські виробники активно знижують ціни на молочну сировину, скидають свої стоки, бо частково втратили американський ринок через торговельні реформи президента Трампа. На цьому фоні й відбувається засилля цих сирів.

Ми просили державу підтримати галузь хоча б Національним кешбеком. Очікуємо, що вже з січня 2026 року він запрацює на українські вагові сири. Наша сирна галузь працює в умовах жорсткого тиску з боку імпорту, без будь-якої підтримки з боку держави. На жаль, є ризик, що ми можемо втратити своїх ключових сирних виробників.

Читайте також: Чому українці втрачають кешбек за український сир і як це позначається на молочній галузі

– Ви кажете, що з січня кешбек на вагові сири нарешті запрацює. Це ваші припущення, чи є відповідні рішення?

– Було відповідне доручення від премʼєрки Юлії Свириденко. Ми в межах робочої групи з Мінекономіки напрацювали всі зміни до постанови, щоб можна було включити взагалі всю вагову продукцію українського виробництва. Ініціатором виступила СМПУ, бо для нас це найбільш болюча тема.

Чекали на ухвалення нового бюджету, щоби програма Національний кешбек була профінансована. У бюджеті гроші на неї закладені, тому розраховуємо, що вже з 1 січня 2026-го все запрацює.

Читайте також: "Все, що пообіцяв "Зе": Як Рада затвердила додаткові гроші на ініціативи президента, а на військо – ні

Відповідні тестування, які проводила агенція Національного кешбеку з ритейлом за нашої участі, відбулися. Тому система готова, чекаємо на 1 січня.

– Які успіхи на шляху євроінтеграції галузі – що вдалося за цей рік і чи задоволені ви результатами?

– Євроінтеграція – це виклик для будь-якої аграрної переробки, зокрема молочної. Але ми переконані, що це більше можливості, ніж проблеми.

Бізнесу потрібно розуміти, як відбуватиметься імплементація європейського законодавства. По цьому питанню ми працюємо в межах Євроінтеграційного комітету СМПУ, залучивши максимум стейкхолдерів, представників виробників, переробників, крафтовиків, державних установ.

У січні будемо вже презентувати дорожню карту, яка складається з 11 розділів. Там зазначатиметься які закони та в який період потрібно буде імплементувати. Протягом першого кварталу очікуватимемо на зворотний звʼязок від бізнесу. Тому що бізнес повинен сказати в які терміни буде готовий відповідати вимогам. Всі напрацювання передамо на Мінекономіки щоби використовувати і розуміли при перемовинах з ЄС.

Далі – аудит галузі та гроші. На наше переконання, коли молочний сектор буде готовий, можна залучати міжнародні програми для приведення до відповідності наші виробництва. І залежно від фінансування визначатимуться терміни.

Але наше домашнє завдання – провести аудит галузі, щоб чітко розділити операторів на три категорії.

Перша – ті, хто відповідають європейським вимогам. Наразі понад 60 молокопереробних заводів, виробників морозива, відкриті для ЄС і мають дозвіл на поставку продукції. Тож вони, в принципі, майже готові.

Щодо виробників молока, то є вимоги щодо благополуччя й утримання тварин. Це треба приводити у відповідність, тому знадобляться перехідні періоди.

Друга категорія – ті, хто може вжити відповідних заходів, щоб відповідати європейським вимогам. І третя – бізнеси, які ніколи їм не відповідатимуть. Останнім потрібно чесно сказати, що у них немає ніякої перспективи бути в спільній з Європою ринку.

До речі, ми вже зараз бачимо цю третю категорію. Це ті, які просто фейкують і не думають ні про адаптацію до роботи з Євросоюзом, ні про вступ України до ЄС.

– Що тоді буде з такими підприємствами? Вони просто закриються?

– Я думаю, що закриються. Треба всім розуміти, що ми бачимо своє майбутнє і цивілізаційне, і по принципах, і по безпеці в складі ЄС. А якщо ми там, то на нас розповсюджується пряма дія європейського законодавства, якому ти або відповідаєш, або ні.

– Які найбільші виклики в євроінтеграційному процесі наразі стоять перед галуззю?

– Насамперед вони найбільше стосуються частини, яка повʼязана з виробництвом молока. Тому що це потребуватиме сталості в межах генеральної лінії по Європі, а також по "зеленій" повістці – відповідати по критеріях щодо умов утримання і благополуччя тварин.

Хоча через те, що у нас уже пішла тенденція на промислове виробництво молока, то багато ферм будується вже з урахуванням цих вимог, які нас очікують. Сказати, що це буде легко, я не можу, але це не те, що не можна вирішити.

Усі ми хочемо мати доступ на європейський ринок, бо він – заможний і преміальний. Тож вимоги ЄЄ потрібно прийняти та виконати.

– А з домогосподарствами як? Наскільки вони відповідають вимогам щодо благополуччя й утримання тварин?

– Домогосподарства, в принципі, не відповідають навіть Податковому кодексу. Якщо зробити запит, чи платять люди податки з того доходу, який отримують, продаючи молоко, то ми нічого не побачимо. Уже в цій частині немає простежуваності та відповідальності, як платників податків.

Окрім того, конкурувати домогосподарствам з великими фермами буде достатньо складно. Ми бачимо цю тенденцію навіть у Європі. Наприклад, Польща, Нідерланди, де невеликі фермерські господарства. Вони постали перед дилемою через зменшення державної підтримки, перерозподілу грошей і дотацій як на національному рівні урядів, так і на рівні євробюджету в бік відновлення обороноздатності. Без дотацій малим фермам дуже важко, тому там уже проявляється тенденція на укрупнення.

На мою думку, місія, яку виконало населення, мабуть, уже закінчилася. Залишаться ті хто просто хоче тримати корову та споживати молоко від власної тварини з власного подвірʼя. Як виробник сировини для переробки – ця ера вже минула.

