Иностранцы смогут служить на офицерских должностях в ВСУ: Зеленский подписал закон
Президент Владимир Зеленский подписал закон, который позволяет иностранцам и лицам без гражданства служить по контракту на офицерских должностях в Вооруженных силах Украины.
Об этом говорится в карточке законопроекта №12023 на сайте Верховной Рады Украины, информирует Цензор.НЕТ.
Закон предлагает разрешить иностранцам и людям без гражданства подписывать контракты не только с ВСУ, но и с Нацгвардией и Госспецслужбой транспорта. Для этого им надо будет пройти специальную проверку, которую будет проводить Центр рекрутинга иностранцев (пока он еще не создан).
В пояснительной записке к законопроекту отмечается, что необходимость совершенствования законодательства возникла в связи со сложной оперативной обстановкой, сложившейся на линии боевого соприкосновения и требует значительного увеличения численности боевого состава ВСУ и других военных формирований.
Отметим, что ранее иностранцы могли служить в украинской армии только на рядовых и сержантских должностях.
Напомним, что 10 октября Верховная Рада приняла в целом законопроект, по которому иностранцам и лицами без гражданства разрешено проходить службу в Вооруженных силах Украины, Госспецтрансе и Нацгвардии по контракту на офицерских должностях.
Пригадую, я ще під себе брав МТЗ, а в роті 50% іспаномовні.
Гуггл транслейт.
2 роки разом, а досі окрім "буенос тардес", амігос та каброн ніхєра не вивчив. Моя помилка. Виправлюсь ))
**********
Абсолютно нема різниці. Це приблизно, як іноземцям дають УБД чи український військовий квиток. Чисто на пам'ять. Не більше.
Усі побратими - усі робимо одну й ту ж роботу.
Наприклад, іспаномовні в своєму колективі самі просувають найбільш досвідченного бійця в сержанти (колись в мемуарах це розкажу - там були смішні і не дуже історії).
Ще, наприклад, якщо поживший боєць був майстер-сержантом на полігоні SAS, пів життя на війні - в нього є чому повчитися. Він і вчить. І пофіг абсолютно яке в нього звання.
****
Спогад - в 22-му опинився в п***рєзі серед американських морських котиків під командуванням сержанта британського SAS. Тоді мої побратими загинули. Той ще спогад. А після стали реально друзями.
На війні ми усі досить тонко відчуваємо, хто чого вартий. Пофіг звання та пофіг національність.
Поважають тебе побратими, береш відповідальність - ти командир.
Там окремий цирк на дроті.
Повернутися в свою бойову частину не так просто.
Ще в останній понеділок списався зі своїм комбатом. Вже Генштаб на контакті з моїм РТЦК.
Не можуть визначитися - як це правильно зробити.
Моє звання - солдат.
Просто за 50, та вже не гідно вийде, якщо через ті усі ВЛК та БЗВП.
Нє шоб приїхати в Констаху, написати заяву, в/ч повідомляє мій РТЦК щоб зняли з обліку - і все.
Ніфіга.
Понавидумовували нових законів...
А про яку Констаху йде мова, ту що біля дружковки?
Провести мене по документам по якомусь резбату. Той резбат мене переведе до нас.
Питаю - друзі, а ви точно не облажаєтеся?
Якщо старий Ексель опиниться в Десні на полігоні з бусифікованими новобранцями - це буде номер. І якщо мене запруть кудись окрім Карпатської Січі - ну нафіг, відразу в СЗЧ.
===
Там зараз купа і правових колізій, і купа незрозумілих вкидів (наприклад, що тих, кому за 50 - в бойові частини вже не беруть).
В ТЦК не знають, як правильно робити.
А я тут як та тігра в клітці на зібраній снарязі.
====
Короче - унікальна ситуація. Просто, парадоксальна.
Звільнився рік тому. Рівно рік.
З пораненнями, купою контузій. Але за сімейними.
Набрид той "економічєскій фронт" (робити тут поки що нехєр) - вирішив повернутися.
Там мої друзі. Побратими.
Хоча, насправді, з тих, з ким були в 22-му в Вірнопіллі - залишилося 5 чоловік.
Моє життя там. З ними.
================================
Якби ж то менше було ухилянтів, а більше чоловіків, що мислять як ми.
А може то і судьба. Хоч хтось раскаже про наших загиблих побратимів, вічна їм пам'ять.
По життю лінивий розгільдяй, але коли на тебе дивляться - там без варіантів. Тому й вийшов з мене такий собі вічний старшина та граючий тренер. Не головний сержант, не замкомроти, не ком. взводу (оф. звання все одно нема). Просто такий собі "привид батька Гамлєта". Що в брудному простирадлі з'являється кругом, і якому більше всіх треба.
=====
О!!! Згадав!!! Прикольно. У бійця номер затвору АК не відповідає номеру ствольної коробки.
Вгадай з 3-х раз, чия це проблема після війни? Ротного.
А втрачена зброя...
А стілько всього було.
====
Це лише тільки зараз думаю - о, класно, другий раз зайду в ту саму річку.
Знаю, що ні.
Просто, так треба.
І разом робіть все, щоб не затягувати з рапортами по пройобаній зброї.
Службові розслідування, тралі-валі. Це важливо.
Інакше хєр ще після війни звільнимося - будемо папірці тонами писати.
============
Нє, ну як хто хоче - донатьте мені на зарплату, буду робити що вмію - наярювати кругами та вирішувати проблеми кожного бійця. Від зайвої пари шкарпеток до бойових розпоряджень. І тут зненацька в бліндаж падає Ексель. Буенос ночес, германос.. Не чекали, а ми приперлися! З батареями водою, хавчиком та сигаретами.
У мене колись учебка була в Іспанії) щось запам'ятав.
Теж, пригадую, сиджу в розваленому приміщенні. Буржуйка гріє, генератор дирчить. Старлінк.
Ноутбук.
Цензор.
Коментую.
.............
Мені пишуть шо я діванний воїн ))
Мене теж вже викрили)
Холодний Яр.
Отжеж, безрукий. Але, по стрічці активності бачу, що прочитав та ще й дописав за трофейну.
==========
На РАО здай штатну. Якщо не можна здати - розбери та сховай в баулі.
Коли звільняєшся -тобі не підпишуть обхідний лист навіть якщо в твоєму АК нема штатного радянського брезентового реміню.
Все треба зберігати (додому відправляти - як варіант). А собі обвішуєш як хочеш.
===============
Саня, розумієш, як його? З іноземцями? Американці взагалі ******* мінятися бойовою зброєю.
І шукай потім - хто з ким помінявся і чому затвори не поміняли, факінг стьюпедс????
В десні мабуть думали що нам каски та броню іспанці нададуть, у бригаді дивувалися чому з учебкі і пустий, у підрозділі дивувались, чому в штабі бригади нічого не дали..... Спочатку хлопці зібрали хоч щось, потім вже "оброс"" майном.
Отак і вийшло
Краще у нашої держави нічого не брати.