Захід розглядає чотири сценарії ескалації війни з боку Росії, - Financial Times
Попри очікування Заходу щодо посилення тиску на Кремль, реальні можливості Росії для масштабної ескалації війни проти України залишаються обмеженими. Водночас західні союзники готуються до різних сценаріїв розвитку подій у найближчі місяці.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це пише оглядач Гідеон Рахман у матеріалі для Financial Times.
За словами автора, зростання точності українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі та паливна криза в РФ посилили відчуття, що перебіг війни змінюється. Водночас серед західних стратегів існують дві основні оцінки ситуації: одні очікують небезпечної ескалації з боку Кремля, інші вважають, що ресурси Росії для цього суттєво обмежені.
Чотири можливі сценарії
Як зазначає FT, аналітики розглядають чотири основні варіанти дій Росії:
- посилення звичайних бойових дій на фронті в Україні;
- застосування ядерної зброї;
- пряма агресія проти країн НАТО;
- активізація гібридної війни, зокрема диверсій, кібератак і атак на критичну інфраструктуру.
Видання зазначає, що Росія може збільшити кількість військ на фронті, однак західні чиновники оцінюють її втрати приблизно у 35 тисяч убитих і поранених щомісяця, що перевищує темпи поповнення особового складу. Загальна мобілізація, на думку експертів, може викликати негативну реакцію всередині РФ.
Ядерні погрози втратили ефект
У матеріалі наголошується, що хоча Кремль неодноразово погрожував застосуванням тактичної ядерної зброї, нині ці заяви сприймаються менш серйозно. Західні посадовці вважають, що Сі Цзіньпін дав зрозуміти Москві, що використання ядерної зброї є неприйнятним, а сам Кремль усвідомлює ризик прямої відповіді Заходу.
Найімовірніший ризик - гібридна війна
На думку автора, прямий напад Росії на країни НАТО залишається малоймовірним через високі ризики для Кремля. Водночас більш реалістичним сценарієм є посилення гібридної війни - диверсій, кібератак та інших операцій проти західної інфраструктури.
Втім, навіть такий варіант, як зазначає FT, несе значні ризики для самої Росії, оскільки західні держави також мають можливості для відповіді.
Автор підсумовує, що всі можливі сценарії ескалації мають суттєві недоліки для Кремля. Попри це, ознак готовності російського керівництва відмовитися від своїх максималістських цілей поки немає, тому Україна та її союзники готуються до складного літа.
Саме цікаве, який буде сценарій відповіді по другому пункту. Не в плані погроз, а в тому плані вот згідно домовленостей московія інформує колег з ядерних країн, що буде застосовувати у відповіь яз і виводятся апл чи іскандери на стартові майданчики і йде активне підготування, що фіксує США на супутниках. каже хлопці з ес та нато будемо пуляти по Україні і можливо по західних областях логістиці ітд.Типу як Карібскій криз
Якщо Україна зробила дієву балістику і херачить вже по москві з відповідними наслідками. влучили по кремліну і червоній площі з купою жертв.
І Китай в той же час стоїть осторонь з закликами до миру, але неформально дає зелене світло.
Вот як будуть діяти країни ЕС особливо прикордонні та і в цілому европейска компонента нато?.
Щось мені здіється наврядч польский іджис асшор під керуванням США буде збивати ці ракети,навіть знаючи що навіть радіоактивне забруднення може пошириться на деяку територію Польши.
Тому скорійш за все всі зацікавлені країни зроблять все, щоб цього сценарію не виникло ніколи.
Тим більше як мінімум інструментарій щодо впливу на одну з країн у цій війні, вони мають у повному обсязі.
Спочатку планувався розширений матеріал на тему нічної атаки на Київ, але довелося все залишити у тому вигляді, в якому воно опубліковано. Проте, може, воно й на краще, оскільки далі ми пропонуємо міркування на тему покарання російських терористів.
ЗНАЙТИ ЖИВИМ АБО МЕРТВИМ
Той епізод історії, який було наведено раніше, важливий тим, що практично невирішувану проблему Олександр перетворив на технічне завдання і, зваживши наявні сили та засоби, таки знайшов варіант, який привів його до успіху. Але тут важливо враховувати те, що він чітко розумів, у якій ситуації опинився і який результат хоче отримати. Простіше кажучи, він сформулював для себе чітку й зрозумілу мету, після чого почав торувати шлях для її досягнення. Зрештою йому вдалося те, що вважалося абсолютно неможливим.
У нашому випадку ми пропонуємо бодай спробувати вчинити подібним чином і подивитися, куди це може привести. Отже, ми точно знаємо, що ворог творить геноцид у терористичному виконанні, спрямований на знищення України та українців, а тому - плювати на те, чому він це хоче зробити. Нехай це залишиться між ним, Дугіним і Рюриком. Нам же цілком достатньо самого цього факту і розуміння того, що не можна домовлятися з тим, хто хоче тебе вбити, не приховує цього і намагається це зробити. Його треба притягнути до відповідальності, і якраз тут ми виходимо на те, з чого починав Олександр, а саме - яку мету ми переслідуємо і що хочемо отримати в підсумку.
Загальні риси такої мети виглядають просто - притягнути до відповідальності путіна та тих осіб, які винні у воєнних злочинах. Але далі потрібно розбити це завдання на кілька рівнів, де на кожному має бути ясність, а не загальні роздуми. Наприклад, хто має притягнути цю шоблу до відповідальності? Історичний досвід показує, що другого Нюрнберга не буде в принципі, і на це не варто розраховувати. І потім, саме в ході того самого трибуналу, який ми всі маємо на увазі, до смертної кари було засуджено лише 10 фігурантів. І це при тому, що під час тієї війни загинули десятки мільйонів людей.
Крім того, нацистів судили країни-переможниці, які зазнали серйозних втрат як в особовому складі, так і в матеріальному плані. Все це було свіжим і гострим, але, як було сказано вище, на шибеницю вирушив лише десяток із цієї веселої публіки. Ми ж маємо війну, в якій безпосередньо беруть участь лише дві країни - Україна та курник, а тому можна тільки уявити, що це буде за трибунал, якщо взагалі такий відбудеться. А між тим, якщо взяти тільки нальоти на столицю України, то за 4 з гаком роки масованих ударів уже були сотні таких ударів, і хоча точної цифри немає, але за будь-якими методиками підрахунків ця кількість уже давно перевалила за 400.
А це вже дещо подібне до того, що - з поправкою на технічні засоби, які існували в 40-х роках - Німеччина вчинила в плані нальотів на Лондон. Простіше кажучи, прутін і сотні його холуїв уже наколядували собі на холку не менше, ніж нацисти. Але тут постає запитання «а судді хто»? Міжнародний кримінальний суд чи суд ООН? Проте ми ж знаємо, наскільки сильно й незворотно згнили міжнародні інституції, а тому сподіватися, що хтось там здійснить акт правосуддя і покарає шоблу за геноцид, було б більш ніж наївно.