РУС
10831 посетитель онлайн
Путин и Виткофф начали встречу в Кремле. ВИДЕО
Российский диктатор Владимир Путин и спецпредставитель президента США Стив Уиткофф уже начали встречу.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу Путина.
Встреча проходит в Кремле. Никакие детали пока не известны.
Ранее СМИ сообщили, что спецпредставитель президента США Стив Уиткофф прибудет с визитом в Россию в среду, 6 августа. У него будет отдельная встреча с российским диктатором Владимиром Путиным. Позже Трамп анонсировал встречу его команды с россиянами.
вітьков з неймовірною радістю і трепетом жме руку пуйла (якби не камери, то поцілував би в шічку, а може й прутня путіна відсмоктав, якби запропонували) .
вітьков отримає емоційний оргазм від зустрічі, поїде до трампа з меседжем "товаріщ краснов, надо всє такі 50 днєй дать рускім"
Гітлер нічого такого не розповідав навіть найвищим офіцерам і навіть тим, хто командував дивізіями, які поступово переміщувалися до кордону з совком. Його промова виявилася поясненням причин війни із совком, але вже постфактум. Через те що її було виголошено на початку жовтня 1941 року, Гітлеру не треба було щось вигадувати чи приховувати, бо його армії вже показали чудові, небачені результати гігантських битв. Тільки полонених червоноармійців було стільки, скільки не могла виставити проти нього вся Європа, а захоплені території просто вражали своїми розмірами. У той момент ніхто не міг дорікнути Гітлерові в тому, що він щось робить неправильно. Тому його промова була спокійною та ґрунтовною.
На самому початку блоку промови, присвяченого саме війні з більшовиками, він зауважив, що з 1939 року змушений був сховати свою власну думку про більшовиків і росію куди подалі, бо чітко розумів, що зовнішні сили хотіли б зіштовхнути Німеччину та росію, щоб максимально їх знекровити. Він заявив, що пропозиції товаришів про можливість укладення миру з росією особисто йому не подобалися, але він змушений був піти на цей крок з єдиною метою - вберегти життя німецьких солдатів від війни на Сході. Саме тому було укладено Пакт про мир та ненапад.
Далі він повідомив про те, що заплановану на літо 1940 року операцію зі штурму Британії було відкладено через необхідність мобілізації всіх наявних військових ресурсів, включаючи перекидання всіх сил Люфтваффе, які були вже невід'ємною частиною будь-якої військової операції Вермахту. Щойно почалося розгортання військ у напрямку Ла-Маншу, розвідка почала давати дані про те, що москва почала висування своїх військ до західного кордону, тобто до кордону Німеччини.
Крім того, щодо Фінляндії була джентльменська угода, яка зв'язувала руки Німеччині, але обмежувала і совок. Наскільки можна зрозуміти, Гітлер був згоден на приєднання Фінляндії до совка невійськовими засобами, тобто за власним бажанням. Що з цього вийшло - всі чудово пам'ятають, і Гітлер не шкодував дифірамбів щодо стійкості фіннів. Він підкреслив, що виконав свою частину зобов'язань, і фінни боролися самостійно, а Сталін забув про те, що обіцяв. Улітку 1940 року Сталін анексував країни Балтії, показавши Гітлеру, як саме виглядає «добровільне» приєднання. А потім совок почав рухатися в Румунію. Гітлер дуже тепло відгукнувся про маршала Антонеску, підкресливши, що румуни повністю і неухильно виконують усі зобов'язання, які давали. Зрештою, настав час з'ясувати стосунки з москвою та вирішити, що робити з пактом від 1939 року.
За словами Гітлера, саме німецька сторона ініціювала зустріч найвищого керівництва Німеччини і совка, щоб обговорити відмінності у трактуванні підписаних документів. Для цього Сталін відправив до Берліна В'ячеслава Молотова. Нам довго лили у вуха маячню про те, що Молотов намагався зберегти мир і таке інше. Насправді Молотов привіз план перегляду умов пакту у формі ультиматуму. Зі змісту промови Гітлера ставало зрозуміло, що в листопаді 1940 року Молотов озвучив чотири вимоги, які висунув Сталін від імені совка. Далі наводимо цитати слів Гітлера, які залишилися як у письмовому вигляді, так і у вигляді аудіозапису.
