У Слов’янську зруйнували пам’ятник Чехову: Влада звернулася до правоохоронців. ФОТОрепортаж
У Слов'янську на Донеччині зруйновано пам'ятник російському письменнику Антону Чехову. Його було скинуто з п'єдесталу на вулиці Центральній.
Про це повідомила пресслужба МВА, передає Цензор.НЕТ.
"У зв’язку з цим відділ культури Слов’янської міської військової адміністрації, який є уповноваженим органом охорони культурної спадщини нашої громади, звернувся до правоохоронців", - йдеться в повідомленні.
Місцева влада заявила, що пам’ятник Чехову в Слов’янську є "пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення".
"У 2017 році він був відремонтований за рахунок небайдужого місцевого підприємця. Згідно висновку Українського інституту національної пам’яті, пам’ятники та пам’ятні знаки, присвячені цьому письменнику, не підлягають вилученню з публічного простору, оскільки не містять обмежень Закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", - зазначили в МВА.
Також там заявили, що в Слов’янській громаді проведена велика робота щодо виконання законодавства у частині декомунізації та деколонізації, яка наразі триває.
"Вважаємо, що військовий стан – не найкращий час для анархії. Подібні дії викликають величезний резонанс у суспільстві та лише грають на руку ворогу", - підсумували в адміністрації.
Чехов дуже часто думав українською.
На письменника в дитинстві найбільший вплив здійснила його бабця, Єфросинія Шимко. Від народження він вільно говорив українською, а вже потім вивчив російську. У дитинстві часто грав у домашніх виставах, де постійно лунала українська мова та пісня. Тому в майбутніх його творах знаходять безліч українізмів, які сформувалися ще на підсвідомому рівні.
Подорожі Україною, які ставали натхненням.
Чехов обожнював подорожувати і спостерігати за роботою та життям простих людей. До переліку увійшли безліч міст, містечок і сіл Харківської і Полтавської губернії, пізніше - Львів, Ялта, Гурзуф. Але Чехов мав не тільки задоволення там жити, але й гуртувати навколо себе коло української інтелігенції. Саме їм в листах він прямо писав, що за походженням і станом душі він українець.
Бажання жити в Україні.
Майже 4 роки Чехов марив власним маєтком в Україні, але кошти від «врачєвания» не могли покрити всю суму. Тому пізніше він усе ж таки наважиться винайняти прекрасний маєток поблизу Сум Харківської губернії. На березі річки Псел він часто зустрічався з робітниками, які працювала на заводах Харитоненка, а вже пізніше ці люди стали прототипами в його творах. Тут він продовжив і практику лікування, адже про те, що він лікар, населення дізналося відразу і з'їжджалося до нього звідусіль.
Українська інтелігенція і любов до України.
Сім'я Линтварьових прищепила йому цікавість до української культури, адже ще їхні предки спілкувалися з Г. Сковородою та молилися на шевченківського Кобзаря. Він часто приймав у своєму маєтку відомих особистостей, черпав натхнення та налагоджував нові знайомства. Але найтісніші зв'язки він сформував з діячами українського театру - Марією Заньковецькою та Миколою Соловцовим.
«Заньковецька - то страшна сила»
З Марією Заньковецькою письменник познайомився особисто і часто переписувався. Дехто з дослідників їхньої творчості вважає, що між ними був роман, дехто - спростовує такі припущення. Але одне залишається фактом - їхні стосунки були щирими. У листах, які залишилися після пожежі в маєтку Заньковецьких, Чехов пише про наміри купити маєток поблизу Заньковецької та написати для неї п'єсу.
Сама ж Заньковецька ділилася: «Он тоже уговаривал перейти на русскую сцену, а я в свою очередь стыдила его, что он, сам украинец, а подговаривает меня к измене. Журила я его, что не пишет на родном языке. А он мне возражал, что грешно зарывает талант».
З-під пера Чехова так і не вийшла жодна книга чи твір рідною мовою, він продовжував писати російською. Але так багато традицій, типажів, картин він змальовував з України! Усі його творіння, особливо «Вишневий сад» просто рясніють українськими типажами та символами. Тому Україна завжди знаходила відгомін у його словах та думках і залишилася його духовним пристанищем.