Российские оккупанты пытаются прорвать нашу оборону на нескольких направлениях, сосредоточив основные усилия на Изюмском, - Залужный
Главнокомандующий ВСУ Валерий Залужный выступил с обращением к украинцам.
Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом говорится в его фейсбуке.
В обращении отмечается: "Заканчивается второй месяц сопротивления Украины полномасштабному вторжению Российской Федерации. Силы обороны дали достойный отпор агрессору на северном и северо-восточном направлениях. Полностью освобождены территории Киевской, Черниговской и Сумской областей. В то же время призываю жителей этих регионов быть осторожными враг оставил немало мин, ловушек и растяжек, которые создают потенциальную опасность для жизни мирных жителей, особенно детей.
Нам удалось устранить непосредственную угрозу столице Украины городу Киеву. Тем не менее, для всей страны остается опасность ракетных и бомбовых ударов. Прошу сограждан соблюдать требования безопасности во время сигналов тревоги и с пониманием относиться к наличию фортификационных сооружений, блокпостов и усиленных мер контроля, имеющих место в условиях военного состояния. Прошу также воздержаться от обнародования в социальных сетях и медиа-публикаций о последствиях вражеских обстрелов в реальном времени, а также информации об объектах, которые могут стать потенциальными целями для поражения противником.
Ситуация на южном направлении контролируется. Существенно уменьшена угроза с моря благодаря потоплению флагманского корабля Черноморского флота РФ. Однако опасность высадки морских и воздушных десантов остается. В этой связи продолжаются меры по укреплению противодесантной обороны, в том числе за счет материально-технической помощи стран-партнеров. Силы обороны устойчиво обеспечивают защиту Николаева от возможных попыток противника возобновить наступление и уничтожают врага в пригороде Херсона. Мы не даем врагу возможности продвинуться в направлении Запорожья. Идет героическая оборона города-героя Мариуполя. Командование Вооруженных Сил Украины принимает все возможные меры для оказания поддержки защитникам города. В частности, уничтожение десантного корабля "Саратов" в порту Бердянска снизило риск высадки десанта и огневого поражения с моря.
В последние недели противник осуществил перегруппировку сил и средств на востоке и пытается прорвать оборону на нескольких направлениях, сосредоточив основные усилия на Изюмском. Военным командованием обеспечивается усиление обороны, прежде всего, противотанковыми и противовоздушными средствами. Российский "освободитель" остро усугубил гуманитарную ситуацию в Донецкой и Луганской областях.
Несмотря на превосходящие силы противника на некоторых направлениях, благодаря приобретенному мастерству командиров и боевому опыту наших воинов нам удается отражать атаки, нанося врагу значительные потери. Сохраняем боевой дух и веру в Победу! Слава Украине!"
Слава Украине!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Очевидна думка? Коли читаю коментарі, пости чи окремі новини ЗМІ мені починає здаватися, що для декого ні. Дехто продовжує коментувати війну у стилі "ой, чому не наступаємо на Херсон!" чи "ракету треба краще збивати, я б показав як треба".
В Росії це видно дуже добре. Істерики режисера Бортко чи багатьох "експертів" в на ТБ та Інтернеті про ЧОМУ МИ ЩЕ НЕ ПЕРЕМОГЛИ і ЧОМУ МИ НЕ ВОЮЄМО НА ПОВНУ - саме про це. Вони створили собі очікування, що вміють "грати у війну" краще за всіх в світі, що вони "непереможні" і від зустрічі з реальністю ловлять дисонанс.
Але сьогодні зранку чергове загострення помітив і у наших співгромадян. Тому знову ж по колу треба нагадати кілька базових речей на прикладі кількох емоційних реакцій.
1. "Вчора писали що Кримінна наша, а сьогодні там знову бої і її окуповано. Ви нам брехали?".
Це війна і ситуація змінюється щохвилини. Особливо на тактичному рівні. Зараз ворог буде наступати на Донбасі і загалом на сході. Мінімум кілька тижнів. Буде мати успіхи, буде мати невдачі, буде отримувати контрудари та нести втрати. Наше завдання в цій війні загалом і наша стратегія - зберігати максимально свою армію, завдаючи ворогу неспівставні втрати. 1 до 3, краще 1 до 5-7. Для цього потрібно вести гнучку війну, де збереження боєздатності армії важливіше за територію, де оборона ведеться там, де військовим ЗРУЧНО, а не де хоче фейсбук. Та наступати при такій стратегії можна ТІЛЬКИ тоді, коли для цього існують сприятливі умови та ворога знекровлено. Як це було на Півночі. Коли, атакуючи знекровленого та деморалізованого ворога, ми отримували співвідношення втрат в АТАЦІ не на користь росіян. Ми ведемо війну на знекровлення та деморалізацію ворога. Бо стратегічна перемога важливіша тактичного контролю за територією.