«Перше: Німеччина має остаточно погодитися з тим, що Фінляндія ліквідується як держава, бо Радянський Союз знову відчув загрозу з її боку. Мені не залишалося нічого, крім відповісти відмовою.
Друге питання стосувалося Румунії. Воно полягало в тому, чи будуть німецькі гарантії захищати Румунію також від Радянського Союзу. І тут я повинен був триматися даного мною колись слова. Я не шкодую про це, тому що в Румунії, в генералі Антонеску, я знайшов людину честі, яка, зі свого боку, твердо дотримувалась цього слова.
Третє питання стосувалося Болгарії. Молотов вимагав права Радянського Союзу розмістити свої гарнізони в Болгарії і таким чином гарантувати їй свій захист. Що це означає, ми вже чудово зрозуміли на прикладі Естонії, Литви і Латвії. Я міг у цьому випадку послатися на те, що така гарантія має бути зумовлена бажанням гарантованого. Мені про таке бажання не було нічого відомо, я повинен був спочатку навести довідки та обговорити це зі своїми союзниками.
Четверте питання стосувалося Дарданелл. Росія вимагала розмістити там опорні пункти. Якщо зараз Молотов буде це заперечувати, я не здивуюся. Якщо завтра чи післязавтра його не буде в Москві, ймовірно, він теж буде заперечувати, що його там немає».
Далі Гітлер пояснив присутнім суть своєї відповіді:
«Однак він поставив ці умови, і я їх відхилив. Я повинен був їх відхилити, і водночас мені стало ясно, що настав час найбільшої обережності. З цього моменту я почав ретельно спостерігати за Радянською Росією. Кожна дивізія, виявлена нами, акуратно реєструвалася, і у відповідь на це вживалися запобіжні заходи. Вже у травні ситуація згустилася так, що не залишилося жодних сумнівів щодо того, що Росія збиралася за першої ж можливості напасти на нас. До кінця травня такі моменти почастішали настільки, що вже неможливо було відігнати від себе думку про загрозу боротьби не на життя, а на смерть».
Далі Гітлер пояснює своє повне мовчання з приводу того, що коїв совок у Фінляндії, Балтії та Румунії. Нагадаємо, на відміну від промови Сталіна, це було сказано публічно, задокументовано та доступно до вивчення, але історія писалася людьми, які могли б скласти серйозну конкуренцію Андерсену, обом братам Грімм, а також Зоряну та Шкіряку. Страшні казки, які чомусь назвали історією, згодовуються й досі, а можна було ознайомитися з тим, що відомо вже 75 років. Отже, фюрер пояснив відсутність його особистої публічної реакції та реакції уряду і преси Німеччини на явні порушення домовленостей у виконанні червоної армії.
Ще раз підкреслю: ніякої закритої сходки, ніяких засекречувань, як із промовою Сталіна. Гітлер логічно пояснює режим таємності перед початком операції:
«Я повинен був тоді весь час мовчати, і зберігати це мовчання було мені подвійно важко. Не так важко щодо Батьківщини, бо вона, зрештою, повинна була зрозуміти, що є моменти, коли не можна говорити без того, щоб не наразити на небезпеку цілу націю. Набагато важче давалося мені мовчання стосовно моїх солдатів, які, дивізія до дивізії, стояли на східному кордоні імперії, і, проте, ніхто не знав, що починається, ніхто не мав ані найменшого уявлення про те, як змінилося становище насправді і що їм, можливо, доведеться виступити у важкий, навіть у найважчий похід усіх часів. Саме через них мені доводилося мовчати, тому що якби я промовив хоч одне слово, це жодною мірою не змінило б рішення Сталіна, зате раптовість, яка залишилася моєю останньою зброєю, було б втрачено. І будь-яка така заява, будь-який натяк коштував би життя сотням тисяч наших товаришів.
