9358 посетителей онлайн
Путин и Виткофф начали встречу в Кремле. ВИДЕО
Российский диктатор Владимир Путин и спецпредставитель президента США Стив Уиткофф уже начали встречу.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу Путина.
Встреча проходит в Кремле. Никакие детали пока не известны.
Читайте на "Цензор.НЕТ": Трамп не доволен Путиным и Россией, но рассчитывает на дипломатическое решение, - Госдеп США
Ранее СМИ сообщили, что спецпредставитель президента США Стив Уиткофф прибудет с визитом в Россию в среду, 6 августа. У него будет отдельная встреча с российским диктатором Владимиром Путиным. Позже Трамп анонсировал встречу его команды с россиянами.
Автор: Олександр Козак
Топ комментарии
+8 Redcar Ukraine
вже по першим 10 секундам зустрічі, можна в принципі прогнозувати результат.
вітьков з неймовірною радістю і трепетом жме руку пуйла (якби не камери, то поцілував би в шічку, а може й прутня путіна відсмоктав, якби запропонували) .
вітьков отримає емоційний оргазм від зустрічі, поїде до трампа з меседжем "товаріщ краснов, надо всє такі 50 днєй дать рускім"
вітьков з неймовірною радістю і трепетом жме руку пуйла (якби не камери, то поцілував би в шічку, а може й прутня путіна відсмоктав, якби запропонували) .
вітьков отримає емоційний оргазм від зустрічі, поїде до трампа з меседжем "товаріщ краснов, надо всє такі 50 днєй дать рускім"
показать весь комментарий
06.08.2025 12:40 Ответить Ссылка +5 Маркиз
https://defence-line.info/?p=2867 Фюрер пояснює (Частина 3)
Гітлер нічого такого не розповідав навіть найвищим офіцерам і навіть тим, хто командував дивізіями, які поступово переміщувалися до кордону з совком. Його промова виявилася поясненням причин війни із совком, але вже постфактум. Через те що її було виголошено на початку жовтня 1941 року, Гітлеру не треба було щось вигадувати чи приховувати, бо його армії вже показали чудові, небачені результати гігантських битв. Тільки полонених червоноармійців було стільки, скільки не могла виставити проти нього вся Європа, а захоплені території просто вражали своїми розмірами. У той момент ніхто не міг дорікнути Гітлерові в тому, що він щось робить неправильно. Тому його промова була спокійною та ґрунтовною.
На самому початку блоку промови, присвяченого саме війні з більшовиками, він зауважив, що з 1939 року змушений був сховати свою власну думку про більшовиків і росію куди подалі, бо чітко розумів, що зовнішні сили хотіли б зіштовхнути Німеччину та росію, щоб максимально їх знекровити. Він заявив, що пропозиції товаришів про можливість укладення миру з росією особисто йому не подобалися, але він змушений був піти на цей крок з єдиною метою - вберегти життя німецьких солдатів від війни на Сході. Саме тому було укладено Пакт про мир та ненапад.
Далі він повідомив про те, що заплановану на літо 1940 року операцію зі штурму Британії було відкладено через необхідність мобілізації всіх наявних військових ресурсів, включаючи перекидання всіх сил Люфтваффе, які були вже невід'ємною частиною будь-якої військової операції Вермахту. Щойно почалося розгортання військ у напрямку Ла-Маншу, розвідка почала давати дані про те, що москва почала висування своїх військ до західного кордону, тобто до кордону Німеччини.
Крім того, щодо Фінляндії була джентльменська угода, яка зв'язувала руки Німеччині, але обмежувала і совок. Наскільки можна зрозуміти, Гітлер був згоден на приєднання Фінляндії до совка невійськовими засобами, тобто за власним бажанням. Що з цього вийшло - всі чудово пам'ятають, і Гітлер не шкодував дифірамбів щодо стійкості фіннів. Він підкреслив, що виконав свою частину зобов'язань, і фінни боролися самостійно, а Сталін забув про те, що обіцяв. Улітку 1940 року Сталін анексував країни Балтії, показавши Гітлеру, як саме виглядає «добровільне» приєднання. А потім совок почав рухатися в Румунію. Гітлер дуже тепло відгукнувся про маршала Антонеску, підкресливши, що румуни повністю і неухильно виконують усі зобов'язання, які давали. Зрештою, настав час з'ясувати стосунки з москвою та вирішити, що робити з пактом від 1939 року.
За словами Гітлера, саме німецька сторона ініціювала зустріч найвищого керівництва Німеччини і совка, щоб обговорити відмінності у трактуванні підписаних документів. Для цього Сталін відправив до Берліна В'ячеслава Молотова. Нам довго лили у вуха маячню про те, що Молотов намагався зберегти мир і таке інше. Насправді Молотов привіз план перегляду умов пакту у формі ультиматуму. Зі змісту промови Гітлера ставало зрозуміло, що в листопаді 1940 року Молотов озвучив чотири вимоги, які висунув Сталін від імені совка. Далі наводимо цитати слів Гітлера, які залишилися як у письмовому вигляді, так і у вигляді аудіозапису.
«Перше: Німеччина має остаточно погодитися з тим, що Фінляндія ліквідується як держава, бо Радянський Союз знову відчув загрозу з її боку. Мені не залишалося нічого, крім відповісти відмовою.
Друге питання стосувалося Румунії. Воно полягало в тому, чи будуть німецькі гарантії захищати Румунію також від Радянського Союзу. І тут я повинен був триматися даного мною колись слова. Я не шкодую про це, тому що в Румунії, в генералі Антонеску, я знайшов людину честі, яка, зі свого боку, твердо дотримувалась цього слова.