2. "Чому ми не деблокуємо Маріуполь? ТРЕБА ПОСПІШАТИ!".
Ні, не треба. Якщо зараз навіть зібрати потрібний для деплокади Маріуполя корпус, ми замість бажаного до нас співвідношення втрат 1 до 3-7 отримаємо зворотне співвідношення. Хоча без переваги в повітрі навіть при перевазі у важкій техніці успіх такої операції з деблокади буде малоймовірним, бо російська авіація дуже зручно діє з Криму та Ростовської області.
3. "Всі росіяни на Донбасі! Треба негайно звільняти Херсон! Бо буде ХНР!!!1!1!1!!!".
Ні, не треба. Причини аналогічні до попередніх. Масштабний наступ на великі міста може відбуватися тільки тоді, коли його підготовлено. Коли є перевага в силах та засобах. Коли забезпечено сталу і зрозумілу для тебе ситуацію. Бо інакше виходить штурм Сум, який росіяни планували взяти за кілька годин, і яке не змогли взяти взагалі. Чи можуть росіяни влаштувати цирк з ХНР чи ЗНР? Можуть. Але на стратегію війни це взагалі ніяк не вплине. Бо ми ведемо війну за збереження держави та української нації. І локальні політичні рухи вже ні на що не впливають. І ці потуги - вони саме для того, щоб ми якусь дурню робили.
4. "В нас вже багато мобілізованих! Ми можемо наступати! Чому тягнемо? Вони окопаються!".
Ні, тут теж не можна поспішати. По-перше, для ефективного наступу треба ще опанувати нову техніку. По-друге, потрібне навчання та зведення. Війна це не футбольний матч, коли в кінці матчи при рахунку 0-1 треба бігти вперед та забути про захист. Чи є ризик що росіяни окопаються та війна перейде до позиційної? Є. Але чи є це приводом робити поспішні кроки та нести непотрібні та безглузді втрати, проводячи недостатньо підготовлені операції? Ні.
5. "У Росії скоро закінчиться армія! Коли вже там війна закінчиться?".
По-перше, "скоро" не закінчиться. Росіян все ще дуже багато і техніки в них ще більше. Тому треба ще дуже довго це все перетравлювати і для цього потрібна важка техніка від союзників. Одними джавелінами цього не зробати.
По-друге. Ніхто зараз не скаже коли закінчиться війна. Так, я не дуже вірю в те, що вона триватиме довше ніж 3-6 місяців, бо з кожним днем положення Росії погіршується, а ми отримуємо більше допомоги та ресурсів для війни. Але зараз строк завершення війни залежить від кількох факторів:
- як саме завершиться спроба Росії наступати на сході - які будуть фактичні результати, які втрати будуть завдані російським військам, які втрати будуть нанесені українським захистникам тощо;
- як швидко партнери будуть нам передавати важку зброю та необхідні ресурси та в якій кількості;
- як швидко та як глибоко подіють санкції на російську економіку та сталість державної системи, чи буде введено нафтове ембарго формально чи фактично;
- який тиск здійснюватиме оточення Путіна та російська "партія миру" з Заходом на диктатора.
Тому прогнозів, звісно, не буде. І не може бути. Працюймо! Поступово відновлюємо економіку. Та не даємо порад з дивану.
Ще раз. Війна - важка. Психологічно всім важко. Всі хочуть "поскоріше". Всі хочуть простих відповідей. Всі хочуть перемоги швидко. Але треба бути готовими, що воювати нам ще ЯК МІНІМУМ не менше, ніж війна вже триває. Це вимагає холодної голови. Логіки. Прийняття важких рішень. Бо ворог - підступний та чисельний.
Але й "приз" за перемогу неймовірно крутий. Україна, за яку ми боремося, варта всіх випробувань заради перемоги над ворогом. Тому працюймо далі.
Ю.Богданов
И напомню что под Киевом мы не разгромили Россию, а она сама ушла из-за потерь. Идеально повторить такой же сценарий и на юге, но это будет не так быстро.
Есть еще одно-это полная бесперспективность правобережной группировки-по сути это была авантюра кацапчуков -реально там было оперативное окружение и местность трудная для контроля логистической цепочки снабжения.
