Большинство польских заявлений об эксгумации в Украине – не профессиональные. Ну это просто смешно, - Дробович
Часть заявлений о необходимости провести эксгумацию похороненных в Украине поляков звучат от людей, которые не разбираются в этом вопросе.
Об этом заявил руководитель Украинского института национальной памяти (УИНП) Антон Дробович, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Гордон.
"Большинство тех заявлений, о которых мы говорим, они же не профессиональные. Эти заявления, что "давайте эксгумировать" - ну это просто смешно. Потому что прежде чем что-то эксгумировать, надо сначала провести исследовательские работы, поисковые земляные работы, понять, какое место, в каком состоянии останки, есть ли потребность в эксгумациях и так далее. А здесь мы слышим от [польских] министров, от премьера, от президентов заявления об эксгумации", - сказал он.
Руководитель УИНП отметил, что политики говорят не о предыдущих этапах этой работы.
"Может, там и не надо эксгумации, может, там можно мемориализацию на месте сделать. Это выглядит как чистая политизация, а не предметный разговор. Это профессиональная тема. Эти комиссии, которые годами не создают [в Польше], они как раз должны во всем разобраться: какая там ситуация на этих местах, какие результаты поисковых работ, может, там судмедэксперт нужен? Где-то нужна эта эксгумация, где-то нужен мемориал", - подчеркнул Дробович.
По его словам, речь идет о сложной комплексной теме, которой "должны заниматься специалисты, а не политики бросаться заявлениями, десятками в неделю".
"Мы получили этот польский запрос от конкретной гражданки, которая уже, я так понимаю, не смогла найти каких-то действенных инструментов в Польше и обратилась к нам напрямую. Несмотря на эту ситуацию, в план работы на 2025 год, мы дадим это. План работы - это конкретный юридический документ. И плюс, я попросил правительство, чтобы правительство создало отдельную бюджетную программу на следующий год. Чтобы хотя бы 1 млн грн был", - отметил Дробович.
Он пояснил, что средства необходимы, "чтобы можно было проводить в таких экстренных случаях поисковые работы".
"У нас есть свои потребности, связанные со Второй мировой войной, поисковыми работами освободительного движения, но если будут такие случаи как этот, то будем так помогать гражданам Польши", - подчеркнул руководитель УИНП.
«У МЕНЕ ДУША КРИЧАЛА ВІД НЕПРАВДИ»
Ярослав Царук змінив кілька велосипедів, коли об'їжджав усі села Володимир-Волинського і сусідніх із ним районів, щоб зібрати свідчення тисяч очевидців про трагічні сторінки історії свого краю...
Двадцять років Ярослав Царук прослужив в совєцькій армії. Хоч не мав вищої військової освіти, але перебував на офіцерських посадах, зокрема, був начальником хлібозаводу дивізії. Потрапив у немилість до органів КДБ (забагато говорив правди), а тому після служби знайшов робоче місце лише в котельні. Та незабаром відкрився його талант як дослідника історії рідного краю. Ярослав Царук - автор книг «Трагедія волинських сіл 1943-1944 р. р.», «Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність», «Відбудова собору Різдва Христового» (у співавторстві). І ось як підсумок багаторічної сумлінної пошукової роботи - книга «Володимирщина у боротьбі за незалежність» (а це 1000 сторінок). Як же зумів краєзнавець, займаючись самоосвітою, піднятися у своїх працях на науковий історичний рівень?"
Книгу «Трагедія волинських сіл 1943-1944 р. р.» я читав. Не заважало б і польським шовіністам прочитати.
То хто заважає це робити разом з поляками, а не ******* замість цього один на одного?
Нам шашечки чи їхати у ЄС?
Якщо ні, то он братушки ломляться з обіймами.
От візьмуть журналісти і надрукують слова Дробовича- " вимоги ексгумації- це смішно", і пошла по новому писать губєрнія неприйняття один одного..
Одним словом, одного осла- чиновника..