Третє питання стосувалося Болгарії. Молотов вимагав права Радянського Союзу розмістити свої гарнізони в Болгарії і таким чином гарантувати їй свій захист. Що це означає, ми вже чудово зрозуміли на прикладі Естонії, Литви і Латвії. Я міг у цьому випадку послатися на те, що така гарантія має бути зумовлена бажанням гарантованого. Мені про таке бажання не було нічого відомо, я повинен був спочатку навести довідки та обговорити це зі своїми союзниками.
Четверте питання стосувалося Дарданелл. Росія вимагала розмістити там опорні пункти. Якщо зараз Молотов буде це заперечувати, я не здивуюся. Якщо завтра чи післязавтра його не буде в Москві, ймовірно, він теж буде заперечувати, що його там немає».
Далі Гітлер пояснив присутнім суть своєї відповіді:
«Однак він поставив ці умови, і я їх відхилив. Я повинен був їх відхилити, і водночас мені стало ясно, що настав час найбільшої обережності. З цього моменту я почав ретельно спостерігати за Радянською Росією. Кожна дивізія, виявлена нами, акуратно реєструвалася, і у відповідь на це вживалися запобіжні заходи. Вже у травні ситуація згустилася так, що не залишилося жодних сумнівів щодо того, що Росія збиралася за першої ж можливості напасти на нас. До кінця травня такі моменти почастішали настільки, що вже неможливо було відігнати від себе думку про загрозу боротьби не на життя, а на смерть».
Гітлер нічого такого не розповідав навіть найвищим офіцерам і навіть тим, хто командував дивізіями, які поступово переміщувалися до кордону з совком. Його промова виявилася поясненням причин війни із совком, але вже постфактум. Через те що її було виголошено на початку жовтня 1941 року, Гітлеру не треба було щось вигадувати чи приховувати, бо його армії вже показали чудові, небачені результати гігантських битв. Тільки полонених червоноармійців було стільки, скільки не могла виставити проти нього вся Європа, а захоплені території просто вражали своїми розмірами. У той момент ніхто не міг дорікнути Гітлерові в тому, що він щось робить неправильно. Тому його промова була спокійною та ґрунтовною.
На самому початку блоку промови, присвяченого саме війні з більшовиками, він зауважив, що з 1939 року змушений був сховати свою власну думку про більшовиків і росію куди подалі, бо чітко розумів, що зовнішні сили хотіли б зіштовхнути Німеччину та росію, щоб максимально їх знекровити. Він заявив, що пропозиції товаришів про можливість укладення миру з росією особисто йому не подобалися, але він змушений був піти на цей крок з єдиною метою - вберегти життя німецьких солдатів від війни на Сході. Саме тому було укладено Пакт про мир та ненапад.
Далі він повідомив про те, що заплановану на літо 1940 року операцію зі штурму Британії було відкладено через необхідність мобілізації всіх наявних військових ресурсів, включаючи перекидання всіх сил Люфтваффе, які були вже невід'ємною частиною будь-якої військової операції Вермахту. Щойно почалося розгортання військ у напрямку Ла-Маншу, розвідка почала давати дані про те, що москва почала висування своїх військ до західного кордону, тобто до кордону Німеччини.
Крім того, щодо Фінляндії була джентльменська угода, яка зв'язувала руки Німеччині, але обмежувала і совок. Наскільки можна зрозуміти, Гітлер був згоден на приєднання Фінляндії до совка невійськовими засобами, тобто за власним бажанням. Що з цього вийшло - всі чудово пам'ятають, і Гітлер не шкодував дифірамбів щодо стійкості фіннів. Він підкреслив, що виконав свою частину зобов'язань, і фінни боролися самостійно, а Сталін забув про те, що обіцяв. Улітку 1940 року Сталін анексував країни Балтії, показавши Гітлеру, як саме виглядає «добровільне» приєднання. А потім совок почав рухатися в Румунію. Гітлер дуже тепло відгукнувся про маршала Антонеску, підкресливши, що румуни повністю і неухильно виконують усі зобов'язання, які давали. Зрештою, настав час з'ясувати стосунки з москвою та вирішити, що робити з пактом від 1939 року.
За словами Гітлера, саме німецька сторона ініціювала зустріч найвищого керівництва Німеччини і совка, щоб обговорити відмінності у трактуванні підписаних документів. Для цього Сталін відправив до Берліна В'ячеслава Молотова. Нам довго лили у вуха маячню про те, що Молотов намагався зберегти мир і таке інше. Насправді Молотов привіз план перегляду умов пакту у формі ультиматуму. Зі змісту промови Гітлера ставало зрозуміло, що в листопаді 1940 року Молотов озвучив чотири вимоги, які висунув Сталін від імені совка. Далі наводимо цитати слів Гітлера, які залишилися як у письмовому вигляді, так і у вигляді аудіозапису.
«Перше: Німеччина має остаточно погодитися з тим, що Фінляндія ліквідується як держава, бо Радянський Союз знову відчув загрозу з її боку. Мені не залишалося нічого, крім відповісти відмовою.
Друге питання стосувалося Румунії. Воно полягало в тому, чи будуть німецькі гарантії захищати Румунію також від Радянського Союзу. І тут я повинен був триматися даного мною колись слова. Я не шкодую про це, тому що в Румунії, в генералі Антонеску, я знайшов людину честі, яка, зі свого боку, твердо дотримувалась цього слова.