Тому я мовчав навіть у той момент, коли остаточно прийняв для себе рішення самому зробити перший крок. Якщо я бачу, що мій противник скинув рушницю, я не чекатиму, поки він натисне на курок, а краще зроблю це першим. Це було, зараз я можу про це сказати, найважчим рішенням мого життя. Такий крок відчиняє двері, за якими таїться невідомість, і тільки нащадки знатимуть точно, як це почалося і що сталося».
Остання цитата, яку ми тут наведемо, говорить про те, що найгірші прогнози німецького командування з приводу масштабу загрози, що виходила з совка, не тільки підтвердилися подальшим перебігом подій та отриманими фактичними доказами, а й перевершилися виявленим масштабом приготувань тільки біля кордону.
«І ось що ще я повинен заявити: ми не помилилися ні в правильності наших планів, ні в історично неповторній мужності німецьких солдатів, - нарешті, ми не помилилися і в якості нашої зброї! Ми не були розчаровані функціонуванням усієї організації нашого фронту та підкорення величезних внутрішніх просторів, і ми не обманулися в нашій Батьківщині. Однак у чому ми обманулися - ми не мали ані найменшого поняття про те, наскільки гігантською була підготовка противника до нападу на Німеччину та Європу, про те, наскільки неймовірно великою була небезпека, про те, що цього разу ми були на волосок від знищення не лише Німеччини, а й усієї Європи. Сьогодні я можу про це сказати!»
Отже, станом на літо 1941 року Німеччина виконувала всі зобов'язання, взяті перед совком, навіть незважаючи на те, що совок регулярно і послідовно робив кроки, що ведуть убік від досягнутих домовленостей. При цьому всі інші держави, які підписали подібні договори з Німеччиною, чітко виконували умови договорів, про що Гітлер детально й розлого повідомив у цій самій промові. Тобто тільки більшовицька росія плювала на те, що сама ж і обіцяла. Саме це змусило Німеччину переглянути свої плани і перш ніж остаточно розібратися з Англією, яка, на думку Гітлера, століттями нацьковувала народи Європи в братовбивчих війнах, розібратися з більшовицькою росією. Втім, особисто Гітлер зробив останню спробу уникнути великої бійки зі східним сусідом.
Виключно з цією метою і викликали до Берліна Молотова, але замість очікуваних пояснень чи чогось подібного Молотов привіз ультиматум. Як ми писали вище, москва зажадала собі Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Тут узагалі не йшлося про безпеку совка. На той час він зібрав найпотужнішу армію у світі і, усвідомлюючи це, став диктувати умови для захоплення нових територій. Німеччина робила те ж саме, але в рамках, узгоджених зі Сталіним, а тепер Сталін вимагав згоди Німеччини на просування своїх військ у країни - союзники Німеччини.
Тобто війна між Німеччиною та совком стала неминучою зразу після від'їзду Молотова, а точніше, за результатами переговорів - ультиматуму Сталіна та відхилення ультиматуму Гітлером. Відразу після цього було видано знамениту директиву № 21 про початок підготовки сил і засобів для здійснення плану «Барбаросса». Таким чином, подальше вторгнення німецьких військ на територію совка стало відповіддю на ультиматум Сталіна. А ці понад 30 мільйонів громадян совка були ціною бажання Сталіна прибрати до рук згадані вище Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Саме це бажання Сталіна спричинило руйнування половини Європи і загалом понад 50 мільйонів трупів, якими було завалено континент від Нормандії до Сталінграда.
Що характерно, товариш прутін зараз (це 2017 рік) теж хоче прихопити земель, звично розтоптавши цілі стоси документів, які підписав він особисто і його попередники. Яку ціну буде заплачено за це бажання - побачимо. Чекати лишилося недовго. Одне зрозуміло: товариш Гітлер на тлі товариша Сталіна виглядає, як дрібний кишеньковий злодій на тлі справжнього кривавого бандита.