Доцента отримав у Драгоманова. Добре, що не у цирку по сусідству.
Погляди гнучкі, як генеральна лінія ОП.
Такий же спец по говорильні, як і ЗЄ.
А ще є цікаві кейси.
У 2021 році він засудив марш на честь дивізії "Галичина" у Києві, зазначивши, що прославлення військ СС є неприпустимим для європейської країни.
А щодо "дивізії "Галичина" - то тут питання спірне. Якщо з УПА все ясно - вона воювала за вільну та незалежну Україну, то з дивізією не все так однозначно! Давай глянемо на її діяльність з точки зору цілей, щодо яких вона створювалася... Начебто теж - "захист свободи України" Але ж, воюючи з Червоною Армією, вона одночасно відстоювала продовження окупації України німцями!!! ТО чим тоді вона відрізняється від з"єднання Ковпака? Вони теж "боролися за Україну"! Але для того, щоб повернуть її під окупацію більшовиками! То в чому різниця? Давид Самойлов у своєму вірші "Бандитка" правильно написав: "Нам всё равно на Украине - НКВД или гестапо..."
Тепер питання: тоді чому ми відкидаємо сьогодні одного "посібника окупанта" (Ковпака) - і повинні "прославлять" іншого?
Так що Дробовича в цьому питанні можна зрозуміть - цілком виважена позиція...
У принципі, в 20-му столітті будь-яка сім'я на Євразійському материку, від Атлантичного до Тихого океану, може провести такий мартиролог, чиїми руками це прокляте століття вбило у них більше, комуністичними чи фашистськими.
А то виходить Як в тому одеському анекдоті:
-Вы слышали, все говорят, что у Рабиновича дочь проститутка?
- Позвольте, но у него ж два сына и нет дочери! -
- Ну и что?! Теперь пусть попробует отмыться перед всем Привозом.
Та, в нас на двотижневих курсах у Трускавці можна і на цю спеціальність вивчитися)))
Ідея проста як двері.
Як чому? Все дуже просто. "Хто дівчину вечеряє, той її і танцює"© Десь так)
а не мелять язиком.
Не розумію в чому проблема? Дайте їм те що хочуть, хай заткнуться. Хай проводять всі роботи і екзгумують. Нашо роздувати іх мухи слона?
Чи я неправильно розумію що саме вони хочуть?
«У МЕНЕ ДУША КРИЧАЛА ВІД НЕПРАВДИ»
Ярослав Царук змінив кілька велосипедів, коли об'їжджав усі села Володимир-Волинського і сусідніх із ним районів, щоб зібрати свідчення тисяч очевидців про трагічні сторінки історії свого краю...
Двадцять років Ярослав Царук прослужив в совєцькій армії. Хоч не мав вищої військової освіти, але перебував на офіцерських посадах, зокрема, був начальником хлібозаводу дивізії. Потрапив у немилість до органів КДБ (забагато говорив правди), а тому після служби знайшов робоче місце лише в котельні. Та незабаром відкрився його талант як дослідника історії рідного краю. Ярослав Царук - автор книг «Трагедія волинських сіл 1943-1944 р. р.», «Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність», «Відбудова собору Різдва Христового» (у співавторстві). І ось як підсумок багаторічної сумлінної пошукової роботи - книга «Володимирщина у боротьбі за незалежність» (а це 1000 сторінок). Як же зумів краєзнавець, займаючись самоосвітою, піднятися у своїх працях на науковий історичний рівень?"
Книгу «Трагедія волинських сіл 1943-1944 р. р.» я читав. Не заважало б і польським шовіністам прочитати.
Краще віддати, нехай там у себе за ними плачуть, а не в Україні, кожен рік будуть нагадувати що ми винні. Навіщо це нам?! Навряд чи це сприятиме подальшим добрим стосункам.
Варто збагнути одне - хто правий, той не блокуватиме заходи, які допоможуть встановити істину. Блокування саме з боку України. Мені вже 20 років соромно за таку позицію моєї країни.