Третє питання стосувалося Болгарії. Молотов вимагав права Радянського Союзу розмістити свої гарнізони в Болгарії і таким чином гарантувати їй свій захист. Що це означає, ми вже чудово зрозуміли на прикладі Естонії, Литви і Латвії. Я міг у цьому випадку послатися на те, що така гарантія має бути зумовлена бажанням гарантованого. Мені про таке бажання не було нічого відомо, я повинен був спочатку навести довідки та обговорити це зі своїми союзниками.
Четверте питання стосувалося Дарданелл. Росія вимагала розмістити там опорні пункти. Якщо зараз Молотов буде це заперечувати, я не здивуюся. Якщо завтра чи післязавтра його не буде в Москві, ймовірно, він теж буде заперечувати, що його там немає».
Далі Гітлер пояснив присутнім суть своєї відповіді:
«Однак він поставив ці умови, і я їх відхилив. Я повинен був їх відхилити, і водночас мені стало ясно, що настав час найбільшої обережності. З цього моменту я почав ретельно спостерігати за Радянською Росією. Кожна дивізія, виявлена нами, акуратно реєструвалася, і у відповідь на це вживалися запобіжні заходи. Вже у травні ситуація згустилася так, що не залишилося жодних сумнівів щодо того, що Росія збиралася за першої ж можливості напасти на нас. До кінця травня такі моменти почастішали настільки, що вже неможливо було відігнати від себе думку про загрозу боротьби не на життя, а на смерть».
показать весь комментарий
06.08.2025 12:20 Ответить Ссылка +5 Маркиз
https://defence-line.info/?p=2869 Фюрер пояснює (Частина 4)
Далі Гітлер пояснює своє повне мовчання з приводу того, що коїв совок у Фінляндії, Балтії та Румунії. Нагадаємо, на відміну від промови Сталіна, це було сказано публічно, задокументовано та доступно до вивчення, але історія писалася людьми, які могли б скласти серйозну конкуренцію Андерсену, обом братам Грімм, а також Зоряну та Шкіряку. Страшні казки, які чомусь назвали історією, згодовуються й досі, а можна було ознайомитися з тим, що відомо вже 75 років. Отже, фюрер пояснив відсутність його особистої публічної реакції та реакції уряду і преси Німеччини на явні порушення домовленостей у виконанні червоної армії.
Ще раз підкреслю: ніякої закритої сходки, ніяких засекречувань, як із промовою Сталіна. Гітлер логічно пояснює режим таємності перед початком операції:
«Я повинен був тоді весь час мовчати, і зберігати це мовчання було мені подвійно важко. Не так важко щодо Батьківщини, бо вона, зрештою, повинна була зрозуміти, що є моменти, коли не можна говорити без того, щоб не наразити на небезпеку цілу націю. Набагато важче давалося мені мовчання стосовно моїх солдатів, які, дивізія до дивізії, стояли на східному кордоні імперії, і, проте, ніхто не знав, що починається, ніхто не мав ані найменшого уявлення про те, як змінилося становище насправді і що їм, можливо, доведеться виступити у важкий, навіть у найважчий похід усіх часів. Саме через них мені доводилося мовчати, тому що якби я промовив хоч одне слово, це жодною мірою не змінило б рішення Сталіна, зате раптовість, яка залишилася моєю останньою зброєю, було б втрачено. І будь-яка така заява, будь-який натяк коштував би життя сотням тисяч наших товаришів.
Тому я мовчав навіть у той момент, коли остаточно прийняв для себе рішення самому зробити перший крок. Якщо я бачу, що мій противник скинув рушницю, я не чекатиму, поки він натисне на курок, а краще зроблю це першим. Це було, зараз я можу про це сказати, найважчим рішенням мого життя. Такий крок відчиняє двері, за якими таїться невідомість, і тільки нащадки знатимуть точно, як це почалося і що сталося».
Остання цитата, яку ми тут наведемо, говорить про те, що найгірші прогнози німецького командування з приводу масштабу загрози, що виходила з совка, не тільки підтвердилися подальшим перебігом подій та отриманими фактичними доказами, а й перевершилися виявленим масштабом приготувань тільки біля кордону.
«І ось що ще я повинен заявити: ми не помилилися ні в правильності наших планів, ні в історично неповторній мужності німецьких солдатів, - нарешті, ми не помилилися і в якості нашої зброї! Ми не були розчаровані функціонуванням усієї організації нашого фронту та підкорення величезних внутрішніх просторів, і ми не обманулися в нашій Батьківщині. Однак у чому ми обманулися - ми не мали ані найменшого поняття про те, наскільки гігантською була підготовка противника до нападу на Німеччину та Європу, про те, наскільки неймовірно великою була небезпека, про те, що цього разу ми були на волосок від знищення не лише Німеччини, а й усієї Європи. Сьогодні я можу про це сказати!»
Отже, станом на літо 1941 року Німеччина виконувала всі зобов'язання, взяті перед совком, навіть незважаючи на те, що совок регулярно і послідовно робив кроки, що ведуть убік від досягнутих домовленостей. При цьому всі інші держави, які підписали подібні договори з Німеччиною, чітко виконували умови договорів, про що Гітлер детально й розлого повідомив у цій самій промові. Тобто тільки більшовицька росія плювала на те, що сама ж і обіцяла. Саме це змусило Німеччину переглянути свої плани і перш ніж остаточно розібратися з Англією, яка, на думку Гітлера, століттями нацьковувала народи Європи в братовбивчих війнах, розібратися з більшовицькою росією. Втім, особисто Гітлер зробив останню спробу уникнути великої бійки зі східним сусідом.