Если бы были в первые две недели резервы -можна было бы похоронить там всю группировку действуя даже ДРГ по дорогам-после уже нет (произведено минирование обочин и лесков ,поставлены блокпосты,захвачены окрестные села и т.п.)
А мелкие сражения на правобережье-это только сковывание резервов ВСУ
царЗеленського якось скаладно. Як і москалям без України. Правда?В іншому повністю згоден - ще трохи протриматись, і свинособаки будуть уже катастрофічно робити смоктай ("делать сасай", якщо мовою Пушкіна і Тургенева).
(сильно начало путинской авантюры в Украине напоминает реальное (а не по школьным учебникам) начало первой и второй мировых войн-по крайней
мере методичка начала таже.
Давай, жму руку, обнимаю.
Хотя с министром обороны гелетеем, странно что не про#ьали вообще весь восток.
А бронегруппа, которую разбили между славянском и крамахой это две БМП и танк. Кстати, напомни, как так получилось, что трижды объявленный полностью окружённый Славянск мог получить тяжёлую технику из рф?
Открой Гугл и поищи эти грозные реляции. Мы на месте видим как эта техника поставляется, а Петя волае, мы их окружили. Тупо сдача Донбасса и вся возня последующая оттуда.
Повне враження, що запад не проти, якби ця війна тримала ще рік, поки Росія не буде обезкровлена, а міста України перетворться в один великий Маріуполь.
Бажаю виграти цю битву з найменшими втратами! Хай Сила буде з нашогобоку!
понеділок - церковні служби згадують сюжети про патріарха Йосифа, якого зрадили брати...
вівторок - згадують бесіди та притчі Ісуса Христа в Єрусалимському храмі - пророцтва Христа про зраду Юди, вчення про добрі справи, Страшний суд.
середа - вважається, що саме цього дня Юда і зрадив Ісуса Христа за 30 срібників...
...............
Оборона буде маневрена, там ліси з яких будуть флангові удари.
До Слов'янська ще є мости через Донець. Там поставлять вогневий заслон, поки від Харкова ізолюють Ізюмське угрупування.
https://www.youtube.com/watch?v=2rFTWOxh6mw
И вот прошло 150 лет!
= = = =
"Помните ли, господа, как еще летом, еще задолго до «Плевны», мы вдруг вошли в Болгарию, явились за Балканами и онемели от негодования.
Всё дело вышло из-за того, что обладатели голосов этих шли, как известно всему миру и особенно нам, спасать угнетенных, униженных, раздавленных и измученных.
Еще до объявления войны я, помню, читал в самых серьезнейших из наших газет, при расчете о шансах войны и необходимо предстоящих издержек, что, конечно, «вступив в Болгарию, нам придется кормить не только нашу армию, но и болгарское население, умирающее с голоду».
Я это сам читал и могу указать, где читал, и вот, после такого-то понятия о болгарах, об этих угнетенных, измученных, за которых мы пришли с берегов Финского залива и всех русских рек отдавать свою кровь.
И вдруг мы увидели прелестные болгарские домики, кругом них садики, цветы, плоды, скот, обработанную землю, родящую чуть не сторицею, и, в довершение всего, по три православных церкви на одну мечеть,- это за веру-то угнетенных!
«Да как они смеют!» - загорелось мгновенно в обиженных сердцах иных освободителей, и кровь обиды залила их щеки. «И к тому же мы их спасать пришли, стало быть, они бы должны почти на коленках встречать.
Но они не стоят на коленках, они косятся, даже как будто и не рады нам! Это нам-то! Хлеб-соль выносят, это правда, но косятся, косятся!..»
И поднялись голоса.
«У нас, дескать, и зажиточный мужик так не питается, как этот угнетенный болгарин».
А другие так вывели потом, что русские-то и причиной всех несчастий болгарских: что не грозили бы мы прежде, не зная дела, за угнетенного болгарина турке и не пришли бы потом освобождать этих «ограбленных» богачей, так жил бы болгарин до сих пор как у Христа за пазухой. Это и теперь еще утверждают.
А Болгария - это ведь мы как у себя дома. Мы их освобождать пришли, значит, всё равно что к себе пришли, они наши.
У него там сад и имение, так ведь это имение всё равно что моё.
Я, конечно, не возьму у него ничего, потому что я благородный человек, да, правда, и власти не имею, но всё же он должен чувствовать и навеки быть благодарным, потому что раз я к нему вошел, - всё, что у него есть, это всё равно, что я ему подарил.
Отнял у его угнетателя турка, а ему возвратил. Должен же он понимать это...
А тут вдруг его никто и не угнетает - какая обидная неприятность, не правда ли?
Слава ЗСУ!