– Яку роль у євроінтеграційному процесі відіграє держава?

– Іноді ми співпрацюємо в межах Євроінтеграційного комітету, а час від часу держава живе своїм життям. У них є завдання, поставлене першими особами держави, щодо якнайшвидшого вступу до Європейського Союзу. Вони у своєму темпі рухаються до мети, періодично забуваючи проводити консультації і цікавитися експертизою від бізнесу. І держава, і бізнес – ми всі вчимося правильно працювати в західному цивілізаційному світі, де все, в принципі, прописано.

– А як реорганізація міністерств, насамперед злиття Міністерства сільського господарства з Мінекономіки вплинуло на молочну галузь?

– На мою думку, це погано. Ми ж інтегруємося до ЄС, а там майже 50% європейського бюджету йде на спільну аграрну політику. І ми не маємо свого профільного міністерства. Я майже впевнений, що держава зрозуміє це та відіграє назад. Але зараз маємо, що маємо.

Якщо раніше було міністерство з апаратом опікувалось і формувало політику АПК, то зараз у межах обʼєднаного міністерства залишилось двоє заступників і деякі департаменти. Тобто людей стало менше, але ж аграрний сектор від цього не зменшився.

Є багато питань, насамперед євроінтеграційних, а ще ж є логістика, відповідність до вимог, боротьба із сірим ринком, контрабандою тощо. Іншими словами, багато моментів, які заважають і створюють неконкурентні умови для наших виробників.

І можливості обʼєднаного міністерства не відповідають викликам, хоч би й по кількісному складу. Та й статус. Ми ж бачимо, що у нас Міністерство економіки, потім екології, а потім десь у хвості аграрне. Тобто не співставлено навіть те, скільки ВВП і валютної виручки державі дає аграрка, а вона на третьому місці. Десь і пріоритети такі – спочатку макроекономіка, потім якісь екологічні речі, а вже потім сільське господарство.

Я б ще таке рішення вітав, якби паралельно у нас розвивалась саморегуляція. Тобто якби влада частково делегувала функції на репрезентативні міжгалузеві асоціації. Це б іще якось збалансувало систему.

Читайте також: Навіщо Україні інтегрувати законодавство ЄС про організацію ринків сільгосппродукції?

– Парламентський комітет економрозвитку нарешті рекомендував Верховній Раді ухвалити законопроєкт №6068. Які очікування від рішення? Що ухвалення цього документу означає для молочників?

– Це дуже важливий документ, враховуючи, що в нас побудована велика концентрація шести-семи торговельних мереж, які при укладанні договорів мають більш сильну перемовну позицію. Тому цей закон про торгівлю вже давно перезрів, тим паче, що в Європі – це врегульовано і закріплено директивами.

Але добре, що законопроєкти, які були зареєстровані ще в 2021 році, нарешті розглянув комітет – це 6068 з альтернативними. І комітет підтримав комітетський варіант. Для першого читання він нас цілком влаштовує.

До другого читання його, звісно, треба буде допрацювати. Зокрема в частині органу контролю, бо зараз це Антимонопольний комітет. А ще повноваження і його функції треба прописати чіткіше, щоб відносини "постачальник-ритейл" були рівноправними, і постачальник був впевнений у своєму захисті.

Ми вітаємо цей крок. І я щиро хочу подякувати голові Комітету з питань економічного розвитку Дмитру Наталусі та голові підкомітету з питань регуляторної політики Ганні Лічман, що вони все ж таки винесли це питання на комітет, розглянули його та погодили.

– Які пріоритети в роботі ви ставите на наступний рік?

– Треба вижити. І державі, і молочному сектору. Бо ми розуміємо, що перше півріччя буде складне. Аналітичні довідки вказують на достатньо жорстку конкуренцію на зовнішніх ринках і не менш серйозну – на внутрішніх ринках з імпортом. Тому потрібно займатися максимальною ефективністю нашого виробництва як молока, так і переробки, щоб утримувати конкурентоспроможність.

Окрім того, ми бо хотіли затвердити стратегію молочної галузі – так звану Білу книгу, роботу над якою, залучивши Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки, профінансував бізнес. Але ми розуміємо, що її потрібно буде ще презентувати на засіданнях профільних парламентських комітетів, погодити з урядом, щоб ця стратегія була прийнята не тільки бізнесом, а й державою.

Також у фокусі нашої уваги залишатимуться виклики, повʼязані з війною. Треба максимально зосередитися по страхуванню ризиків, утриманню статусу критичної інфраструктури інфраструктури, бронюванню працівників, проблемах з енергетикою, кадрами. Це ті питання, які спілка постійно триматиме на контролі, намагаючись максимально захистити наш бізнес, зокрема доносячи свою позицію до влади.

Уже з нового року почнеться робота в сесійній залі, щоб законопроєкт 6068 був таки ухвалений. Також нам потрібна допомога від офіса віцепремʼєра Тараса Качки диференціювати зовнішні ринки, адже ми бачимо високу конкуренцію, яка очікується на європейському ринку. Ми розглядаємо й Алжир, й Індонезію, які потрібно відкрити для нашої молочної продукції.

Працюватимемо для виходу на ринки Канади, Сполучених Штатів, Південної Кореї. Вони достатньо платоспроможні, але там не вирішено питання з митами, які не дають можливість поставляти туди нашу продукцію, бо вона виходить не конкурентною. Зрозуміло, треба думати і про євроінтеграцію.

Загалом наш основний конкурент – це фальсифікат і сірий імпорт, контрабанда, які просто знищують нашого легального виробника. Тому боротьба з ними – один із найважливіших пріоритетів.

Одним словом, роботи на наступний рік багато.