Виключно з цією метою і викликали до Берліна Молотова, але замість очікуваних пояснень чи чогось подібного Молотов привіз ультиматум. Як ми писали вище, москва зажадала собі Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Тут узагалі не йшлося про безпеку совка. На той час він зібрав найпотужнішу армію у світі і, усвідомлюючи це, став диктувати умови для захоплення нових територій. Німеччина робила те ж саме, але в рамках, узгоджених зі Сталіним, а тепер Сталін вимагав згоди Німеччини на просування своїх військ у країни - союзники Німеччини.
Тобто війна між Німеччиною та совком стала неминучою зразу після від'їзду Молотова, а точніше, за результатами переговорів - ультиматуму Сталіна та відхилення ультиматуму Гітлером. Відразу після цього було видано знамениту директиву № 21 про початок підготовки сил і засобів для здійснення плану «Барбаросса». Таким чином, подальше вторгнення німецьких військ на територію совка стало відповіддю на ультиматум Сталіна. А ці понад 30 мільйонів громадян совка були ціною бажання Сталіна прибрати до рук згадані вище Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Саме це бажання Сталіна спричинило руйнування половини Європи і загалом понад 50 мільйонів трупів, якими було завалено континент від Нормандії до Сталінграда.
Що характерно, товариш прутін зараз (це 2017 рік) теж хоче прихопити земель, звично розтоптавши цілі стоси документів, які підписав він особисто і його попередники. Яку ціну буде заплачено за це бажання - побачимо. Чекати лишилося недовго. Одне зрозуміло: товариш Гітлер на тлі товариша Сталіна виглядає, як дрібний кишеньковий злодій на тлі справжнього кривавого бандита.
Далі Гітлер пояснює своє повне мовчання з приводу того, що коїв совок у Фінляндії, Балтії та Румунії. Нагадаємо, на відміну від промови Сталіна, це було сказано публічно, задокументовано та доступно до вивчення, але історія писалася людьми, які могли б скласти серйозну конкуренцію Андерсену, обом братам Грімм, а також Зоряну та Шкіряку. Страшні казки, які чомусь назвали історією, згодовуються й досі, а можна було ознайомитися з тим, що відомо вже 75 років. Отже, фюрер пояснив відсутність його особистої публічної реакції та реакції уряду і преси Німеччини на явні порушення домовленостей у виконанні червоної армії.
Ще раз підкреслю: ніякої закритої сходки, ніяких засекречувань, як із промовою Сталіна. Гітлер логічно пояснює режим таємності перед початком операції:
«Я повинен був тоді весь час мовчати, і зберігати це мовчання було мені подвійно важко. Не так важко щодо Батьківщини, бо вона, зрештою, повинна була зрозуміти, що є моменти, коли не можна говорити без того, щоб не наразити на небезпеку цілу націю. Набагато важче давалося мені мовчання стосовно моїх солдатів, які, дивізія до дивізії, стояли на східному кордоні імперії, і, проте, ніхто не знав, що починається, ніхто не мав ані найменшого уявлення про те, як змінилося становище насправді і що їм, можливо, доведеться виступити у важкий, навіть у найважчий похід усіх часів. Саме через них мені доводилося мовчати, тому що якби я промовив хоч одне слово, це жодною мірою не змінило б рішення Сталіна, зате раптовість, яка залишилася моєю останньою зброєю, було б втрачено. І будь-яка така заява, будь-який натяк коштував би життя сотням тисяч наших товаришів.
Тому я мовчав навіть у той момент, коли остаточно прийняв для себе рішення самому зробити перший крок. Якщо я бачу, що мій противник скинув рушницю, я не чекатиму, поки він натисне на курок, а краще зроблю це першим. Це було, зараз я можу про це сказати, найважчим рішенням мого життя. Такий крок відчиняє двері, за якими таїться невідомість, і тільки нащадки знатимуть точно, як це почалося і що сталося».
Остання цитата, яку ми тут наведемо, говорить про те, що найгірші прогнози німецького командування з приводу масштабу загрози, що виходила з совка, не тільки підтвердилися подальшим перебігом подій та отриманими фактичними доказами, а й перевершилися виявленим масштабом приготувань тільки біля кордону.
«І ось що ще я повинен заявити: ми не помилилися ні в правильності наших планів, ні в історично неповторній мужності німецьких солдатів, - нарешті, ми не помилилися і в якості нашої зброї! Ми не були розчаровані функціонуванням усієї організації нашого фронту та підкорення величезних внутрішніх просторів, і ми не обманулися в нашій Батьківщині. Однак у чому ми обманулися - ми не мали ані найменшого поняття про те, наскільки гігантською була підготовка противника до нападу на Німеччину та Європу, про те, наскільки неймовірно великою була небезпека, про те, що цього разу ми були на волосок від знищення не лише Німеччини, а й усієї Європи. Сьогодні я можу про це сказати!»
Отже, станом на літо 1941 року Німеччина виконувала всі зобов'язання, взяті перед совком, навіть незважаючи на те, що совок регулярно і послідовно робив кроки, що ведуть убік від досягнутих домовленостей. При цьому всі інші держави, які підписали подібні договори з Німеччиною, чітко виконували умови договорів, про що Гітлер детально й розлого повідомив у цій самій промові. Тобто тільки більшовицька росія плювала на те, що сама ж і обіцяла. Саме це змусило Німеччину переглянути свої плани і перш ніж остаточно розібратися з Англією, яка, на думку Гітлера, століттями нацьковувала народи Європи в братовбивчих війнах, розібратися з більшовицькою росією. Втім, особисто Гітлер зробив останню спробу уникнути великої бійки зі східним сусідом.
