В Славянске разрушили памятник Чехову: Власти обратились к правоохранителям. ФОТОРЕПОРТАЖ
В Славянске Донецкой области разрушен памятник российскому писателю Антону Чехову. Он был сброшен с пьедестала на улице Центральной.
Об этом сообщила пресс-служба ГВА, передает Цензор.НЕТ.
"В связи с этим отдел культуры Славянской городской военной администрации, который является уполномоченным органом охраны культурного наследия нашей громады, обратился к правоохранителям", - говорится в сообщении.
Местные власти заявили, что памятник Чехову в Славянске является "памятником монументального искусства местного значения".
"В 2017 году он был отремонтирован за счет неравнодушного местного предпринимателя. Согласно заключению Украинского института национальной памяти, памятники и памятные знаки, посвященные этому писателю, не подлежат изъятию из публичного пространства, поскольку не содержат ограничений Закона "Об осуждении и запрете пропаганды российской имперской политики в Украине и деколонизации топонимии", - отметили в ГВА.
Также там заявили, что в Славянской громаде проведена большая работа по выполнению законодательства в части декоммунизации и деколонизации, которая сейчас продолжается.
"Считаем, что военное положение - не лучшее время для анархии. Подобные действия вызывают огромный резонанс в обществе и только играют на руку врагу", - подытожили в администрации.
Чехов дуже часто думав українською.
На письменника в дитинстві найбільший вплив здійснила його бабця, Єфросинія Шимко. Від народження він вільно говорив українською, а вже потім вивчив російську. У дитинстві часто грав у домашніх виставах, де постійно лунала українська мова та пісня. Тому в майбутніх його творах знаходять безліч українізмів, які сформувалися ще на підсвідомому рівні.
Подорожі Україною, які ставали натхненням.
Чехов обожнював подорожувати і спостерігати за роботою та життям простих людей. До переліку увійшли безліч міст, містечок і сіл Харківської і Полтавської губернії, пізніше - Львів, Ялта, Гурзуф. Але Чехов мав не тільки задоволення там жити, але й гуртувати навколо себе коло української інтелігенції. Саме їм в листах він прямо писав, що за походженням і станом душі він українець.
Бажання жити в Україні.
Майже 4 роки Чехов марив власним маєтком в Україні, але кошти від «врачєвания» не могли покрити всю суму. Тому пізніше він усе ж таки наважиться винайняти прекрасний маєток поблизу Сум Харківської губернії. На березі річки Псел він часто зустрічався з робітниками, які працювала на заводах Харитоненка, а вже пізніше ці люди стали прототипами в його творах. Тут він продовжив і практику лікування, адже про те, що він лікар, населення дізналося відразу і з'їжджалося до нього звідусіль.
Українська інтелігенція і любов до України.
Сім'я Линтварьових прищепила йому цікавість до української культури, адже ще їхні предки спілкувалися з Г. Сковородою та молилися на шевченківського Кобзаря. Він часто приймав у своєму маєтку відомих особистостей, черпав натхнення та налагоджував нові знайомства. Але найтісніші зв'язки він сформував з діячами українського театру - Марією Заньковецькою та Миколою Соловцовим.
«Заньковецька - то страшна сила»
З Марією Заньковецькою письменник познайомився особисто і часто переписувався. Дехто з дослідників їхньої творчості вважає, що між ними був роман, дехто - спростовує такі припущення. Але одне залишається фактом - їхні стосунки були щирими. У листах, які залишилися після пожежі в маєтку Заньковецьких, Чехов пише про наміри купити маєток поблизу Заньковецької та написати для неї п'єсу.
Сама ж Заньковецька ділилася: «Он тоже уговаривал перейти на русскую сцену, а я в свою очередь стыдила его, что он, сам украинец, а подговаривает меня к измене. Журила я его, что не пишет на родном языке. А он мне возражал, что грешно зарывает талант».
З-під пера Чехова так і не вийшла жодна книга чи твір рідною мовою, він продовжував писати російською. Але так багато традицій, типажів, картин він змальовував з України! Усі його творіння, особливо «Вишневий сад» просто рясніють українськими типажами та символами. Тому Україна завжди знаходила відгомін у його словах та думках і залишилася його духовним пристанищем.