Виключно з цією метою і викликали до Берліна Молотова, але замість очікуваних пояснень чи чогось подібного Молотов привіз ультиматум. Як ми писали вище, москва зажадала собі Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Тут узагалі не йшлося про безпеку совка. На той час він зібрав найпотужнішу армію у світі і, усвідомлюючи це, став диктувати умови для захоплення нових територій. Німеччина робила те ж саме, але в рамках, узгоджених зі Сталіним, а тепер Сталін вимагав згоди Німеччини на просування своїх військ у країни - союзники Німеччини.
Тобто війна між Німеччиною та совком стала неминучою зразу після від'їзду Молотова, а точніше, за результатами переговорів - ультиматуму Сталіна та відхилення ультиматуму Гітлером. Відразу після цього було видано знамениту директиву № 21 про початок підготовки сил і засобів для здійснення плану «Барбаросса». Таким чином, подальше вторгнення німецьких військ на територію совка стало відповіддю на ультиматум Сталіна. А ці понад 30 мільйонів громадян совка були ціною бажання Сталіна прибрати до рук згадані вище Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Саме це бажання Сталіна спричинило руйнування половини Європи і загалом понад 50 мільйонів трупів, якими було завалено континент від Нормандії до Сталінграда.
Що характерно, товариш прутін зараз (це 2017 рік) теж хоче прихопити земель, звично розтоптавши цілі стоси документів, які підписав він особисто і його попередники. Яку ціну буде заплачено за це бажання - побачимо. Чекати лишилося недовго. Одне зрозуміло: товариш Гітлер на тлі товариша Сталіна виглядає, як дрібний кишеньковий злодій на тлі справжнього кривавого бандита.
показать весь комментарий
06.08.2025 12:23 Ответить Ссылка Вход на форум Цензор.НЕТ
Произошла неизвестная ошибка. Попробуйте немного позже.
Пожалуйста, подождите...
Войти с помощью
Для входа по паролю, перейдите по ссылке
Использование имени пользователя в качестве логина больше не поддерживается!
Забыли пароль или логин? Восстановить пароль
Забыли пароль или логин? Восстановить пароль
віткофф - кур'єр, який возить інформацію між пуйлом і трампом. Він не вирішує долю України.
p.s. Ви бува не антисеміт?
https://defence-line.info/?p=2862 Фюрер пояснює (Частина 1)
Вперше опубліковано: 12.02.2017
Минулого тижня (літо 2025 року) прутін пояснив своєму стаду, що війна з Україною - це не захоплення чужих територій, а так він повертає своє. За великим рахунком, «своє» знаходиться в його валізах, але в цьому випадку важливо те, що прутін не розповідає нічого нового. Та сама аргументація вже застосовувалася до нього і вилилась у криваву бійню. Зараз він робить точнісінько те саме, бо він - неосвічений і безталанний тип, не здатний придумати щось своє, крім валіз, звичайно.
***
Досі актуальним є питання про те, за що совок загубив близько 30 мільйонів власних громадян. Банальні відповіді на кшталт «боротьба з фашизмом», «за свою землю» або «захист від тотального знищення» насправді не мають жодного смислового навантаження. Адже з часів Сунь Цзи відомо, що війни ведуться за матеріальні ресурси, шляхи сполучення і торгівлі або за якісь стратегічно важливі об'єкти, також пов'язані з двома умовами, зазначеними вище. Тому абстрактні пояснення не можуть вказати на причину війни.
Проте коли відкривається істина, вона не влазить у людські голови, куди під зав'язку завантажено суміш фантазій, маячні і якихось жахливих пропагандистських конструкцій. Але все це зроблено професійно і так, щоб туди більше нічого не помістилося. Будь-які документи й факти відкидаються, оголошені фальшивками, а фальшивки оголошуються істиною в останній інстанції, якій слід поклонятися, тому що «дідивоювали».
Воно і зрозуміло, бо тут тільки почни копати, і усталена теорія початку Другої світової війни обвалиться, як картковий будиночок, а цього не хоче вже ніхто. В будь-якому випадку, ключовим моментом усієї цієї історії є вже незаперечний факт того, що Вермахт пішов на найгрубіше порушення фундаментального принципу наступальної війни - триразової переваги сил і засобів перед противником, який обороняється. Нема переваги - нема наступу, особливо масштабного.
Усі світові джерела, в тому числі й деякі російські, вказують на те, що Німеччина та її союзники станом на ранок 22 червня 1941 року не мали чисельної переваги за жодним із багатьох компонентів бойової міці свого ударного угруповання. Ні танків, ні літаків, ні артилерійських гармат, ні особового складу в Німеччини не було не те що утричі більше, а просто було менше, ніж у совка.
До початку бойових дій німецька розвідка мала досить чітке уявлення про те, що розташовано біля кордонів Німеччини, а також про те, що ці сили готуються робити. Це означає, що у ставці Гітлера чудово уявляли співвідношення сил, яке дозволяє розпочати масштабну наступальну бойову операцію проти совка, проте ця операція розпочалася і виявилася фантастично успішною.
Через те що німецьких військових навряд чи можна було звинуватити в авантюризмі, доводиться припустити, що це було вимушене рішення, зумовлене тенденцією різкого погіршення співвідношення сил. Мало того, наступ можна було здійснити тільки в тому випадку, якби все вказувало на певний проміжок часу, коли противник (совок) міг зібрати класичне ударне угруповання із зазначеним вище співвідношенням сил і засобів.
Усе це випливає з даних про склад і чисельність протиборчих армій і не стосується тих планів наступу, які, безумовно, були в обох сторін. Однак найважливішим у цьому випадку є те, що лідери обох сторін особисто дали пояснення того, що має відбутися і відбулося.
І Гітлер, і Сталін дали розгорнуті та докладні пояснення ситуації, які знімають майже всі суперечливі моменти й відповідають на те саме запитання про те, за що загинули 30+ мільйонів громадян совка. Просто наші дослідники намагаються не торкатися цих двох промов, а ми торкнемося. Що стосується промови Сталіна, то ми про неї вже писали не раз і пройдемося по ній оглядово, а в основному проаналізуємо промову Гітлера, яка є в досить точному перекладі, але практично не відома публіці. По-хорошому, варто було б починати з промови Гітлера, яку він виголосив 3 жовтня 1941 року у Берліні, бо частину цієї промови, яка нас цікавить, присвячено тому, чому почалася війна між Німеччиною і совком, а це стосується подій 1940 року, але хронологічно мова Сталіна прозвучала раніше. З неї й почнемо.
Совок, а згодом - і росія, щільно тримають завісу таємності над цілою низкою документів, які прямо вказують на те, чому війна з Німеччиною відбулася саме так, а не інакше. Режим таємності продовжується все далі, і одне тільки це вже вказує на серйозність прихованих там таємниць. Навіть через три чверті століття документи можуть нести пряму і безпосередню загрозу як самій росії, так і совку, правонаступницею якого вона стала.
Справді, якщо оприлюднити все те, що було виключено з предмета розгляду Нюрнберзького трибуналу, то виявиться, що сам трибунал був фарсом, а підсумки Другої світової війни слід переглядати фундаментально. Принаймні, совок, а значить - і росія, просто втратять будь-які права на місце постійного члена РБ ООН і право вето, яким зловживав совок і тепер це робить росія.
Саме тому стенограма виступу Сталіна перед випускниками військових академій червоної армії не потрапила у відкритий обіг. Однак у короткий період відразу після краху совка з частиною цих документів вдалося ознайомитися дослідникам, і перш ніж спеціальні фонди архівів знову було закрито, документи було опубліковано без офіційного підтвердження. Отже, на бенкеті в Кремлі 5 травня 1941 року, присвяченому випуску слухачів військових академій, Сталін виступив із розлогою промовою, а згодом озвучував кілька містких і важливих думок, оформлених у вигляді тостів.
Він вказав присутнім на те, що поки вони перебували на навчанні, армія змінилася кардинальним чином, і коли вони приймуть командування своїми новими частинами, вони не впізнають червоної армії ні за формою, ні за змістом. Сталін зазначив, що армію вже озброєно абсолютно новою зброєю та технікою, найкращими, на думку Сталіна. І головне, вождь пояснив, що цю армію створено для нового типу війни. А потім він пройшовся по армії Німеччини, вказуючи на її недоліки і висловлюючи впевненість у тому, що вона стане легкою здобиччю для червоної армії. Тобто практично відкритим текстом було сказано, що війна почнеться вже зовсім скоро і випускники їдуть у військо саме для того, щоб вести свої сили в бій.
Уже в тостах хтось із присутніх запропонував випити за мудру оборонну політику партії та уряду. На це Сталін відповів, що зникли найменші сумніви в тому, що саме належить робити присутнім. Вождь зазначив, що настав час переходити від оборони до наступу. Тепер на чільне місце ставиться наступальна війна. Щоб у військових не виникало проблем зі сприйняттям наступальної війни як загарбницької, він пояснив, що будь-яка війна, яку совок вестиме в інтересах світового пролетаріату, - справедлива, а вже оборонний чи наступальний у неї характер - справа десята.
Коротше кажучи, Сталін доніс до присутніх таке. Війна розпочнеться буквально після того, як учорашні випускники прибудуть на місце своєї служби. Противником у майбутній війні буде Німеччина. Німецька армія, незважаючи на її успіхи в Європі, не є непереможною і страшною. Червона армія переозброїлася і отримала все необхідне для успішної наступальної війни. Власне, це було благословення на війну з Німеччиною.
Гітлер нічого такого не розповідав навіть найвищим офіцерам і навіть тим, хто командував дивізіями, які поступово переміщувалися до кордону з совком. Його промова виявилася поясненням причин війни із совком, але вже постфактум. Через те що її було виголошено на початку жовтня 1941 року, Гітлеру не треба було щось вигадувати чи приховувати, бо його армії вже показали чудові, небачені результати гігантських битв. Тільки полонених червоноармійців було стільки, скільки не могла виставити проти нього вся Європа, а захоплені території просто вражали своїми розмірами. У той момент ніхто не міг дорікнути Гітлерові в тому, що він щось робить неправильно. Тому його промова була спокійною та ґрунтовною.
На самому початку блоку промови, присвяченого саме війні з більшовиками, він зауважив, що з 1939 року змушений був сховати свою власну думку про більшовиків і росію куди подалі, бо чітко розумів, що зовнішні сили хотіли б зіштовхнути Німеччину та росію, щоб максимально їх знекровити. Він заявив, що пропозиції товаришів про можливість укладення миру з росією особисто йому не подобалися, але він змушений був піти на цей крок з єдиною метою - вберегти життя німецьких солдатів від війни на Сході. Саме тому було укладено Пакт про мир та ненапад.
Далі він повідомив про те, що заплановану на літо 1940 року операцію зі штурму Британії було відкладено через необхідність мобілізації всіх наявних військових ресурсів, включаючи перекидання всіх сил Люфтваффе, які були вже невід'ємною частиною будь-якої військової операції Вермахту. Щойно почалося розгортання військ у напрямку Ла-Маншу, розвідка почала давати дані про те, що москва почала висування своїх військ до західного кордону, тобто до кордону Німеччини.
Крім того, щодо Фінляндії була джентльменська угода, яка зв'язувала руки Німеччині, але обмежувала і совок. Наскільки можна зрозуміти, Гітлер був згоден на приєднання Фінляндії до совка невійськовими засобами, тобто за власним бажанням. Що з цього вийшло - всі чудово пам'ятають, і Гітлер не шкодував дифірамбів щодо стійкості фіннів. Він підкреслив, що виконав свою частину зобов'язань, і фінни боролися самостійно, а Сталін забув про те, що обіцяв. Улітку 1940 року Сталін анексував країни Балтії, показавши Гітлеру, як саме виглядає «добровільне» приєднання. А потім совок почав рухатися в Румунію. Гітлер дуже тепло відгукнувся про маршала Антонеску, підкресливши, що румуни повністю і неухильно виконують усі зобов'язання, які давали. Зрештою, настав час з'ясувати стосунки з москвою та вирішити, що робити з пактом від 1939 року.
За словами Гітлера, саме німецька сторона ініціювала зустріч найвищого керівництва Німеччини і совка, щоб обговорити відмінності у трактуванні підписаних документів. Для цього Сталін відправив до Берліна В'ячеслава Молотова. Нам довго лили у вуха маячню про те, що Молотов намагався зберегти мир і таке інше. Насправді Молотов привіз план перегляду умов пакту у формі ультиматуму. Зі змісту промови Гітлера ставало зрозуміло, що в листопаді 1940 року Молотов озвучив чотири вимоги, які висунув Сталін від імені совка. Далі наводимо цитати слів Гітлера, які залишилися як у письмовому вигляді, так і у вигляді аудіозапису.
«Перше: Німеччина має остаточно погодитися з тим, що Фінляндія ліквідується як держава, бо Радянський Союз знову відчув загрозу з її боку. Мені не залишалося нічого, крім відповісти відмовою.
Друге питання стосувалося Румунії. Воно полягало в тому, чи будуть німецькі гарантії захищати Румунію також від Радянського Союзу. І тут я повинен був триматися даного мною колись слова. Я не шкодую про це, тому що в Румунії, в генералі Антонеску, я знайшов людину честі, яка, зі свого боку, твердо дотримувалась цього слова.
Третє питання стосувалося Болгарії. Молотов вимагав права Радянського Союзу розмістити свої гарнізони в Болгарії і таким чином гарантувати їй свій захист. Що це означає, ми вже чудово зрозуміли на прикладі Естонії, Литви і Латвії. Я міг у цьому випадку послатися на те, що така гарантія має бути зумовлена бажанням гарантованого. Мені про таке бажання не було нічого відомо, я повинен був спочатку навести довідки та обговорити це зі своїми союзниками.
Четверте питання стосувалося Дарданелл. Росія вимагала розмістити там опорні пункти. Якщо зараз Молотов буде це заперечувати, я не здивуюся. Якщо завтра чи післязавтра його не буде в Москві, ймовірно, він теж буде заперечувати, що його там немає».
Далі Гітлер пояснив присутнім суть своєї відповіді:
«Однак він поставив ці умови, і я їх відхилив. Я повинен був їх відхилити, і водночас мені стало ясно, що настав час найбільшої обережності. З цього моменту я почав ретельно спостерігати за Радянською Росією. Кожна дивізія, виявлена нами, акуратно реєструвалася, і у відповідь на це вживалися запобіжні заходи. Вже у травні ситуація згустилася так, що не залишилося жодних сумнівів щодо того, що Росія збиралася за першої ж можливості напасти на нас. До кінця травня такі моменти почастішали настільки, що вже неможливо було відігнати від себе думку про загрозу боротьби не на життя, а на смерть».
Далі Гітлер пояснює своє повне мовчання з приводу того, що коїв совок у Фінляндії, Балтії та Румунії. Нагадаємо, на відміну від промови Сталіна, це було сказано публічно, задокументовано та доступно до вивчення, але історія писалася людьми, які могли б скласти серйозну конкуренцію Андерсену, обом братам Грімм, а також Зоряну та Шкіряку. Страшні казки, які чомусь назвали історією, згодовуються й досі, а можна було ознайомитися з тим, що відомо вже 75 років. Отже, фюрер пояснив відсутність його особистої публічної реакції та реакції уряду і преси Німеччини на явні порушення домовленостей у виконанні червоної армії.
Ще раз підкреслю: ніякої закритої сходки, ніяких засекречувань, як із промовою Сталіна. Гітлер логічно пояснює режим таємності перед початком операції:
«Я повинен був тоді весь час мовчати, і зберігати це мовчання було мені подвійно важко. Не так важко щодо Батьківщини, бо вона, зрештою, повинна була зрозуміти, що є моменти, коли не можна говорити без того, щоб не наразити на небезпеку цілу націю. Набагато важче давалося мені мовчання стосовно моїх солдатів, які, дивізія до дивізії, стояли на східному кордоні імперії, і, проте, ніхто не знав, що починається, ніхто не мав ані найменшого уявлення про те, як змінилося становище насправді і що їм, можливо, доведеться виступити у важкий, навіть у найважчий похід усіх часів. Саме через них мені доводилося мовчати, тому що якби я промовив хоч одне слово, це жодною мірою не змінило б рішення Сталіна, зате раптовість, яка залишилася моєю останньою зброєю, було б втрачено. І будь-яка така заява, будь-який натяк коштував би життя сотням тисяч наших товаришів.
Тому я мовчав навіть у той момент, коли остаточно прийняв для себе рішення самому зробити перший крок. Якщо я бачу, що мій противник скинув рушницю, я не чекатиму, поки він натисне на курок, а краще зроблю це першим. Це було, зараз я можу про це сказати, найважчим рішенням мого життя. Такий крок відчиняє двері, за якими таїться невідомість, і тільки нащадки знатимуть точно, як це почалося і що сталося».
Остання цитата, яку ми тут наведемо, говорить про те, що найгірші прогнози німецького командування з приводу масштабу загрози, що виходила з совка, не тільки підтвердилися подальшим перебігом подій та отриманими фактичними доказами, а й перевершилися виявленим масштабом приготувань тільки біля кордону.
«І ось що ще я повинен заявити: ми не помилилися ні в правильності наших планів, ні в історично неповторній мужності німецьких солдатів, - нарешті, ми не помилилися і в якості нашої зброї! Ми не були розчаровані функціонуванням усієї організації нашого фронту та підкорення величезних внутрішніх просторів, і ми не обманулися в нашій Батьківщині. Однак у чому ми обманулися - ми не мали ані найменшого поняття про те, наскільки гігантською була підготовка противника до нападу на Німеччину та Європу, про те, наскільки неймовірно великою була небезпека, про те, що цього разу ми були на волосок від знищення не лише Німеччини, а й усієї Європи. Сьогодні я можу про це сказати!»
Отже, станом на літо 1941 року Німеччина виконувала всі зобов'язання, взяті перед совком, навіть незважаючи на те, що совок регулярно і послідовно робив кроки, що ведуть убік від досягнутих домовленостей. При цьому всі інші держави, які підписали подібні договори з Німеччиною, чітко виконували умови договорів, про що Гітлер детально й розлого повідомив у цій самій промові. Тобто тільки більшовицька росія плювала на те, що сама ж і обіцяла. Саме це змусило Німеччину переглянути свої плани і перш ніж остаточно розібратися з Англією, яка, на думку Гітлера, століттями нацьковувала народи Європи в братовбивчих війнах, розібратися з більшовицькою росією. Втім, особисто Гітлер зробив останню спробу уникнути великої бійки зі східним сусідом.
Виключно з цією метою і викликали до Берліна Молотова, але замість очікуваних пояснень чи чогось подібного Молотов привіз ультиматум. Як ми писали вище, москва зажадала собі Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Тут узагалі не йшлося про безпеку совка. На той час він зібрав найпотужнішу армію у світі і, усвідомлюючи це, став диктувати умови для захоплення нових територій. Німеччина робила те ж саме, але в рамках, узгоджених зі Сталіним, а тепер Сталін вимагав згоди Німеччини на просування своїх військ у країни - союзники Німеччини.
Тобто війна між Німеччиною та совком стала неминучою зразу після від'їзду Молотова, а точніше, за результатами переговорів - ультиматуму Сталіна та відхилення ультиматуму Гітлером. Відразу після цього було видано знамениту директиву № 21 про початок підготовки сил і засобів для здійснення плану «Барбаросса». Таким чином, подальше вторгнення німецьких військ на територію совка стало відповіддю на ультиматум Сталіна. А ці понад 30 мільйонів громадян совка були ціною бажання Сталіна прибрати до рук згадані вище Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Саме це бажання Сталіна спричинило руйнування половини Європи і загалом понад 50 мільйонів трупів, якими було завалено континент від Нормандії до Сталінграда.
Що характерно, товариш прутін зараз (це 2017 рік) теж хоче прихопити земель, звично розтоптавши цілі стоси документів, які підписав він особисто і його попередники. Яку ціну буде заплачено за це бажання - побачимо. Чекати лишилося недовго. Одне зрозуміло: товариш Гітлер на тлі товариша Сталіна виглядає, як дрібний кишеньковий злодій на тлі справжнього кривавого бандита.
Довести нічого неможливо -- закриті кац.архіви. Чомусь.
І тільки в Чернігові чаус з брижем замість навіть відбою впровадили адове повідомлення яке дітей доводить до істерики. Тисячі підписів зібрано аби цю чуму головного мозоку, а не сигнал тривлги прибрали. Але їм обом на народ плювати. Про диферинційовану подачу тривоги в області не вартр і мріяти, бо вони помішані до ненависті і зневаги чернігівчан. А так як тривоги в нас постійні то всі лікарні закривпються як і всі держ установи і сотні людей просто стоять часами під цими установами боячись пропустити чергу. Скотство неймовірне і справжнє знущання з людей.
Крім цього, таке враження, що в Чернігові не те, що не заборонено, а скоріше за все місцевою владою обласкані мотопердісти і атомобілісти з авто з прямотоком, які починають ревіти і носитися по колу всім містом без жодних зауважень поліції і без жодних зауважень очільників овп і мва. Таке враження, що містом гайсають байкери ***** чітко по графіку навадячи паніку на всім жителів Чернігова.
В інших містах області заборонила місцева влада під час тривог гайсати мотоциклам і авто з прямотоком, а в нас це вітаєтся Чаусом і Брижинским, інакшеб цих «байкерів *****» в місті і слід би простиг.
вітьков з неймовірною радістю і трепетом жме руку пуйла (якби не камери, то поцілував би в шічку, а може й прутня путіна відсмоктав, якби запропонували) .
вітьков отримає емоційний оргазм від зустрічі, поїде до трампа з меседжем "товаріщ краснов, надо всє такі 50 днєй дать рускім"